Відповідь адресовано Абу аль-Касіму Насару
Питання: Любий шейху! Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятух. Мені б хотілося спитати Вас щодо правила в ісламському праві, яке каже, що «необхдіність (потреба) дозволяє заборони». Яке шаріатське значення мається на увазі під словом «необхідність»? Приведу два випадки, щоб пояснити свій інтерес до цього питання:
1 - Наприклад, шейх Юсуф аль-Кардаві видав фетву, що дозволяє зняття хіджабу в іноземних навчальних закладах з метою навчання, порахувавши це необхідністю.
2 - Прийняття пологів у жінки з боку лікаря-чоловіка. Якщо ми скажемо, що необхідність - це тільки випадки, коли є загроза смерті і загибелі, то тоді навіщо в деяких випадках вагітні жінки показують себе лікарям-чоловікам, щоб вони прийняли у них пологи? Цього вимагає необхідність через відсутність лікаря-жінки?
І якщо скажемо, що необхідність - це смерть або загибель, то в обох випадках (навчання та пологи) вона була відсутня.
Хай дарує Аллах Вам благо і винагородить Вас Раєм!
Відповідь: Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракатух:
Деякі вчені прийняли правило «Необхідність дозволяє заборони», і в якості аргументу для цього правила вони привели такі докази, як слова Всевишнього Аллаха:
إِنَّمَا حَرَّمَ عَلَيۡكُمُ ٱلۡمَيۡتَةَ وَٱلدَّمَ وَلَحۡمَ ٱلۡخِنزِيرِ وَمَآ أُهِلَّ بِهِۦ لِغَيۡرِ ٱللَّهِۖ فَمَنِ ٱضۡطُرَّ غَيۡرَ بَاغٖ وَلَا عَادٖ فَلَآ إِثۡمَ عَلَيۡهِۚ إِنَّ ٱللَّهَ غَفُورٞ رَّحِيمٌ
«Він заборонив вам мертвечину, кров, м'ясо свині і те, що принесене в жертву не заради Аллаха. Якщо ж хто-небудь змушений піти на це, не домігся забороненого, не проявляючи непослуху і не переступаючи межі необхідного, то немає на ньому гріха. Воістину, Аллах - Прощаючий, Милосердний» (02:173),
فَمَنِ ٱضۡطُرَّ فِي مَخۡمَصَةٍ غَيۡرَ مُتَجَانِفٖ لِّإِثۡمٖ فَإِنَّ ٱللَّهَ غَفُورٞ رَّحِيمٞ
«Якщо ж хто-небудь буде змушений піти на це (на вживання заборонених продуктів) від голоду, а не зі схильності до гріха, то Аллах - Прощаючий, Милосердний» (5:03).
При глибокому розгляді цього правила
стає ясно, що воно є неправильним з наступних причин: аргументи, наведені прихильниками цього правила, не вказують на той висновок, до якого вони прийшли. Навпаки, ці слова Всевишнього вказують на те, що у вимушеному випадку з причини голоду дозволяється з'їсти мертвечину тощо. Всевишній Аллах говорить:
فَمَنِ ٱضۡطُرَّ فِي مَخۡمَصَةٍ
«Якщо ж хто-небудь буде змушений піти на це».
Вимушене положення - це голод, близький до загибелі. У такому положенні дозволяється людині поїсти що-небудь із заборонених продуктів. Як видно з аята, «вимушене положення» обмежене голодом, і воно не виходить за рамки цього, оскільки слово «змушений» не є (аль-Амм) узагальненим або (аль-Мутлак) безумовним, щоб говорити про те, що його сенс охоплює й інші випадки. Навпаки, це слово (аль-Макайяд) конкретно обмежене голодом.
Деякі прихильники цього правила при поясненні його підносять його як ар-Рухс (шаріатський дозвіл). Однак ар-Рухс вимагає наявності тексту, що вказує на нього. Він не визначається від себе (розумом) без наявності тексту. Наприклад, розговіння в місяць Рамадан під час поїздки або при хворобі є ар-Рухс (дозволеним по Шаріату) в силу наявності тексту, а точніше - наступних слів Всевишнього Аллаха:
يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ كُتِبَ عَلَيۡكُمُ ٱلصِّيَامُ كَمَا كُتِبَ عَلَى ٱلَّذِينَ مِن قَبۡلِكُمۡ لَعَلَّكُمۡ تَتَّقُونَ ١٨٣ أَيَّامٗا مَّعۡدُودَٰتٖۚ فَمَن كَانَ مِنكُم مَّرِيضًا أَوۡ عَلَىٰ سَفَرٖ فَعِدَّةٞ مِّنۡ أَيَّامٍ أُخَرَۚ
«О ті, які увірували! Вам приписано піст, так само, як це було приписано вашим попередникам, - можливо, ви налякаєтеся. Поститися слід лічену кількість днів. А якщо хтось з вас хворий або знаходиться в дорозі, то нехай поститься стільки ж днів в інший час» (02:183,184).
Таким є положення з усіма ар-Рухс (шаріатськими дозволами) через наявність тексту.
Отже, дане правило є неправильним, якщо застосовувати його в узагальненому вигляді, як це наводиться у тих, хто говорить про це правило. Правильним буде сказати, що докази, які були наведені ними в якості аргументації цього правила, говорять про інше. А саме - про те, що мусульманину дозволяється поїсти або попити заборонені Аллахом продукти харчування тільки у вимушеному випадку, і ні в яких інших випадках, оскільки ар-Рухс (дозвіл) із вимушеної обставини в інших випадках потребує інших шаріатських доказів.
Варто відзначити, що в наш час дане правило стало приводом дозволу будь-якого забороненого. Виходячи з власного тлумачення «необхідності», деякі люди включили багато речей у це розтяжне поняття «необхідності». У підсумку почастішали випадки потрапляння їх в багато гріховних справ (заборон) під приводом необхідності.
Що стосується згаданих у питанні випадків, які нібито дозволяються під приводом правила «необхідність дозволяє заборони», то це не так. Повнолітня мусульманка зобов'язана за Шаріатом одягати хустку. Їй забороняється знімати хустку під приводом навчання в іноземних навчальних закладах. Навпаки, якщо вона хоче вчитися, але у неї не виходить вчитися в іноземних навчальних закладах, їй потрібно шукати інші навчальні заклади, де дозволяється їй носити хустку і довге плаття (джильбаб), або шукати інші засоби набуття освіти, або поїхати разом зі своїм махрамом (близьким родичем) в таку країну, де вона зможе спокійно навчатися, не знімаючи свою хустку, оскільки не існує таких доказів, які дозволяли б повнолітній дівчині знімати свою хустку в цілях навчання і отримання освіти.
Що стосується того, що лікареві дозволяється оглянути відверті місця жінки в цілях її лікування, то даний випадок так само не підпадає під правило «Необхідність дозволяє заборони». Навпаки, це дозволяється на підставі доказів дозволеного лікування, таких як, наприклад, слова Посланника Аллаха ﷺ, що приводяться в хадісі, який вивів ат-Тірмізі у своїй збірці хадисів від Усами ібн Шарика: «Одного разу я був у Пророка ﷺ, і до нього прийшли бедуїни і було задано наступне питання: «О Посланник Аллаха, чи лікуватися нам?». На що він їм відповів: «Так, о раби Аллаха, лікуйтеся, адже Всевишній не створював хвороби, не створивши від неї ліки, крім однієї». Вони запитали: «І що це за хвороба?». Він сказав: «Старіння»». Немає сумнівів у тому, що огляд відвертих місць є необхідністю для лікування у багатьох випадках, до яких застосовуються докази лікування. Однак у цих випадках дозволяється показувати тільки ті місця, які необхідні для лікування. Не можна оголяти крім них інші відверті місця. Іншими словами, можна показувати лише ті місця, які потребують лікування і необхідні для лікування.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
16 Рабі ус-сані 1437
26.01.2016
