Друге: право дітей на турботу в Ісламі

Перерахуємо ці зобов’язання по порядку:

1 — Правильний вибір дружини:

Шаріат потурбувався про права дитини іще до одруження її батьків. Чоловік вибирає праведну жінку для своїх майбутніх дітей. Так само і жінка вибирає гідного батька своїм майбутнім дітям. Обидва роблять усе можливе для того, щоб їх діти росли в Ісламі. Аллах говорить:

وَلَا تَنكِحُواْ ٱلۡمُشۡرِكَٰتِ حَتَّىٰ يُؤۡمِنَّۚ وَلَأَمَةٞ مُّؤۡمِنَةٌ خَيۡرٞ مِّن مُّشۡرِكَةٖ وَلَوۡ أَعۡجَبَتۡكُمۡۗ وَلَا تُنكِحُواْ ٱلۡمُشۡرِكِينَ حَتَّىٰ يُؤۡمِنُواْۚ وَلَعَبۡدٞ مُّؤۡمِنٌ خَيۡرٞ مِّن مُّشۡرِكٖ وَلَوۡ أَعۡجَبَكُمۡۗ أُوْلَٰٓئِكَ يَدۡعُونَ إِلَى ٱلنَّارِۖ وَٱللَّهُ يَدۡعُوٓاْ إِلَى ٱلۡجَنَّةِ وَٱلۡمَغۡفِرَةِ بِإِذۡنِهِۦۖ وَيُبَيِّنُ ءَايَٰتِهِۦ لِلنَّاسِ لَعَلَّهُمۡ يَتَذَكَّرُونَ

«Не одружуйтесь на язичницях, поки вони не увірують. Безумовно, віруюча невільниця краще язичниці, навіть якщо вона сподобалась вам. Не видавайте мусульманок заміж за язичників, поки вони не увірують. Безумовно, віруючий невольник краще язичника, навіть якщо він сподобався вам. Вони кличуть до Вогню, а Аллах кличе до Раю і прощенню зі Свого дозволу. Він роз’яснює людям Свої знамення, — можливо, вони пом’януть назидання» (2:221).

Посланець Аллаха ﷺ велів вибирати дружину або чоловіка згідно релігійності:

تُنْكَحُ النِّسَاءُ لأَرْبَعٍ: لِمَالِهَا، وَلِحَسَبِهَا، وَلِجَمَالِهَا، وَلِدِينِهَا، فَاظْفَرْ بِذَاتِ الدِّينِ تَرِبَتْ يَدَاكَ

«На жінках одружуються з причини чотирьох речей: багатства, походження, краси і релігії. Старайся же роздобути володарку релігії, нехай покриються пилом твої руки!» (Бухарі).

Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إِذَا أَتَاكُمْ مَنْ تَرْضَوْنَ خُلُقَهُ وَدِينَهُ فَانْكِحُوهُ إِلَّا تَفْعَلُوا تَكُنْ فِتْنَةٌ فِي الْأَرْضِ وَفَسَادٌ عَرِيضٌ

«Якщо прийде до вас той, нравом і релігією якого ви залишитесь задоволені, видавайте за них заміж (своїх доньок), а якщо ви не станете вчиняти так, то по землі широко розповсюдяться спокуси і пороки» (Хакім).

Звідси видно, що при виборі дружини або чоловіка в пріоритеті стоїть Іслам і богобоязливість. Ці якості повинні розглядатись у першу чергу. Саме на них будується родина в Ісламі, тобто на покорі Аллаху, Його Посланцю ﷺ, на прагненні до довольству Аллаха. Завдяки вибору дружини або чоловіка за цими параметрами дитина отримує можливість рости в правильному оточенні і умиротвореній родині.

2 — Іслам піклується про дитину в утробі матері і гарантує їй право на життя:

Іслам велить зберігати дитину в утробі матері і забороняє аборт після формування плода, розцінивши це як незаконне вбивство. Аллах говорить:

وَلَا تَقۡتُلُواْ ٱلنَّفۡسَ ٱلَّتِي حَرَّمَ ٱللَّهُ إِلَّا بِٱلۡحَقِّۗ

«Не вбивайте душу, вбивати яку Аллах заборонив, якщо тільки у вас немає на це права» (17:33).

За вбитий плід, наприклад, ударом в живіт, належить певний викуп (дія). Пророк ﷺ призначив викуп за вбитий плід — звільнення раба чи рабині, як говориться в хадісі:

غُرَّةٌ عَبْدٌ أَوْ أَمَةٌ

«Раба чи рабиню» (Бухарі).

Іслам піклується про здоров’я матері та її плода, знявши з неї деякі обов’язки. Повідомляється від Анаса ібн Маліка (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

إِنَّ اللَّهَ تَعَالَى وَضَعَ عَنِ الْمُسَافِرِ الصَّوْمَ وَشَطْرَ الصَّلَاةِ وَعَنِ الْحَامِلِ أَوِ الْمُرْضِعِ الصَّوْمَ أَوِ الصِّيَامَ

«Воістину , Аллах зняв з подорожнього пост і половину молитви і зняв з вагітної або годуючої пост» (Тірмізі).

Шаріат наділив іще ненароджену дитину фінансовим правом. Якщо помер її батько, тоді спадок не буде розподілятись, поки дитина не народиться і не отримає свою частку. Про це пише Ібн Кудама в книзі «Аль-Мугні». Якщо є заповіт на ненароджену дитину, тоді він вважається дійсним. Шаріат рекомендує роздавати милостиню аль-фітр від імені іще ненародженої дитини, яка знаходиться іще в утробі матері. Усман ібн Аффан (р.а.) віддавав перевагу давати садакат аль-фітр від імені дитини, яка перебуває іще в животі матері. Це говорить про те, що Шаріат дивиться на плід як на людину і містить постанови, які захищають і оберігають її, щоб та народилась здоровою, з дозволу Аллаха. А дотримання цих постанов розцінюється як поклоніння Господу. Шаріат позбавляє від покарання вагітну жінку через ризик нанесення шкоди її плоду. Так плід знаходиться під захистом від усілякої шкоди.

Іслам гарантує дитині право на життя у віці немовляти і ранньому дитинстві. Аллах заборонив вбивати дітей, сказавши:

وَلَا تَقۡتُلُوٓاْ أَوۡلَٰدَكُمۡ خَشۡيَةَ إِمۡلَٰقٖۖ نَّحۡنُ نَرۡزُقُهُمۡ وَإِيَّاكُمۡۚ إِنَّ قَتۡلَهُمۡ كَانَ خِطۡ‍ٔٗا كَبِيرٗا

«Не вбивайте своїх дітей, побоюючись зубожіння, адже Ми забезпечуємо прожитком їх разом з вами. Воістину, вбивати дітей — тяжкий гріх» (17:31).

Посланець Аллаха ﷺ заборонив вбивати дітей ворогів на війні. Вивів Ібн Хіббан по достовірному ланцюжку:

كَانَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِذَا بَعَثَ أَمِيرًا عَلَى جَيْشٍ أَوْصَاهُ فِي خَاصَّةِ نَفْسِهِ بِتَقْوَى اللَّهِ وَمَنْ مَعَهُ مِنَ المُسْلِمِينَ خَيْرًا، وَقَالَ: اغْزُوا بِسْمِ اللَّهِ وَفِي سَبِيلِ اللَّهِ، قَاتِلُوا مَنْ كَفَرَ بِاللَّهِ، وَلَا تَغُلُّوا، وَلَا تَغْدِرُوا، وَلَا تُمَثِّلُوا، وَلَا تَقْتُلُوا وَلِيدًا

«При призначенні командуючого армією Посланець Аллаха ﷺ наказував йому боятись Аллаха і добре обходитись з мусульманами, які перебувають у його підпорядкуванні. Він говорив: «Виступайте в похід з іменем Аллаха і на Його його шляху. Бийтесь проти тих, хто не вірує в Аллаха. Виступайте в похід, але не привласнюйте трофеїв до того часу, поки вони не будуть поділені, не порушуйте договорів, не глуміться над тілами вбитих і не вбивайте дітей» (Муслім).

3 — Іслам піклується про новонароджену дитину:

Після народження у вухо немовляті промовляється азан, тобто перше, що чує дитина в своєму житті — це поминання Аллаха. Потім до Аллаху звертаються з мольбою за дитину, просять для неї блага і роблять обряд тахнік (розжовування фініка і протирання утвореною кашицею піднебіння немовляти). Повідомляється від Аіші (р.а.):

أَنَّ رَسُولَ اللهِ ﷺ كَانَ يُؤْتَى بِالصِّبْيَانِ فَيُبَرِّكُ عَلَيْهِمْ وَيُحَنِّكُهُمْ

«Посланцю Аллаха ﷺ часто приносили дітей,і він звертався до Аллаху з мольбою за них і робив їм тахнік» (Муслімі).

Посланець Аллаха ﷺ рекомендувати голити голову дитини і давати садака за неї, а також спонукав приносити в жертву барана (обряд акіка) в знак вдячності Аллаху і заради благополуччя і здоров’я дитини. Повідомляється від Самура ібн Джундуба, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

كُلُّ غُلاَمٍ رَهِينَةٌ بِعَقِيقَتِهِ: تُذْبَحُ عَنْهُ يَوْمَ السَّابِعِ، وَيُحْلَقُ رَأْسُهُ وَيُسَمَّى

«Кожен хлопчик є заручником своєї акіки. (Тварина) ріжеться за нього на сьомий день після народження, і тоді ж йому голять голову і ставлять ім’я» (Абу Дауд, існад — сахіх).

Пророк ﷺ велів батьку вибирати для дитини хороше ім’я. Повідомляється наступний хадіс:

أُتِيَ بِالْمُنْذِرِ بْنِ أَبِي أُسَيْدٍ إِلَى النَّبِيِّ ﷺ حِينَ وُلِدَ ... فَقَالَ النَّبِيُ: «مَا اسْمُهُ» قَالَ: فُلاَنٌ يَا رَسُولَ اللهِ. قَالَ: «لا. وَلَكِنْ اِسْمُهُ المُنْذِرُ» فَسَمَّاهُ يَوْمَئِذٍ المُنْذِرَ

«Коли аль-Мунзір ібн Абу Усайд народився, его принесли до Пророку ﷺ… Пророк ﷺ спитав: «Як його звуть?» (Абу Усайд) відповів: «Так-то». (Тоді Пророк ﷺ) сказав: «Ні, його ім’я — аль-Мунзір», — і в той же день його назвали аль-Мунзіром» (Муслімі).

В хадісі мурсаль, наведеному в «Сахіх» Ібн Хіббана, повідомляється, що Пророк ﷺ сказав:

إِنَّكُمْ تُدْعَوْنَ يَوْمَ الْقِيَامَةِ بِأَسْمَائِكُمْ وَأَسْمَاءِ آبَائِكُمْ، فَأَحْسِنُوا أَسْمَاءَكُمْ

«Воістину, в Судний день вас покличуть по вашим іменам і іменам ваших отців, а тому вибирайте хороші імена».

Бухарі в книзі «Аль-Адаб аль-Муфрад» наводить від Абу Вахба, що Пророк ﷺ сказав:

‏تَسَمَّوْا بَأَسْمَاءِ الْأَنْبِيَاءِ، وَأَحَبُّ الْأَسْمَاءِ إِلَى اللّهِ تَعَالَى عَبْدُ اللّهِ وَعَبْدُ الرَّحْمَنِ، وَأَصْدَقُهَا‏:‏ حَارِثٌ وَهمَّامٌ، وَأَقْبَحُهَا‏:‏ حَرْبٌ وَمُرَّةُ

«Називайтесь іменами пророків. Більше за усе Всевишній Аллах любить такі імена, як Абдуллах і Абдуррахман, імена Хаммам і Харіс є найбільш правдивими , а найбільш огидні імена — Харб і Мурра».

Іслам велить робити дитині обрізання. Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

الفِطْرَةُ خَمْسٌ: الْخِتَانُ، وَالْاِسْتِحْدَادُ، وَنَتْفُ الْإِبْطِ، وَقَصُّ الشَّارِبِ، وَتَقْلِيمُ الْأَظْفَارِ

«Природними (фітра) є п’ять речей: обрізання, гоління волосся з лобка, вищипування волосся під пахвами, підстригання вус і підстригання нігтів» (Бухарі).

Аллах велів годувати немовлят грудьми:

۞وَٱلۡوَٰلِدَٰتُ يُرۡضِعۡنَ أَوۡلَٰدَهُنَّ حَوۡلَيۡنِ كَامِلَيۡنِۖ لِمَنۡ أَرَادَ أَن يُتِمَّ ٱلرَّضَاعَةَۚ

«Матери повинні кормить своїх дітей грудьми два повних роки, якщо вони хочуть довести годування грудьми до кінця» (2:233).

Також Аллах велить наймати годувальницю, якщо годування обтяжує самих батьків:

فَإِنۡ أَرۡضَعۡنَ لَكُمۡ فَ‍َٔاتُوهُنَّ أُجُورَهُنَّ وَأۡتَمِرُواْ بَيۡنَكُم بِمَعۡرُوفٖۖ وَإِن تَعَاسَرۡتُمۡ فَسَتُرۡضِعُ لَهُۥٓ أُخۡرَىٰ

«Якщо вони годують грудьми для вас, то платіть їм винагороду і радьтесь між собою по-доброму. Якщо ж ви будете обтяжувати один одного, то годувати для нього буде інша жінка» (65:6).

4 — Право дитини на родство:

Іслам надає великого значення родству, і тому велить відносити дитину до батька. Аллах говорить:

ٱدۡعُوهُمۡ لِأٓبَآئِهِمۡ هُوَ أَقۡسَطُ عِندَ ٱللَّهِۚ فَإِن لَّمۡ تَعۡلَمُوٓاْ ءَابَآءَهُمۡ فَإِخۡوَٰنُكُمۡ فِي ٱلدِّينِ وَمَوَٰلِيكُمۡۚ

«Кличте їх (прийомних дітей) за іменами їх отців. Це більше справедливо перед Аллахом. Якщо же в не знаєте їх отців, то вони є вашими братами по вірі і вашими близькими» (33:5).

Також Іслам забороняє відносити до своєму родству дитину, яка не є родичем по Шаріату. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

مَنِ ادَّعَى إِلَى غَيْرِ أبِيهِ وَهُوَ يَعْلَمُ أنَّهُ غَيْرُ أبِيهِ، فالجَنَّةُ عَلَيْهِ حَرَامٌ

«Для того, хто буде називати себе сином не свого батька, знаючи про те, що (цей чоловік) не є його батьком, Рай (стане) забороненим» (Муслімі).

Іслам захистив право дитини на родство зі своїм батьком. Якщо же батько невідомий, тоді родство дитини приписують до того, хто піклується про нього і іменується і мауля (вихованець). Наприклад, говориться: такий-то — мауля такого-то. Таким чином Іслам захищає і зберігає право дитини на родство.

5 — Право дитини на турботу:

Турбота — це право дитини від самого народження. Вона включає в себе виховання і повний догляд, в тому числі їжу, одяг, сон, чистоту, психологічне і фізичне здоров’я. Турбота обов’язкова для дитини, тому що вона не зможе жити без неї, тобто це питання збереження життя. З самого початку дитина повинна перебувати під спільною турботою батьків. Якщо ж між батьками виникає суперечка відносно турботи над дитиною у випадку розлучення або якщо один із батьків загинув, то турбота дитині усе одно гарантована. Право на турботу про дитину переходить згідно порядку, встановленому Шаріатом, — спочатку матір, поки вона не вийде заміж, потім матір матері (бабуся по матері), після іде батько і матір батька (бабуся по батьку) і т.д. Таким чином, дитина не залишиться без турботи. Про неї продовжить піклуватись родина, яка любить і опікає. Вивів Хакім в книзі «Мустадрак» по достовірному ланцюжку від Абдуллаха ібн Амра:

أَنَّ امْرَأَةً قَالَتْ: يَا رَسُولَ اللَّهِ، إِنَّ ابْنِي هَذَا كَانَ بَطْنِي لَهُ وِعَاءً، وَثَدْيِي لَهُ سِقَاءً، وَحِجْرِي لَهُ حِوَاءً، وَإِنَّ أَبَاهُ طَلَّقَنِي، وَأَرَادَ أَنْ يَنْتَزِعَهُ مِنِّي، فَقَالَ لَهَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: أَنْتِ أَحَقُّ بِهِ مَا لَمْ تَنْكِحِي

«Одна жінка сказала: «О, Посланець Аллаха! Це мій син. Живіт мій був для нього вмістилищем, груди мої були для нього джерелом, а коліна мої — затишним притулком. А тепер його батько розлучився зі мною і хоче забрати його у мене». Посланець Аллаха ﷺ сказав їй: «Ти маєш більше прав на нього, поки не вийдеш заміж».

Вивів Байхаки від Масрука:

أَنَّ عُمَرَ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ طَلَّقَ أُمُّ عَاصِمٍ فَكَانَ فِي حِجْرِ جَدَّتِهِ فَخَاصَمْتُهُ إِلَى أَبِي بَكْرٍ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ فَقَضَى أَنْ يَكُونَ الْوَلَدُ مَعَ جَدَّتِهِ وَالنَّفَقَةُ عَلَى عُمَرَ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ وَقاَلَ هِيَ أَحَقُّ بِهِ

«Умар (р.а.) дав розлучення жінці, яка народила йому сина Асіма. (Після розлучення) їх син залишився під опікою бабусі (по матері). Умар звернувся на суд до Абу Бакру (р.а.), щоб повернути сина. Але (Абу Бакр) виніс рішення, що дитина залишиться з бабусею, а утримувати дитину буде Умар (р.а.), а потім сказав: «Вона має більше прав на неї».

В книзі «Муснад» Ібн Абу Шайби наводиться розповідь від Саіда ібн аль-Мусаййіба:

أَنَّ عُمَرَ رَضِيَ اللهُ عَنْهُ طَلَّقَ أُمُّ عَاصِمٍ ثُمَّ أَتَاهَا عَلَيْهَا وَفِي حِجْرِهَا عَاصِمٌ فَأَرَادَ أَنْ يَأْخُذَهُ مِنْهَا فَتَجَاذَبَاهُ بَيْنَهُمَا حَتَّى بَكَى الْغُلَامُ فَانْطَلَقَا إِلَى أَبِي بَكْرٍ فَقَالَ لَهُ أَبُو بَكْرٍ يَا عُمَرَ مَسْحُهَا وَحِجْرُهَا وَرِيحُهَا خَيْرٌ لَهُ مِنْكَ حَتَّى يَشِبَّ الصَّبِيُّ فَيَخْتَارُ

«Умар (р.а.) розлучився з жінкою, яка народила йому сина Асіма. Потім він прийшов до неї, щоб забрати у неї Асіма. Вони почали тягнути його з двох боків, так що дитина заплакала. Потім вони вирушили до Абу Бакра (р.а.), який сказав: «О, Умар, її дотик, турбота і запах краще для дитини, аніж ти, поки дитина не подорослішає, а тоді вона і (сама) вибере».

6 — Право дитини на витрати:

Необхідно витрачати на дитину, щоб забезпечити її основні потреби, такі як їжа, одяг і житло, а також по можливості забезпечити другорядні потреби для покращення умов життя. Аллах говорить:

وَعَلَى ٱلۡمَوۡلُودِ لَهُۥ رِزۡقُهُنَّ وَكِسۡوَتُهُنَّ بِٱلۡمَعۡرُوفِۚ لَا تُكَلَّفُ نَفۡسٌ إِلَّا وُسۡعَهَاۚ

«А той, у кого народилась дитина, повинен забезпечувати харчування і одяг матері на розумних умовах. На жодну людину не покладається понад її можливостей» (2:233).

Також Аллах говорить:

لِيُنفِقۡ ذُو سَعَةٖ مِّن سَعَتِهِۦۖ وَمَن قُدِرَ عَلَيۡهِ رِزۡقُهُۥ فَلۡيُنفِقۡ مِمَّآ ءَاتَىٰهُ ٱللَّهُۚ لَا يُكَلِّفُ ٱللَّهُ نَفۡسًا إِلَّا مَآ ءَاتَىٰهَاۚ سَيَجۡعَلُ ٱللَّهُ بَعۡدَ عُسۡرٖ يُسۡرٗا

«Нехай володіючий достатком витрачає згідно своєму достатку. А той, хто утиснутий у засобах, нехай витрачає із того, чим його обдарував Аллах. Аллах не покладає на людину понад того, що Він дарував їй. Після тяготи Аллах створює полегшення» (65:7).

Повідомляється від Абдуллаха ібн Амра (р.а.), що Посланець Аллаха ﷺ сказав:

كَفَى بِالْمَرْءِ إِثْمًا أَنْ يُضَيِّعَ مَنْ يَعُولُ

«Досить чоловіку гріха, якщо він погубить тих, хто знаходиться на його утриманні» (Хакім).

Іслам зобов’язує державу виділяти засоби на дитину, якщо це не в змозі робити батьки і родичі. Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

مَنْ تَرَكَ مَالاً فَلِوَرَثَتِهِ، وَمَنْ تَرَكَ كَلاًّ فَإِلَيْنَا

«Якщо хтось залишив майно, воно дістається спадкоємцям, а якщо хтось залишив тягар, тоді до нас» (Бухарі).

Шаріат приписує батьку бути справедливим у розподілі засобів серед дітей, будь то хлопчики чи дівчатка. Передається, що Нуман ібн Башир розповідав:

أَنَّ أَبَاهُ أَتَى بِهِ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَ: إِنِّي نَحَلْتُ ابْنِي هَذَا غُلَامًا، فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: أَكُلُّ وَلَدِكَ نَحَلْتَهُ مِثْلَ هَذَا؟. فَقَالَ: لَا. فَقَالَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: فَارْجِعْهُ

«Батько привів його до Посланця Аллаха ﷺ і сказав: «Я подарував своєму сину раба». Посланець Аллаха ﷺ спитав: «Чи зробив ти такий же подарунок усім своїм синам?». Він сказав: «Ні». Тоді він сказав: «Візьми його назад» (Бухарі).

В іншому ріваяті, який повідомляється в книзі «Аль-Адаб аль-Муфрад» говориться:

أَكُلُّ وَلَدِكَ نَحَلْتَهُ؟ فَقَالَ: لَا. قَالَ: فَأَشْهِدْ عَلَى هَذَا غَيْرِي ثُمَّ قَالَ: أَيَسُرُّكَ أَنْ يَكُونُوا لَكَ فِي الْبِرِّ سَوَاءً؟ قَالَ: بَلَى. قَالَ: فَلَا إِذَنْ

«Чи вчинив би так само зі своїми синами?». Він сказав: «Ні». Тоді Пророк ﷺ сказав: «Тоді нехай свідком цього буде хто-небудь інший». Потім Пророк ﷺ спитав: «Чи хотілось би тобі, щоб вони однаково добре ставились до тебе?». Чоловік відповів: «Звичайно». Він сказав: «Тоді не вчиняй так».

7 — Право дитини на власність:

Іслам наділяє дитину правом на власність, якщо вона народилась живою, навіть якщо вона померла одразу після народження. Пророк ﷺ сказав:

إِذَا اسْتَهَلَّ الصَّبِيُّ وَرِثَ وَصُلِّيَ عَلَيْهِ

«Якщо (є ознаки того, що) дитина була народжена живою, тоді на неї розподіляється спадок і здійснюється (джаназа) намаз» (Хакім).

Іслам заборонив зазіхати на майно дитини сироти. Аллах говорить:

إِنَّ ٱلَّذِينَ يَأۡكُلُونَ أَمۡوَٰلَ ٱلۡيَتَٰمَىٰ ظُلۡمًا إِنَّمَا يَأۡكُلُونَ فِي بُطُونِهِمۡ نَارٗاۖ وَسَيَصۡلَوۡنَ سَعِيرٗا

«Воістину, ті, які несправедливо пожирають майно сиріт, наповнюють свої животи Вогнем і будуть горіти в Полум’ї» (4:10).

Таким чином, Іслам захистив право дитини на власність. Опікун сироти повинен витрачати на нього із його майна, а коли дитина подорослішає, тоді їй повертається усе її майно. Аллах говорить:

وَٱبۡتَلُواْ ٱلۡيَتَٰمَىٰ حَتَّىٰٓ إِذَا بَلَغُواْ ٱلنِّكَاحَ فَإِنۡ ءَانَسۡتُم مِّنۡهُمۡ رُشۡدٗا فَٱدۡفَعُوٓاْ إِلَيۡهِمۡ أَمۡوَٰلَهُمۡۖ وَلَا تَأۡكُلُوهَآ إِسۡرَافٗا وَبِدَارًا أَن يَكۡبَرُواْۚ

«Випробовуйте сиріт, поки вони не досягнуть шлюбного віку. Якщо виявите в них зрілий розум, то віддавайте їм їх майно. Не пожирайте його, надмірно, поквапцем, поки вони не виростуть» (4:6).

8 — Право дитини на ісламську освіту і виховання:

Ісламська акида є основою для виховання дітей. Вони ростуть в Ісламі, навчаються шаріатським положенням і стають ісламськими особистостями, тобто їх складу розуму (аклія) і склад психіки (нафсія) формуються на основі Ісламу. Навчання Ісламу починається з самого дитинства. Тому на батьках лежить обов’язок виховання дітей згідно ісламським концепціям, щоб вони жили тверезим життям і прагнули до довольству Аллаха, а в Наступному житті опинились в Раю. Аллах говорить:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ قُوٓاْ أَنفُسَكُمۡ وَأَهۡلِيكُمۡ نَارٗا وَقُودُهَا ٱلنَّاسُ وَٱلۡحِجَارَةُ عَلَيۡهَا مَلَٰٓئِكَةٌ غِلَاظٞ شِدَادٞ لَّا يَعۡصُونَ ٱللَّهَ مَآ أَمَرَهُمۡ وَيَفۡعَلُونَ مَا يُؤۡمَرُونَ

«О, ті, які увірували! Оберігайте себе і свої родини від Вогню, розтопкою якого будуть люди і каміння. Над ним є янголи суворі і сильні. Вони не відступають від повелінь Аллаха і виконують усе, що їм велено» (66:6).

Найкраще, що можуть зробити батьки у цьому відношенні — це дати праведне виховання, щоб у дитини дозрів розум і очистилась душа, і щоб вона жила подалі від гріха і пороку.

Мусульманин повинен прищепити своїй дитині любов до Посланцю Аллаха ﷺ, адже це є основою віри. Повідомляється від Анаса ібн Маліка (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

لاَ يُؤْمِنُ أَحَدُكُمْ حَتَّى أَكُونَ أَحَبَّ إِلَيْهِ مِنْ وَالِدِهِ وَوَلَدِهِ وَالنَّاسِ أَجْمَعِينَ

«Не увірує із вас, поки не стане любити мене більше, аніж любить свого батька, і своїх дітей, і усіх людей взагалі» (Бухарі).

Батьки повинні виховувати в дитині богобоязливість і віру в Єдиного Аллаха. Повідомляється, що Пророк ﷺ сказав Ібн Аббасу:

يَا غُلَامُ، إِنِّي أُعَلِّمُكَ كَلِمَاتٍ: اِحْفَظِ اللهَ يَحْفَظْكَ، اِحْفَظِ اللهَ تَجِدْهُ تُجَاهَكَ، إِذَا سَأَلْتَ فَاسْأَلِ اللهَ، وَإِذَا اسْتَعَنْتَ فَاسْتَعِنْ بِاللهِ، وَاعْلَمْ: أَنَّ الْأُمَّةَ لَوْ اجْتَمَعَتْ عَلَى أَنْ يَنْفَعُوكَ بِشَيْءٍ لَمْ يَنْفَعُوكَ إِلاَّ بِشَيْءٍ قَدْ كَتَبَهُ اللهُ لَكَ، وَإِنِ اجْتَمَعُوا عَلَى أَنْ يَضُرُّوكَ بِشَيْءٍ لَمْ يَضُرُّوكَ إِلاَّ بِشَيْءٍ قَدْ كَتَبَهُ اللهُ عَلَيْكَ، رُفِعَتِ الأَقْلاَمُ وَجَفَّتِ الصُّحُفُ

«О, хлопчик, я навчу тебе декільком словам: пам’ятай про Аллаха, і Він буде охороняти тебе, пам’ятай про Аллаха, і ти знайдеш Його перед собою. Якщо (захочеш) попросити (про що-небудь), проси Аллаха, якщо (захочеш)звернутись за допомогою, звертайся за нею до Аллаха, і знай, що якщо усі люди зберуться разом, щоб зробити для тебе що-небудь корисне, вони принесуть тобі користь лише в тому, що було предопределено тобі Аллахом, і якщо зберуться вони разом, щоб завдати тобі шкоди, вони нашкодять тобі лише в тому, що було предопределено тобі Аллахом, адже пір'я вже підняті, а сторінки висохли» (Тірмізі, хадіс сахіх).

Батьки повинні навчити своїх дітей обрядам поклоніння. Аллах говорить:

وَأۡمُرۡ أَهۡلَكَ بِٱلصَّلَوٰةِ وَٱصۡطَبِرۡ عَلَيۡهَاۖ

«Вели своїй родині робити намаз і сам терпляче роби його» (20:132).

Пророк ﷺ сказав:

مُرُوا أَوْلَادَكُمْ بِالصَّلَاةِ وَهُمْ أَبْنَاءُ سَبْعِ سِنِينَ، وَاضْرِبُوهُمْ عَلَيْهَا، وَهُمْ أَبْنَاءُ عَشْرٍ، وَفَرِّقُوا بَيْنَهُمْ في المضَاجِعِ

«Веліть своїм дітям робити намаз, починаючи з семирічного віку, і бийте їх за це, починаючи з десяти років, і укладайте їх спати окремо» (Абу Дауд).

Повідомляється від Рубайі бінт Муаввіз ібн Афра:

أَرْسَلَ النَّبِيُّ ﷺ غَدَاةَ عَاشُورَاءَ إِلَى قُرَى الأَنْصَارِ: مَنْ أَصْبَحَ مُفْطِرًا، فَلْيُتِمَّ بَقِيَّةَ يَوْمِهِ وَمَنْ أَصْبَحَ صَائِمًا، فَليَصُمْ، قَالَتْ: فَكُنَّا نَصُومُهُ بَعْدُ، وَنُصَوِّمُ صِبْيَانَنَا، وَنَجْعَلُ لَهُمُ اللُّعْبَةَ مِنَ العِهْنِ، فَإِذَا بَكَى أَحَدُهُمْ عَلَى الطَّعَامِ أَعْطَيْنَاهُ ذَاكَ حَتَّى يَكُونَ عِنْدَ الإِفْطَارِ

«Вранці в день ашури Пророк ﷺ відправив (глашатая, щоб оповістити) в селищах ансарів (наступне): «Нехай той, хто поїв вранці (цього дня) вже не їсть до кінця його, а тримаючий пост з самого ранку нехай доведе його до кінця». Вона сказала: «З того часу ми дотримувались посту (в цей день) самі і примушували поститись наших дітей. І ми робили для них іграшки із шерсті, а коли хто-небудь із них починав плакати, вимагаючи їжі, ми давали йому таку іграшку, поки не приходив час розговіння» (Бухарі).

Батьки повинні бути чесними зі своїми дітьми і вчити їх чесності. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

مَنْ قَالَ لِصَبِيٍّ : تَعَالَ هَاكَ ، ثُمَّ لمْ يُعْطِهِ فَهِيَ كَذْبَهٌ

«Тому, хто скаже дитині: «Іди сюди, я дам тобі щось», — і не дасть, (буде записано, що він) збрехав» (Ахмад).

Повідомляється від Абдуллаха ібн Масуда (р.а.), що Пророк ﷺ сказав:

إِنَّ الصِّدْقَ يَهْدِي إِلَى البِرِّ، وَإِنَّ الْبِرَّ يَهْدِي إِلَى الجَنَّةِ، وَإِنَّ الرَّجُلَ لَيَصْدُقُ حَتَّى يُكْتَبَ عِنْدَ اللهِ صِدِّيقاً. وَإِنَّ الكَذِبَ يَهْدِي إِلَى الفُجُورِ، وَإِنَّ الفُجُورَ يَهْدِي إِلَى النَّارِ، وَإِنَّ الرَّجُلَ لَيَكْذِبُ حَتَّى يُكتَبَ عِنْدَ اللهِ كَذَّاباً

«Воістину , правдивість приводить до благочестя і, воістину , благочестя приведе до Раю, і буде людина говорити правду, поки не буде записана перед Аллахом як найправдивіша. І, воістину , брехливість приводить до гріховності, і , воістину, гріховність приведе до Вогню, і буде людина брехати, поки не буде записана перед Аллахом як запеклий брехун» (Бухарі).

Батьки повинні вчити дитину культурі прийому їжі і поведінки за столом. Повідомляється, що Умар ібн Абу Саляма (р.а.) сказав:

كُنْتُ غُلَامًا فِي حَجْرِ رَسُولِ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، وَكَانَتْ يَدِي تَطِيشُ فِي الصَّحْفَةِ، فَقَالَ لِي رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وسَلَّمَ: يَا غُلَامُ، سَمِّ اللهَ، وكُلْ بِيَمِينِكَ، وَكُلْ ممَّا يَلِيكَ. فَمَا زَالَتْ تِلْكَ طِعْمَتِي بَعْدُ

«(Коли) я був іще дитиною і перебував під опікою Посланця Аллаха ﷺ, (під час їжі) я зазвичай протягував руки (до різних країв) блюда, і (одного разу) Посланець Аллаха ﷺ сказав мені: «О, дитя! Говори: «З іменем Аллаха», — їж правою рукою і бери те, що знаходиться поруч з тобою», — після чого я (завжди) їв тільки так» (Бухарі).

Батьки повинні турбуватись про те, щоб віддалити свою дитину від гріхів і усього поганого. Неможна залишати її в скоєнні гріховного, виправдовуючи це тим, що дитина не досягла віку зрілості, оскільки гріхи псують нрави. Навіть якщо дитина не досягла зрілості, проте батьки повинні готувати її до прийняття на себе шаріатських обов’язків. Якщо нрав дитини буде зіпсований в дитинстві, тоді це стане перешкодою покорі Аллаху в зрілому віці і може послужити причиною вступу в гріховне життя. Тому на батьках лежить відповідальність за захисти дитину від гріхів і пороку. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

كُلُّكُمْ رَاعٍ فَمَسْئُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ... وَالرَّجُلُ رَاعٍ عَلَى أَهْلِ بَيْتِهِ وَهُوَ مَسْئُولٌ عَنْهُمْ، وَالمَرْأَةُ رَاعِيَةٌ عَلَى بَيْتِ بَعْلِهَا وَوَلَدِهِ وَهِيَ مَسْئُولَةٌ عَنْهُمْ... أَلَا فَكُلُّكُمْ رَاعٍ وَكُلُّكُمْ مَسْؤُولٌ عَنْ رَعِيَّتِهِ

«Кожен із вас — пастир, і кожен із вас несе відповідальність за свою паству. <…> і чоловік — пастир для своїх домочадців, і він несе відповідальність за них, і жінка — пастир для дома чоловіка свого і його дітей, і вона несе відповідальність за них. <…> Так що кожен із вас — пастир і несе відповідальність за свою паству» (Бухарі).

Батьки повинні вибирати кращі методи виховання. Вони повинні навчати, наставляти і повторювати це, направляючи свою дитину. Якщо ж вони бачать, що навчання і наставляння не допомагають, тоді треба шукати інші методи, які допоможуть батькам притягти увагу дитини. Батьки утримують дитину від деяких речей в інтересах самої ж дитини. Окрім того, батьківська турбота про дитину включає в себе спостереження і знаходження того, до якої професії схильна дитина. Потім треба прищепити дині життєві навички і навчити її брати на себе відповідальність, щоб вона не була тягарем для інших.

Висновок: батьки виховують своїх дітей в дусі Ісламу і прищеплюють їм кращі якості і цінності. В цьому полягає право дитини перед батьками. Пророк ﷺ сказав:

مَا مِنْ مَوْلُودٍ إِلَّا يُولَدُ عَلَى الْفِطْرَةِ فَأَبَوَاهُ يُهَوِّدَانِهِ أَوْ يُنَصِّرَانِهِ أَوْ يُمَجِّسَانِهِ

«Кожне немовля народжується не інакше, як в своєму природному стані (фітра), а (вже потім) його батьки роблять із нього іудея, християнина чи вогнепоклонника» (Бухарі).

Якщо батьки розлучились і один із них є мусульманином, а інший — немусульманином, тоді опіка над дитиною після періоду догляду переходить до мусульманину, оскільки невірний не може покровительствувати над мусульманином. Аллах говорить:

وَلَن يَجۡعَلَ ٱللَّهُ لِلۡكَٰفِرِينَ عَلَى ٱلۡمُؤۡمِنِينَ سَبِيلًا

«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).

9 — Турбота про дітей означає грати з ними, бути добрим і милосердним до них:

Гра і розвага — це важливі складові у розвитку і вихованні дитини. Так вчиняв Пророк ﷺ, граючи з дітьми мусульман і розважаючи їх, через що став улюбленим для них. Повідомляється, що Джабір ібн Самура (р.а.) розповідав:

صَلَّيْتُ مَعَ رَسُولِ اللهِ ﷺ صَلَاةَ الْأُولَى، ثُمَّ خَرَجَ إِلَى أَهْلِهِ وَخَرَجْتُ مَعَهُ، فَاسْتَقْبَلَهُ وِلْدَانٌ، فَجَعَلَ يَمْسَحُ خَدَّيْ أَحَدِهِمْ وَاحِدًا وَاحِدًا، قَالَ: وَأَمَّا أَنَا فَمَسَحَ خَدِّي، قَالَ: فَوَجَدْتُ لِيَدِهِ بَرْدًا أَوْ رِيحًا كَأَنَّمَا أَخْرَجَهَا مِنْ جُؤْنَةِ عَطَّارٍ

«Я здійснив разом з Посланцем Аллаха ﷺ молитву аль-уля (полуденна), а потім він пішов до своєї родини, і я вирушив разом з ним. По дорозі йому зустрілась група дітей, і він почав по черзі гладити кожного із них по щокам. Коли він погладив мої щоки , — розповідав Джабір, — то я відчув, що від його рук виходить чудовий аромат, ніби він щойно витягнув їх зі скриньки з пахощами» (Муслімі).

Повідомляється, що Абдуллах ібн аль-Харіс (р.а.) сказав:

كَانَ رَسُولُ اللهِ يَصُفُّ عَبْدَ اللهِ، وَعُبَيْدَ اللهِ، وَكَثِيرًا مِنْ بَنِي الْعَبَّاسِ ثُمَّ يَقُولُ: مَنْ سَبَقَ إِلَيَّ، فَلَهُ كَذَا وَكَذَا قَالَ: فَيَسْتَبِقُونَ إِلَيْهِ، فَيَقَعُونَ عَلَى ظَهْرِهِ وَصَدْرِهِ، فَيُقَبِّلَهُمْ وَيَلْزَمُهُمْ

«Посланець Аллаха ﷺ вишикував в ряд дітей аль-Аббаса: Абдуллаха, Убайдуллаха і Касіра, і говорив: «Хто перший добіжить до мене, той отримає те-то». Тоді вони бігли і залазили на його спину і груди, а він цілував їх і залишався з ними» («Маджма аз-заваід», Хайсамі).

Повідомляється, що Анас ібн Малік (р.а.) сказав:

إِنْ كَانَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ لَيُخَالِطُنَا حَتَّى يَقُولَ لأَخٍ لِي صَغِيرٍ: يَا أَبَا عُمَيْرٍ، مَا فَعَلَ النُّغَيْرُ؟

«Посланець Аллаха ﷺ часто спілкувався з нами і говорив моєму молодшому брату: «Абу Умайр, що робить пташка?» (Бухарі).

Зазвичай Пророк ﷺ називав своїх маленьких сподвижників хорошими іменами. Повідомляється від Анаса ібн Маліка (р.а.):

كَانَ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ مِنْ أَحْسَنِ النَّاسِ خُلُقاً، فَأَرْسَلَنِي يَوْماً لِحَاجَةٍ... قَالَ: فَخَرَجْتُ، حَتَّى أَمُرَّ عَلَى صِبْيَانٍ وَهُمْ يَلْعَبُونَ فِي السُّوقِ، فَإِذَا رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ قَابِضٌ بِقَفَايَ مِنْ وَرَائِي فَنَظَرْتُ إِلَيْهِ وَهُوَ يَضْحَكُ فَقَالَ: يَا أُنَيْسُ اذْهَبْ حَيْثُ أَمَرْتُكَ. قُلْتُ: نَعَمْ، أَنَا أَذْهَبُ يَا رَسُولَ اللَّهِ

«Посланець Аллаха ﷺ був одним із найбільш доброчесних людей. Одного разу він послав мене за чимось <…>. І я вийшов і йшов, поки не дійшов до хлопчиків, які грали на ринку, і раптом Посланець Аллаха ﷺ взяв мене позаду за голову. Я обернувся і побачив, що він посміхається. Він сказав: «О, Унайс, іди туди, куди я велів тобі». Я відповів: «Так, я іду, о Посланець Аллаха» (Муслім).

Вивів Абу Дауд з сахіх існадом, що Пророк ﷺ люблячи, говорив Анасу ібн Маліку:

يَا ذَا الْأُذُنَيْنِ

«О, володар двох вух!».

Посланець Аллаха ﷺ своїм прикладом показав батькам, як вони повинні взаємодіяти з дітьми. І тоді діти будуть любити своїх батьків а не відчувати до них відразу.

Милосердя і доброта — це головне правило в обходженні з дітьми. Посланець Аллаха ﷺ сказав:

إِذَا أَرَادَ اللهُ بِأَهْلِ بَيْتٍ خَيْراً أَدْخَلَ عَلَيْهِمُ الرِّفْقَ

«Якщо Аллах бажає родині добра, то поселяє серед них доброту» (Ахмад).

Шаріат дозволяє батькам люблячи піднімати на руки дітей під час здійснення намазу. Посланець Аллаха ﷺ, роблячи намаз, брав на руки Умаму бінт Зайнаб. Вивів Абу Дауд від Катади (р.а.):

أَنَّ رَسُولَ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ كَانَ يُصَلِّي وَهُوَ حَامِلٌ أُمَامَةَ بِنْتَ زَيْنَبَ ابِنْةَ رَسُولِ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَإِذَا سَجَدَ وَضَعَهَا، وَإِذَا قَامَ حَمَلَهَا

«Посланець Аллаха ﷺ іноді робив молитву, тримаючи на руках свою онуку Умаму бінт Зайнаб. Роблячи земний поклон, він клав її, а піднімаючись, брав її на руки знов».

Навів Ахмад в книзі «Муснад» від Абу Хурайри (р.а.):

كُنَّا نُصَلِّي مَعَ رَسُولِ اللهِ الْعِشَاءَ فَإِذَا سَجَدَ وَثَبَ الْحَسَنُ وَالْحُسَيْنُ عَلَى ظَهْرِهِ فَإِذَا رَفَعَ رَأْسَهُ أَخَذَهُمَا بِيَدِهِ مِنْ خَلْفِهِ أَخْذًا رَفِيقًا فَيَضَعُهُمَا عَلَى الْأَرْضِ فَإِذَا عَادَ عَادَا حَتَّى قَضَى صَلَاتَهُ أَقْعَدَهُمَا عَلَى فَخِذَيْهِ قَالَ فَقُمْتُ إِلَيْهِ فَقُلْتُ يَا رَسُولَ اللهِ أَرُدُّهُمَا فَبَرَقَتْ بَرْقَةٌ فَقَالَ لَهُمَا الْحَقَا بِأُمِّكُمَا قَالَ فَمَكَثَ ضَوْؤُهَا حَتَّى دَخَلَا

«Ми робили намаз іша з Посланцем Аллаха ﷺ, і в саджда на його спину стрибнули Хасан і Хусейн. Коли же він піднімав голову, то акуратно спускав їх і клав на землю. А коли він знов робив земний поклон, вони знов стрибали на нього. Так тривало до кінця намазу. Потів він усадив їх на свої коліна. Я ж підійшов до нього і сказав: «О, Посланець Аллаха! Давай я відведу їх». Раптом засяяла блискавка, і він сказав їм: «Йдіть до своєї матері». Сяяння блискавки не уходило, поки вони не зайшли (до себе)».

Посланець Аллаха ﷺ рекомендував цілувати дітей із любові і милосердя до них. Повідомляється від Абу Хурайри (р.а.):

قَبَّلَ النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ الْحَسَنَ بْنَ عَلِيٍّ رَضِيَ اللهُ عَنْهُمَا، وَعِنْدَهُ الْأَقْرَعُ بْنُ حَابِسٍ التَّمِيمِيُّ جَالِسًا، فَقَالَ الْأَقْرَعُ: إِنَّ لِي عَشَرَةً مِنَ الْوَلَدِ مَا قَبَّلْتُ مِنْهُمْ أَحَداً. فَنَظَرَ إِلَيْهِ رَسُولُ اللهِ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، فَقَالَ: مَنْ لَا يَرْحَمْ لاَ يُرْحَمْ

«Одного разу, коли Пророк ﷺ поцілував аль-Хасана ібн Алі (р.а.) в присутності аль-Акраа ібн Хабіса. Аль-Акра сказав: «Воістину, у мене є десять синів, але я (жодного разу) не поцілував нікого із них». Тоді Посланець Аллаха ﷺ подивився на нього і сказав: «Не буде помилуваний той, хто сам не проявляє милосердя (до інших))!» (Бухарі).

Пророк ﷺ був милосердним до своєму сину Ібрахіму. Повідомляється:

أَخَذَ رَسُولُ اللّهِ صَلَّى اللّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ ابْنَهُ إِبْرَاهِيمَ فَقَبَّلَهُ

«Посланець Аллаха ﷺ взяв Ібрахіма на руки і поцілував його» (Бухарі).

Посланець Аллаха ﷺ велів людям бути милосердними у цілому, а не тільки батькам до своїх дітей. Повідомляється від Усами ібн Зайда ﷺ:

كُنَّا عِنْدَ النَّبِىِّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، إِذْ جَاءَهُ رَسُولُ إِحْدَى بَنَاتِهِ يَدْعُوهُ إِلَى ابْنِهَا فِى الْمَوْتِ فَقَالَ النَّبِىُّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، ارْجِعْ فَأَخْبِرْهَا أَنَّ لِلَّهِ مَا أَخَذَ، وَلَهُ مَا أَعْطَى، وَكُلُّ شَىْءٍ عِنْدَهُ بِأَجَلٍ مُسَمًّى، فَمُرْهَا فَلْتَصْبِرْ وَلْتَحْتَسِبْ. فَأَعَادَتِ الرَّسُولَ أَنَّهَا أَقْسَمَتْ لَتَأْتِيَنَّهَا، فَقَامَ النَّبِىُّ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، وَقَامَ مَعَهُ سَعْدُ بْنُ عُبَادَةَ وَمُعَاذُ بْنُ جَبَلٍ، فَدُفِعَ الصَّبِىُّ إِلَيْهِ وَنَفْسُهُ تَقَعْقَعُ كَأَنَّهَا فِى شَنٍّ فَفَاضَتْ عَيْنَاهُ فَقَالَ لَهُ سَعْدٌ: يَا رَسُولَ اللَّهِ مَا هَذَا؟ قَالَ: هَذِهِ رَحْمَةٌ جَعَلَهَا اللَّهُ فِى قُلُوبِ عِبَادِهِ، وَإِنَّمَا يَرْحَمُ اللَّهُ مِنْ عِبَادِهِ الرُّحَمَاءَ

«Одного разу, коли ми знаходились у Пророка ﷺ, одна із його доньок послала до нього (чоловіка, щоб запросити його до себе, тому що) її син знаходився при смерті. Проте Пророк ﷺ (відіслав цього чоловіка назад), сказавши: «Повертайся і скажи їй, що Аллаху належить те, що Він забрав, і те, що Він дарував, і для усього визначив Він свій строк, так вели їй проявляти терпіння і сподіватись на нагороду Аллаха». Проте (через деякий час) вона знов послала за ним, сказавши, що благає його неодмінно прийти до неї, і тоді Пророк ﷺ встав, і разом з ним і встали Саад ібн Убада і Муаз ібн Джабаль. Посланцю Аллаха ﷺ показали хлопчика, який вже почав хрипіти, і тоді очі Пророка ﷺ наповнились сльозами. Побачивши це, Саад спитав: «О, Посланець Аллаха, що це?» Він відповів: «Це — милосердя, вкладене Аллахом в серця Його рабів, і Аллах помилує тільки милосердних із числа рабів Своїх» (Бухарі).

Це лише малий приклад того милосердя, яке приписано нам Ісламом у відношенні наших дітей. Чи є іще таке законодавство на землі, яке так піклувалося би про дітей, як піклується Іслам?!

10 — Приклад і зразок — важливі двері у вихованні дітей:

Хороша турбота про дитину означає, що батько і матір повинні показувати їй приклад благодіянь і покори Аллаху і його Посланцю ﷺ. Вони прагнуть до благому і стараються досягти довольства Аллаха, а діти переймають у них благі якості і нрави, як в промовах, так і в поведінці, оскільки вони спостерігають за батьками, бачать їх ставлення і багато часу проводять з ними. Це буде вважатись найбільш дієвим способом виховання і турботи.

Піклуватись про дітей — означає розповідати їм про нрави і старання пророків і сподвижників, полководців і халіфів, які захищали Іслам і застосовували Шаріат. Завдяки цим розповідям діти полюблять Іслам, і в них будуть розвиватись якості пророків, вони будуть діяти як сподвижники і кращі полководці.

Праведне виховання дітей потребує допомоги і сприяння Аллаха. Тому батьки повинні звертатись до Аллаху за благополуччя релігії і мирських справ своїх дітей. Саме так вчиняв пророк Ібрахім (а.с.), як говориться в Корані:

رَبِّ ٱجۡعَلۡنِي مُقِيمَ ٱلصَّلَوٰةِ وَمِن ذُرِّيَّتِيۚ رَبَّنَا وَتَقَبَّلۡ دُعَآءِ

«Господи! Включи мене і частину мого потомства в число тих, хто робить намаз. Господь наш! Прийми мою мольбу» (14:40).

Такою є практика рабів Милосердного, які згадані Аллахом в Корані:

وَٱلَّذِينَ يَقُولُونَ رَبَّنَا هَبۡ لَنَا مِنۡ أَزۡوَٰجِنَا وَذُرِّيَّٰتِنَا قُرَّةَ أَعۡيُنٖ وَٱجۡعَلۡنَا لِلۡمُتَّقِينَ إِمَامًا

«Вони говорять: «Господь наш! Даруй нам відраду очей в наших дружинах і нащадках і зроби нас зразком для богобоязливих» (25:74).

Також Посланець Аллаха ﷺ заборонив звертатись з мольбами проти своїх дітей, сказавши:

لاَ تَدْعُوا عَلَى أَنْفُسِكُمْ، وَلاَ تَدْعُوا عَلَى أَوْلاَدِكُمْ، وَلاَ تَدْعُوا عَلَى أَمْوَالِكُمْ، لاَ تُوَافِقُوا مِنَ اللَّهِ سَاعَةً يُسْأَلُ فِيهَا عَطَاءٌ فَيَسْتَجِيبُ لَكُمْ

«Не закликайте проклять на самих себе, і не закликайте проклять на дітей ваших, і не закликайте проклять на майно ваше, щоб це випадково не співпало з таким періодом часу, коли звертаються до Аллаху з проханнями про дари, адже тоді Він відповість» (Муслім).

Праведність батьків оберігає дітей. Аллах говорить:

وَلۡيَخۡشَ ٱلَّذِينَ لَوۡ تَرَكُواْ مِنۡ خَلۡفِهِمۡ ذُرِّيَّةٗ ضِعَٰفًا خَافُواْ عَلَيۡهِمۡ فَلۡيَتَّقُواْ ٱللَّهَ وَلۡيَقُولُواْ قَوۡلٗا سَدِيدًا

«Нехай побоюються ті, які боялись би за своїх немічних нащадків, якщо б їм довелось залишити їх після себе. Нехай вони бояться Аллаха і говорять слово правильне» (4:9).

Наводить Насаі, що відносно слів Аллаха:

وَكَانَ أَبُوهُمَا صَٰلِحٗا

«Їх батько був праведником» (18:82), — Ібн Аббас сказав: «Їх врятувала праведність батька, тому що про їх праведність нічого не говориться».

Повідомляється, що коли Абдуллах ібн Масуд (р.а.) робив намаз вночі, поглянув на свого маленького сина і сказав:

مِنْ أَجْلِكَ يَا بُنَيَّ

«За тебе, мій синочок».

Також повідомляється від великого табіїна Саіда ібн аль-Мусаййіба:

إِنِّي لَأُصَلِّي فَأَذْكُرُ وَلَدِي فَأَزِيدُ فِي صَلَاتِي

«Я роблю намаз, згадую свою дитину і починаю більше робити намаз».

Аллах заповідав:

وَوَصَّيۡنَا ٱلۡإِنسَٰنَ بِوَٰلِدَيۡهِ إِحۡسَٰنًاۖ حَمَلَتۡهُ أُمُّهُۥ كُرۡهٗا وَوَضَعَتۡهُ كُرۡهٗاۖ وَحَمۡلُهُۥ وَفِصَٰلُهُۥ ثَلَٰثُونَ شَهۡرًاۚ حَتَّىٰٓ إِذَا بَلَغَ أَشُدَّهُۥ وَبَلَغَ أَرۡبَعِينَ سَنَةٗ قَالَ رَبِّ أَوۡزِعۡنِيٓ أَنۡ أَشۡكُرَ نِعۡمَتَكَ ٱلَّتِيٓ أَنۡعَمۡتَ عَلَيَّ وَعَلَىٰ وَٰلِدَيَّ وَأَنۡ أَعۡمَلَ صَٰلِحٗا تَرۡضَىٰهُ وَأَصۡلِحۡ لِي فِي ذُرِّيَّتِيٓۖ إِنِّي تُبۡتُ إِلَيۡكَ وَإِنِّي مِنَ ٱلۡمُسۡلِمِينَ ١٥ أُوْلَٰٓئِكَ ٱلَّذِينَ نَتَقَبَّلُ عَنۡهُمۡ أَحۡسَنَ مَا عَمِلُواْ وَنَتَجَاوَزُ عَن سَيِّ‍َٔاتِهِمۡ فِيٓ أَصۡحَٰبِ ٱلۡجَنَّةِۖ وَعۡدَ ٱلصِّدۡقِ ٱلَّذِي كَانُواْ يُوعَدُونَ

«Ми заповідали людині робити добро її батькам. Матері важко носити її і народжувати її, а вагітність і годування до відняття її від грудей тривають тридцять місяців. Коли ж вона досягає зрілого віку і досягає сорока років, то говорить: «Господи! Внуши мені вдячність за милість, якою Ти облагодіяв мене і моїх батьків, і допоможи мені робити праведні діяння, якими Ти задоволений. Зроби для мене моїх нащадків праведниками. Я каюсь перед Тобою. Воістину, я — один із мусульман». Вони є теми із мешканців Раю, від яких Ми приймаємо найкраще із того, що вони робили, і яким Ми прощаємо їх злодіяння згідно істинній обіцянці, яка їм була дана» (46:15,16).

Наставляння Лукмана (а.с.) своєму сину — зразок праведного виховання:

В Корані Аллах розповідає нам історію про те, як Лукман (а.с.) робив наставляння своєму сину. І це для нас чудовий приклад праведного виховання. Аллах говорить:

وَإِذۡ قَالَ لُقۡمَٰنُ لِٱبۡنِهِۦ وَهُوَ يَعِظُهُۥ يَٰبُنَيَّ لَا تُشۡرِكۡ بِٱللَّهِۖ إِنَّ ٱلشِّرۡكَ لَظُلۡمٌ عَظِيمٞ ١٣ وَوَصَّيۡنَا ٱلۡإِنسَٰنَ بِوَٰلِدَيۡهِ حَمَلَتۡهُ أُمُّهُۥ وَهۡنًا عَلَىٰ وَهۡنٖ وَفِصَٰلُهُۥ فِي عَامَيۡنِ أَنِ ٱشۡكُرۡ لِي وَلِوَٰلِدَيۡكَ إِلَيَّ ٱلۡمَصِيرُ ١٤ وَإِن جَٰهَدَاكَ عَلَىٰٓ أَن تُشۡرِكَ بِي مَا لَيۡسَ لَكَ بِهِۦ عِلۡمٞ فَلَا تُطِعۡهُمَاۖ وَصَاحِبۡهُمَا فِي ٱلدُّنۡيَا مَعۡرُوفٗاۖ وَٱتَّبِعۡ سَبِيلَ مَنۡ أَنَابَ إِلَيَّۚ ثُمَّ إِلَيَّ مَرۡجِعُكُمۡ فَأُنَبِّئُكُم بِمَا كُنتُمۡ تَعۡمَلُونَ ١٥ يَٰبُنَيَّ إِنَّهَآ إِن تَكُ مِثۡقَالَ حَبَّةٖ مِّنۡ خَرۡدَلٖ فَتَكُن فِي صَخۡرَةٍ أَوۡ فِي ٱلسَّمَٰوَٰتِ أَوۡ فِي ٱلۡأَرۡضِ يَأۡتِ بِهَا ٱللَّهُۚ إِنَّ ٱللَّهَ لَطِيفٌ خَبِيرٞ ١٦ يَٰبُنَيَّ أَقِمِ ٱلصَّلَوٰةَ وَأۡمُرۡ بِٱلۡمَعۡرُوفِ وَٱنۡهَ عَنِ ٱلۡمُنكَرِ وَٱصۡبِرۡ عَلَىٰ مَآ أَصَابَكَۖ إِنَّ ذَٰلِكَ مِنۡ عَزۡمِ ٱلۡأُمُورِ ١٧ وَلَا تُصَعِّرۡ خَدَّكَ لِلنَّاسِ وَلَا تَمۡشِ فِي ٱلۡأَرۡضِ مَرَحًاۖ إِنَّ ٱللَّهَ لَا يُحِبُّ كُلَّ مُخۡتَالٖ فَخُورٖ ١٨ وَٱقۡصِدۡ فِي مَشۡيِكَ وَٱغۡضُضۡ مِن صَوۡتِكَۚ إِنَّ أَنكَرَ ٱلۡأَصۡوَٰتِ لَصَوۡتُ ٱلۡحَمِيرِ

«Ось Лукман сказав своєму сину, наставляючи його: «О, сине мій! Не долучай до Аллаху співтоваришів, адже многобожжя є великою несправедливістю». Ми заповідали людині робити добро її батькам. Її мати носила її, відчуваючи знемогу за знемогою, і відняла її від грудей у два роки. Дякуй Мені і своїх батьків, адже до Мене предстоїть прибуття. А якщо вони будуть битись з тобою, щоб ти долучив до Мене співтоваришів, про яких у тебе немає знання, то не підкоряйся їм, але супроводжуй їх в цьому світі по-доброму і слідуй шляхом тих, хто обернувся до Мене. Потім вам предстоїть повернутись до Мене, і Я розповім вам проте, що ви зробили. О, сине мій! Якщо дещо вагою з гірчичне зернятко буде всередині скелі, або на небесах, або в землі, то Аллах принесе його. Воістину, Аллах — Проникливий (або Добрий), Відаючий. О, сине мій! Роби намаз, наказуй робити схвалюване, забороняй засуджуване і терпляче зноси усе, що спіткає тебе. Воістину, в цих справах належить проявляти рішучість. Не відвертай свого обличчя від людей через зарозумілість і не ходи по землі гордовито. Воістину, Аллах не любить усіляких гордеців і хвальків. Ступай розміреною ходою і знижуй свій голос, адже найбільш неприємний голос — це рев віслюка» (31:13–19).

Такими є права, якими Іслам надлив дітей, хлопчиків і дівчаток, роблячи їх частиною будівлі Ісламської Умми, факелом істини серед людей. Завдяки такому вихованню діти мусульман продовжують нести послання усьому людству, стануть свідками відносно людей і виконають веління Аллаха про донесення Ісламу усім народам. Аллах говорить:

وَكَذَٰلِكَ جَعَلۡنَٰكُمۡ أُمَّةٗ وَسَطٗا لِّتَكُونُواْ شُهَدَآءَ عَلَى ٱلنَّاسِ وَيَكُونَ ٱلرَّسُولُ عَلَيۡكُمۡ شَهِيدٗاۗ

«Ми зробили вас общиною, яка дотримується середини, щоб ви свідчили про усе людство, а Посланець свідчив про вас самих» (2:143).