11 грудня 2024 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію про негайне і безумовне припинення вогню в секторі Газа. За неї проголосували 158 членів, включаючи ключові європейські країни — Великобританію, Францію і Німеччину. Проти висловились 9 членів, серед яких США і єврейське утворення, а іще 13 утримались від голосування.
В резолюції Генеральна Асамблея закликала сторони конфлікту суворо дотримуватись своїх зобов’язань у межах міжнародного права, в тому числі звільнити усіх осіб, неправомірно затриманих, і повернути рештки загиблих.
Окрім того, Асамблея почала вимагати негайного забезпечення доступу цивільного населення в секторі Газа до основних послуг і необхідній гуманітарній допомозі, засудила будь-які спроби створити голод серед палестинців і спростити доставку допомоги під контролем ООН. Також вона закликала єврейське утворення поважати повноваження, надані БАПОР (близькосхідне агентство ООН), і не перешкоджати її роботі.
Генеральна Асамблея ООН підкреслила необхідність підзвітності усіх сторін, знов підтвердивши свою незмінну прихильність рішенню двох держав, при якому сектор Газа стане частиною Палестинської держави. Це бачення припускає існування двох демократичних держав — єврейського утворення і Палестини, які живуть у мирі в безпечних межах визнаних кордонів згідно з нормами міжнародного права і відповідними резолюціями ООН. В цьому контексті Асамблея відкинула будь-які спроби змінити демографічну чи територіальну ситуацію в секторі Газа.
Дана резолюція, яка засуджує дії єврейського утворення і закликає його визнати права палестинців, далеко не перша і навряд чи буде останньою. Проте, як і багато інших резолюцій, вона була проігнорована. Єврейське утворення не тільки не дотримується їх, але й дії всупереч їм, продовжуючи усугубляти голод, вбивства і блокаду палестинського народу, а також перешкоджаючи доставці гуманітарної допомоги. Воно демонстративно нехтує цими рішеннями, ображає Генеральну Асамблею і нападає на її членів, які проголосували за засуджуючі євреїв резолюції.
Протягом тривалої історії палестинського питання ООН прийняла понад 200 резолюцій, жодна із яких не була виконаною. Першою із таких резолюцій стала резолюція №181, яка передбачала розділ Палестини на дві держави — арабську і єврейську. Серед інших ключових резолюцій — резолюція №194, яка закликає забезпечити захист і свобідний доступ до Єрусалиму та інших святих місць, а також дозволити біженцям, бажаючим повернутись до своїх домів, зробити це, при цьому надавши компенсації тим, хто вирішить не повертатись, а також за втрату чи пошкодження майна.
Серед резолюцій також були і ті, які вимагали від єврейського утворення вийти із окупованих в 1967 році територій, наприклад резолюції №242 і №338. Крім цього, ООН і Рада Безпеки прийняли багато інших резолюцій, які також залишились без реалізації.
Тоді як резолюції Ради Безпеки і ООН залишаються невиконаними, то що вже казати про резолюції Генеральний Асамблеї, які не мають обов’язкової сили? Їх характер переважно носить символічний, а не політично-практичний зміст. По суті, вони залишаються лише словами на папері, позбавленими реальної цінності і впливу.
Проте, незважаючи на усе вищесказане, цей символічний зміст резолюцій Генеральної Асамблеї має певну значущість: вони демонструють ставлення світових держав до єврейського утворення, виражають міжнародне засудження його діями і створюють певний тиск. Більше того, Америка використовує ці резолюції як інструмент, щоб тримати єврейське утворення в постійній залежності від своєї підтримки.
Генеральна Асамблея створена для слабких народів як інструмент, який дає хибні надії, щоб відволікти їх від реальних дій. Вона як майстерний обманщик, який обіцяє недосяжне, заколисує хибними надіями і вводить в оману, не приносячи реальної користі.
Тому на Генеральну Асамблею ООН не можна у жодному разі покладатись, її рішення не повинні ставати основою для дій, і на них не слід опиратись. Істина в тому, що рішення, які приймаються ООН, не мають ніякої цінності, а сама ця організація марна. Сильні нації ніколи не звертаються до неї, а крупні держави не надають значення її існуванню і просто ігнорують її.
Генеральна Асамблея та її структури є не більше аніж частиною міжнародного колоніального порядку, встановленого західними країнами, які перемогли у Другій світовій війні. Це лише один із отруйних плодів цього порядку, засіб відволікання уваги і інструмент, виконуючий накази Америки та її західних союзників-колонізаторів.
Ми, як Ісламська Умма, не визнаємо ООН, оскільки вона ґрунтується на законах, вигаданих людиною, які суперечать ісламським божественним приписам. По-друге, її структура побудована так, що вона обслуговує виключно інтереси сильних країн, у той час як слабким державам в ній відводиться лише роль підлеглих. По-третє, ООН базується на колоніальних і расистських принципах і використовується вузькими колами лобістів фінансових і торгових корпорацій, лихварських банків і урядів, які захищають інтереси багатіїв і монополістів, щоб викачувати ресурси бідних народів, маніпулювати їх долями і експлуатувати їх багатства. ООН не тільки залишається байдужою до пригноблених, але й відкрито підтримує пригноблювачів під приводом захисту міжнародного права.
Ісламська Умма повинна використати усі можливі засоби для ліквідації існуючих міжнародних організацій, таких як ООН, Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, Всесвітня торгова організація, ЮНЕСКО та інші структури. Ці організації стали уособленням несправедливості, перевершили усі межі тиранії, поневолили народи і зосередили багатства і владу у руках глобальних капіталістичних еліт.
Єдиним рішенням є відновлення Другого Праведного Халіфату, заснованого на методі пророцтва.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Хатвані
18.12.2024
