1 — Перевірка придатності виховного оточення:
Держава піклується про те, щоб діти мусульман росли в ісламському оточенні, тому що мета виховання полягає в тому, щоб виростити ісламських особистостей. Тому виховне оточення повинно залишатись ісламським. Виховувати дітей мусульман можуть тільки мусульмани. Якщо дитина досягла того віку, коли вона може обходитись без нагляду, інакше кажучи, самостійно їсти, одягатись, вмиватись, тоді її справами і вихованням може займатись тільки мусульманин. Коли ж дитина знаходиться іще в тому віці, коли не може обійтись без опіки, і у випадку, якщо вона опинилась під опікою матері-немусульманки, то вона залишається у матері, поки не подорослішає і не почне усвідомлювати те, що відбувається, різницю між відношенням батька і матері, а після цього періоду вона переходить до рук маючого право на опіку над цією дитиною мусульманина, тому що у немусульманина не може бути опіки над мусульманином і для немусульманина не надається можливим вирощувати в дитині поняття і цінності Ісламу. Аллах говорить:
وَلَن يَجۡعَلَ ٱللَّهُ لِلۡكَٰفِرِينَ عَلَى ٱلۡمُؤۡمِنِينَ سَبِيلًا
«Аллах не відкриє невіруючим шляху проти віруючих» (4:141).
Повідомляється:
عَنْ رَافِعِ بْنِ سِنَانٍ أَنَّهُ أَسْلَمَ، وَأَبَتِ امْرَأَتُهُ أَنْ تُسْلِمَ، فَأَتَتِ النَّبِيَّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فَقَالَتِ: ابْنَتِي وَهِيَ فَطِيمٌ أَوْ شِبْهُهُ، وَقَالَ رَافِعٌ: ابْنَتِي، فَقَالَ لَهُ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: اقْعُدْ نَاحِيَةً. وَقَالَ لَهَا: اقْعُدِي نَاحِيَةً. قَالَ وَأَقْعَدَ الصَّبِيَّةَ بَيْنَهُمَا، ثُمَّ قَالَ: ادْعُوَاهَا. فَمَالَتِ الصَّبِيَّةُ إِلَى أُمِّهَا، فَقَالَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: اللَّهُمَّ اهْدِهَا، فَمَالَتِ الصَّبِيَّةُ إِلَى أَبِيهِا فَأَخَذَهَا
«Рафі ібн Сінан передає, що він прийняв Іслам, а його дружина відмовилась приймати Іслам. Вона прийшла до Пророку ﷺ і сказала: «Це моя донька». А вона була вже віднятою від грудей чи майже віднятою. А Рафі сказав: «Це моя донька!». Пророк ﷺ сказав: «Сядь тут», — а потім сказав його дружині: «А ти сядь ось тут». Коли вони сіли, Посланець Аллаха ﷺ посадив дівчинку між ними і сказав: «Покличте її». І дівчинка потягнулась до матері. Тоді Пророк ﷺ сказав: «О, Аллах, направ її на вірний шлях!». І дівчинка потягнулась до батька, і він взяв її». Хадіс передали Ахмад і Насаі, а Хакім і Захабі віднесли його до категорії сахіх. Ми бачимо, що Посланець Аллаха ﷺ не захотів залишати дитину у матері-немусульманки.
2 — Нагляд за тим, як батьки піклуються і виховують своїх дітей:
З самого початку батьки виховують дитину і піклуються про неї згідно з вищенаведеними пунктами згідно власним інстинктивним спонуканням і дотримуючись відповідних постанов Шаріату. Але бувають ситуації, коли батьки не виконують свій шаріатський обов’язок, тобто не піклуються про дитину і не виділяють на неї досить засобів. В такому випадку держава зобов’язує батьків виділяти на дитину досить засобів і добре піклуватись про неї. Якщо батьки виправляються, то в цьому — благо, а якщо не виправляються, тоді опіка над дитиною переходить до найбільш близької і богобоязливої людини із їх роду. І вже ця людина буде опікати дитину і виховувати її в правильному оточенні.
3 — Виділення засобів на дитину:
Забезпечення життєдіяльності дитини є частиною функції держави, її зобов’язанням і обов’язком. Тому при розподілі засобів із громадського майна немовлята з самого народження вносяться в списки населення для отримання своєї частки. Якщо цих засобів недосить, тоді держава повинна виділяти додаткові засоби для батьків із державного майна, щоб вони могли витрачати ці засоби на дитину. Умар ібн аль-Хаттаб (р.а.), будучи халіфом мусульман, виділяв на кожну дитину, відняту від грудей, засоби із державної казни (Байт уль-Маль), щоб батьки могли витрачати на своїх дітей. Але коли Умар (р.а.) дізнався про те, що деякі матері намагаються якомога швидше відняти дітей від грудей, щоб отримати виплати, він велів глашатаю проголосити, що тепер засоби будуть виділятись на усіх дітей, незалежно від віку.
4 — Забезпечення освіти і охорони здоров’я:
Держава забезпечує медичне обслуговування дітей в усіх областях охорони здоров’я і надає безкоштовну освіту, гарантуючи їм доступ до навчанню різним наукам, а також забезпечуючи школами, лабораторіями, транспортом і вчителями, які мають виховну і наукову кваліфікацію і т.д. Також держава забезпечує немовлят здоровими продуктами харчування, такими як молоко і біологічно активні добавки, для тих, хто їх потребує, забезпечує необхідними ліками і вакцинами для запобігання різних захворювань, забезпечує просвітою в області громадської охорони здоров’я і харчування, а також забезпечує раннє виявлення проблем зі здоров’ям і подальше спостереження за лікуванням.
5 — Догляд за дітьми, які втратили батьків:
Держава піклується про дітей, які втратили батьків через війни, стихійні лиха і т.д. Такі діти поділяються на дві категорії:
- Сироти. Іслам закликає до доброму обходженню з сиротою, проявляти до нього доброту, а також поважати і вшановувати його особистість. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
أَنَا وَكَافِلُ اليَتِيمِ في الجَنَّةِ هَكَذا وَأَشارَ بالسَّبَّابَةِ وَالوُسْطَى، وَفَرَّجَ بَيْنَهُمَا شَيْئًا
«В Раю я буду таким же (близьким) до опікуну сироти», — після чого він зробив знак вказівним і середнім пальцями, розвівши їх у різні сторони» (Бухарі).
У той же час Іслам забороняє утискати і принижувати сироту і бути з ним суворим, а також застерігає тих, хто не вшановує же сироту. Аллах говорить:
كَلَّاۖ بَل لَّا تُكۡرِمُونَ ٱلۡيَتِيمَ
«Але ні! Ви ж самі не вшановуєте сироту» (89:17).
Також Аллах говорить:
فَأَمَّا ٱلۡيَتِيمَ فَلَا تَقۡهَرۡ
«Тому не утискай сироту!» (93:9).
Аллах застеріг від утискання прав сироти через його слабкість,сказавши:
إِنَّ ٱلَّذِينَ يَأۡكُلُونَ أَمۡوَٰلَ ٱلۡيَتَٰمَىٰ ظُلۡمًا إِنَّمَا يَأۡكُلُونَ فِي بُطُونِهِمۡ نَارٗاۖ وَسَيَصۡلَوۡنَ سَعِيرٗا
«Воістину, ті, які несправедливо пожирають майно сиріт, наповнюють свої животи Вогнем і будуть горіти в Полум’ї» (4:10).
Іслам не тільки спонукає людей піклуватись про сиріт, але й зробив це обов’язком держави. Пророк ﷺ сказав:
مَنْ تَرَكَ كَلًّا أَوْ ضَيَاعًا فَإِلَيَّ
«У кого залишився тягар боргів і втрат, то на мені (їх відшкодування)» (Бухарі).
В іншому ріваяті говориться:
وَمَنْ تَرَكَ دَيْنًا أَوْ ضَيَاعًا فَلْيَأْتِنِي فَأَنَا مَوْلاَهُ
«А якщо він (помре), залишивши (неоплачений) борг або потребуючих дітей, нехай вони прийдуть до мене, адже я — покровитель (для таких)».
Ці хадіси показують, що турбота про сиріт і немічних дітей і виправлення їх положення є одним із обов’язків держави.
- Підкидьок і дитина, чий рід невідомий. Наявність підкидьків і безпритульних — це явище, поширене в капіталістичних країнах і в країнах, які не застосовують положення Ісламу в турботі про справи людей. В Праведному Халіфаті цього явища не існує, тому що він забезпечує турботу і утримання дітей через їх батьків. А також піклується про слабких, як було сказано раніше. Але якщо це відбулось, тоді держава ввіряє дитину родині, яка буде її виховувати, або надає їй когось, хто буде про неї піклуватись. Як було сказано, це відбувається тільки в тому випадку, якщо рід дитини невідомий, в решті випадків турбота про дитину переходить до близьких і богобоязливих родичів.
6 — Навчання різним життєвим навичкам:
Держава навчає дітей різним життєвим навичкам і мистецтвам, таким як плавання, верхова їзда, стрільба, військова справа і способи взаємодії зі суспільством. Ці здібності розвивають в дітях упевненість і хороші нрави і виховують юних героїв з високими навичками. Це допоможе знайти обдарованих дітей і розвити їх таланти і навички, щоб вони могли бути активними членами суспільства. Така політика турботи про дітей допоможе виховати їх державними діячами, лідерами Умми і новаторами в усіх областях. Саме такою була Умма протягом усієї своєї історії, і у першу чергу такими були сподвижники Посланця Аллаха ﷺ. Амр ібн Саляма (р.а.) став імамом в намазі для свого народу в шість років,оскільки він більше за решту інших знав Коран. Передав Кіляба від Амра ібн Салями (р.а.):
...بَادَرَ كُلُّ قَوْمٍ بِإِسْلاَمِهِمْ، وَبَدَرَ أَبِي قَوْمِي بِإِسْلاَمِهِمْ، فَلَمَّا قَدِمَ قَالَ: جِئْتُكُمْ وَاللَّهِ مِنْ عِنْدِ النَّبِيِّ ﷺ حَقًّا، فَقَالَ: صَلُّوا صَلاَةَ كَذَا فِي حِينِ كَذَا، وَصَلُّوا صَلاَةَ كَذَا فِي حِينِ كَذَا، فَإِذَا حَضَرَتِ الصَّلاَةُ فَلْيُؤَذِّنْ أَحَدُكُمْ، وَلْيَؤُمَّكُمْ أَكْثَرُكُمْ قُرْآنًا. فَنَظَرُوا فَلَمْ يَكُنْ أَحَدٌ أَكْثَرَ قُرْآنًا مِنِّي، لِمَا كُنْتُ أَتَلَقَّى مِنَ الرُّكْبَانِ، فَقَدَّمُونِي بَيْنَ أَيْدِيهِمْ، وَأَنَا ابْنُ سِتٍّ أَوْ سَبْعِ سِنِينَ…
«<…>усі (племена) кинулись приймати Іслам. Мій батько прийняв Іслам раніше, аніж інші люди із мого племені, а коли повернувся (після зустрічі з Пророком ﷺ), сказав: «Клянусь Аллахом, я повернувся до вас від істинного Пророка ﷺ, який сказав: «Робіть таку-то молитву в такий-то час і робіть таку-то молитву в такий-то час, а коли настане час молитви, нехай хто-небудь із вас об’являє про неї, і нехай буде імамом для вас той, хто краще за усіх знає Коран». Після цього (мої одноплемінники) почали (шукати таку людину), проте не знайшлось нікого, хто знав би Коран, (аяти) якого я запам’ятовував зі слів караванщиків, краще мене, і вони поставили мене уперед, хоча мені було (тільки) шість або сім років <…>» (Бухарі).
Усама ібн Зайд очолив військо, в рядах якого були великі сподвижники, коли йому не було і двадцяти років. Згадаємо перших мусульман, які відгукнулись на заклик Посланця Аллаха ﷺ і понесли разом з ним заклик у Мецці: Алі ібн Абу Таліб прийняв Іслам у віці 8 років, аз-Зубайр ібн аль-Аввам — 8 років, Тальха ібн Убайдуллах — 11 років, аль-Аркам ібн аль-Аркам — 12 років, Абдуллах ібн Масуд — 14 років, Саід ібн Зайд — менше 20 років, Саад ібн Абу Ваккас — 17 років, Масуд ібн Рабіа — 17 років, Джафар ібн Абу Таліб — 18 років, Сухайб ар-Румі — менше 20 років.
