Згідно до заяви держсекретаря Блінкена, опублікованої його відомством 7 січня 2025 року, Америка ввела санкції проти командира Сил швидкого реагування.
У той же час Міністерство фінансів США в своїй заяві повідомило: «Управління по контролю за іноземними активами при Міністерстві фінансів ввело санкції проти Мухаммада Хамдана Дагало Муси, відомого як Хамідті, командира Сил швидкого реагування».
Під час поточної війни Америка не уперше застосовує жорсткі заходи політичного тиску на своїх агентів в Судані. Раніше санкції були введені проти інших командирів Сил швидкого реагування і армійських чиновників. При цьому вона продовжує публікувати заяви, які вводять в оману, і проливати «крокодилячі сльози» щодо злочинів, скоюваних її агентами проти суданського народу. 12 листопада 2024 року прес-служба Держдепартаменту США під керівництвом Метью Міллера опублікувала заяву: «Після того, як Рада Безпеки ООН 8 листопаду внесла двох командирів Сил швидкого реагування до санкційного списку, Міністерство фінансів ввело санкції проти Абдуль-Рахмана Джуми Баракалли, командира Сил швидкого реагування в Західному Дарфурі».
Важливо звернути увагу, що Блінкен не називає Сили швидкого реагування заколотниками, як це робить Бурхан, а прирівнює їх з суданською армією. Він зазначив: «У грудні 2023 року я дійшов висновку, що члени суданських озброєних сил так само, як і члени Сил швидкого реагування скоювали військові злочини. Також я дійшов висновку, що Сили швидкого реагування та їх союзні арабські згуртування скоювали злочини проти людяності і етнічні чистки». Таким чином, звинувачення скеровані до обох сторін, проте санкції застосовуються виключно до Сил швидкого реагування, їх командування і їх компаній. Чим викликані ці санкції? Чи свідчать санкції Байдена по спливанню свого строку проти Хамідті про поразку США, про вираження «почуття провини», або ж за ними усе ж таки стоїть щось інше?
Америка використовує будь-які можливі засоби в своїх політичних діях і в боротьбі за збереження свого статусу головуючої наддержави, не приймаючи конкуренції. Щоб запобігти суперництву з боку інших країн або усунути загрозу своєму впливу в зонах контролю, вона застосовує санкції навіть проти своїх же ставлеників, як це було з аль-Баширом, який перебував під американськими санкціями аж до відокремлення Південного Судану, а потім був скинутий у квітні 2019 року.
Змінюючі одна одну американські адміністрації ввели низку санкцій проти Судану, видаючи їх або у формі виконавчих наказів президента, або через законодавчі акти Конгресу. Ці санкції були скеровані на спричинення тиску на Судан під приводом боротьби з тероризмом або через інші злочини, скоєні агентами Америки. Деякі із цих санкцій були згадані у звіті каналу «Аль-Джазіра» від 16 січня 2017 року, поряд із заходами, які зачепили Судан і призвели до відокремлення південних територій і підготовлюють інші регіони до подальшого відокремлення у межах політики США по дробленню країн і встановленню контролю над ними, особливо у Північній і Східній Африці.
В 1993 році Судан був включений до списку країн, які підтримують тероризм, у відповідь на надання притулку лідеру «Аль-Каїди» Усамі бен Ладену в 1991 році. Він покинув Хартум в 1996 році під тиском, спричиненим США на Судан. 3 листопада 1997 року президент Білл Клинтон видав наказ, який передбачав введення фінансових і торгових санкцій проти Судану, включаючи заморожування його фінансових активів. В 2002 році був прийнятий «Акт про мир у Судані», який ув’язував американські санкції з прогресом в переговорах з Народно-визвольним рухом Судану. Під американським тиском був підписаний Мачакосський протокол, а потім Найвашська угода в 2005 році, яка зламала хребет Судану, розділивши його на дві слабкі держави. У листопаді 2016 року адміністрація Обами продовжила санкції проти Хартуму іще на рік.
Після початку цієї злощасної війни вже нові санкції були введені проти колишнього міністра іноземних справ Судану Алі Карті, а також проти суданської компанії GSK по інформаційним технологіям і російської військової компанії Aviatrade. США заявили, що ці компанії «прямо чи косвенно є відповідальними, замішаними чи пов’язаними з діями чи політиками, які погрожують миру, безпеці чи стабільності в Судані».
Тому недивно, що Америка вводить такі санкції проти одного із своїх людей в Судані і його оточення, адже санкції є дієвим інструментом для досягнення нею своїх цілей. Як заявив представник Держдепартаменту США на прес-конференції в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку 19 грудня 2024 року: «Я повторяю те, що говорив рік назад: Сполучені Штати будуть використовувати усі доступні засоби, включаючи нові санкції, для запобігання порушень і притягнення винних до відповідальності».
Такою є Америка: вона запихає каміння у роти своїх ставлеників, щоб примусити їх мовчати і покірно виконувати її накази, не звертаючи уваги на те, як це позначиться на країні і її народі. Ось, наприклад, 5 грудня 2024 року представник Держдепартаменту Метью Міллер заявив: «Америка закликає Сили швидкого реагування, озброєні сили Судану і усі озброєні групи вжити конкретні кроки для забезпечення безпечного і безперешкодного гуманітарного доступу до усіх регіонів Судану!» Це лише підтверджує пихатість і зарозумілість Америки, яка вводить санкції, щоб спричинити тиск на своїх агентів і примусити їх слідувати встановленому нею плану.
Слід зазначити, що США внесли до санкціонованих списків трьох представників попереднього режиму: Мухаммада Атта аль-Моулі Аббаса, Таху Османа Ахмада аль-Хусейна і Салаха Абдуллу Мухаммада Салаха, відомого як Салах Гош, який також є громадянином США. Цих осіб звинуватили в участі в діях, які підривають мир, безпеку і стабільність в Судані. Як говориться в заяві Держдепартаменту США від 4 грудня 2023 року: «Атта аль-Моулі і Гош, колишні співробітники служб безпеки, намагались повернути попередній режим до влади і зірвати зусилля по створенню громадянського уряду, у той час Таха займався організацією поставок військової і іншої допомоги із зарубіжних джерел для Сил швидкого реагування».
Також у заяві підкреслюється: «США продовжують використовувати усі доступні інструменти, щоб підірвати можливості Сил швидкого реагування і озброєних сил Судану затягувати цю війну і будуть притягувати до відповідальності тих, хто усугубляє конфлікт чи заважає відновленню громадянського уряду».
Вказані адміністрацією Байдена підґрунтя для введення нинішніх санкцій проти Хамідті не є чимось неочікуваним чи новим. Наприклад, в 2006 році Конгрес прийняв санкції проти осіб, відповідальних за геноцид, військові злочини і злочини проти людяності. В тому ж році президент Джордж Буш-молодший заморозив активи низки суданських компаній і приватних осіб, включивши до санкційного списку 133 компанії і трьох людей. Проте це було лише тимчасовою акцією, яка незабаром зійшла нанівець.
Такі дії — це типова зброя, якою користуються капіталістичні держави-колонізатори, які прагнуть контролювати мусульманські країни. Вони спричиняють тиск на продажних правителів та інших агентів, які грають роль інструменту у руйнуванні своїх же країн і пригнобленні народів. В обмін на це ці правителі отримують захист і підтримку ззовні, поки не стають непотрібними чи не замінюються на більш покірні фігури, які готові підкорятись американським наказам.
Сили швидкого реагування усе іще знаходяться під контролем Америки. Їх лідери, як і деякі представники армії, грають ту роль, яку їм визначила Америка заради збереження свого впливу в Судані, використовуючи різні форми тиску. Серед цих форм — санкції, які перешкоджають будь-яким серйозним діям з боку Європи чи ініціативам Великобританії та інших країн, зберігаючи за Америкою повний контроль над ситуацією. Хіба цього не досить, щоб ці лідери одумались і виконали свій обов’язок по відношенню до релігії, країні і народу? Адже Америка не пощадить їх, незалежно від того, чи будуть вони їй покірні або ж відкинуть її вимоги.
Газета «Ар-Рая»
Якуб Ібрахім, Судан
15.01.2025
