Стрімке погіршення безпеки у відносинах між Пакистаном і пакистанським рухом «Талібан» викликає тривогу в Ісламабаді. Тільки в 2024 році Пакистан втратив біля 685 співробітників силових структур і 915 мирних жителів через атаки руху.
Ці втрати стали результатом несталої угоди про перемир’я, укладеної у листопаді 2022 року, яку, як стверджує Пакистан, порушив пакистанський «Талібан», відновивши військові операції проти його бійців і союзних озброєних формувань. Усугубляє ситуацію і невдоволення Пакистану тим, що афганський уряд талібів не вживає жорстких заходів по ліквідації безпечних зон пакистанського «Талібану» в Афганістані.
Причини нерішучості уряду «Талібан» містяться в низці чинників, які підсилили напруженість у відносинах з Пакистаном. Іще з часів радянської окупації Афганістану серед афганців зміцнилась недовіра до Пакистану через його надмірне втручання до внутрішньої політики країни і відкритої підтримки різних афганських моджахедських груп в 1990-х роках. За цим послідувало швидке захоплення влади «Талібаном» за допомогою пакистанської розвідки, а наступні десятиріччя були відмічені зрадництвом, включаючи участь Ісламабаду в американській війні з тероризмом після 11 вересня 2001 року. Усе це сформувало серед афганців негативне сприйняття подвійної гри Пакистану у відношенні їх країни.
Такі негативні настрої усугубляються іще і зміцненням Пакистаном свого кордону з Афганістаном, відомого як лінія Дюранда, яку афганці вважають лише формальною. Додаткову напругу створює відновлення пакистанською розвідкою влади «Талібану» в 2021 році, а також регулярні військові рейди Пакистану на афганській території, які часто призводять до жертв серед мирних жителів. Більше того, Пакистан часто перешкоджає транспортуванню вантажів із Афганістану до порту Карачі, завдаючи збитку і без того слабкій афганській економіці, ускладнюючи життя її жителям. Примусова депортація понад 500 тисяч із 1,73 мільйона афганських біженців в 2023році іще більше погіршила відносини між двома сусідами. Усе це глибоке невдоволення афганців Пакистаном заважає афганському руху «Талібан» виконувати свої неодноразові обіцянки стримувати пакистанський рух «Талібан».
Політика Пакистану вимусила уряд талібів шукати альтернативні шляхи і налагоджувати зв’язки з іншими країнами. У березні 2023 року він зобов’язався інвестувати 35 мільйонів доларів у розвиток стратегічно важливого порту Чабахар в Ірані, щоб зменшити свою залежність від маршрутів через порти Карачі і Гвадар. Більше того, нещодавно тимчасовий міністр іноземних справ Афганістану Амір Хан Муттакі провів зустріч з міністром іноземних справ Індії Вікрамом Місрі, на якій, серед іншого, обговорювалась значущість торгівлі через порт Чабахар. Підбиваючи підсумки переговорів, Муттакі заявив: «Ісламський Емірат має намір зміцнювати політичні і економічні відносини з Індією як важливим регіональним і економічним партнером». У той же час уряд «Талібану» намагається налагодити контакти з Росією, країнами Центральної Азії і Китаєм. Ці країни готові співпрацювати, але поки утримуються від офіційного визнання.
З геополітичної точки зору Америка скористалась зростаючою напруженістю по обидві боки кордону для просунення своєї зовнішньої політики. Залишене американцями військове обладнання стало інструментом в руках «Талібану» для підтримки сепаратистських угрупувань, які приховуються в Афганістані чи діючих на кордоні. Афганський «Талібан» передав зброю пакистанському «Талібану», а також продав американську військову техніку белуджським націоналістам, які ведуть низькоінтенсивні бойові дії проти пакистанської армії в Белуджистані. Це призвело до того, що Пакистан опинився втягнутим до конфлікту на своєму західному кордоні і стикнувся з проблемами забезпечення безпеки китайських робочих, зайнятих на проектах Китайсько-пакистанського економічного коридору. Ослаблення Пакистану, поразка економічного коридору і нездатність Китаю використати Гвадар для доставки вантажів до Кашгару в західному Сіньцзяні відповідають інтересам США та Індії.
Окрім того, белуджське сепаратистське угрупування «Армія справедливості», яке діє із Пакистану, організовує військові операції на території Ірану. Белуджські націоналістичні рухи в Пакистані та Ірані переслідують на меті створення незалежної держави для белуджського народу. Підсилення активності пакистанського «Талібану» і белуджських націоналістів співпало з другим президентським строком Дональда Трампа, чия політика вбирає в себе спричинення активного тиску на Тегеран, скероване на відмову Ірану від амбіцій по проекту «Шиїтського півмісяця». Белуджський рух в Ірані став іще однією картою в руках Трампа для вимушення ослабленого Ірану до укладання угоди з ним. Паралельно Америка використовує пакистанський «Талібан» і белуджських сепаратистів в Пакистані для підриву проекту Китайсько-пакистанського економічного коридору в межах стратегії Трампа по стримуванню зростаючого впливу Китаю.
Такою є реальність ісламських земель, де іноземні держави використовують існуючі неповноцінні утворення, маніпулюють при цьому несвідомими ісламськими рухами, щоб перешкодити реалізації ісламського проекту. Ці спроби мусульман розділити країни на дрібні частини заради свої особистих інтересів також вказують на те, якою величезною силою будуть володіти наші землі, якщо вони об’єднаються під керівництвом єдиного Праведного Халіфа, який поверне Уммі її честь і гідність:
الَّذِينَ يَتَّخِذُونَ الْكَافِرِينَ أَوْلِيَاءَ مِنْ دُونِ الْمُؤْمِنِينَ أَيَبْتَغُونَ عِنْدَهُمُ الْعِزَّةَ فَإِنَّ الْعِزَّةَ لِلَّهِ جَمِيعاً
«які беруть своїми помічниками і друзями невіруючих замість віруючих. Невже вони хочуть набути могутності з ними, якщо могутність цілком належить Аллаху?» (4:139).
Газета «Ар-Рая»
Абдуль Маджид Бхатті, Пакистан
15.01.2025
