Наприкінці листопаду 2024 року Халіфа Хафтар, якого в рішеннях одіозного Агіли Саліха, голови парламенту Тобрука, називають Верховним головнокомандуючим Лівійською національною армією, зустрівся з заступником міністра оборони Росії Юнус-Беком Євкуровим в своєму кабінеті в Ер-Раджмі, в районі неподалік від Бенгазі. Ця зустріч стала другою за рік після візиту Євкурова у червні. Наступного дня міністри іноземних справ «Великої сімки» випустили заяву, в якій засудили «шкідливі дії» Росії в Лівії.
Російська присутність у Лівії головним чином виражається в діяльності озброєного угрупування «Вагнер», яке з’явилось у країні після угоди, досягнутої у листопаді 2016 року між Хафтаром, який представляє американські інтереси на сході Лівії, і Росією. Ціллю їх прибуття була підтримка Хафтара в боях в Бенгазі проти Руху Шури Бенгазі під керівництвом покійного Вісама бін Хаміда. Потім конфлікт перейшов у протистояння з силами західної Лівії у прагненні встановити в контроль над Тріполі. Російська присутність в Лівії значно ускладнила політичний процес, узгоджений на ту мить, який припускав рішення в інтересах Європи. Процес включав проведення всезагальних виборів для обрання нового парламенту, президента і прийняття єдиної конституції. Цей план просувався Європою за посередництвом Гассана Саламе, який очолював місію ООН в Лівії.
Страх Америки, що політичний процес може встати на шлях подолання кризи, примусив її через свого ставленика Хафтара швидко припинити ці зусилля, почавши війну за Тріполі, в якій роль «Вагнера» була добре відома. Проте після поразки спроби захопити Тріполі, зокрема через втручання Туреччини, Хафтар був витіснений до Сірту, залишивши Лівію розділеною на дві конфліктуючі сторони, як того і хотіла Америка.
Із усіх цих подій стає ясно, що Хафтар — усього лише інструмент в руках Америки, який вона використовує на свій розсуд. Сьогодні він бере участь у підтримці Сил швидкого реагування в Судані, розпалюючи конфлікт, з самого початку ініційований Америкою між її ж ставлениками з ціллю встановити контроль над Суданом. Очевидно, що Хафтар забезпечує Сили швидкого реагування зброєю, яка надходить із Росії. Америка знає про це і таємно заохочує це, щоб досягти своєї цілі: розділення Судану, а також можливого супроводу цього процесу розділенням Лівії. Росія використовується як пішак у реалізації цього «диявольського» проекту, після чого від неї Америка позбудеться у потрібну мить. Незважаючи на її амбіції бути рівною Америці, на ділі вона усього лише виконує її волю, отримуючи в обмін можливість грабувати ресурси цих країн, такі як нафта, золото і мінерали, використовуючи угрупування «Вагнер».
Тут слід нагадати, що Росія була вигнана із Єгипту в 1970-ті роки при Садаті, в епоху Радянського Союзу, коли її міць була значно більше, аніж зараз. Садат добився цього без застосування військової сили, лише однією заявою. Сьогоднішня присутність Росії в Лівії приносить їй лише невеликі вигоди, які навіть менше вигід Туреччини в цьому регіоні.
Росія активно втручається у справи Судану і Африки через Хафтара, але, по-видимому, через політичну недалекоглядність вона не помічає, що Америка використовує її для усунення європейського впливу, зокрема Франції і Великобританії, в багатій на ресурси Африці. Якщо Америка вирішить ліквідувати присутність Росії в Лівії, Судані та інших африканських країнах, їй буде досить віддати наказ своїм ставленикам, не вдаючись до власної військової міці.
Створення Росією баз в Лівії, таких як Курдабія, Аль-Джуфра, Аль-Хадім, порт Тобрук і авіабаза Брак Аш-Шаті, націлено на полегшення пересування бійців «Вагнера» між Лівією і Чадом, минаючи офіційні державні аеропорти і шляхи. Хоча зараз це і полегшує її операції, у майбутньому це буде її слабким місцем, що дозволить легко засудити її і витіснити звідти, коли прийде час.
Сирія служить показовим прикладом цьому. Росія вже залишила низку позицій, де були дислоковані її військові, незважаючи на те, що їх присутність там була з дозволу режиму. Аналогічно цьому російська присутність в Лівії, Судані і Чаді у більшій мірі служить інтересам Америки, оскільки вона завдає шкоди інтересам Європи та їх компаніям і сприяє їх підриву.
На нещодавній зустрічі міністрів іноземних справ країн «Великої сімки» європейські лідери виразили своє невдоволення і гнів у зв’язку з діяльністю Росії в Лівії. В заяві, зробленої за підсумками зустрічі, російську активність назвали «шкідливою» і закликали до негайного виведення усіх іноземних бойовиків і найманців із Лівії. Окрім того, європейці підтвердили свою підтримку зусиль ООН в Лівії, підкресливши: «Є можливість перезапустити процес, який приведе до всеохоплюючої політичної угоди і прокладе шлях до проведення свобідних і чесних президентських і парламентських виборів».
Ця заява була зроблена усього через день після зустрічі Хафтара з заступником міністра оборони Росії в своєму офісі в Ер-Раджмі, поблизу Бенгазі.
Згідно публікації на сайті «Oil Price», Росія працює над зміцненням зв’язків з Хафтаром, командуючим силами «Аль-Карама», щоб порушити поставки енергоресурсів до Європи. У британському звіті зазначається, що Москва прагне витіснити західні нафтові кампанії і зайняти їх місце у розробці величезних нафтових резервів Лівії. Також у доповіді підкреслюється, що Лівія володіє значними запасами нафти і газу, які могли б вдовольнити енергетичні потреби Європи.
Багатьом із активних прошарків суспільства в цих країнах чомусь не ясно, що колонізатор, незалежно від його національності, є ворогом нашої Умми. Неприпустимо укладати з ним альянси або приймати його поради, особливо по нашим ключовим питанням. Всевишній Аллах попереджає:
وَلَنْ تَرْضَى عَنْكَ الْيَهُودُ وَلَا النَّصَارَى حَتَّى تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ
«І ніколи не будуть задоволені тобою ані іудеї, ані християни, поки ти не послідуєш їх релігії» (2:120).
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Мухаззаб
18.12.2024
