Устаз Бабікер Фейсал Бабікер запропонував свою статтю про Хізб ут-Тахрір під назвою «Хізб ут-Тахрір і Ісламський Халіфат, Ч. 2.» не керуючись у цій статті ані знаннями, ані праведністю, ані достовірними книгами.
А ж усе це, устазе Фейсал, було важливо у складенні вашої статті (під номером 3135), яка вийшла 23 Зуль-када 1435 р.х., що відповідає 18.09.2014. Навіть коли ми написали йому відповідь на його першу статтю 17 Зуль-када 1435р.х., що відповідає 12.09.2014, він, здається, усе одно не читав її і продовжив у своєму дусі атаки на Хізб ут-Тахрір.
Ми будемо вдячні йому, він розповсюдить нашу наступну відповідь на його статтю:
1. Автор статті повторює в ній, що у нас немає чіткого бачення того, як встановлюється Халіфат, але на цей раз додає, що ми фальсифікуємо історичні факти і не відображаємо істинні процеси, які відбувалися в Халіфаті.
Також він каже, що ми не знаємо як встановлюється Халіфат, хоча ми роз’яснювали це детально у минулій відповіді, більше того, ми показали достатньо ясно те, яке саме уявлення має Хізб про державу, економіку, політику тощо, що Хізб має проект конституції для держави, який у спільних зусиллях з Уммою веде до відновлення ісламського образу життя. У попередній відповіді ми дали детальне тому роз’яснення і не будемо його повторювати.
Що ж стосується його слів про те, що ми фальсифікуємо історичні факти, то у чому він знайшов фальсифікацію? Ми запитуємо автора: «Як ти дивишся на історію Ісламської Умми?». З методу твого мислення ми робимо висновок, що ти дивишся на історію Умми і Халіфату так, як дивиться на це невірний Захід, який мститься Ісламу і мусульманам. Хвала Аллаху, Умма була у цілості від покоління до покоління у затінку Халіфату, де зберігалися міць і слава цієї Умми. Коли ми говоримо про Халіфат, люди завжди згадують Умара ібн аль-Хаттаба (р.а.), справедливість Умара ібн Абд аль-Азіза (р.а.), славу Муттасіма і відкриття Константинополю Мухаммадом Аль-Фатіхом.
2. Пошук допомоги не є просто дозволеним способом (мубах), який можна взяти або залишити за бажання, а є обов’язковим шаріатським законом (фард) і обов’язковим у застосуванні. Пошук допомоги це шаріатський шлях для встановлення ісламської держави. Пророк ﷺ не дивлячись на усі перешкоди, які він зустрічав на шляху пошуку допомоги, не змінював цей спосіб, а залишався непохитним у ньому, а це вказує на те, що цей метод є обов’язковим (фард). Мати правовірних Аїша (р.а.) якось спитала його ﷺ про те, який день у його життя був найбільш важким, припускаючи, що це був день битви при Ухуді. Вона спитала: «Чи був у тебе день більш важкий, аніж день Ухуду?» і він відповів їй:
لَقَدْ لَقِيتُ مِنْ قَوْمِكِ مَا لَقِيتُ وَكَانَ أَشَدَّ مَا لَقِيتُ مِنْهُمْ يَوْمَ الْعَقَبَةِ إِذْ عَرَضْتُ نَفْسِي عَلَى ابْنِ عَبْدِ يَالِيلَ بْنِ عَبْدِ كُلالٍ فَلَمْ يُجِبْنِي إِلَى مَا أَرَدْتُ فَانْطَلَقْتُ وَأَنَا مَهْمُومٌ عَلَى وَجْهِي فَلَمْ أَسْتَفِقْ إِلا وَأَنَا بِقَرْنِ الثَّعَالِبِ فَرَفَعْتُ رَأْسِي فَإِذَا أَنَا بِسَحَابَةٍ قَدْ أَظَلَّتْنِي فَنَظَرْتُ فَإِذَا فِيهَا جِبْرِيلُ فَنَادَانِي فَقَالَ إِنَّ اللَّهَ قَدْ سَمِعَ قَوْلَ قَوْمِكَ لَكَ وَمَا رَدُّوا عَلَيْكَ وَقَدْ بَعَثَ إِلَيْكَ مَلَكَ الْجِبَالِ لِتَأْمُرَهُ بِمَا شِئْتَ فِيهِمْ فَنَادَانِي مَلَكُ الْجِبَالِ فَسَلَّمَ عَلَيَّ ثُمَّ قَالَ يَا مُحَمَّدُ فَقَالَ ذَلِكَ فِيمَا شِئْتَ إِنْ شِئْتَ أَنْ أُطْبِقَ عَلَيْهِمْ الْأَخْشَبَيْنِ فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ بَلْ أَرْجُو أَنْ يُخْرِجَ اللَّهُ مِنْ أَصْلابِهِمْ مَنْ يَعْبُدُ اللَّهَ وَحْدَهُ لا يُشْرِكُ بِهِ شَيْئًا
Я зустрів у твоєму народі те, що зустрів, і найбільш важким днем був день Акаба, коли я запропонував Ібн Абд Ялілю ібн Абд аль-Кулялю взяти мене під захист, але він не погодився з тим, що я хотів. Я з сумом на обличчі пішов і прийшов до тями лише коло Карну ас-сааліб. Я підняв голову і побачив хмари, у затінку яких я знаходився, і побачив у них Джабріїля, який покликав мене. Він сказав: «Воістину, Аллах чув відповідь твого народу тобі і Він відправив до тебе янгола гір, щоб ти наказав йому вчинити з багатобожниками так, як забажаєш». І мене покликав янгол гір, привітав мене і сказав: «Зроби як хочеш, якщо побажаєш, я розчавлю їх найбільшими двома горами». Посланець Аллаха, хай благословить його Аллах і привітає сказав: «Ні, я сподіваюся, що Аллах виведе з їх спин тих, хто буде поклонятися Аллаху Єдиному і не буде надавати Йому і товариші нікого!» (передав Бухарій).
Автор переконує, що покладатися на армії і племена є програшною справою і що це є політичною наївністю…Він переконує, що армії в арабських країнах і країнах мусульман зайняті боротьбою за владу, а племена діють лише в інтересах своїх родів. Ці слова демонструють поверхневе мислення автора оскільки це всього лише опис реальності. Хізб же, коли прохає про допомогу, то робить це не аби як, а лише після того як переконається у тому, що допомогу буде дано від людини, яка зрозуміла саму ідею, адже той, хто переконався в ідеї – стає частиною її. Ми не будемо роз’яснювати як Пророк ﷺ отримав допомогу від тих, хто до цього конфліктував і вбивав одне одного, а також те, як ісламська ідея, основана на ісламській акиді, здатна змінювати думки і поняття людей.
3. Автор каже: «Справа заклику зрозуміла і триватиме до Судного Дню у затінку халіфату або поза ним. Але що незрозуміло, так це джихад…». Ми не знаємо чи розуміє автор, що єдиний шлях до розповсюдження Ісламу – це заклик і джихад. Обов’язок джиз’ї (подушного податку з немусульман) є шаріатським законом, а не словами Хізб ут-Тахрір і Абу Халіля. Коли Халіфат встановлюється, він виконує цей шаріатський обов’язок, тому що основна спрямованість ісламської держави – це несення Ісламу закликом і джихадом, нехай навіть це приведе до війни. Джихад, любий наш брате, є вершиною справ в Ісламі, яким досягається міць Умми. Залишання джихаду – це шлях до приниження Умми, як це відбувається сьогодні, коли «народ не закликає до джихаду поки Аллах не відправить на нього приниження». Чому ти боїшся битви? Хіба не б’ється сьогодні Америка, мати демократії, у різних кінцях світу заради розповсюдження своїх методів та ідей і досягла успіху в цьому до такого степеню, що навіть серед мусульман знаходяться ті, хто захищає її свідомо і несвідомо? Ми бачимо, Бабікер, що ти вважаєш демократію кращою системою, яку тільки бачило людство і в твоєму розумінні – демократія краще за Халіфат, який править тим, що ниспослав Аллах. У твоєму розумінні, демократична система невірних краще за Халіфат, який керує справами людей за законами Господа світів! Коли Хізб ут-Тахрір каже, що демократичний режим є режимом невір’я, який заборонено брати і використовувати або закликати до нього, то він це каже не за пристрастю, а за знанням. Хізб досліджував глибоко цю реальність, після чого вивів на це закон Аллаха з докладними доказами. У нас немає припущення, що буклет під назвою «Демократичний режим є режимом невір’я, який заборонено брати і використовувати або закликати до нього» ти читав з позиції правдивого мусульманина, який володіє розумінням реальності. Адже у протилежному випадку, чому ти не пояснив нам помилки у цій книзі з ісламської точки зору? Хіба справедливість не розкриває реальності демократії? Або ми не здатні вказати на реальність того, що відбувається такою, яка вона є?
Таке формулювання заяв про помилки без вказівки на самі помилки, наче ми прийшли із осуджуваними і хибними словами, наче всі мусульмани підтримують тебе у твоїй думці, вона надходить з пристрасті і в ній видна явна дезінформація. Ми надаємо тобі достатньо часу для того, щоб ти дав відповідь на цю брошуру. Ти кажеш, що демократія виходить з Ісламу і не суперечить йому, сказавши, що на це є шаріатські докази. Ми ж не говоримо слів, які не мають підтвердження і не володіємо точкою зору, яка немає підтвердження в ісламській акиді.
4. Що стосується слів автора про нашу відсталість від епохи і реальності, то він у першу чергу каже про себе у цій брехні, оскільки живе в іще більшій відсталості від того, про що говорить. Він живе в ідейній відсталості, оскільки, віруючи в ісламську акиду, керується системами іншої акиди. Більше того, він ставиться вороже до думок, понять і систем своєї релігії, в яку він вірить; керується хибною історією, яку написали сходознавці, що ненавидять Іслам і Халіфат, який був цвітом цього світу і міццю мусульман. Ми не відчужені від реальності. Воістину, ми живемо у цій реальності і різниця між нами і тобою в тому, що ти береш цю реальність як джерело мислення, і відповідно, рішення проблем, які виводяться тобою, надходять з цієї реальності. Ми ж розцінюємо цю реальність як майданчик для осмислення того, як її змінити, спираючись у цьому на великі ідею і метод Ісламу, які відповідають усім місцям в усі часи. Немає реальності або проблеми, на яку Іслам не дає рішення. Аллах Всевишній каже:
وَنَزَّلْنَا عَلَيْكَ الْكِتَابَ تِبْيَانًا لِكُلِّ شَيْءٍ وَهُدًى وَرَحْمَةً وَبُشْرَى لِلْمُسْلِمِينَ
«Ми ниспослали тобі Писання для роз’яснення усілякої речі, як керівництво до прямого шляху, милість і благу звістку для мусульман» (16:89)
Також Аллах Всевишній каже:
الْيَوْمَ أَكْمَلْتُ لَكُمْ دِينَكُمْ وَأَتْمَمْتُ عَلَيْكُمْ نِعْمَتِي وَرَضِيتُ لَكُمُ الْإِسْلَامَ دِينًا
«Сьогодні Я заради вас вдосконалив вашу релігію, довів до кінця Мою милість до вас і схвалив для вас у якості релігії Іслам» (5:3)
5. Ми не малюємо веселковий або фіолетовий малюнок для Халіфату, а роз’яснюємо його закони, основи, системи та органи. Ті, хто виконує це усе, це люди, які можуть як робити правильні вчинки, так і помилятися. Якщо і були помилки у правлінні людей в Халіфаті, то вони усе одно не йдуть ані у яке порівняння з сучасними регіональними системами. Умма запитує, несе відповідальність і займається народоутворенням, щирі вчені роз’яснюють істину, вказуючи на неї правителям і громадськості. Халіфат наближається, як би не хотів цього невірний Захід і його приспішники, адже він – обіцянка Аллаха.
وَعَدَ اللَّهُ الَّذِينَ آمَنُوا مِنْكُمْ وَعَمِلُوا الصَّالِحَاتِ لَيَسْتَخْلِفَنَّهُمْ فِي الْأَرْضِ كَمَا اسْتَخْلَفَ الَّذِينَ مِنْ قَبْلِهِمْ وَلَيُمَكِّنَنَّ لَهُمْ دِينَهُمُ الَّذِي ارْتَضَى لَهُمْ وَلَيُبَدِّلَنَّهُمْ مِنْ بَعْدِ خَوْفِهِمْ أَمْنًا
«Аллах обіцяв тим із вас, які увірували і робили праведні діяння, що Він неодмінно зробить їх намісниками на землі, подібно до того, як Він зробив намісниками тих, хто був до них. Він неодмінно обдарує їх можливістю сповідувати їх релігію, яку Він схвалив для них, і змінить їх страх на безпеку» (24:55)
Халіфат є радісною звісткою Посланця Аллаха ﷺ:
تَكُونُ النُّبُوَّةُ فِيكُمْ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةٌ عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا عَاضًّا فَيَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ يَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ مُلْكًا جَبْرِيَّةً فَتَكُونُ مَا شَاءَ اللَّهُ أَنْ تَكُونَ ثُمَّ يَرْفَعُهَا إِذَا شَاءَ أَنْ يَرْفَعَهَا ثُمَّ تَكُونُ خِلَافَةً عَلَى مِنْهَاجِ النُّبُوَّةِ ثُمَّ سَكَتَ
"Пророкування триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, воно зникне. Потім настане період Халіфату, заснованого на методі пророкування. Він також триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім настане період злої монархії, яка також триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім настане період деспотичного правління, який триватиме стільки, скільки побажає Аллах. Потім, коли побажає Аллах, він припиниться. Потім знову настане період Халіфату, заснованого на методі пророкування. Після чого він замовкнув."
І в кінці ми прохаємо в Аллаха, щоб він повів нас прямим шляхом, а також автора цієї статті і усіх мусульман. Ми прохаємо в Аллаха надихнути наші почуття і освітити наш шлях, адже Аллах здатний на це.
Ібрахім Усман (Абу Халіл)
Офіційний представник Хізб ут-Тахрір Судан
Понеділок, 27 Зуль-када 1435 р.х.
22/09/2014
№ H.T.S. 43/2014
