Причини та наслідки відставки прем’єр-міністра Туреччини Ахмета Давутоглу

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: В ЗМІ продовжує циркулювати тема примусового звільнення Давутоглу з боку Ердогана. Одні говорять, що Давутоглу не був у захваті від президентської системи правління. Інші говорять, що він спотикнувся у переговорах Європейським Союзом з приводу потоку біженців в Європу... Хотілось би внести ясність у те, що відбувається, особливо, якщо врахувати те, що Давутоглу завжди був поруч з Ердоганом протягом 14 років. Він був одним із його близьких людей. І як можна після усього цього так швидко звільнитись або звільнити його з обіймаємої посади? Прошу пролити світло на цю проблему. Нехай винагородить Вас Аллах благом.

Відповідь: При обзорі обставин відставки або звільнення з урахуванням усіх передумов стають ясними причини та наслідки того, що відбулось. Нижче ми наведемо пояснення:

1 – Ймовірно, аналітик не помітив великої різниці між президентом Ердоганом та його соратником Ахметом Давутоглу протягом усього періоду головування Ердогана у кабінеті міністрів (коли Ердоган був прем’єр-міністром) і першого року головування Давутоглу у кабінеті міністрів. Цей тандем у владі був одним із символів політичної системи у Туреччині на чолі з ПСР («Партією Справедливості та Розвитку»), хоча особистість Ердогана набагато перевершувала особистість Давутоглу з точки зору прагнення до лідерства, відповідальності та управлінського духу ... Протягом багатьох років своєї роботи Давутоглу не проявляв жодних розбіжностей з Ердоганом, ні тоді, коли був його радником у період між 2003 та 2009 роками, ні тоді, коли обіймав пост міністра закордонних справ у період між 2009 та 2014 роками, ні тоді, коли став головою уряду у червні 2015 року. Проте особистість Ердогана не влаштовує символічний пост президента згідно діючої конституції. А тому він очікував слушної нагоди, яка дозволить йому ствердити нову конституцію, яка зробить президента, тобто Ердогана, першою людиною у державі. Проте ПСР не змогла отримати на виборах у 2014 році звичну їй абсолютну більшість, що позбавило її можливості змінити конституцію з парламентської системи управління на президентську, до якої сильно прагнув Ердоган. Потім він закликав до довгострокових виборів у надії на отримання додаткових голосів.

2 – Після виборів у 2014 році у діях Давутоглу з’явились дві речі, які стурбували Ердогана:

Перша: відсутність у Давутоглу сильного ентузіазму у відношення президентської системи, як хотів би цього Ердоган. Це ясно прослідковується у коментарях Давутоглу після червневих виборів у 2014 році. Під час участі у телевізійні програмі він сказав: «Ми хотіли перейти на президентську систему, але народ не дозволив нам скористатись цим правом. На сьогоднішній день є нова повістка, і усі повинні взяти до уваги цю повістку» (див. «Milliyet» за 11.06.2015). Це стурбувало Ердогана, бо цей коментар показує, що люди не підтримують Ердогана у питанні президентської системи правління у той час, коли Ердоган робить акцент на тому, що він – народний обранець і народ підтримує його погляди, у першу чергу – у питанні президентської системи.

Друга: проблеми Давутоглу на переговорах з ЄС з питання потоку в Європу. Як відомо, у ході переговорів він був оточений надмірною увагою та невідлучним супроводом з боку європейців. Навіть деякі політичні аналізи у ЗМІ взялись стверджувати про сильне зближення між Туреччиною та Європою у протилежність віддаленню між Туреччиною та Америкою. Причиною усьому цьому послугували гармонійний хід переговорів між Давутоглу та ЄС, що викликало страх в Ердогана та в Америки за Давутоглу. Вони злякались того, що Європа зможе вплинути на нього, особливо якщо врахувати, що він не володіє політичною хитрістю, як Ердоган. Навпаки, він більш наївний у політичному усвідомленні, а отож, політична хитрість європейців зможе з легкістю схилити його на свій бік або, як мінімум, завоювати його дружбу! Таким чином, Європа намагалась обманути Давутоглу шляхом переговорів, щоб завоювати, як мінімум, його дружбу для других цілей. Ердоган і Америка, яка стоїть за ним, не хочуть, щоб Європа мала вікно у Туреччину, навіть якщо це була б просто дружба (у їх розумінні).

3 – Що стосується першого пункту, то це турбувало Ердогана, але не становило такої небезпеки для нього, щоб примусити його звільнити Давутоглу у такому принизливому виді. Адже, так або інакше, він входив до найближчого оточення. У своєму коментарі з приводу виборів Давутоглу опирався на результати виборів, на яких ПСР не змогла отримати дів третини місць парламенту, що давало б можливість схвалити президентську систему. Навіть якщо уявити, що він свідомо зробив такий коментар, усе ж таки його наступні заяви були повністю протилежні коментарю. Отож, він міг спокійно впоратися з цією ситуацією.

Проте, ймовірно, основною причиною, яка привела до рішучого звільнення Давутоглу у такому виді, є другий пункт. Америка вирішили надати урок усім політикам, які ідуть на зближення з Європою. При цьому Давутоглу не йшов з Європою, він навіть не наближався до неї. Він усього лише вступив у переговори з європейцями, проявив до них якусь дружелюбність та утримався від жорсткої риторики проти Європи, на відміну від Ердогана. І таким виявися кінець Давутоглу.

Що стосується доказів тому, що вищезгаданий другий пункт виступає основною причиною відставки Давутоглу, то ними є наступні моменти :

а) Ердоган ініціював відставку Давутоглу 1 квітня 2016 року після свого повернення із Америки та зустрічі з Обамою ... Це нагадує зустріч Обами з Путіним 30 жовтня 2015 року, після повернення з якої останній негайно проголосив військову інтервенцію у Сирію! Таким чином, зустріч Обами з Ердоганом, а потім повернення останнього і початок процедур відставки Давутоглу свідчать про роль США у цьому питанні, скерованої на те, щоб присікти будь-які підозри втручання Європи у Туреччину та стримати цю країну (Туреччину) під одноосібними впливом американської політики!

б) Процедура відставки Давутоглу, ініційована Ердоганом, досягла свого апогею, коли переговори з Європейським Союзом майже завершились! Інформаційний «Dar al-Hayat» за 22.05.2016 повідомив про те, що рішення «було прийнято одразу після того, як з’явилась новина із Брюсселя від 4 травня 2016 року про підписання дуже важливої угоди для Туреччини з Європейським Союзом, а також услід за схваленням Європейською Комісією багаторічних звернень Туреччини, таких як відміна віз для громадян Туреччини у країнах Шенгенської зони в ЄС. Проте замість того, щоб Ердоган та Давутоглу відсвяткували цю подію, президент Туреччини викликав прем’єр-міністра до себе і провів з ним півтори години за зачиненими дверима. Після чого Давутоглу об’явив про свій намір покинути блок Ердогана, що практично означало розрив уз тісного зв’язку між ними, який тривав, як мінімум, один десяток років. У свій час саме Давутоглу був одностайно обраний лідером ПСР на першому позачерговому з’їзді партії та наступником Ердогана на пост прем’єр-міністра Туреччини. І з перших хвилин його обрання прослідковувались ознаки втручання президента у його роботу, оскільки він отримував майже усі інструкції від самого Ердогана по внутрішнім каналам правлячої партії відносно побудови зовнішньої та регіональної політики країни».

Потім, 5 травні 2016 року, після півторагодинної зустрічі з Ердоганом прем’єр-міністр Ахмет Давутоглу заявив на прес-конференції, що він піде у відставку на надзвичайному з’їзді ПСР, який відбудеться у найближчий час у цьому місяці. При цьому він відзначив, що його рішення «не є результатом особистого вибору, в швидше – необхідністю. І додав: «Після консультацій з президентом я прийшов до висновку, що змінення лідера партії та прем’єр-міністра буде до кращого. Я не буду висувати свою кандидатуру на пост голови правлячої ПСР на очікуваному з’їзді» (див. «Skynewsarabia» за 05.05.2016).

4 – Ердоган підготував ґрунт для прийняття рішення про відставку наступними кроками:

а) 24 квітня Давутоглу, як лідера ПСР, позбавили повноваження призначати відповідальних партійних осіб у провінціях. Агентство «Reuters» за 02.05.2016 повідомило про те, що «те, що було здійснено о п’ятниці під час засідання виконавчого комітету правлячої партії ПСР слугує яскравим підтвердженням натягнутих стосунків між Ердоганом, який бажає того, щоб президент мав широкі виконавчі повноваження у Туреччині, та Давутоглу, який відступить на другий план у випадку змінення парламентської системи правління».

б) 1 травня 2006 року, тобто за чотири дні до відставки Давутоглу та по спливанню двох днів після засідання центрального комітету партії, у мережі інтернет з’явився анонімний автор турецького блогу «Досьє пелікана» («Pelikan Dosyasi»). Політичні та інформаційні кола у Туреччині бурно взялись обговорювати записи аноніма, доки Давутоглу не об’явив про своє рішення.

Даний блогер не представився і не назвав своє джерело, а лише написав у своєму статусі, що прохає читачів вважати його «криком» тих, хто жертвує своїми душами заради президента. Головний посил анонімного блогера полягає у підтвердженні того, що прем’єр-міністр Давутоглу, якого автор блогу називає вчителем, вирішив відійти від лінії президента Ердогана, «скоїти зрадництво» і виступити проти нього. У якості аргументів автор блогу приводить низку подій та бесід, які мали місце на публіці, або за лаштунками, або по телефону . У записах говориться про те, що Давутоглу обіцяв Ердогану, що буде підтримувати президентську систему управління і буде захищати його перед Заходом, який намагається скинути його». Автор блогу «Досьє пелікана» звинувачує Давутоглу у порушенні своїх слів та у невиконанні своєї обіцянки, перелічуючи цілу низку порушень Давутоглу. І незважаючи на те, що блогер не приводить жодних офіційних документів, тим не менш, йому вдалось поширити інформацію, створити галас навколо Давутоглу та дискредитувати його. При детальному розгляді записів цього блогу видно, що за ним, швидше за усе, стоїть хтось із близького оточення Ердогана.

в) Досі прибічники Ердогана роблять заяви у цьому напрямку. Наприклад, близький соратник Ердогана та спікер парламенту Ісмаїл Кахраман нещодавно заявив, що «автомобіль, яким керують два водія, не може уникнути нещасних випадків», – хоча він чудово розуміє, що Давутоглу просто сидів поруч з водієм (див. посилання http://www.france24.com/ar/20160505).

5 – Як і очікувалось, 22 травня відбувся екстрений з’їзд партії ПСР, на якому Біналі Йилдирим був обраний новим головою партії. Давутоглу подав у відставку з поста голови уряду, а президент Ердогана доручив новому лояльному йому голові партії сформувати новий уряд. Також стрімко був сформований новий уряд – о понеділка, 23 травня 2016 року. І перше засідання нового уряду відбулось під головуванням президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана, що продемонструвало його рішучість взяти під контроль виконавчу владу. І це відбулось незважаючи на те, що опозиція застерігає від хаосу у тому випадку, якщо президент отримає іще більше повноважень.

Одразу ж після вступу на посаду прем’єр-міністр Біналі Йилдирим заявив, що його головною метою у якості нового голови ПСР та прем’єр-міністра стане робота по скорому переводу Туреччини на президентську систему по аналогії з американською та французькою моделями (див. «Al-Arabiya» за 25.05.2016). Сайт «Turk Press» за 24.05.2016 оприлюднив наступне: «Біналі Йилдирим – лідер ПСР – офіційно прийняв повноваження прем’єр-міністра від свого попередника Ахмета Давутоглу у Чанаккале незабаром після свого проголошення списку нового уряду. Давутоглу покинув палац на власному автомобілі після півгодинної зустрічі за зачиненими дверима, на якій він передав свій пост Біналі Йилдириму. Новий прем’єр-міністр одразу ж оголосив список нового уряду після того, як представив його президенту Ердогану та отримав його схвалення, щоб перейти потім у штаб-квартиру партії ПСР і провести свою першу нараду з партією у якості прем’єр-міністра».

На надзвичайному з’їзді правлячої партії ПСР було помітно, що фактичним лідером цієї партії є Ердоган. Біналі Йилдирим – віддана Єрдогану людина. Він негайно вдасться до реалізації вимог Ердогана. Саме тому він був обраний головою ПСР. У своєму виступі на позачерговому з’їзді партії Біналі Йилдирим підкреслив важливість координації дій президента та уряду та важливість президентської системи управління, а також сказав, що Ердоган – лідер цієї партії, що шлях «Партії Справедливості та Розвитку» – це шлях Ердогана.

6 – Таким чином, стає ясно, що найбільш ймовірною причиною звільнення Давутоглу є його помилки на переговорах з ЄС з питання потоку біженців в Європу і факт того, що він був оточений надмірною увагою та невідлучним супроводом з боку європейців. Це підтверджують наступні заяви зацікавлених боків – Америки, Європи та Ердогана:
а) Що стосується Америки, то прес-секретар Держдепартаменту США Марк Тонер заявив о четвер, що Сполучені Штати вважають відставку прем’єр-міністра Туреччини Ахмета Давутоглу «внутрішньою справою Туреччини» (див. російське інформагентство «Sputnik» за 05.05.2016). Одним словом, США позитивно сприйняли цю новину.

б) Що стосується заяв європейських політиків, то вони різко засудили це. Так, британські газети назвали те, що трапилось, «палацовим переворотом» і почали захищати прем’єр-міністра Давутоглу. Агентство «Al Jazeera Net» за 06.05.2016 оприлюднило наступне: «Розбіжність між президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом та прем’єр-міністром Ахметом Давутоглу відносно повноважень всередині правлячої партії стало головним заголовком сьогоднішніх британських газет. «Financial Times» пише, що турецька боротьба за владу загрожує ключовій домовленості по запобіганню потоку мігрантів із Туреччини у Європейський Союз, яка була досягнута особистими переговорами Давутоглу з німецьким канцлером Ангелою Меркель. Газета відмічає, що високопосадові особи в ЄС вважають, що угода про відміну віз для громадян Туреччини стала «соломинкою, яка зламала спину верблюда» у розколі між Давутоглу та Ердоганом, що останній колапс стався після декількох годин публікацій директив Європейської комісії відносно просунення підписаної напередодні угоди. У статті Ердогана називають авторитетним президентом та «неоісламістом», а також ворогом Давутоглу. За думкою автора статті, Ердоган відчуває нетовариські почуття у відношенні ЄС».

в) Що стосується Ердоган, то він піддав Європу різкій критиці та звинуватив її у подвійних стандартах (лицемірство). У своєму виступі у турецькій столиці Анкарі він сказав: «ЄС говорить нам: «Зупиніть свою боротьбу з терористичною організацією», – вказуючи на боротьбу Туреччини з повстанцями КРП («Курдської Робочої Партії»)». Потім, звертаючись до ЄС, він задав наступне питання: « З яких пір ви керуєте нашою державою? І хто вам дав право на це?» (див. «Al Jazeera Net» за 12.05.2016). В одному із своїх найзапекліших критичних зауважень Ердоган звинуватив ЄС у лицемірстві . Він сказав: «Вони вважають, що правда (у боротьбі з тероризмом) – на їх боці. Але вони вважають це надмірністю і неприйнятним явищем , коли це стосується нас. Дозвольте мені пояснити, що це – чистої води лицемірство» (див. «Al Jazeera Net» за 12.05.2016). Також агентство «Al Jazeera Net» за 25.05.2016 повідомляє, що «Ердоган закликав європейців не вимагати від Туреччини нових стандартів в обмін відміни віз для громадян своєї країни ... Ердоган заявив, що країнам Латинської Америки не висувались такі суворі вимоги в обмін на отримання їх громадянами в’їзних віз», – додаючи: «Між тим, Туреччина – країна -кандидат на членство в ЄС. Так чому вони виставляють ці умови?».

7 – Отож, швидше за все, основною причиною звільнення Давутоглу є його помилка на цій довгій дистанції переговорів з ЄС, як ми вже відмічали вище, а зовсім не відсутність ентузіазму у відношенні президентської системи управління, навіть якщо відсутність ентузіазму у Давутоглу у відношенні президентської системи правління розстроїло Ердогана... Своїм відстороненням прем’єр-міністр Давутоглу остаточно ствердив проамериканський вектор для Туреччини і на деякий час пересік британські та європейські домагання на Туреччині. А тому Ердоган назвав позачерговий з’їзд правлячої ПСР, у ході якого були прийняті рішення про відставку Давутоглу та призначенню нового голови партії – назвавши усе це, – найбільш важливими політичними поворотами в історії сучасної Туреччини. Це вказує на очікувані кардинальні зміни у керівництві ПСР і самої турецької держави. І це ясно сказалось на списку нового керівництва партії. Більше 40% імен у цьому списку були змінені. Очікується, що змінення торкнеться багатьох секторів уряду та держави (див. «Turk Press» за 24.05.2016). Дане ствердження підтверджується і тим, що послання Ердогана на з’їзді ПСР представники партії слухали стоячи, що є новим явищем на з’їздах турецької партії ПСР. Це виражає безумовне прийняття керівництва та лідерства засновника партії та голови держави (див. «Turk Press» за 24.05.2016).

Ймовірно, саме це є причиною відставки Давутоглу с поста голови партії та уряду. А Аллах знає краще. Він – Наймудріший.

23 Шаъбана 1437
30.05.2016