Від LotfiFékih
Питання: Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
Перше питання: у книзі «Закони Шаріату відносно клонування, трансплантації органів, аборту і смерті...» (автор — шейх Абдуль-Кадім Заллюм, нехай змилується над ним Аллах), Хізб ут-Тахрір забороняє (харам) трансплантацію органів мертвої людини до живої, незалежно від того, які це органи, чи рятують вони життя, як пересадка серця, або лікують від хвороби, як пересадка роговиці ока. Із цієї книги та «Дусія» розуміється, що розтин мертвих тіл також заборонений (харам). Але ж наскільки я знаю, Іслам заохочує лікування, навіть якщо використовуються заборонені речі (мухаррам). Наприклад, лікування лікарськими препаратами з вмістом спирту.
Друге питання: заборона на розтин позбавляє студентів медичних вузів можливості вивчати і пізнавати тіло людини. Звідси стає неясним, які вони зможуть вдатися до своєї діяльності і розпочати проводити хірургічні операції, якщо нічого не знають про тіло людини. Також заборона на розтин позбавляє судмедексперта можливості дізнатись обставини того або іншого злочину; таким чином, він нездатен надати поліції усю необхідну інформацію для розкриття злочину.
Хотілось би отримати від Вас усю інформацію про закони, які стосуються іхтіляту. Заздалегідь виражаю Вам величезну вдячність!
Фармацевт LotfiFékih
11.11.2018, Тунис
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахи вабаракятуху.
Перш ніж почати відповідати на Ваші питання, хотів би зазначити, що закони Шаріату беруться із шаріатських доказів. Задача муджтахіда полягає у виведенні цих законів, тобто він повинен дослідувати шаріатські тексти, щоб пізнати те, яким є закон Шаріату, він не виводить зручний для себе закон,або закон, який вимагають ті або інші обставини. Іджтіхад — це вичерпання усіх сил для пізнання законів Шаріату, а не для пізнання рішень розуму. Тому буде неправильним виводити закони з урахуванням потреб або шукати закон, який буде відповідати потравам та бажанням людей. Адже у такому випадку закон буде законом розуму, а не Шаріату, у той час як істинне дослідження — це здійснення іджтіхаду для виведення закону Шаріату. Таким чином, вказівка шаріатських доказів на певний закон того або іншого питання і буде законною постановою. А ось потреби людей вже повинні підстроюватись під закон Шаріату, а не навпаки. Іншими словами, заборонено підганяти закони Шаріату під потреби або під те, що вони вважають потребами. Адже рішення Аллаха є істиною, і слідувати йому — ваджиб.
Тепер перейдемо до питань:
По-перше, що стосується трансплантації органів, то, сподіваюсь, що Ви ознайомились з тими доказами, які забороняють це робити, як про це роз’яснено у книзі «Закони Шаріату відносно клонування, трансплантації органів, аборту та смерті...». Давайте стисло згадаємо їх. Отож, у книзі відносно пересадки органів від мертвої людини до живої згадується два моменти:
1) Тіло людини після смерті не належить нікому із людей, людина одразу після смерті втрачає право на своє тіло, спадкоємці також не володіють цим правом, і на це вказують закони Шаріату. Тому ані померлий, ані спадкоємці не володіють повноваженнями жертвувати яким-небудь органом померлого тіла, бо це не у їх володінні і не у їх владі.
2) Забороняється замахуватись на тіло померлого і завдавати йому страждання, також заборонена наруга над ним. Це проходить у наступних рамках:
а) Відносно заборони на замахування і завдання страждань є хадіси, які ясно вказують на те, що недоторканість мертвих подібна недоторканості живих. Тому замахування на померлих та завдання їм шкоди подібно замахуванню на живу людину. Забороняється розпорювати живіт, рубати шию, виколювати очі або ламати кістки живій людині, і так само ж забороняється робити це і у відношенні мертвого. Забороняється лаяти, бити, калічити і т.п. речі щодо живої людини, і так само забороняється робити це і у щодо мертвої. Давайте згадаємо хадіс, які забороняють це:
— Передається від Аіши, що Посланець ﷺ сказав:
كَسْرُ عَظْمِ الْمَيِّتِ كَكَسْرِهِ حَيًّا
«Ламати кістки мертвих подібно ламанню кісток живого» (Ахмад, Абу Дауд, Ібн Хіббан).
— Передається від Амра Хазма аль-Ансарій, який сказав: «Одно разу Посланець Аллаха ﷺ, побачивши мене сидячим на могилі, сказав мені наступне:
لَا تُؤْذِ صَاحِبَ الْقَبْرِ
«Не завдавай страждань мешканцю могили» (Ахмад).
— Абу Хурайра розповідав, що Посланець Аллаха ﷺ сказав:
لَأَنْ يَجْلِسَ أَحَدُكُمْ عَلَى جَمْرَةٍ فَتَحْرِقَ ثِيَابَهُ حَتَّى تَصِلَ إِلَى جِلْدِهِ خَيْرٌ لَهُ مِنْ أَنْ يَجْلِسَ عَلَى قَبْرٍ
«Для будь-якого із вас краще сидіти на розпеченому вугіллі доти, доки воно не пропалить його одяг і не торкнеться його шкіри, аніж сидіти на могилі» (Муслім, Ахмад).
б) Відносно наруги над тілом померлого варто відзначити, що виколювання очей чи розпорювання живота, щоб вилучити серце, нирки, печінку, легені з метою пересадки іншому буде вважатись наругою, а Іслам заборонив це.
— Передається від Абдуллаха і Зайда аль-Ансарій:
نَهَى النَّبِيُّ صَلَّى اللهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ عَنِ النُّهْبَى وَالْـمُـثْـلَةِ
«Пророк ﷺ забороняв грабувати і глумитися над трупами» (Бухарі).
— Передається від Сафвана ібн Ассаля: «Пророк ﷺ, відправляючи нас з загоном, сказав наступне:
سِيرُوا بِاسْمِ اللهِ وَفِي سَبِيلِ اللهِ قَاتِلُوا مَنْ كَفَرَ بِاللهِ وَلَا تَمْثُلُوا وَلاَ تَغْدِرُوا وَلاَ تَغُلُّوا وَلَا تَقْتُلُوا وَلِيداً
«Виступайте з іменем Аллаха, на шляху Аллаха, воюйте з тими, хто не вірить в Аллаха, не глуміться над трупами, не вчиняйте віроломно і не вбивайте дітей» (Ахмад, Ібн Маджа, ан-Насаі).
Ґрунтуючись на вищезгаданих доказах, стає зрозумілим, що пересадка органів від мертвого до живого заборонена Шаріатом. Тут неправильним буде стверджувати, що оскільки Шаріат дозволив лікуватись забороненими речами (спиртовмісні лікарські препарати), то і дозволена пересадка органів. Адже лікування забороненими речовинами або наджасом (нечистоти) не можна зрівняти з замахуванням або завданням шкоди іншим людям. Передається від Таріка ібн Сувайди аль-Хадрамій: «Я спитав л:«О Посланець Аллаха, в наших землях росте гроно, яке ми вижимаємо і п’ємо». Він ﷺ відповів:«Ні». Тоді я знов спитав: «Але ми і лікуємо ним наших хворих». На що він ﷺ сказав:
إِنَّ ذَلِكَ لَيْسَ بِشِفَاءٍ وَلَكِنَّهُ دَاءٌ
«Це не лікування, це отрута» (Ібн Маджа).
У цьому хадісі приходить заборона на використання у якості ліків наджасу або ж забороненого у виді хамра (вина). Проте при цьому Посланець Аллаха ﷺ в іншому хадісі дозволив лікування наджасом, таким як верблюжа сеча. Передається від Анаса ібн Маліка:
أَنَّ نَاسًا مِنْ عُرَيْنَةَ اجْتَوَوِا الْمَدِينَةَ فَرَخَّصَ لَهُمْ رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ أَنْ يَأْتُوا إِبِلَ الصَّدَقَةِ فَيَشْرَبُوا مِنْ أَلْبَانِهَا وَأَبْوَالِهَا
«Люди із Урайни прибули в Медину і захворіли, і Посланець ﷺ повелів їм піти до верблюдів, призначених для закяту, і випити їх молока і сечі …» (Бухарі).
Прибувши у Медину, люди із Урайни захворіли, бо їм не підійшов клімат. Тому Посланець Аллаха ﷺ дозволив їм лікуватись сечею верблюдів, хоча це є наджасом.
Також він ﷺ дозволив лікування забороненими речами (одягом із шовку). Передається від Анаса ібн Маліка:
أَنَّ عَبْدَ الرَّحْمَنِ بْنَ عَوْفٍ وَالزُّبَيْرَ بْنَ الْعَوَّامِ شَكَيَا الْقَمْلَ إِلَى النَّبِيِّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ فِي غَزَاةٍ لَهُمَا فَرَخَّصَ لَهُمَا فِي قُمُصِ الْحَرِيرِ
«Абдуррахман ібн Ауф та Зубейр ібн Аввам поскаржились Посланцю Аллаха ﷺ на чесотку в одній із битв, і тоді він он ﷺ дозволив їм надягти одяг із шовку».
Далі Анас продовжив:
قَالَ وَرَأَيْتُهُ عَلَيْهِمَا
«І я бачив її на них» (ат-Тірмізі, Ахмад, текст належить ат-Тірмізі).
Ці два хадіси виступають у якості каріни (вказівки) на те, що заборона у хадісі Ібн Маджа — не категорична,тобто лікування наджасом і забороненими речами є макрухом (небажаним).
Усе ці докази роз’яснюють, що Шаріат дозволив лікуватись наджасом і забороненими речами але з застереженням — макрух. Проте лікування сечею верблюда та вбранням із шовку відрізняються від лікування забороненим, де є завдання шкоди тілам людей. Розтин тіл людей з метою вирізати органи не підпадає під питання забороненими речами, про які сказано у хадісах, бо реальність розтину у корні відрізняється від тематики хадісів.
Виникає питання: хіба Шаріат дозволяє розтинати живу людину, щоб вирізати у неї нирку і віддати на лікування хворому? Але ж подібне відбувається у так званих країнах «третього світу», де викрадають дітей і дорослих на органи, а у подальшому вирізані органи передаються хворим людям у так звані «розвинуті країни». Відповіддю на питання буде: звичайно ж ні! Адже заборонено завдавати шкоди іншим людям, тому питання використання заборонених по Шаріату речей під приводом лікування не поширюється на завдання шкоди людям. Це підтверджують раніше згадані докази. Отож, не дозволяється лікуватись за рахунок замахування на тіло померлої людини за допомогою пересадки її органів. Причина цього полягає у тому, що це заборонено, тому що є замахування на тіло померлої людини, і докази про лікування забороненими речами тут не застосовувані.
По-друге, відносно Вашого питання про розтин мертвих тіл і про те, що заборона на це вбиває клин між студентами і пізнаннями людського тіла, а також заборона на розтин тіла позбавляє судмедексперта можливості надати поліції ту інформацію, яка проливає світло на важливі факти злочину, то ми б хотіли сказати Вам наступне:
«Мій дорогий брате, шаріатські закони переплітаються у тих або інших питаннях, тому докази, викладені вище, про заборону замахуватись на померле тіло, стосуються і процесу розтину мертвої людини. Іншими словами, розтин померлої людини заборонений Шаріатом, тому що відбувається замахування на тіло покійного. І тут не розглядаються різного роду мотиви. Для більшої ясності я спитаю Вас: чи буде правильним під приводом потреби студентів у вивченні медицини і пізнанні людського тіла нападати на живу людину, не даючи їй померти, проводити на ній розтин, наприклад, розтин животу для дослідження внутрішніх органів? Звичайно, Ваша відповідь буде: ні! Тому що посягати на живу людину заборонено. Так чому Вам приходить у голову говорити про дозволеність розтину мертвої людини, коли Посланець Аллаха ﷺ сказав:
كَسْرُ عَظْمِ الْمَيِّتِ كَكَسْرِهِ حَيًّا
«Ламати кістки мертвих подібно ламанню кісток живого» (Ахмад, Абу Дауд, Ібн Хіббан)?!
Шаріатський закон більше заслуговує на те, щоб йому слідували, і не дозволено відходити від нього, які б аргументи не приводились.
Що стосується навчання студенів-медиків та їх пізнання людського тіла, то є велика кількість дозволених способів. Також мусульмани повинні розробити сучасні засоби, які дозволять студентам краще дізнатись про людське тіло без розтину. Наприклад, розробити комп’ютерні програми, які допоможуть студентам взаємодіяти з людськими органами у 3D... Або інші засоби, які дозволяють бачити орган ззовні без розтину. Також мені розповіли деякі студенти-медики про те, що уроки анатомії не приносять користі тому що органи людини поміщені у речовини, які впливають на структури м’язів та кровоносних сосудів, що у багато чому відрізняється від структури живого тіла.
Відносно розкриття злочинів, то буде неправильно вдаватися до того що заборонив Аллах, тобто до розтину померлої людини. Так само як неможна піддавати тортурам звинувачуваного з метою з’ясувати реальні обставини злочину. Рішення полягає у тому, щоб шукати засоби і способи, дозволені Шаріатом, для з’ясування обставин і фактів. Але у жодному разі не дозволяється вдаватись до забороненого, як, наприклад, посягати на тіло померлого».
По-третіх, що стосується Вашого питання про іхтілят (змішування статей), то воно розмите, тому що Ви попросили роз’яснити усе, що стосується цього питання! Було б краще з Вашого боку спитати про певну ситуацію, щоб я міг Вам відповісти. Але, незважаючи на це, я усе ж таки спробую відповісти Вам, приводячи деякі попередні наші відповіді на цю тематику. Можливо, вони проллють світло на аспекти, як Вас цікавлять. Якщо ж у Вас є яке-небудь конкретне питання, і відповіді на нього Ви не знайдете нижче, то можете задати його окремо. Отож, наші відповіді відносно іхтіляту:
Питання-відповідь від 28.02.2010:
«Присутність чоловіків і жінок в ісламському житті схвалено Посланцем ﷺ і шаріатськими доказами. Задача шаріатських доказів — упорядкувати взаємовідносини між чоловіками і жінками … Усе це чітко викладено. По цій темі було видано багато відповідей, і ми вважали, що по цій темі не залишиться неясностей.
Проте у цій відповіді, з дозволу Аллаха, я спробую внести велику ясність у цю тематику. Сподіваюсь, це допоможе вирішити Вашу проблему:
* Громадське життя означає присутність чоловіків і жінок у громадських місцях. Тобто, у тих місцях, де не вимагається дозволу на вхід. У цьому житті є свої шаріатські закони, що регулюють відносини між чоловіками і жінками.
Приватне життя проходить у тих місцях, де необхідно питати дозвіл, щоб увійти туди, наприклад, у приватний дім. Приватне життя також має свої шаріатські закони, що регулюють відносини між чоловіками і жінками».
* Приватне життя (дім) є зрозумілим положенням, тому я не бачу сенсу тут щось додавати. Життя жінки у своєму домі проходить з махрамами, але ніяк не зі сторонніми чоловіками, якщо тільки у якому-небудь шаріатському тексті не прийде на це вказівка, наприклад, підтримання родинних зв’язків. У такому випадку дозволяється родичу відвідати свою родичку, навіть якщо він не є їй махрамом. Наприклад, син дядька з боку матери піти і привітатись з донькою свого дядька з боку матері під час свят, при цьому, природно, повинні бути витримані норми хальви (усамітнення) між ними і не повинен бути відкритий аурат (постидні місця). Для підтримання родинних зв’язків зі своєю родичкою, яка не із числа махрамів, він може піти зі своїм батьком — дядьком з боку матері.
* Що стосується громадського життя, то при наявності необхідності Шаріат дозволяє зібрання чоловіків і жінок, проте воно повинно проходити у межах Шаріату. Ми говоримо про межі Шаріату, тому що є шаріатські закони, які регулюють подібні зібрання:
1) Є моменти, коли ряди чоловіків від жінок повинні бути відокремлені, якщо їх об’єднує одна мета зібрання. Наприклад, присутність чоловіків і жінок на намазі, на уроках, на публічних заходах, лекції по заклику (давату), у публічній справі із справ заклику (давату). У подібних положеннях дозволяється присутність чоловіків і жінок в одному місці але при розділених рядах. Іноді це називають громадським життям, яке регулюється приватними законами, іншими словами, існує особливий спосіб зібрання чоловіків і жінок.
2) Є моменти, коли розділяти ряди чоловіків і жінок у громадському житті не обов’язково, якщо цілі їх зібрання різні. Наприклад, присутність чоловіків і жінок на ринках, на вулицях, у громадських парках, у громадському транспорті. У даному випадку присутні два моменти:
а) Відмінність цілей іноді може приводити до іхтіляту чоловіків і жінок тобто знаходженню поруч і розмові між ними. Наприклад, купівля-продаж на ринку; подібні положення дозволяють іхтілят (знаходження поруч і розмова між собою).
б) Відмінність цілей іноді не приводить до іхтіляту, тобто коли відсутнє положення знаходження поруч чоловіків і жінок і розмова між ними. Наприклад, поїздка у громадському транспорті, знаходження у громадських парках, пересунення по вулиці і т.п. У подібних ситуаціях допускається присутність чоловіків і жінок в одному місці без іхтіляту (знаходження поруч і розмови між собою), бо кожен знаходиться там зі своєю метою і задачею.
* Як бачите, закони про зібрання чоловіків і жінок чітко визначені відносно приватного і громадського життя.
Приватне життя проходить там, де необхідно питати дозволу для входу. Громадське життя — це місце, куди при вході не треба питати дозволу. У громадському житті іноді необхідно розділяти ряди чоловіків і жінок, а іноді у цьому немає необхідності. Також у громадському житті іноді дозволяється іхтілят (знаходження поруч і розмова між собою), а іноді забороняється, знаходячись в одному місці без взаємного спілкування» (кінець цитати).
Питання-відповідь від 06.02.2011:
«… Проте в армії можуть бути жіночі групи по догляду за пораненими. Приводиться, що Посланець ﷺ дозволив жінкам бути присутніми на битвах з метою доглядати за пораненими. Тому зібрання чоловіків і жінок заради лікування дозволено. Приводить Імам Бухарі в «Аль-Адаб аль-Муфрад» та у «Ат-Таріх ас-Сагір» (аль-Альбані підтвердив його достовірність) від Махмуда ібн Лябіда:
لَمَّا أُصِيبَ أَكْحَلُ سَعْدٍ يَوْمَ الْخَنْدَقِ فَثَقُلَ حَوَّلُوهُ عِنْدَ امْرَأَةٍ يُقَالُ لَهَا رُفَيْدَةُ وَكَانَتْ تُدَاوِي الْجَرْحَى فَكَانَ النَّبِيُّ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّمَ إِذَا مَرَّ بِهِ يَقُولُ كَيْفَ أَمْسَيْتَ وَإِذَا أَصْبَحَ كَيْفَ أَصْبَحْتَ فَيُخْبِرُهُ
«Коли чорноокий Саад отримав тяжке поранення у битві Хандак (біля Рву), і йому стало погано, його перенесли у дім жінки на ім’я Руфайда, яка доглядала за пораненими. Коли Пророк ﷺ проходив повз нього, то питав:«Як ти провів вечір?», — а вранці: «Як ти провів ранок?» — і він відповідав йому ﷺ».
Руфайда була мусульманкою, яка доглядала за пораненими.
— Іхтілят — це заборонене зібрання сторонніх один для одного чоловіків і жінок заради якої-небудь потреби. Тому, щоб зібрання було дозволеним, необхідно на це схвалення Шаріату, у тут недоречно аргументувати це наявністю потреби як такої або її відсутністю. Що стосується дозволеного зібрання з боку Шаріату — це зібрання чоловіків і жінок заради потреби, виконання якої можливо лише при їх зібранні.
Існують докази, які схвалюють зібрання заради певних потреб, будь то у приватному або громадському житті. Наприклад, у приватному житті це підтримання родинних зв’язків, трапеза, відвідування хворого … У громадському житті це лікування поранених бою, відвідування ринків, здійснення намазів у мечетях, відвідування уроків, здійснення хаджу … Усе це повинно відбуватись згідно з законами Шаріату, як, наприклад, розділення чоловічих та жіночих рядів у мечетях, під час громадських лекцій, або без розділення, як на ринках і під час хаджу…
Підтримання родинних зв’язків стосується не лише родичів-махрамів, але й інших родичів, таких як донька дядька з боку матері. Більш детально дивіться у книзі «Соціальна система Ісламу», тема «Родинні зв’язки ». Таким чином, для родичів дозволяється під час свят або по будь-якому іншому відповідному приводу відвідати родича, посидіти з ним, і усе це робиться виключно заради підтримання родинних зв’язків.
Іншими словами, цікавитись здоров’ям, станом, відвідувати, допомогти у вдоволенні потреб і т.п. дозволено, але не дозволяється сидіти з ними і грати в ігри, наприклад, або піти з ними на прогулянку, сидіти у парках і спілкуватись на вільні теми, бо це вже виходить за межі підтриманні родинних зв’язків» (кінець цитати).
Таким чином, відвідувати родичів, сидіти з ними (чоловіки і жінки) в одному місці дозволено заради підтримання родинних зв’язків. Якщо ж спільні зібрання відбуваються заради порожнього спілкування і не стосуються питання підтримання родинних зв’язків, тоді чоловіки повинні сидіти окремо від жінок … Трапеза є привід сидіти разом, що дозволяється по Шаріату, але як тільки трапеза закінчується, чоловікам і жінкам треба віддалитись один від одного у різні місця.
فَإِذَا طَعِمْتُمْ فَانتَشِرُوا وَلَا مُسْتَأْنِسِينَ لِحَدِيثٍ
«то входьте, а поїсте, то розходіться і не усаджуйтесь для розмов» (33:53).
Що стосується жінок, то, природно, вони повинні приховувати свій аурат (постидні місця), як і повинен бути присутнім їх махрам або чоловік, як про це згадано у книзі «Соціальна система Ісламу» (кінець цитати).
Питання-відповідь від 06.06.2016:
«а) Іхтілят, тобто зібрання сторонніх один для одного чоловіків і жінок, заборонений (харам) в Ісламі, якщо тільки Шаріат не схвалює цього при наявності потреби. Шаріат схвалює зібрання заради певної потреби, якщо вона вдовольняється лише під час знаходження чоловіків в жінок в одному місці. У даному випадку подібного роду зібрання допустимо.
б) Існують докази, які схвалюють зібрання заради певних потреб, будь то у приватному або громадському житті. Наприклад, у приватному житті відносно родичів. Є докази, які дозволяють підтримувати родинні зв’язки, здійснювати спільну трапезу, відвідувати хворого … У громадському житті це лікування поранених бою, відвідування ринків, здійснення намазів у мечетях, відвідування уроків, здійснення хаджу … Усе це повинно відбуватись згідно з законами Шаріату, як, наприклад, розділення чоловічих та жіночих рядів у мечетях, під час громадських лекцій, або без розділення, як на ринках і під час хаджу.
в) Підтримання родинних зв’язків стосується не лише родичів-махрамів, але й інших родичів, таких як донька дядька з боку матері. Більш детально дивіться у книзі «Соціальна система Ісламу», тема «Родинні зв’язки». Таким чином, для родичів дозволяється під час свят або по будь-якому іншому відповідному приводу відвідати родича, посидіти з ним, і усе це робиться виключно заради підтримання родинних зв’язків.
Іншими словами, цікавитись здоров’ям, станом, відвідувати, допомогти у вдоволенні потреб і т.п. дозволено, але не дозволяється сидіти з ними і грати в ігри, наприклад, або піти з ними на прогулянку, сидіти у парках і спілкуватись на вільні теми, бо це вже виходить за межі підтриманні родинних зв’язків» (кінець цитати).
Сподіваюсь цього буде досить у якості відповіді на Ваші три питання.
Ваш брат Ата ібн Халиль Абу ар-Рашта
23 Рабі уль-ахіра 1440 р.х.
30.12.2018 р.
Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці у «Фейсбуку» «Фікх»
