Новина: 15 лютого ІА «Газета.uz» повідомило: «Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв 14 лютого підписав постанову про створення Міжнародно-дослідницького центру Імама Тєрмізі.
Як зазначається у документі, рішення направлено на глибоке вивчення та просування спадщини хадісовіда та ісламського правовіда Абу Ісо Тєрмізі (Імама ат-Тірмізі, 824−892 роки), що зробив величезний внесок у розвиток ісламської релігії. Його діяльність також повинна сприяти збереженню та розвитку національно-релігійних цінностей узбецького народу та вихованню молодого покоління у дусі благородних ідей, любові та вірності Батьківщині».
Коментар: Ми бачимо, що Мірзійоєв використовує спосіб, нещодавно застосований президентом Таджикистану Э.Рахмоном. Рахмон використав почуття мусульман, щоб підняти свій авторитет серед народу як прихильника Ісламу, і назвав 2009 рік роком Імама Абу Ханіфи. Мірзійоєв чудово розуміє, що 93% населення Узбекистану — мусульмани - сунніти. І ріст прагнення цих мусульман до Ісламу — природній. Навіть із заяви самого Мірзійоєва, коли він сказав, що на території Узбекистану проживали такі всесвітньо відомі діячі Ісламу, як Імам Бухарі, Імам ат-Тірмізі, Абу Рєйханаль-Біруні, аль-Хорєзмі, Імам аль-Матуріді та багато інших, можна зрозуміти, що цей народ дуже любить Іслам і готовий багато зробити для цієї релігії.
Після розпаду СРСР дуже багато узбецьких мусульман-вчених відкривали худжри * у своїх домах та викладали Іслам. Навіть із сусідніх країн мусульмани приїздили до Узбекистану, щоб навчатися Ісламу. І коли розуміння Ісламу як ідеології зайшло у розуми цих вчених, то це надало іще більше сил їм та поширенню Ісламу. Уряд Карімова не міг на це просто дивитись. І підтвердженням цьому було те, як колишній диктатор Каримов боровся з мусульманами, які хотіли повернутись до ісламського образу життя.
Мусульмани, що закликають до відродження ісламського образу життя,яких нараховується вже тисячі, довгі роки знаходяться в ув’язненні у в’язницях Узбекистану, не говорячи вже про тих, хто стали шахідами. І тому уряд Узбекистану хоче заповнити розуми мусульман тим Ісламом, який йому зручний, тому що він розуміє, що заборонити Іслам не може.
Якщо уряд Узбекистану так хоче просувати хадіси, які передав Імам ат-Тірмізи, то ми хотіли б привести один хадіс, переданий Імамом ат-Тірмізи. Імам ат-Тірмізі від Аді ібн Хатіма вивів: «Я прийшов до Посланця Аллаха ﷺ, і у мене на шиї був золотий хрест. Він сказав: «О Аді, скинь з себе цей ідол». І я чув його, як він, читаючи сури «Покаяння»: «Вони взяли своїх книжників та монахів за господ себе крім Аллаха», — сказав: «Вони не поклонялись їм. Проте коли вони дозволяли їм щось, то вони робили його дозволеним, а коли забороняли — забороненим»».
Із цього розуміється, що законодавство належить лише Аллаху. Мірзійоєв та його уряд повинні знати, що Імам ат-Тірмізі, у першу чергу, передаючи цей хадіс та багато інших хадісів, дотримувався тієї думки, що закони, які виводяться у парламенті з боку самих людей, — це закони куфру. І якщо імам був би живий, то він був би із числа перших мусульман, які вийшли би проти цих законів, що втілюються урядом Узбекистану. І ми впевнені у тому, що він був би із числа тих, хто кинув би цю владу до в’язниці.
О мусульмани Узбекистану! Не дайте цим правителям-тиранам на кшталт Мірзійоєва обдурити вас. Те, що він робить, неначе піклуючись про ваш добробут, у відкритті кодонів з сусідніми країнами, або того, що з цього часу усі співробітники держорганів будуть працювати на благо народу, або скасування патенту для роботи у Росії, є нічим іншим , окрім як підняттям свого авторитету та авторитетів тих, хто навколо нього. Ми бачимо, як досі сотні тисяч невинних мусульман знаходяться в темницях лише за те, що вони говорять:«Мій Господь — Аллах». Він не буде піклуватись про вас та слугувати вам. А тому ці продажні правителі будуть і надалі пригноблювати нас, доки ми, мусульмани, не об’єднаємось і не відродимо ту державу, яка прибере усіх цих тиранів.
Спеціально для радіо Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Мубін Абудавуд — Таджикистан
01.03.2017
* Худжра (араб. «кімната») — келія, маленька кімната, окремий будиночок. Вживається також у переносному значенні, як вид підпільного, нелегального мусульманського навчання у радянські часи (переважно — у Середній Азії).
