«Переможений (повержений) завжди вимушений подражати переможцю в його принципах, стилі одягу, ремеслі, повадках, у багатьох звичаях і традиціях. Він починає служити йому, бачачи в його лиці досконалість. В його очах переможець здається досконалим або завдяки пошані, яка йому надається, або ж тому, що переможені несправедливо і безпідставно вважають, нібито поразка пов’язана з досконалістю переможця. Це помилкове судження лягає в основі поведінки» (Ібн Хальдун).
Це визначення, дане Ібн Хальдуном багато сторіч назад, слово в слово, речення в речення відображає картину сьогоднішнього дня. І поки ми тут цитуємо в даній статті вищезгадане визначення туніського мислителя і державного діяча Ібн Хальдуна, сказане 7 сторіч назад, інший туніський мислитель і державний діяч сучасності і лідер руху «Ан-Нахда» («Партія відродження»),відомого як «ісламістська» партія Туніса, Рашид аль-Ганнуші, виступаючи (по спливанню 7 сторіч після Ібн Хальдуна) на конференції, організованої «TRT World Forum» в Стамбулі, сказав наступне: «Те, що ми називаємо «демократичним Ісламом», стане рішенням усіх наявних проблем в арабському світі». Цими словами він продемонстрував своє захоплення системою політики і думки. Заявивши, що молодь в арабських землях бажає встановити соціальну справедливість, а також такі цінності, як справедливість, свобода і гідність, аль-Ганнуші виразив свої думки про демократію наступним чином «Ми віримо, що цей молодіжний рух може досягти своїх цілей. Молоді люди вважають, що одного встановлення демократії недосить, вони хочуть встановлення соціальної справедливості. Ми віримо, що вони досягнуть цього».
Розмови про «досконалість демократії» сьогодні, коли не залишилось сумнівів в тому, що джерелом усього зла, хаосу і терору у світі є західна політична думка, можна пояснити тільки комплексом неповноцінності, тобто захопленням «досконалістю» переможця, як визначив Ібн Хальдун.
Ібн Хальдун в своїй цитаті відобразив існування триваючої з миті заснування всесвіту боротьби, хоча і не заявив про це прямо. Тому настрій переможця і переможеного у будь-якій боротьбі однаковий, що так само відображається і в боротьбі між добром і злом, істиною і брехнею, хакком і батилем. Хто сьогодні зазнав поразки у боротьбі між хакком і батилем? Хіба істинний Іслам?! І хто ж тоді став переможцем? Невже брехлива капіталістична демократія?! Згідно кому і чому ми повинні визначати переможця і програвшого? Може, згідно словам Френсіса Фукуями, який написав есе «Кінець історії і остання людина» («The End of History and the Last Man»)?! Або згідно думці поверженої людини, яка перейняла принципи капіталізму, проголошеного Фукуямою переможцем, у спробах подражати капіталізму і облачатись в його стиль, який після усього цього опинився в смішному положенні?!
Рашид аль-Ганнуші — лідер руху «Ан-Нахда», яка набрала 17,5% голосів на парламентських виборах 2019 року у Тунісі, де тільки 41,32 відсотки із 7 мільйонів виборців пішли на виборчі дільниці, і виграла ці вибори, — фактично відповідає «проигравшому» за словами Ібн Хальдуна, адже аль-Ганнуші закликає мусульманську молодь до демократії, яку більше половини туніського народу не вважає легітимною, в яку народ не вірить і не чекає від неї ніякої користі.
Фукуяма після завершення «Холодної війни» розглядав капіталізм і демократію як кульмінацію ідеологічної еволюції людства. Він стверджував, що економічна і політична системи Заходу, а саме — капіталізм і демократія, остаточно перемогли у цій боротьбі і що історія підійшла до завершенню. Фукуяма вважає, що історичні події можуть продовжуватись, але фундаментальний конфлікт залишився позаду. За його словами, тепер світом буде правити західний капіталістичний лібералізм. Згідно Фукуямі, західна економічна і ліберальна система може створювати альтернативні економічні і політичні системи всередині себе, але ніяка альтернативна економічна і політична система ззовні ніколи не зможе становити загрозу для Заходу.
Рашид аль-Ганнуші закликає до реалізації того, що заявлено в есе Фукуями: він заявляє, що демократії недосить в західній капіталістичній ліберальній системі і що необхідно встановити соціальну справедливість. Він намагається вирішити проблеми і недоліки капіталістичної демократії, яку він вважає досконалою, за допомогою соціальної справедливості, тобто за допомогою альтернативних формул, створених всередині системи. Він не претендує на альтернативне мислення і політичну систему ззовні. Проте якщо він подивиться назовні, то побачить там ісламську політичну думку і адміністративну систему Ісламу.
Ідея «кінця історії» Фукуями була скерована на те, щоб ніяка інша конкуруюча система не виступила проти західної системи у якості альтернативи, і це була заява, яка суперечить самому історичному процесу. Власне кажучи, ця теза спричинила вплив і на тих, хто — подібно аль-Ганнуші — виграв вибори, але в дійсності зазнав поразки. Проте факти показують, що захоплення досконалістю переможця виникло не через природну перемогу (справжньої поразки), тому що якщо б це було так, то не тільки аль-Ганнуші і деякі тунісці,які думають подібно йому, але і увесь туніський народ і навіть усі мусульмани погодились би з досконалістю переможця. Інакше кажучи, ця поразка не була поразкою Ісламу, тому що ця поразка не є поразкою в реальній війні, яка невпинно тривала на протязі тринадцяти сторіч між Ісламською Уммою і невіруючими. Навпаки, це було поразкою в ідейній війні проти західного капіталізму. Інакше кажучи, це не Іслам зазнав поразки, а лише ті люди, які, заявляючи: «Ми є мусульманами», — не боролись за те, щоб Іслам панував над життям, і аплодували переможцю; ось хто насправді опинився в ролі переможеного. Іслам ніколи не буде повержений! Але як довго кінь із армії, яка зазнала поразки, може залишатись на полі битви?
Хоча Фукуяма стверджує, що історія протистояння завершується капіталізмом, але ми бачимо, що конфлікт триває прискореними темпами навіть після «Холодної війни», яка закінчилась у кінці ХХ сторіччя. Окрім того, зараз у західного капіталізму з'явився дуже сильний конкурент. Захід чудово розуміє, що у нього немає політичної думки у боротьбі проти Ісламу, але Схід, який представляє Іслам, не знає про цю силу, систему ісламського мислення і моделі державного управління в Ісламі. На жаль, ті, хто вірить в тезу про «кінець історії» більше, аніж жителі Заходу, приписують якість досконалості західній системі мислення, якого вона не гідна, про що вони, на жаль, навіть і гадки не мають, схиляючись перед цією «велетенською» силою, яка схожа на ловчу сітку павуків.
Ми заявляємо і віримо, що Іслам є ідеальною політичною системою як для Сходу, так і для Заходу в усі часи, а також говоримо: «Ми прагнемо зробити цю систему Ісламу домінуючою і пануючою».
Адже ми цілком довірились обіцянці Всевишнього Аллаха, Який вище за усе. Дане Аллахом наступне слово, без усілякого сумніву, є нашою найбільшою гарантією:
وَكَانَ حَقًّا عَلَيۡنَا نَصۡرُ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ
«Нашим обов’язком є допомагати віруючим» (30:47).
А отож, дана Аллахом обіцянка неодмінно збудеться. Адже Всевишній Аллах в даному аяті зробив обов’язковим для Себе приводити віруючих до перемоги, і Він також зробив перемогу правом мусульман у якості дару і схильності від Себе. Аллах підтвердив це категоричною заявою, яка не залишає сумнівів.
Деякі люди, захоплені перемогою капіталізму всупереч обіцянці Аллаха, заявляють, що політична система і держава, які відновлять ісламський образ життя, не зможуть знов виникнути на світовій арені, що усе це — ілюзія. Це показує, що їх віра в Іслам і в обіцянку Аллаха похитнулась або згасла. У той же час це створює у мусульман згубне уявлення про те, що західні держави і системи є переможними і могутніми, непохитними і несокрушимими. Тому ми вважаємо необхідним черговий раз розглянути наступні характерні особливості Ісламу, щоб розвіяти ці засмучуючі оманливі думки, які виникли всередині Умми.
Найбільш ідеальна політична система усіх часів — це Іслам! Умма Ісламу має правильну (сахіх) і розумну (аклі) акиду. Ця акида заснована не на матерії, а на духовній основі і об’єднує матерію з духом. Ісламська акида, яка без яких-небудь протиріч відповідає духовним, моральним, гуманним і матеріальним цінностям суспільства, схожа на глибоко вкорінений платан. Цих якостей ісламської акиди немає у жодній іншій ідеології. В ісламській ідеології критерієм вчинків є халяль, угодний Аллаху, і харам, викликаючий гнів Аллаха. В інших ідеологіях критерієм вчинків виступає бажання вкусити на максимальному рівні матеріальні задоволення в мирському житті, тобто отримати матеріальну вигоду і інтерес. Коли ми дивимось на сучасний світ, то бачимо, що існуючі окрім Ісламу ідеології не в змозі відповісти на питання людства відносно життя. Знов же, у періоди домінування цих ідеологій люди взагалі не могли отримувати задоволення від життя. Іслам же, з іншого боку, несе людям Послання, яка обіцяє їм щастя в обох світах. Те, що людство помітить це Послання і скерується до нього, зовсім не виключено, і навіть навпаки, це відбудеться у найближчому майбутньому. Людство, яка втомилось від метушні, хаосу і депресії капіталістичної ідеології, перебуває у пошуках безпечного притулку. І цим притулком є Іслам.
Найбільш ідеальна політична система усіх часів — це Іслам! Тому що, незважаючи на відмінності кольорів шкіри, мов, національностей і народностей, Іслам став успішним і досяг успіху в тому, щоб сформувати із Умми єдине суспільство. Посланець Аллаха ﷺ відмовився від елементів політеїзму (многобожжя) на Аравійському півострові і в його околицях і за короткий час обернув ці землі в Дар уль-Іслям. В подальший період Іслам — всупереч різноманітності — об’єднав в своєму плавильному казані персидські землі Іраку і Ірану, де проживали зороастрійці, християни і іудеї, А також були завойовані і ісламізовані землі Шаму, де жили вірмени, іудеї і ассирійці. В період Омейядського Халіфату Іслам досяг Китаю на Сході, завоювавши Самарканд, а також досяг Андалусії на заході.
Чи може бути легкою задачею утворення єдиної Умми у межах єдиної релігії, мови, культури і законів із народів, які не тільки віддалені один від одного географічно, але і так сильно відрізняються між собою, а інколи — і суперечливі у відношенні один одного з точки зору звичаїв, традицій, релігій, мов культур і законів? І так, цього досяг лише Іслам. Це лише успіх ісламської акиди, ісламської політичної думки і Ісламської Держави. Іслам, який учора зібрав усі ці народи під одним куполом і під одним стягом і вирішив усі їх індивідуальні, моральні соціальні, економічні, політичні і громадські питання, сьогодні як і раніше є найбільш ідеальною політичною системою. Знов же, політична ідея, яка створить цю єдність, не зустрічається у жодній ідеології, окрім Ісламу.
Хоча сьогодні увесь західний світ об’єднався навколо єдиної ідеології, але він не зміг об’єднати і інтегрувати свої народи різних національностей навколо єдиного політичного утворення. Зусилля Наполеона об’єднати усю Європу уперлись в безвихідь. Конфлікти на основі націоналізму в Європі призвели до двох руйнівних світових війн. Європейський Союз (ЄС), який був утворений у XX сторіччі, не зумів знайти єдність навіть в економічних, військових і зовнішньополітичних питаннях. Рішення Великобританії по «Brexit» є яскравим свідченням цьому. Як може ЄС, який скерований лише на формування обмеженої єдності в області економіки, торгівлі і озброєних сил, утворити єдність в соціальних, моральних і політичних питаннях?
Найбільш ідеальна політична система усіх часів — це Іслам! Адже з економічної точки зору історія Ісламу пропонує нам справедливий рівень життя, свідком якого людство буває вкрай рідко. Ісламська економічна система ніколи на протязі історичного процесу не вимушувала людей відчувати в прямому значенні цього слова економічну кризу, депресію і хаос. У той же час Іслам забезпечує усі основні потреби для кожної людини у суспільстві, а потім надає можливості і засоби, які гарантують максимально можливе вдоволення цих потреб на рівні розкоші. Найбільш важливим економічним інститутом, який встановлює цей справедливий баланс, є інститут закяту. Всевишній Аллах говорить в Корані:
وَٱلَّذِينَ فِيٓ أَمۡوَٰلِهِمۡ حَقّٞ مَّعۡلُومٞ
«Вони у своїй перевазі мають відому частку в якості права (для знедолених, які просять і не просять)» (70:24).
Найбільш ідеальна політична система усіх часів — це Іслам! Тому що, незважаючи на усі відмінності в родинній і громадській сферах, саме інститут родини в ісламському суспільстві мав гармонійність і узгодженість, якої не було у жодному іншому суспільстві. Так, так було раніше, але коли Іслам був повністю видалений із політичного життя, структура родини і громадського життя зіпсувалась. Нові покоління піддались зіпсованості. Будь-які девіантні, збочені і порочні відносини почали заохочуватись у якості вимоги демократичних ідей. Поширення цих девіантних, нелюдських відносин навіть в мусульманських країнах сьогодні відбувається завдяки демократичній політичній думці. У Ісламу є ідея (фікра) і метод (таріка) у рішенні цих проблем. Саме Іслам зустріне і відіб’є усі ці атаки на фортецю родинного інституту і знов встановить це щасливе і процвітаюче життя в соціальній і громадській сферах.
Найбільш політична система усіх часів — це Іслам! Тому що Ісламська Умма на протязі тринадцяти сторіч мала сильну політику і могутню державу на світовому рівні. Ця держава правила тринадцять сторіч і стала головуючою державою у світі. Навіть ця єдина особливість Ісламської Умми показує, що вона знов відновить свій суверенітет і панування на політичній арені. Ця яскрава історія дуже важлива для Умми, яка бажає повернути своє світле минуле. Завзяття і ентузіазм вести діяльність по відновленню великої держави, заснованої нашими пращурами, виходить із цієї яскравої історії. Сьогодні ми бачимо схильність Ісламської Умми до відновленню своєї державності. Наявність такої схильності і тих, хто докладає зусилля для встановлення цієї держави, їх дії і ініціативи демонструють, що Іслам дуже скоро досягне політичного панування. Це політичне панування може бути досягнуто тільки за допомогою приходу до політичної влади. Цією владою є держава, а цією державою — Праведний Халіфат!
Проте сьогодні, коли серйозно обговорюються вимоги про об’єднання Умми під ісламським правлінням і про відновлення Халіфату, свідомо і навмисно висуваються деякі тези. Перша із цих тез, яка виникла із кухні колоніального Заходу, — це утвердження про те, що «Іслам не має впливу в політичному плані», тобто «Іслам не містить політичного аспекту, не претендує на державну владу». Ця заява формулюється безпосередньо Заходом, а місцеві секуляристи потім пропагують і просувають її. Ось чому ми, незважаючи на їх слова, атакуємо їх гнилі системи і заявляємо: «Іслам — найбільш ідеальна політична система усіх часів!».
Друга їх теза гласить, що «Мусульмани не готові до Ісламу і не бажають Халіфату». Ті, хто висуває дану тезу, є сходознавцями, які живляться західною культурою і просвітою. Вони через ідейну, культурну, політичну і військову окупацію, які тривають майже сторіччя, говорять: «Мусульмани усього світу хочуть демократії і свободи, а не ісламського образу життя».
Ми знаємо, що це — модерністська думка, тому що Захід, безперечно, упевнений, що мусульмани бажають Ісламу. Захід знає про цей факт більше, аніж хто-небудь інший. Фактично, Захід бачить появу даної загрози прямо зараз і з усіх сил намагається запобігти їй.
Третя пропаганда — це утвердження, що «Халіфат — це ілюзія», яка закликана позбавити мусульман надії на відновлення Ісламської Держави і Халіфату. Ми нагадуємо тим, хто обманувся ствердженням, що «встановлення держави Халіфат є ілюзією», про те, що необхідно цілком підкоритись обіцянці Аллаха, увірувати в благу звістку Посланця Аллаха ﷺ і довіритись Ісламській Уммі. І хочемо зробити це через наступні слова шейха Такиюддіна Набхані в книзі «Ісламська Держава»: «Ісламська Держава не є ілюзією, мрією чи плодом уяви. Адже вона панувала в історії і впливала на неї на протязі більше тринадцяти сторіч. І це факт. Такою Ісламська Держава була в минулому, і такою буде у найближчому майбутньому, тому що її чинники виникнення настілки сильні, що ніяка епоха не в силах їм чинити опір. Сучасні просвітлені розуми заповнені її ідеєю. І, звичайно ж, Ісламська держава є бажанням і метою Ісламської Умми, яка жадає слави Ісламу. Ісламська Держава — це не бажання, породжене забаганками і капризами, адже це фард (зобов’язання), поставлений мусульманам Аллахом. Аллах велів мусульманам встановити її».
Найбільш ідеальна політична система усіх часів — це Іслам, і необхідно вжити зусилля у межах політичного згуртування, щоб політична система Ісламу знов стала домінуючою у світі. Адже ідеологія Умми подібна паливу в двигуні, і це паливо має невичерпну властивість. Є потреба в пілоті або водії, щоб паливо приводило двигун до руху. У якості пілота (водія), який буде управляти двигуном, виступає ідеологічна політична партія, адже така партія приводить до руху двигун, щоб зробити політичну систему Ісламу домінуючою. Без такої партії (згуртування) неможливо рухатись у правильному напрямку і сконцентрувати усю свою увагу на певній меті. Без такої партії неможливо добитись успіху у викритті неправильних думок у розумах «переможених»», які захоплюються Заходом; у звіті правителів країн,які співпрацюють з Заходом, розкрадають власність Умми, не захищають її інтереси, обманюючи людей заради досягнення політичної посади і положення, і в розшифровці їх огидних справ. Така партія на сьогодні існує, і ця партія веде діяльність по відродженню даної ідеології всередині Умми, змінюючи думки, почуття і системи суспільства, а також виховуючи продуктивних державних діячів-ідеологів. Існування такої партії — одна із найважливіших переваг Умми для того, щоб великий Іслам зміг знов панувати і зміг досягти високого положення головуючої держави у світі. Цією самою партією (згуртуванням) є Хізб ут-Тахрір. Найяскравішим свідченням успіху партії «Хізб ут-Тахрір» у цьому відношенні є те, що вона зібрала в своїх рядах синів Умми, подолавши штучні кордони, проведені колонізаторами, які колонізатори намагаються увіковічнити. Той факт, що сини Умми із усіх мусульманських країн, включаючи мусульман, які живуть в західних країнах, ведуть діяльність разом з цією партією для встановлення Халіфату,є яскравим показником того, що встановлення держави Халіфат — це дійсність, а не ілюзія.
Якщо ми подивимось на усе це в тому контексті, в якому воно міститься в виразі Ібн Хальдуна, то можемо резюмувати наступне: Умма, в більшості своїй, ніколи не проявляла захоплення Заходом, який намагається представити себе переможцем, і не вірила в його досконалість. Ті, хто вчиняє так, — це лише небагато хто всередині Умми. Отож, це їх закомплексований і невпевнений стан не поширився на усю Умму і не буде поширений у майбутньому. Зі своїми думками вони завжди були ізгоями і перебували у меншості, як учора, так і сьогодні, і після цього їм буде важко роздобути вплив на Умму. Майже кожен день мусульмани в своїх країнах повстають проти урядів, режимів і систем, виходять на вулиці, виступають проти несправедливості і пригноблення. Вони не визнають, що приречені на бідність і зубожіння. Це є показником життєздатності Умми. Найбільш ідеальна система усіх часів — це Іслам, і ця Умма у самому найближчому майбутньому, за допомогою Аллаха, зробить Іслам домінуючим і пануючим спочатку на наших мусульманських землях, а потім — і в усьому світі!
Махмут Кар
10.12.2019
kokludegisim
