Немає сумнівів у тому, що біографія Пророка Мухаммада ﷺ з усіма практичними уроками із життя благородного божого Посланця ﷺ служить осяяючим маяком для кожного мусульманина і порятунком для кожної людини, яка шукає щастя і політичне змінення, виходячи із ісламського віровчення.
Немає сумнівів у тому, що найбільш помітним епізодом у цій біографії є почесне переселення Пророка Мухаммада ﷺ — Хіджра. Враховуючи велику значущість цієї події для мусульман і бачачи недоречне порівняння переселення Пророка Мухаммада ﷺ і його сподвижників з еміграцією деяких мусульман сьогодні, особливо у західні країни, ми вважаємо за необхідне кожному із цих явищ надати своє правильне пояснення.
У біографії Пророка Мухаммада ﷺ, як ми знаємо, було два переселення. Кожне із них було політичною дією і слідуванням божественному Одкровенню. Під час першого переселення сподвижники Посланця Аллаха ﷺ вирушили в Ефіопію, де правив «справедливий цар, не пригноблюючий нікого». Дана дія була запобіжним заходом і захистом згуртування від повного знищення після того, як арабські язичники із числа курайшитів почали переслідувати, катувати і вбивати окремих членів згуртування благородних сподвижників Посланця Аллаха ﷺ.
Так арабські язичники вбили мусульманку Сумаю (р.а.), катували родину Ясіра у центрі Мекки і знущались над Білялом аль-Хабаши, кидаючи його голим на спекотний пісок пустелі, а він у відповідь твердив їм: «Аллах Єдин». Усі ці гоніння проводились, щоб відвернути віруючих від Ісламу, відхилити від прямого шляху і великого заклику і не дати їм долучитись до згуртування, а точніше — руху Пророка Мухаммада ﷺ.
Друге переселення ставило метою утвердити релігію, роздобути владу і втілити Іслам в усіх сферах життя. По суті, дане переселення стало кульмінацією колосальної політичної діяльності Посланця Аллаха ﷺ у заклику лідерів арабських племен до Ісламу, а також у його зверненні по допомогу — таляб ан-нусра — до володарів сили і захисту, яку від отримав у другій присязі у Акаба. Мусульмани, які надали допомогу Пророку Мухаммаду ﷺ, утвердили цю релігію з першого дня прибуття Посланця Аллаха ﷺ у Сонцесяйну Медину. Вони вийшли привітати його строєм у дві шеренги вершників. Високо підіймаючи у руках мечі і кидаючи виклик усім арабським і неарабським вождям і лідерам своїм прагненням і готовністю втілити у життя ісламське свідчення «Немає бога, окрім Аллаха, Мухаммад — Посланець Аллаха».
إِلَّا تَنصُرُوهُ فَقَدْ نَصَرَهُ اللَّهُ إِذْ أَخْرَجَهُ الَّذِينَ كَفَرُوا ثَانِيَ اثْنَيْنِ إِذْ هُمَا فِي الْغَارِ إِذْ يَقُولُ لِصَاحِبِهِ لَا تَحْزَنْ إِنَّ اللَّهَ مَعَنَا فَأَنزَلَ اللَّهُ سَكِينَتَهُ عَلَيْهِ وَأَيَّدَهُ بِجُنُودٍ لَّمْ تَرَوْهَا وَجَعَلَ كَلِمَةَ الَّذِينَ كَفَرُوا السُّفْلَى وَكَلِمَةُ اللَّهِ هِيَ الْعُلْيَا وَاللَّهُ عَزِيزٌ حَكِيمٌ
«Якщо ви надасте йому (Мухаммаду) підтримку, то адже Аллах вже надав йому підтримку, коли невіруючі вигнали його. Він був одним із тих двох, які знаходились у печері, і сказав своєму супутнику (Абу Бакру): «Не сумуй, адже Аллах —з нами». Тоді Аллах ниспослав йому спокій і підтримав його воїнами, яких ви бачили. Аллах зробив слово невіруючих найнижчим, тоді як Слово Аллаха найвище усього. Аллах — Могутній, Мудрий» (9:40).
Як би там не було, перше і друге переселення ставили метою підготувати свідоме згуртування, глибоко розуміюче закони і погляди Ісламу, а також підготувати політичну еліту для прийняття на себе відповідальності за управління великим політичним утворенням — Ісламською Державою.
Що стосується місць переселення і положення сучасних переселенців мусульман, особливо у західні країни, то це наслідки сваволі, скоюваних злочинів і корупції, що лютують у мусульманських країнах, правителі яких перебувають в залежності від країн невір’я. Окрім цього, на жаль, ми спостерігаємо і легковажне ставлення деяких переселенців до ворогів Аллаха з причини відсутності серед нас надійного і турботливого лідера. Вимушені переселенці, а точніше — вигнані із своїх земель мусульмани, є жертвами порочних систем правління, які морять голодом і принижують свої народи, кидаючи їх на розтерзання невірних під усілякими можливими приводами: «інтеграція», «свободи», «благодійність» і «права людини»!!!
Тому ми як мусульмани, які проживають на чужині, повинні дотримуватись Ісламу, його ідей і законів, не ухиляючись від ісламських принципів ані на крок. Ми повинні втілювати Іслам у нашому житті, словом і ділом, не забувати наш ісламську ідентичність і не схилятись на бік законів і ідей диктаторів,оскільки ці диктатори і тирани плели підступи проти нас, принизили і кинули нас у лапи безбожжя тільки для того,щоб відокремити нас, наших дружин, дітей і нащадків від нашої релігії. Шайтан і його помічники хочуть за допомогою так званої «інтеграції», яка насправді є асиміляцією, віддалити людей від ісламської просвіти і ісламської культури у бік прийняття західної культури і законів невір’я.
Від Абдуллаха ібн Умара (р.а.) передається, що Посланець Аллаха ﷺ, вирушаючи у дорогу, читав наступну молитву:
اللَّهُمَّ إنَّا نَسألُكَ فِي سفَرِنَا هَذَا البِرَّ وَالتَّقْوَى، وَمِنْ العَمَلِ ما تَرْضَى، اللَّهُمَّ هَوّن عَلَيْنا سَفَرَنَا هَذَا، وَاطْوِ عَنّا بُعْدَهُ. اللَّهُمَّ أنْتَ الصَّاحِبُ فِي السَّفَرِ وَالخَلِيفَةُ في الأهْلِ. اللَّهُمَّ إني أعُوذُ بِكَ مِنْ وَعْثاءِ السَّفَرِ وكآبَةِ المَنْظَرِ وَسُوءِ المُنْقَلَبِ في المَالِ والأهْلِ
«О, Аллах, воістину, ми просимо Тебе (допомогти нам дотримуватись) благочестя і богобоязливості у цій наші подорожі і робити такі справи, якими Ти будеш задоволений! О, Аллах, полегши нам цю подорож і скороти для нас її відстань! О, Аллах, будь супутником у цій подорожі і покровителем у родині (це прохання до Аллаху не залишити своїми турботами ані самого подорожнього, ані його родину, поки він буде відсутній).О, Аллах,воістину, я вдаюсь до Твого захисту від труднощів шляху, від пригнічення, яке може навіяти побачене, і від усього поганого, що може трапитись з майном і родиною (від усього, що може засмутити того, хто повернеться додому)» (Муслім, 1342; Абу Дауд, 2599; Тірмізі, 3447).
Після того, як нас примусили пережити усі труднощі переселення, перебуваючи у стороні від ісламської просвіти, ми стикаємось з сумною перспективою у суспільствах, в яких не існує ніяких проявів Ісламу. У зв’язку з цим перед нами два шляхи, два вибори:
— або здаємось і ідемо до того, що невірні хочуть від нас, а саме — щоб ми залишили свою релігію і накликали на себе ганьбу і явний збиток як у цьому світі, так і покарання у Наступному житті;
— або ми рятуємо себе, наші родини і наших нащадків за допомогою долучення до згуртування щирих діячів, працюючих над відновленням ісламського образу життя.
Так ми приєднаємось до благословенного каравану добра, щоб, у першу чергу, стати ісламською особистістю, а потім виправити помилкові поняття у суспільстві і виступити проти тиранів силою озаряячої думки і глибокої усвідомленості шляхом демонстрації своєї ісламської ідентичності, яку визначив для нас Всевишній Аллах і якою ми відрізняємось від інших. Завдяки цьому ми зможемо протистояти підступам і змовам, які влаштовуються безбожним Заходом проти нашої бездоганної релігії. При цьому необхідно брати до уваги шаріатську постанову в усіх своїх діях і рухах, щоб бути дисциплінованими і прихильними тому, чому навчив і наказував нам Пророк Мухаммад ﷺ.
يَا أَيُّهَا الَّذِينَ آمَنُوا اسْتَجِيبُوا لِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ إِذَا دَعَاكُمْ لِمَا يُحْيِيكُمْ وَاعْلَمُوا أَنَّ اللَّهَ يَحُولُ بَيْنَ الْمَرْءِ وَقَلْبِهِ وَأَنَّهُ إِلَيْهِ تُحْشَرُونَ
«О ті, які увірували! Відповідайте Аллаху і Посланцю, коли він закликає вас до того, що дарує вам життя. Знайте, що Аллах — між людиною та її серцем (може завадити людині добитися того, що вона бажає), і що ви будете зібрані до Нього» (8:24).
Спеціально для Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Професор Ахмад аш-Шамі
Сан-Паулу, Бразилія
15 Мухаррама 1442 р.х.
03.09.2020 р.
