Питання: Я поважаю Хізб ут-Тахрір, зокрема — за те, що у тому або іншому питанні є єдина, прийнята думка, якої повинні дотримуватись усі його шабаби.
Те, чого повинні дотримуватись шабаби, опубліковано у книгах та інших виданнях Хізба. Подібне рідко зустрінеш в інших ісламських рухах. Проте, на просторах Інтернету мені довелось стикнутись з обговоренням між шабабами Хізба питання відносно джильбаба (верхнього одягу у вигляді покривала або цільного плаття). Деякі із них сказали, що джильбаб — це один шматок тканини, інші сказали, що джильбаб складається із двох шматків тканини. Я думаю, що Хізб має свою думку у цьому питанні, а шабаби повинні дотримуватись його. Варто відзначити, що Хізб — один із двох ісламських рухів, які сильно вплинули на поширення джильбабу серед мусульманок. Тому у мене виникає питання: чи змінив Хізб свою політику обов’язкового дотримання шабабами думки Хізба? Заздалегідь вдячний за відповідь!
Відповідь: На самому початку хотів би сказати, що шабаби, які перебувають у Хізбі, як і раніше повинні дотримуватись думки Хізба, і у цьому плані не відбувалось яких-небудь змінень. Також хочу відзначити, що шабаби не суперечать відносно шаріатського джильбабу жінок.
Шаріатський джильбаб — це простора форма одягу, яка складається із одного цільного шматка тканини, яка одягається поверх звичайного одягу і спускається донизу аж до приховання ступень. Так, дійсно, Хізб сильно вплинув на поширення джильбабу серед мусульманок, і це сталося завдяки Аллаху. Хізб продовжує дармуватись вірності темі жіночого джильбабу, віддаючи йому його права. Ця тема детально викладена у книзі Хізб під назвою «Соціальна система» у розділі «Дивитись на жінку».
В самому шаріатському одязі обумовлено наявність джильбабу та хімару (тканина, яка покриває голову, приховує волосся, шию та розріз на грудях). Задачею джильбабу та хімару є приховання аурату (постидні місця), при цьому не повинно бути проявів табарруджа (приваблення уваги сторонніх чоловіків з боку жінки виставленням напоказ своїх прикрас та місць прикрашання). Іншими словами, не усілякий одяг, який приховує аурат, придатний для виходу у ній на вулицю; для цього є спеціальний одяг, обговорений Шаріатом. Тепер давайте перейдемо до більш детального розбору того, про що ми згадали:
1) У книзі «Соціальна система» пишеться, що жіночим шаріатським одягом у громадському житті є джильбаб та хімар, які приховують постидні місця тіла без прояву табарруджа. Ось деякі витяги із цієї книги відносно даної теми:
«Доказом того, що Шаріат зобов’язав приховувати шкіру так, що неможливо було розпізнати її колір, служать слова Пророка Аллаха ﷺ:
لَمْ يَصْلُحْ أَنْ يُرَى مِنْهَا
«Неможна, щоб у неї було видно».
Цей хадіс є явним доказом того, що Шаріат встановив відносно одягу, яка закриває аурат, ту умову, щоб він приховув шкіру і щоб не було видно те, що під одягом. Тому жінка повинна закривати свій аурат саме таким одягом, а не тонким, який показує те, що знаходиться під її одягом.
Ця тема стосується покриття аурату, і її неможна плутати з одягом жінки у громадському житті і з табарруджем жінки, який може мати місце у деяких одягах. Якщо є якийсь одяг, який закриває аурат, то це іще не означає, що жінка може одягти її, виходячи у громадське місце.
Відносно одягу жінки для громадського життя варто сказати, що Шаріат зобов’язав жінці одяг, який вона повинна надягати поверх свого звичайного одягу, коли виходить у яке-небудь громадське місце. Цей одяг (верхній жіночий одяг, покривало, подібне платтю) вона повинна опускати донизу, закриваючи свої ступні. Якщо у неї немає такого одягу, то вона позичає його у своєї сусідки, подруги або родички. Якщо вона сама не позичить або якщо їй ніхто не позичив цей одяг, то їй неможна виходити без неї. Якщо ж вони вийде без цього одягу, який повинна надягати поверх свого звичайного одягу, то скоїть гріх, тому що залишить обов’язок, приписаний їй Аллахом.
Це відносно нижнього одягу для жінок. Що стосується верхнього одягу, то у жінки повинен бути платок або тому подібне, що повністю закриває голову та шию і закриває розріз плаття на грудях. Коли у неї є ці два одягу, вона може виходити із свого дому у громадські місця. В іншому випадку вона ніяким чином не має права виходити у суспільство, тобто наказ одягати ці два одягу повідомлений у загальній формі і залишається загальним в усіх положеннях, тому що для цього наказу абсолютно немає винятку.
Доказом обов’язковості цих двох одягів для громадського життя є слова Аллаха (відносно верхнього одягу):
وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا مَا ظَهَرَ مِنۡهَاۖ وَلۡيَضۡرِبۡنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَىٰ جُيُوبِهِنَّ
«І нехай не показують прикрас своїх, окрім тих, які видні ззовні. І нехай покривають вони платками груди свої» (24:31).
І слова Аллаха (відносно нижнього одягу ):
يَٰٓأَيُّهَا ٱلنَّبِيُّ قُل لِّأَزۡوَٰجِكَ وَبَنَاتِكَ وَنِسَآءِ ٱلۡمُؤۡمِنِينَ يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّ
«О Пророк, скажи дружинам твоїм та донькам, і дружинам віруючих надягати себе покривала» (33:59), —
а також те, що передано від Умми Атийі, яка сказала:
عَنْ أُمِّ عَطِيَّةَ قَالَتْ: أَمَرَنَا رَسُولُ اللَّهِ، صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ، أَنْ نُخْرِجَهُنَّ فِي الْفِطْرِ وَالْأَضْحَى، الْعَوَاتِقَ وَالْحُيَّضَ وَذَوَاتِ الْخُدُورِ، فَأَمَّا الْحُيَّضُ فَيَعْتَزِلْنَ الصَّلَاةَ وَيَشْهَدْنَ الْخَيْرَ، وَدَعْوَةَ الْمُسْلِمِينَ. قُلْتُ يَا رَسُولَ اللَّهِ إِحْدَانَا لَا يَكُونُ لَهَا جِلْبَابٌ، قَالَ: لِتُلْبِسْهَا أُخْتُهَا مِنْ جِلْبَابِهَا
«Посланець Аллаха ﷺ велів нам на два свята (розговіння та жертвоприношення) виводити молодих дівчат та тих дівчат, яких приховують від сторонніх поглядів, а також тих жінок, які у цей час мають місячні. Ці жінки, у яких є місячні, не роблять намаз, присутні на святі та слухають заклик мусульман. Я сказала Посланцю ﷺ,що у однієї із нас немає покривала, і він сказав:«Нехай її сестра дасть їй із своїх покривал» (Муслім).
Ці докази явно вказують на одяг жінок у громадському житті. У вищенаведених двох аятах Аллах повністю та детально описав той одяг, який зобов’язав для жінки носити у громадському житті. Відносно верхнього одягу Аллах сказав:
وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا مَا ظَهَرَ مِنۡهَاۖ وَلۡيَضۡرِبۡنَ بِخُمُرِهِنَّ عَلَىٰ جُيُوبِهِنَّ
«І нехай не показують прикрас своїх, окрім тих, які видні ззовні. І нехай накривають вони платками груди свої» (24:31), —
тобто нехай вони обертають свої голови, закриваючи волосся, шию та груди. А відносно нижнього одягу він сказав:
يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّ
«Нехай накидають на себе покривала» (33:59), —
тобто нехай вони спускають на себе свої покривала донизу перед тим, як вийти із дому. Про загальний вид цього одягу жінки для громадського життя Аллах сказав:
وَلَا يُبۡدِينَ زِينَتَهُنَّ إِلَّا مَا ظَهَرَ مِنۡهَا
«І нехай не показують своїх прикрас, окрім тих, які видні ззовні» (24:31), —
Тобто, нехай не показують свої частини тіла, які є місцями прикрашання, як вуха, голені і т. д., окрім того, що було видно у них у громадському житті, коли був ниспосланий цей аят, тобто у часи Посланця ﷺ, а це обличчя та кісті рук. За допомогою цього детального опису стає цілком зрозумілим те, як повинен виглядати одяг жінки у громадському житті. Хадіс Умму Атийі ясно пояснив обов’язковість наявності у жінки того одягу, який вона повинна надягати поверх свого одягу при виході. Коли Умму Атийя сказала Посланцю ﷺ:
إِحْدَانَا لَا يَكُونُ لَهَا جِلْبَابٌ
«У однієї із нас немає покривала», — він відповів їй:
لِتُلْبِسْهَا أُخْتُهَا مِنْ جِلْبَابِهَا
«Нехай її сестра дасть їй із своїх покривал», —
Тобто, коли вона сказала Посланцю ﷺ, що у однієї із них немає покривала, яке треба надягати поверх звичайного одягу, щоб вийти із дому, він велів, щоб її сестра позичила їй. Зміст цього полягає у тому, що якщо їй не позичили цей одяг, то їй неможна виходити, і це є каріною1 на те, що наказ у цьому хадісі вказує на обов’язковість, тобто жінці необхідно надягати покривало поверх свого іншого одягу, коли вона хоче вийти із дому, а якщо вона не надягла це покривало, то їй неможна виходити.
Відносно джильбаба (верхнього одягу) мається та умова, щоб він був опущений донизу і закривав ступні ніг, тому що в аяті Всевишній Аллах говорить:
يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّ
«Нехай накидають на себе покривала» (33:59), —
Тобто опускають свої покривала донизу. У цьому аяті частка «мін» слугує для пояснення, а не для виділення із загального якої-небудь його частини. Від Ібн Умара передано, що він сказав наступне:
قَالَ رَسُولُ اللهِ، صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ: مَنْ جَرَّ ثَوْبَهُ خَيْلاَء لَمْ يَنْظُرِ اللهُ إِلَيْهِ يَوْمَ الْقِيَامَةِ، فَقَالَتْ أُمُّ سَلَمَة: فَكَيْفَ يَصْنَعن النِّسَاء بِذُيُولِهِنَّ؟ قَالَ يرخين شِبْرًا، فَقَالَتْ: إِذا تَنْكَشِفُ أَقْدَامهُنَّ. قَالَ: فَيرخِينه ذِرَاعًا لاَ يَزِدْنَ عَلَيْهِ
«Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Той, хто гордовито волочить свій одяг по землі, не буде у Судний день удостоєний погляду Аллаха». У цей час Умму Саляма спитала: «Що робити жінкам зі своїми подолами?». Посланець ﷺ відповів: «Нехай опускають на пядь». Тоді Умму Саляма сказала: «У такому випадку їх ступні будуть відкриті», — і Посланець ﷺ сказав: «Нехай опускають на лікоть і не більше» (ат-Тирмизи).
Це ясно говорить про те, що покривало, яке жінка надягає поверх іншого свого одягу, повинно бути опущено донизу та закривати ступні. Якщо ступні закриті панчохами, шкарпетками або взуттям, то це не заміняє обов’язковості опускати покривало донизу і не може вказувати на те, що покривало опущено до обов’язкової довжини. У подібному випадку, тобто, коли ступні закриті шкарпетками і так далі, немає необхідності закривати їх, тому що вони закриті, а те, що є необхідним — це опускати покривало донизу у явному виді, який показує, що це обов’язковий одяг жінки для громадського життя, і у ньому виконуються вищенаведені слова Аллаха:
يُدۡنِينَ
«Нехай надягають на себе свої покривала», —
тобто опускають їх донизу.
Із цього стає зрозумілим, що у жінки повинен бути просторий одяг, який необхідно одягати поверх іншого свого одягу для виходу у ньому із дому. Якщо ж у неї немає цього одягу, і вона бажає вийти із дому, то її сестра, тобто будь-яка мусульманка, повинна позичити їй із свого подібного одягу. У випадку, якщо вона не знаходить того, хто б позичив ї такий одяг, то вона не може виходити із дому доти, доки не знайде цей одяг. А якщо вона виходить в іншому одязі, не надівши просторий, опущений донизу одяг, то робить гріх — навіть якщо у неї буде закритий увесь аурат, — тому що просторий, опущений до ступень ніг одяг є обов’язковим. У такому положенні вона порушує обов’язок, грішить перед Аллахом і карається з боку держави».
2) Із вищенаведеного тексту стає зрозуміло, що шаріатський одяг:
— повинен покривати аурат і бути без проявів табарруджа,
— повинен бути хімар, який покриває волосся, огортає шию та закриває розріз плаття на грудях,
— повинен спускатись на ступні, покриваючи їх.
Повторюсь іще раз, що джильбаб — це простора форма одягу, яка складається із одного цільного шматка тканини, яка одягається поверх звичайного одягу та спускається униз аж до приховання ступень. Це у принципі зрозуміло кожному зрячому. Кожен, хто має зір та розум, розуміє усі згадане. У книзі пишеться:
— «Шаріат зобов’язав жінці одяг, який вона повинна надягати поверх свого звичайного одягу»,
— «цей одяг (верхній жіночий одяг, покривало, подібне платтю) вона повинна опускати донизу»,
— «якщо ж вона вийде без цього одягу, який повинна надягати поверх свого звичайного одягу, то скоїть гріх»,
— «ясно пояснив обов’язковість наявності у жінки того одягу, який вона повинна надягати поверх свого одягу при виході зі дому»,
— «із цього стає зрозумілим, що у жінки повинен бути просторий одяг, який їй необхідно надягати поверх іншого свого одягу для виходу у ньому із дому».
Як ми бачимо, раз з разом говориться про шаріатській одяг як про окремий предмет, плюс сама назва «верхній жіночий одяг» є тому підтвердженням. Погляньте: «Шаріат зобов’язав жінці одяг, який вона повинна надягати поверх свого звичайного одягу», «цей одяг (верхній жіночий одяг, покривало, подібне платтю) вона повинна опускати донизу», «якщо ж вона вийде без цього одягу, який повинна надягати поверх свого звичайного, то скоїть гріх», «ясно пояснив обов’язковість наявності у жінки того одягу, який вона повинна одягати поверх свого одягу при виході із дому», «із цього стає зрозумілим, що у жінки повинен бути просторий одяг, який їй необхідно одягати поверх іншого свого одягу для виходу у ньому із дому», — таке неодноразове повторення зайвий раз підтверджує, що джильбаб складається із одного цільного шматка тканини. Тому тут не повинно бути якоїсь неясності.
Також на цей момент вказує наступний аят:
يُدۡنِينَ عَلَيۡهِنَّ مِن جَلَٰبِيبِهِنَّ
«Нехай накривають на себе покривала» (33:59).
Видно, що аят вказує на джильбаб як на неділиме ціле. А частка «мін» тут служить для пояснення, а не для виділення із загального якої-небудь його частини. Процес опускання стосувався джильбаба, а це означає, що джильбаб складається із одного цільного шматка тканини, який опускається донизу. Неможливо, щоб джильбаб був із двох шматків тканини, якщо враховувати аят, тому що процес «опускання» прив’язаний до джильбабу, адже якщо б джильбаб був із декількох окремих шматків тканини, то необхідно, щоб кожен шматок тканини опускався до ступень. У результаті виходить одна тканина поверх іншої.
Таким чином, джильбабом буде називатись той шматок тканини, який спущений поверху іншого шматка, починаючи від шиї і до ступень. Отож, мовне формулювання підтверджує, що джильбаб складається із одного цільного шматка тканини, тому що опускання стосується джильбаба. Не говорячи вже про повторення слова «одяг» (згадано вище). Ми роз’яснили до цього, що джильбаб — це простора форма одягу, яка одягається поверх звичайного одягу і опускається до ступень.
— Іслам суворо вимагає носити такий шаріатській одяг, тому жінці навіть не дозволяється із дому, якщо у неї немає джильбабу. Більше того, їй необхідно позичити його у своєї сестри, щоб мати можливість виходити на вулицю. При цьому недосить приховати один лише аурат яким-небудь іншим одягом, необхідно надягти джильбаб і хімар без проявів ознак табарруджа.
3) Саме ця думка прийнята Хізбом, і її повинні дотримуватись усі шабаби, не суперечачи цьому. Проте той, хто питав, прочитав на простору Інтернету суперечливі думки шабабів, порахувавши, що вони дозволяють бути джильбабу і двох шматків тканини (спідниця та блуза; штани та блуза; штани і щось у виді плаща з рукавами, яке доходить до колін і т.п.). У результаті він засмутився і подумав, що шабаби суперечать про реальність джильбабу: чи із однієї частини тканини він чи із двох. Ймовірно, той, хто питав, прочитав думку або таріка (того, хто залишив Хізб), або покараного, або одного із накісінів чи смутьянів, подумавши, що вони перебувають у лавах Хізба. Зазвичай, ми не згадуємо про таких людей, окрім особливих випадків.
Ми підтверджуємо тому, хто питає, що думка, яка прийнята у Хізбі, поширювана та підтримувана усіма шабабами Хізба, не суперечачи у цьому. Таким чином, джильбаб — це простора форма одягу, яка складається із одного цільного шматка тканини, яка одягається поверх звичайного одягу і спускається униз аж до приховання ступень. Що стосується тих, хто говорить інакше, то вони, швидше за усе, або таріки, або покарані, аб накісіни, або смутьяни.
Такі люди не представляють ані сам Хізб, ані його шабабів.
И закінчу тим, з чого почав: «На самому початку хотів би сказати, що шабаби, які перебувають у Хізбі, як і раніше повинні дотримуватись думки Хізба, і у цьому плані не відбувалось яких-небудь змінень. Також хочу відзначити, що шабаби не суперечать відносно шаріатського джильбабу жінок. Шаріатський джильбаб — простора форма одягу, яка складається із одного цільного шматка тканини, який одягається поверх звичайного одягу та опускається донизу аж до приховання степенів. Так, дійсно, Хізб сильно вплинув на поширення джильбабу серед мусульманок, і це сталося завдяки Аллаху.
Хизб продовжує дотримуватися вірності жіночого джильбабу, віддаючи йому його права. Ця тема детально викладена у книзі Хізба «Соціальна система» у розділі «Дивитись на жінку». У самому шаріатському одязі обумовлено наявність джильбабу та хмару (тканина, яка покриває голову, приховує волосся, шию та розріз плаття на грудях). Задачею джильбабу та хімару є приховання аурату (постидні місця), при цьому не повинно бути проявів табарруджа (приваблення уваги сторонніх чоловіків з боку жінки виставленням напоказ своїх прикрас та місць прикрашання). Іншими словами, не усілякий одяг, який приховує аурат, придатний для виходу у ній на вулицю; для цього є спеціальний одяг, обговорений Шаріатом».
Я сподіваюсь, що моєї відповіді буде досить у розумінні того, що Хізб має одну думку з приводу верхнього жіночого вбрання для громадського життя (джильбаба), як про це ми роз’яснили вище.
9 Мухаррама 1440 р.х.
19.09.2018 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у Фейсбуку «Фікх»
