Число високопосадових командирів Сил швидкого реагування, які покидають свої ряди, збільшується, що викликає багато питань серед людей про значущість цих перебіжок. Хто стоїть за ними? І яким є їх вплив на війну і на самі Сили швидкого реагування?
В суботу, 26 жовтня 2024 року, п’ятеро членів консультативної ради Сил швидкого реагування об’явили про свій перехід на бік армії. Вони провели прес-конференцію в Порт-Судані, тимчасовій адміністративній столиці Судану, на якій пояснили причини свого рішення, а також розкрили плани Хамідті і його зовнішні зв’язки. Командуючий Силами швидкого реагування Хамідті був звинувачений ними у прагненні захопити владу і встановити контроль над узбережжям Судану на Червоному морі. За їх словами, невдача в реалізації цих амбіцій призвела до початку війни 18 місяців назад.
Ці події відбулись через шість днів після того, як командир Сил швидкого реагування в штаті Ель-Гезіра Абуагла Кейкал об’явив про свій перехід разом з групою своїх бійців на бік армії.
На прес-конференції було озвучено, що зі складу Сил швидкого реагування вийшли наступні керівники:
1 — Абдуль Кадір Ібрахім Алі Мухаммад — курирував справи східного Судану, очолював сектор громадських організацій в консультативній раді командуючого. Доктор наук по стратегічному національному плануванню.
2 — Мухаммад Абдуллах Вад Абук, юрист — член консультативної ради, керівник медіанапряму. Доктор наук в області міжнародного публічного права, фахівець з питань правосуддя перехідного періоду.
3 — Навей Ісмаіл ад-Дау — голова сектору стратегічного планування, є головою стратегічного комітету.
4 — Мухаммад Мухаммад Усман Умар — фахівець по цифровим медіа, працює технічним директором медіа відділу і радником вищого комітету.
5 — Абд ар-Рахман Алі Хамду — голова юридичного сектору, займається питаннями молоді племен.
Абдуль Кадір Ібрахім повідомив, що іще троє радників повинні були приєднатись до них, але затримались за межами країни і прибудуть до Порт-Судану у найближчі дні. Через міркування безпеки він відмовився розкрити їх імена. Він зазначив, що причиною війни був не тільки рамковий договір, додавши: «Командуючий Силами швидкого реагування переслідував особисті амбіції, прагнучи захопити владу силою для реалізації своїх власних планів, а також інтересів інших країн».
Фактично з початку війни ми чуємо про подібні переходи із Сил швидкого реагування, але вони не спричинили значного впливу на хід бойових дій. Ці сили усе іще свобідно діють, знищуючи, вбиваючи, грабуючи і ґвалтуючи людей. Найбільш яскравим доказом цього є те, що відбулось після перебіжки Кейкала, командира цих сил в штаті Ель-Гезіра, на бік армії. Незважаючи на це, Сили швидкого реагування вторглись до Ель-Гезіри, вимушуючи її жителів покидати свої дома і коячи масові вбивства, іще більш жорстокі, аніж до перебіжки Кейкала. Це вказує на те, що існуючі сили, які підтримують Сили швидкого реагування, забезпечуючи їх життєдіяльність і здатність рухатись до цілей, заради яких була розв’язана ця штучна війна.
Факти і реальна дійсність, а також повторювані заяви ясно показують, що саме Америка розпалила цю війну. Вона використовує Сили швидкого реагування для досягнення своїх брудних цілей в Судані, скерованих проти своїх супротивників — громадянських лідерів, підтримуваних Британією. Шляхом рамкової угоди ці лідери намагались провести реструктуризацію військових структур (армії і Сил швидкого реагування) в інтересах британського впливу, що вело до ослаблення американського впливу, який забезпечувався командуючими армією і Силами швидкого реагування.
Америка навмисно затягує завершення війни і заважає створенню майданчиків для її припинення, якщо вони не знаходяться під її повним контролем, просуваючи тільки такі ініціативи, як переговори в Джидді, Женеві або інші, де її агенти грають ключові ролі.
Заява на прес-конференції про те, що рамкова угода не є причиною війни, не відповідає дійсності. Адже усім очевидно, що саме вона стала основою для розпалювання конфлікту і його затягування з ціллю ослаблення британських агентів. І це їм майже вдалось, якщо б не нещодавні кроки, вжиті Британією. Вони доклала значних зусиль, забезпечуючи своїх соратників потужною матеріальною підтримкою, про яку прямо говорив її посол в Хартумі, Джайлз Лівер. Також Британією була надана політична підтримка, включаючи призначення спеціального представника по Судану і активні дії в самій Британії громадянських активістів.
Слід зазначити, що на цій прес-конференції перебіжчики намагались пов’язати громадянських лідерів з Силами швидкого реагування, щоб демонізували їх. За словами Вада Абука, деякі ключові фігури із координаційної ради демократичних і громадянських сил «Такаддум» працюють радниками командуючого Силами швидкого реагування. Серед них: колишній член Суверенної ради Мухаммад Хасан ат-Тайіши, колишній міністр юстиції Наср ад-Дін Абд аль-Барі, а також Таха Усман Ісхак і Салах Манаа.
В дійсності ж Сили швидкого реагування працюють суворо у межах американського порядку денного, так само, як і командуючі армією, які продовжують розпалювати і затягувати війну.
На завершення слід зазначити, що дані перебіжки командирів не спричинять ніякого впливу на розклад сил у війні. У цієї війни є очевидний порядок денний, який ми неодноразово обговорювали в наших статтях. Це боротьба за вплив в Судані між колоніальними державами: Америкою, яка підтримує керівництво армії і Сил швидкого реагування, і Британією, яка надає підтримку цивільним силам, включаючи рух «Такаддум» під керівництвом колишнього прем’єр-міністра Абдалли Хамдука.
Цей конфлікт не завершиться, поки одна із сторін не візьме гору, зломивши іншу, або поки народ Судану, особливо щирі володарі сили і впливу, не повстануть і не вирвуть владу із рук агентів обох сторін, повернувши її Уммі. Після чого буде обраний халіф, який відновить релігію, буде дотримуватись Шаріату і надасть допомогу віруючим із числа пригноблених на землі. Заради цього Хізб ут-Тахрір працює по усьому світу і, зокрема, в Судані, невпинно працюючи вдень і вночі для досягнення цієї цілі.
О, володарі сили і впливу, відгукніться на цей заклик і дайте відповідь на заклик Аллаха!
О Аллах, прискор встановлення праведного Халіфату за методом пророцтва, виконай свою обіцянку і втіль радісну звістку Твого Пророка ﷺ, який сказав:
ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ
«Потім буде Халіфат за методом пророцтва», а потім він замовк». (Ахмад).
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Джамі (Абу Айман)
Помічник офіційного представника Хизб ут-Тахрір, Судан
13.11.2024
