Генеральний керівник руху «Брати-мусульмани» у Єгипті Мухаммад Баді у своєму щотижневому посланні за 29/11/2011 заявив: «Наш джамаат наблизився до здійснення головної мети, яка була задана іще засновником руху, імамом Хасаном аль-Банна.
І це ніщо інше, окрім встановлення справедливого та усвідомленого правління в особі такого ж уряду, за яким відбудеться (встановлення) Праведного Халіфату і (за допомогою якого ми досягнемо) головування у світі», повідомляється у газеті «аль-Масріюн». Але оскільки подібні заяви збентежили секуляристські рухи Єгипту, які з початку революції активно борються за збереження секуляристського устрою у країні, член виконавчої ради руху «братів» Абдуррахман аль-Бар зробив спробу переінакшити заяву генерального керівника руху. Що було спробою «задобрити» секуляристов та західні країни, яких однозначно лякає такий швидкий зріст впливу ісламістів у Єгипті та підсилення закликів до ісламістського правління через встановлення Ісламського Халіфату. Паном аль-Баром були зроблені наступні заяви: «Генеральний керівник не мав на увазі під Праведним Халіфатом звичну нам систему на чолі з Халіфом та призначаємими ним валіями». Основна думка, за словами аль-Бара, у промові генерального керівника полягала у необхідності утворення союзу поміж ісламськими та арабськими країнами, відмітивши при цьому успішний досвід Асоціації Ісламського Співробітництва як бази для подібного проекту!
Подібні заяви з боку єгипетських ісламістів сильно нагадують ситуацію у Тунісі, де друга людина у руху «Ан-Нахда» Хамаді аль-Джабалі 13/11/2011 у місті Сусі заявив про шостий Халіфат, що послугувало причиною бурхливого обговорення у туніському суспільстві. У подальшому, це примусило його відмовитися від своїх слів, підтвердивши, що «його цитати були викривлені». Згодом відбулася заява, що «вибір партії «Нахда» у політичному правлінні полягає у республіканській демократичній системі, яка бере свою законність від народу». Відмова від своїх попередніх заяв дала аль-Джабалі можливість стати головою туніського уряду. Далі відбулася заява голови руху «Ан-Нахда» аль-Ганнуші, що аль-Джабалі голова кабінету міністрів Тунісу, а не Османського Халіфату.
У даному контексті доктор Ріфъат ас-Саъід оприлюднив 07/01/2012г., на сайті «Ахлю-ль-Куран» статтю під назвою «про Халіфат та домисли», у якій він марно намагався заперечити шаріатський хукм про обов’язковість існування Халіфату як системи правління в Ісламі. У даній статті автор намагався навести слова таких вчених як Шахерстані, Джурджані, Газалі та аль-Аміді про те, що питання Халіфату не є питанням засад віри, у ролі доказу, нібито Халіфат не є фардом. Можливо, доктор виправданий у своїх домислах, оскільки не у змозі розпізнати поміж акидою та шаріатським хукмом. Ствердження про те, що Халіфат є фардом підкріплене багатьма доказами з Корану, Сунни та одностайності сподвижників. Це питання не розглядається в акиді. Доктор Ріфъат наводить слова аль-Джурджані з його книги «Шарх аль-мавакіф» наступне: Халіфіат не є питанням засад релігії та віри. Це питання пов’язане зі справами рабів». А як нам відомо, шаріатський хукм – це звернення Законодавця стосовно справ рабів. Стосовно ж акиди – це категоричне підтвердження , яке відповідає реальності та засноване на доказах.
У даному контексті, ХТ, чиє ім’я міцно закріпилося з концентрованим закликом по відродженню Ісламського Халіфату, було оприлюднено низку політичних прокламацій з роз’ясненнями по ситуації всередині Єгипту. Дані прокламації були розповсюджені серед населення країни. Одна з подібних кампаній відбулася 06/01/2011г., у якій шабаби-носії заклику провели розповсюдження прокламації під назвою «А чи не прийшов час усвідомити єгипетському народу, що порятунок лише у встановленні Праведного Халіфату?!». При цьому одні з тих, хто мають міцні зв’язки з органами безпеки та вважають себе салафітами, намагалися чинити перешкоди одному з шабабів продовжити розповсюдження прокламацій. Хотілося б їм нагадати, що праведні салафи віддали перевагу виборам Халіфа перед похороном Пророка (с.а.в.). усвідомлюючи важливість та велич такого обов’язку. Стосовно ж цих людей, то вони зчинили перешкоди пану Ахмаду Абу Дайфу продовжувати роздавати прокламації, які містили роз’яснення щодо обов’язковості встановлення держави Халіфат. Дані люди здали його поліції, а потім його справа була перенесена і до прокуратури. Але через відсутність причин для подальшого тримання його під вартою, Абу Дайф був звільнений, а відібрані прокламації були повернуті.
Через цю подію, яка була представлена у ЗМІ як жорстокі зіткнення поміж шабабами ХТ та салафітами, супутниковий канал «Дрім 2» 10/01/2012 запросив представника засновників ХТ Устаза Мухаммада Абдулькаві, члена медіа-офісу ХТ Махмуда Тарбуші та безпосереднього учасника події Ахмада Абу Дайфа для участі у телевізійній передачі. Метою передачі, ведучим якої був Ваіл аль-Ібраші, за словами її організаторів, було ознайомлення з ХТ. Як стало відомо пізніше, сценарій програми був «переграний» без інформування про це представників ХТ. У спробі очорнити ідею побудови ісламської держави, до ефіру програми без відому членів ХТ були запрошені люди, які відомі своїм запереченням Халіфату. Але їх спроби не мали успіху, відповідна реакція у політичних колах Єгипту була приголомшеною. Багато газетних видань посвятили статті задля ознайомлення з ХТ та її діяльністю.
Після прочитання ведучим телепередачі комюніке Вищої Військової ради, присвяченого ХТ, був спеціально замовчаний той факт, що партія негайно дала відповідь на заяви військових у якій було розкрито, що ХТ є міжнародною організацією, яка працює над об’єднанням країн мусульман до Єдиного Халіфату.
При цьому роль гостей передачі була очевидна. Доктор Абдуррахім Алі взяв на себе роль борця проти ідеї Халіфату, намагаючись довести необов’язковість втілення у життя Халіфату без надання яких-небудь доказів, які б підтверджували його слова. У той час як виступ іншого учасника, доктора Абдулли ібн Абдуррахмана, хай звільнить Аллах його батька з американської в’язниці , було сконцентроване на спробі очорнити Хізб шляхом передачі невірних та брехливих повідомлень про партію. Так, наприклад, однією із заяв доктора Абдулли було те, що нібито ХТ вважає шейха Такіюддіна Набхані муджтахідом, а Пророка (с.а.в.), ні. Дивним та чудним є те, що питання постало щодо наявності здібностей на виведення хукмів з шаріатських текстів (іджтіхад)! Як же доктор Абдулла побачив у наших словах: «Не може бути Пророк (с.а.в.) бути муджтахідом» те, що Пророк не у змозі робити іджтіхад, у той час як Набхані досяг рівня абсолютного муджтахіда.
Чи спеціально було зроблено це доктором Абдуллою ібн Абдуррахманом або ні, але ним, на жаль, були перемішані дві теми. Одна з яких полягає у тому, що іджтіхад, який має право на помилку, неможливий по відношенню до Пророка (с.а.в.), оскільки він каже не за своїми забаганками і усі його висловлювання є істиною. У той час як шейх Набхані має право на помилку, так само як і решта муджтахідів. На жаль телеглядачу це було подане таким чином, нібито ХТ ставить здібності шейха Набхані в іджтіхаді вищими за сили та здібності Пророка (с.а.в.). Яким же поганим є те, що вони вигадують!!!
Безперечно, що ХТ отримав багато користі від участі у даній телевізійній передачі. Це стало одним з факторів, які відіграли позитивну роль в усуненні спеціального замовчування про хізб та діяльність, яку він проводить у Єгипті. Повідомлення про затримання одного з шабабів ХТ та розгляд його справи прокуратурою, а згодом і його звільнення, було яскраво обговорено у ЗМІ. У той час як події 2002 року, коли 120 шабабів ХТ були затримані та їм були винесені строки від 1 року до 5 років не були обговорені належним чином.
ХТ, протягом усього свого заклику відрізнився неповторюваною прихильністю своїй ідеї, пережив на цьому шляху усі види тортур та переслідувань. ХТ йшов та продовжує іти по шляху заклику до відновлення ісламського способу життя через відновлення Ісламського Халіфату, терпляче та покірно, не лякаючись докорів тих, хто засуджує, так що ім’я ХТ та Халіфат стали нерозривними один від одного. І, за допомогою Аллаха, ХТ продовжить гідно нести заклик до повного досягнення поставленої мети, відновлення ісламського способу життя через Халіфат, про повернення якого після багатьох років несправедливого правління обіцяв сам Пророк (с.а.в.). Ми залишаємось свідками того як ісламські рухи ідуть на постійні поступки задля досягнення влади. На які поступки ж вони підуть, щоб утриматися при владі?!
Всевишній сказав:
قُلْ هَٰذِهِ سَبِيلِي أَدْعُو إِلَى اللَّهِ ۚ عَلَىٰ بَصِيرَةٍ أَنَا وَمَنِ اتَّبَعَنِي ۖ وَسُبْحَانَ اللَّهِ وَمَا أَنَا مِنَ الْمُشْرِكِينَ
«Скажи: це мій шлях, (на якому) я закликаю до Аллаха на засаді доказу, я і ті, хто за мною пішли» (12:108).
Шаріф Зайд
Голова медіа-офісу
Інформаційний офіс
Хізб-ут-Тахрір
Єгипет
№ 12/2
Понеділок, 19 Сафар 1433 р.х.
13/01/2012
