Нарешті, після тривалого очікування, президент Башір запропонував так званий «Документ про всебічну реформу», який побудований на чотирьох стовпах: мирні питання, політична свобода, лікування проблем бідності та відродження суданської ідентичності.
Суть цих стовпів полягає у наступному:
- мир, який описується у документі наступним чином: «Національний Конгрес впевнений, що надав модель успіху у прагненні до миру для усього населення, який полягає у підписанні мирних угод та всезагального добробуту у Дарфурі. Порушення цієї угоди тим або іншим боком не утримає його від продовження мирного процесу» - це мир, який означає відокремлення Півдня Судану за допомогою злощасної Конвенції Найваша, яка міцно та брехливо називається Всеохоплюючою мирною угодою. Також цей мир означає постановку Дарфуру у положення покрокового відокремлення шляхом надання розширеної автономії згідно «Конвенції у Досі по Дарфуру». Таким чином, прихильність цьому миру означає по суті зобов’язання слідувати планам Америки та невірного Заходу у розриві Судану. Цю точку зору підтверджує висловлювання нового спікера парламенту Фатіха Іззеддіна напередодні виступу президента, де він сказав: «Звернення Башіра до нації сьогодні вплине на майбутнє Судану» (газета «Останній момент», випуск 2657).
- політична свобода у промові Башіра означає повну прихильність секуляризма, подібно тому, що зробили ісламісти арабської весни у Тунісі та Єгипті …Вони прийшли до влади за рахунок голосів мусульман, які прагнуть до втілення Ісламу. Проте вони зрадили їх, дозволивши світській опозиції, яка, по суті, із роду колишнього режиму, ініціювати політичні дії, відвідавши смак влади, яка у їх розумінні є належним трофеєм правління. Це замість того, щоб подивитись на владу, що «Вона представляє собою дещо довірене (амана), і в День воскресіння вона обернеться ганьбою та жалкуванням (для будь-кого) за винятком тих, хто отримає її по праву та виконає те, що йому належить зробити». Саме так описав її Посланець Аллаха ﷺ.
- кажучи ж про передбачуване лікування, то це ніщо інше як кидання пилу у вічі! Чого досягли світські програми, які правили країною з часів входу Кітченера та колонізації Судану у 1889 році, і тривали аж до так званих різноманітних національних епох, без різниці, демократичними вони були або військовими?! Чого вони досягли окрім триваючого винаходу бідності та утискання бідних!!!
- що ж стосується суданської ідентичності, то вона представляє собою рештки колоніальної епохи. Це означає для суданців відокремлення від їх доктрини та Ісламської Умми, яка повинна жити по системам Ісламу та його законам, і означає перетворення їх у блукаючих протягом десятиріч, і питаючих, хто ми такі і як нам правити?!
Справжній реформі не бути окрім як за допомогою того, чим змінилось перше покоління Умми! І це за допомогою великої Ісламської ідеології та її систем, і це саме те, що прийняв Хізб ут-Тахрір у своїх книгах та брошурах, і прагне разом з Уммою та всередині неї відновити Ісламський образ життя шляхом встановлення Другого Праведного Халіфату, який і втілить системи Ісламу в усіх сферах життя.
Ібрахім Усман (Абу Халіл)
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
№ H.T.S. 08/2014
Вівторок, 27 Рабіъ уль-авваль 1435 р.х.
28/01/2014
