Губернатор Північного Кордофану привітав внесок працюючих жінок у розвиток Кордофану, що склало 150 тисяч фунтів та 130 грамів золота, і це у дні святкування жіночим сектором 58-ї річниці державної незалежності під гаслом: «Кордофанки – опора розвитку» під патронатом губернатору регіону.
Захід відбувся у холі готелю «Зенобія» у місті Ель-Обейд 28/01/2014 (агентство СУНА). Губернатор подякував жінкам за їх внесок у різноманітні питання регіону, і сказав, що жінки є сестрами чоловіків, і це уособлює верхівку рівності в зобов’язаннях, виразивши тим самим надію на продовження підтримки у досягненні фунту золота у наданні базових послуг для громадян.
Той, хто слідкує за проектом розвитку Північного Кордофану, а також за тріумфуванням, поширюваним по усім ЗМІ у тому, що це є рішенням усіх страждань людей у цій щедрій частині Судану, землі, повної ресурсів – знаходить протиріччя та речі, які не піддаються якій-небудь здоровій логіці,не кажучи вже про опору на яку-небудь ідею або справедливу ідеологію для турботи про справи людей!
У Шардж залі Університету Хартум 24 серпня 2013р. відбувся форум по розвитку Північного Кордофану у відповідь на прохання губернатора регіону. Там він надав присутнім свої відмінні змагання у здійсненні розвитку, порахувавши його культурним спадком жителів регіону у нарощуванні CATI (Computer Assisted Telephone Interview – система автоматизованого комп’ютеризованого телефонного інтерв’ю). Це скоріше дім із соломи, тому що у цій допомозі переплітаються усі: чоловіки, жінки та діти, переносячи усе це на плечах, щоб покласти на кам’яну основу – усе це заради досягнення розвитку по спільній програмі, де кожний робить свій внесок через сферу своєї діяльності або організації, до якої він належить.
Таким чином, держава переклала свій вантаж на плечі тих, хто її обтяжував на початку: дорожнеча, різноманіття високих податків, ускладненість життя – усе це перейшло на жінку, від якої губернатор вимагає продовжити надання підтримки до фунта золота! Дивно, адже це означає, що жінка повинна винести усе, що береже. А потім опинитись тягарем, який вештається серед людей у положенні крокуючої до безодні економіки та війни, яка не обійде боком нікого.
Таким чином, задача фінансування основних послуг перейшла на плечі прошарків суспільства, замість того, щоб держава несла свій тягар у безкоштовному наданні цих послуг громадянам, тому що це є фардом (обов’язком) від Господа світів. Навпаки, держава почала благати безпорадного громадянина прийняти на себе її обов’язки… так які іще хитрощі і трюки вживе ця держава, щоб прикрити ними свою наготу, яка вже стала очевидною для усіх?!
О, мусульманки!
Економічна політика в Ісламі стоїть на повному забезпеченні вдоволення основних потреб кожної людини, а також на наданні можливості вдовольняти другорядні потреби. Вона дивиться на кожного індивіда окремо, а не на суспільство, і дивиться на кожного індивіда як на людину, якій необхідно надати усі її основні потреби повністю і без затримок. По-друге, вважаючи її індивідуальною особистістю, надати їй можливість вдовольняти другорядні потреби наскільки це можливо. Тому, економічна політика в Ісламі не скерована тільки на підняття рівня життя у країні без урахування забезпечення набуття користі від цього життя кожним індивідом. І вона не для набуття розкоші, залишаючи людей у змаганні, де сильний поїдає слабкого, як це відбувається сьогодні. Навпаки, Іслам дивиться на економічну проблему як на надання індивіду можливості використовувати багатство.
Іслам зобов’язав працювати чоловіка для забезпечення основними потребами себе та тих, за кого він відповідає. І зробив пошук роботи фардом (обов’язком), а якщо не виявилось того, хто повинен проявляти турботу у забезпечення, то цей обов’язок переходить до Байт уль-маль. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Хто залишив майно, то воно його спадкоємцям, а хто залишив підопічного, то його утримання переходить на нас».
Цей унікальний стиль життя може здійснитись тільки під затишком держави Ісламу – держави Праведного Халіфату, у прилистку якого жінка живе у пошані та достатку. Ця держава оберігає забезпеченість, а не навпаки, як це відбувається сьогодні. Сьогодні жінка віддає усе, що у неї є, державі, допомагаючи вижити цьому розірваному та пошарпаному фіговому листю, замість того, щоб залишити його впасти, а потім вимагати втілення Ісламу та його систем для рішення усіх проблем. І тоді вона гідна була б великої нагороди і блага у цьому житті, а що у Аллаха – краще та вічно!
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
Жіночий відділ
№ 02/2014
Четвер, 29 Рабіъ уль-авваль 1435 р.х.
30.01.2014
