Об’їжджаючи міста Шаму від Хами, «прикладу самопожертви», через Хомс аль-Валіда і до самого Дамаску омейядів, рухаючись по вулицям, де відчувається дух Ісламу, ти побачиш сліди його культури, які неможливо стерти. Ти усвідомлюєш, що усе, що відбулось, було не випадковістю, а здійсненням божественного предопредеління. Коли ти дивишся на гору Зайн аль-Абідін в Хамі і Камхані, розташованих на одній лінії, і чуєш про масштабні скупчення людей в Хамі, то розумієш, що тут діяла незвичайна сила. Коли ти досягаєш долини Хомсу і міста Ер-Растан і дізнаєшся, що повстанці перетинали міст, стає ясно, що люди самі по собі на це не здатні. Коли ти проїжджаєш через Хомс до Дамаску і бачиш міста і села Каламуна з його горами, то усвідомлюєш, що те, що трапилось, перевершує можливості людини. А коли перед тобою відкривається Дамаск, де розташовувалась четверта дивізія, республіканська гвардія і численні сектантські формування, тобі стає ясно, що те, що трапилось, було чимось незвичайним.
Якщо залишити усе це і згадати, що цю величезну відстань повстанці і муджахіди подолали усього за дванадцять днів, тоді думка про те, що це є непідвладним людині, змінюється в твоїй свідомості. Так, нам протягом усього шляху допомагав страх, вселений у серця ворогів. Коли я бачив усе це, мені стало очевидним істинне значення слів Пророка ﷺ:
نُصِرْتُ بِالرُّعْبِ مَسِيرَةَ شَهْرٍ
«Мені була дарована допомога через страх (в серцях ворогів) на відстані місяця шляху».
Що б не говорили злостивці, які б хитрощі не використовували, якими б способами не намагались спотворити картину, слова людей, які бачили це на власні очі, спростовують будь-яку брехню. Люди при зустрічі говорили: «Це не справа рук людини, це задум Аллаха і Його милість». Дійсно, це був задум Аллаха, Його допомога і підтримка. Це те, що намагаються приховати недоброзичливці, як і багато інших подій революції.
З самого початку революції в 2011 році ми говорили, що вона почалась з дозволу Аллаха, під Його покровительством і під Його управлінням. Це була революція, почата дітьми, щоб ніхто не зміг привласнити її собі. Вона рухалась народними масами без єдиного лідера, щоб ніхто не зміг її підкорити. Вона спалахнула в умовах повної відсутності політичного оточення, щоб її не змогли спотворити ніякі сили, особистості і держави. І коли вона пішла уперед, Аллах підготував для неї людей, які стали світилом на її небосхилі. Кожного разу, коли змовники намагались її оточити, ці герої вставали перешкодою перед злочинними задумами.
Коли революція досягла Дамаску, ця подія вразила усіх і привела багатьох у замішання. Усі, хто був причетний до змови, напряглись і почали думати, як утримати ситуацію під контролем, як змінити її курс, як позбавити муджахідів і революціонерів радості їх перемоги. Тоді почали прибувати делегації з ціллю термінового виправлення положення, нав’язати свої умови і знищити ісламський орієнтир жителів Шаму, щоб не допустити навіть самостійно думати і приймати рішення.
Тут наведу не такий віддалений приклад. Вони урахували колишні помилки, допущені під час лютневого землетрусу. Тоді держава намагалась примусити революцію капітулювати, спричиняючи на неї колосальний тиск, прагнучи вимусити її визнати свою поразку. Змова проти неї велась вдень і вночі, поки вона не підніме білий прапор, заявляючи про свій кінець. Потім трапився землетрус, який вони використали як іще одну можливість для своїх брудних справ. Вони перекрили кордони, заблокували будь-яку допомогу і скерували увагу людей до злочинця Асада, намагаючись підштовхнути їх у його обійми.
Але що ж трапилось? Люди почали думати самостійно, шукати вихід із ситуації і вживати кроки для цього. В ітозі хитрості держав обернулись проти них самих. Їх цілі провалились, плани рухнули, і усе це зіграло величезну роль у відродженні духу опору в народі.
У випадку з падінням злочинця Асада ситуація була іншою: кроки були іншими, а темп руху — швидший. Вони усі одразу скерувались до Дамаску, не відкладаючи, щоб не повторилась історія, про яку ми говорили. Держави скликали конференції, організували візити, прибуло багато делегацій, які виставляли свої умови для надання допомоги. Вони прийшли, щоб нав’язати нам своє бачення майбутнього держави, говорячи: «Або ви будете правити так, як ми скажемо, або ми примусимо вас помирати від голоду».
Те ж саме відбулось і в Давосі: економічний форум перетворився на політичне зібрання, головний посил якого був таким: «Ніякої підтримки, ніяких грошей, поки ви не підпишете документ про те, що суверенітет належить нам, а ваше законодавство — в наших руках».
Так, падіння злочинця Асада стало великою і грандіозною подією. Радість щодо цього не обмежилась тільки жителями Шаму, а охопила іще сусідні і більш віддалені країни. Так, народний рух переміг, він добився успіху завдяки Аллаху, незважаючи на усі спроби знищити його, посіяти відчай і вимусити до капітуляції, а в ітозі усі ці змови розсипались в прах.
Пав злочинець Асад – остання фортеця світськості на Близькому Сході, як він саме себе називав. Пав злочинець, про чиї злодіяння проти мусульман ходили численні розповіді і свідчення. Пав кат, агент Америки, яка вклала усі свої сили, щоб зберегти його. Але, Аллах Всевишній скинув його, незважаючи на усі їх хитрощі, підготовлені пастки і численні інтриги. Задум Аллаха виявився вище за усе.
Той, хто стежив за ходом революції протягом її чотирнадцяти років, напевно усвідомлює, що лише Аллах був її покровителем, Який скеровував і управляв подіями. Кожен, хто бачив, скільки днів треба було революціонерам, щоб досягти Дамаску, починаючи з Ідлібу, зрозуміє, що страх, який Аллах вселив в серця солдат режиму, який рухнув, став зброєю, перед якою неможливо встояти.
Протягом півтора десятиріччя революція приносила один за другим вагони мучеників. Але реакція людей на жертви була вдячністю Аллаху за Його предопредеління і визнанням Його милості. Їх зв’язок з Аллахом був глибоким і міцним. У кожній хвилині революції Аллах був з нами. Тому нам слід стерегтись того, щоб відвернутись від Нього. Якщо ми спитали сьогодні будь-якого революціонера, муджахіда чи чоловіка із народу, хто дарував нам перемогу, кожен би відповів: «Аллах вшанував нас нею». Так як же тепер ми можемо відвернутись від Того, хто дарував нам перемогу, і звернутись до тих, хто завдає нам шкоди і ніколи не принесе нам користі? Хіба ми обернемо свої обличчя до людей, які скерувались зломити нас і знищити нашу революцію?
Шам, з усіма своїми містами, селищами і селами, гідний лише того, щоб правління в ньому було по Шаріату, і щоб влада в ньому належала тільки Ісламу. Шаму належить бути оплотом Ісламу і центром Ісламської Держави.
І ми упевнені, що Всемогутній Аллах, Який обдарував нас перемогою, неодмінно обдарує нас і можливістю утвердити Ісламську Державу і втілити Його закони.
Газета «Ар-Рая»
Абдо ад-Даллі
Член інформаційного офісу «Хізб ут-Тахрір/Сирія»
05.02.2025
