В останні дні активізувались дискусії про стратегію єврейської держави по встановленню панування на Близькому Сході, а також про плани прем’єр-міністра Нетаньяху змінити стратегічний баланс сил в регіоні.
На тлі війни, яку євреї ведуть проти сектору Газа, Західного берегу і південного Лівану, ідуть розмови про «Біблійську державу» євреїв, яка охоплює території між Нилом і Євфратом. Лунають погрози вторгнення до південного Лівану для того, щоб витіснити проіранську партію за річку Літані, а також ведуться розмови про можливі удари по Ірану, хусітам в Ємені і військовим об’єктам в Сирії і Іраку. На тлі цих подій, а також тривалості і розширення масштабів війни виникає необхідність проаналізувати політичну обстановку, оцінити можливості євреїв по досягненню своїх цілей, ступінь підтримки Америки і здатність Ісламської Умми протистояти цим планам.
Спочатку слід підкреслити, що лідери єврейського утворення, в тому числі Нетаньяху і представники крайніх правих сил, після 7 жовтня 2023 року зробили низку гучних заяв, в яких виразили свої біблійські і релігійні амбіції. Проте тим, хто дуже слабко розбирається в політиці, ясно, що ці плани перевищують їх можливості і сили, і вони не здатні їх реалізувати.
Багато із цих заяв або призначені для того, щоб викликати відгук серед своїх прибічників — поселенців, релігійних груп і правих політиків, або виходять від осіб, які необізнані в політиці, таких як Смотрич і Бен-Гвір.
Щодо Нетаньяху, то його риторика, яка стосується «змінення стратегічного балансу сил на Близькому Сході», звучить більш приземлено. Він посилається на політичні і військові цілі, пов’язані зі зміцненням регіональних позицій єврейського утворення і зміною стратегічного балансу на його користь, що повинно забезпечити його утворенню велику безпеку і стабільність перед лицем загроз з боку палестинського опору, проіранських сил в Лівані, самого Ірану та інших геополітичних змін в регіоні.
Поза сумнівів, події 7 жовтня 2023 року стали неочікуваним викликом для єврейського утворення, і вони вимушені були визнати свою уразливість. Ці загрози виявились куди більш близькими, аніж вони могли собі уявити, і тепер для них це екзистенційне питання не тільки в короткостроковій, але й в довгостроковій перспективі. Це вимусило Нетаньяху розкрити усі свої побоювання і ідеологічні страхи, що призвело до початку затяжної війни, яка триває вже рік, і не відомо, коли вона закінчиться. Цілком ймовірно, що сам Нетаньяху вже втратив уявлення про те, як і коли усе це закінчиться. Його особисті інтереси підштовхують його до затягування війни, щоб закрити свої корупційні справи і уникнути судового переслідування, при цьому не доводячи справу до катастрофи для єврейського утворення. Коли він зайшов занадто далеко в своїх діях проти Ірану і його інтересів, перша відповідь послідувала у квітні 2024 року, нагадавши йому про кордони його можливостей. Незважаючи на те, що відповідь була слабкою, вона примусила Нетаньяху і єврейських лідерів передивитись свої позиції, усвідомивши, що їх безкарні дії в Газі не можуть тривати безкінечно без серйозних військових наслідків.
Коли Нетаньяху знов перейшов припустимі кордони у відношенні Ірану, відповідь була значно жорсткіша, з ясним посилом, що Іран здатний серйозно нашкодити єврейському утворенню, якщо того побажає. Більше того, якщо Іран опиниться втягнутим до війни, він зможе завдати значного збитку, незважаючи на усі союзи і підтримку єврейського утворення. Тому єврейські лідери досі проводять консультації з Америкою, обговорюючи можливу відповідь, її масштаб і методи, при цьому суворо дотримуючись американських умов, таких як недопущення повномасштабної війни чи прямого зіткнення.
Аналогічна ситуація склалась на північному фронті з іранською партією. Нетаньяху усвідомив, що продовження сутичок з цією партією та їх зв’язок з завершенням війни в Газі означають, що необхідно прискорити вихід із Гази за планом, узгодженим з Америкою. У зв’язку з цим він відчув необхідність зміцнити фронт, щоб повернутись до нормального життя і продовжити операцію в Газі. Тому єврейське утворення підсилило агресію проти Лівану і його опору, діючи зі зростаючою жорстокістю у спробі зупинити втручання до війни іранської партії. Останні декілька днів вони намагаються почати наземне вторгнення, щоб підсилити тиск і примусити партію відступити, але поки не досягли своїх цілей. Зокрема, це пов’язано з новими викликами, такими як відмова військ ЮНІФІЛ покинути регіон, триваюча підтримка Ірану і поява неочікуваних військових можливостей у іранської партії на кордоні.
Щодо бажання євреїв втілити свої грандіозні мрії, то вони, здається, з часом починали загасати. Вони усвідомили, що ведуть війну під прикриттям Америки і Заходу, і що без їх підтримки вони не можуть продовжувати свої дії чи перекроювати реальність. Наприклад, з самого початку Америка встановила червоні лінії, які євреї зрозуміли, що не зможуть перетнути. Це стосується питань виселення, відмови від рішення про дві держави і початку регіональної війни. Решта була залишена на розсуд євреїв, щоб вони могли робити, що завгодно, поки це оплачується кров’ю і ресурсами мусульман, які для Америки нічого не значать, а швидше є її ціллю.
Америка дає євреям свободу дій у вбивствах і прояві пихатості і жорстокості в Газі, на Західному березі, в Лівані, Ємені, Іраку і Сирії, поки це не загрожує американському баченню і проектам в регіоні. Проте, коли справа починає загрожувати її регіональній стратегії, Америка починає обмежувати дії євреїв.
Врешті решт Америка, єврейське утворення і Захід не бачать в мусульманській крові, землях і ресурсах нічого, окрім здобичі, і усі вони єдині проти мусульман. Єврейське утворення розглядається ними як передовий аванпост колоніалізму на мусульманських територіях, і вони прагнуть підтримувати його, розвивати і забезпечувати його перевагу. Вони забезпечують його зброєю, грошима, надають політичну і логістичну підтримку, а також надають йому союзників в лиці регіональних правителів та їх прибічників, охороняючи його кордони. Загроза, яка виникла після 7 жовтня 2023 року, стала викликом для усього Заходу, мусульманських правителів і євреїв, тому вони одностайно прагнуть її усунути і відновити порядок.
Тим не менш, єврейське утворення, по суті, рухається до своєї загибелі. Воно вв’язується в протистояння з Уммою, з якою не може справитись. Умма володіє величезними ресурсами, і якщо вона відновить свою владу, ані єврейське утворення, ані Америка не зможуть її зупинити. Сьогодні Умма, подібно киплячому котлу, готова вийти з-під контролю правителів.
Умма на свої очі побачила ламкість єврейського утворення і усвідомила величезний потенціал своїх армій, якщо вони піднімуться і будуть віддані Аллаху. Тепер для Умми очевидно, що справа лише в наявності волі, а не в слабкості чи нездатності.
Ми молимо Аллаха, щоб він навіяв Уммі і тим, хто володіє силою і впливом, передати владу до рук праведного керівництва, яке проголосить Праведний Халіфат за методом Пророка, мобілізує Умму та її армії для захисту Ісламу і мусульман, звільнить Аль-Аксу і решту окупованих земель мусульман.
Газета «Ар-Рая»
Бахір Саліх
член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
16.10.2024
