Президент США Дональд Трамп розпорядився призупинити надання американської зовнішньої допомоги, за винятком тієї, яка призначена для єврейського утворення і Єгипту. Цей крок був підтверджений меморандумом Державного департаменту США. Даний підхід відображає більш глибоку стратегію, в межах якої допомога використовується як інструмент контролю, а не як засіб для вдоволення глобальних гуманітарних потреб.
Протягом усієї історії зовнішня допомога США залишалась інструментом впливу на світову політику. Лідери Америки представляли такі програми, як «План Маршалла» і програма «Четвертого пункту» у якості інструментів розвитку, але насправді вони лише розширяли американське панування в політичних і економічних сферах інших держав. Відомий політолог Ханс Моргентау описував зовнішню допомогу як зброю, яка використовувалась поряд з військовою і дипломатичною силою. Ця політика була ключовим інструментом у часи холодної війни і по сей день залишається такою, підтримуючи американський вплив.
Використання допомоги з ціллю збереження американського панування
Протягом історії США використовували зовнішню допомогу для зміцнення свого глобального впливу. Після Другої світової війни американські програми допомоги забезпечили вплив США в Європі і в країнах глобального Півдня. У часи холодної війни допомога була скерована на запобігання поширенню комунізму шляхом підтримки лояльних Америці урядів. Ця допомога, як правило, надавалась з умовами, які сприяли перебудові економік і політичних структур в інтересах США.
Моргентау в своїх аналізах підкреслював цю реальність, порівнюючи зовнішню допомогу з дипломатичними і військовими операціями. У якості прикладів можна навести втручання США до Латинської Америки і Африки, де американська допомога підтримувала жорсткі авторитарні режими, союзні Вашингтону.
Політика Трампа у відношенні допомоги у межах концепції «Америка перш за усе»
Трамп розпорядився призупинити зовнішню допомогу на 90 днів, зробивши виняток тільки для єврейського утворення і Єгипту. Цей крок відображає політику «Америка перш за усе», яка поставила на чолі кута стратегічні інтереси США. Держсекретар США Марко Рубіо виправдав цей крок гуманітарними міркуваннями, але підкреслив, що скорочення допомоги скеровано на приведення програм згідно до американської зовнішньої політики.
Вибірковий виняток, зроблений для єврейського утворення і Єгипту, підтверджує значущість цих країн для реалізації американських цілей. У той ж час організації гуманітарної допомоги і робітники благодійних структур стикнулись з негативними насідками цих раптових скорочень, що призвело до зриву програм, призначених для надання життєво важливих послуг.
Цей вибірковий підхід розкриває істинну природу американської політики у сфері зовнішньої допомоги. Незважаючи на те, що вона подається як гуманітарна, на ділі ця допомога часто служить військовим і політичним цілям. Заява Рубіоільки зміцнила це розуміння, чітко вбачаючи винятки для програм, вигідних американським союзникам, що підкреслює триваюче зосередження уваги на стратегічному контролі, а не на вдоволенні нагальних потреб.
Колоніальні цілі, які приховані за американською допомогою
Американська допомога часто супроводжується умовами, які підривають суверенітет країн-реципієнтів. Ці умови включають структурні реформи, такі як приватизація і зняття обмежень, що приносить вигоду американським корпораціям. В результаті такі заходи руйнують місцеві економіки і створюють залежність від фінансової і політичної підтримки США. Тривала залежність Єгипту від американської допомоги є яскравим прикладом цієї динаміки: угоди, укладені в Кемп-Девідських межах, сприяли вибудовуванню єгипетської політики згідно з інтересами США і єврейського утворення.
Країни, багаті на природні ресурси, стикаються з політикою допомоги, яка віддає пріоритет американським компаніям у розробці цих ресурсів. Так, після землетрусу на Гаїті в 2010 році більша частина допомоги направлялась міжнародним підрядним компаніям, у той час як місцеві общини отримали лише незначну частину обіцяної підтримки. Значна частка виділених засобів поверталась американським компаніям через завищені контракти, що лише усугубляло бідність і політичну нестабільність, а не сприяло розвитку.
Допомога як інструмент політичних маніпуляцій
США використовують допомогу для впливу на політичні процеси і для дестабілізації країн, політика яких не відповідає їх інтересам. Агентство США по міжнародному розвитку (USAID) фінансує опозиційні групи під приводом підтримки демократії. Зокрема, на Кубі USAID організовувало секретні операції до культурних сфер, включаючи цифрові платформи і мистецтво, з ціллю підбурювання до повстання проти уряду. Ці зусилля рідко скеровані на реальний розвиток, а служать інструментом зовнішньої політики США, сприяючи розколу суспільств і захисту інтересів американських корпорацій. Аналогічна стратегія використовувалась в Іраку, де пакети допомоги розподілялись на користь американських компаній, а не в інтересах місцевого населення.
Країни, які чинять опір американському впливу, стикаються з негайними наслідками — від заморожування допомоги і введення санкцій до таємних операцій, які підривають владу і вимушують їх підкоритись вимогам США. Цей тактичний підхід відображає довгострокову стратегію США, скеровану на підтримання своєї гегемонії шляхом маніпуляцій у внутрішній політиці держав і збереження їх у стані постійної залежності.
Стратегічний фокус на єврейському утворенні і Єгипті
Єврейське утворення і Єгипет отримують постійну американську підтримку через їх ключові ролі в геополітичній стратегії США. Американська допомога зміцнює військову перевагу єврейського утворення, дозволяючи йому продовжувати окупацію Палестини. В межах цих програм фінансуються поставки передового озброєння, яке використовувалось у війні проти Гази і застосовується зараз на Західному березі. Така політика гарантує, що єврейське утворення залишиться сильною регіональною державою, яка діє в інтересах США на Близькому Сході.
Допомога, яка надається Єгипту, сприяє його співпраці з американськими програмами безпеки. Після Кемп-Девідських угод Єгипет став ключовим партнером у забезпеченні регіональної стабільності на вигідних для Вашингтона умовах. Заявлені Марко Рубіо винятки демонструють, що єврейське утворення і Єгипет фактично функціонують як колоніальні форпости, які просувають зовнішньополітичні інтереси США. Цей факт підтверджує вибірковий характер американської допомоги, яка переважно скерована на досягнення політичного контролю, а не на гуманітарні цілі.
Призупинення адміністрацією Трампа зовнішньої допомоги з винятками для єврейського утворення і Єгипту, розкриває істинне призначення американських програм підтримки. Далеко не сприяючи глобальному розвитку, ця допомога є інструментом контролю над політикою і ресурсами інших країн. Історичні і сучасні приклади ясно показують, що американська допомога формує політичний ландшафт в країнах згідно до стратегічних інтересів США.
До того часу, поки цей факт не буде широко визнаний, американська допомога залишиться знаряддям неоколоніального контролю, замаскованого під гуманізм.
Газета «Ар-Рая»
Диван Шудрі
05.02.2025
