Питання: У публікації від 11 квітня 2018 року пишеться, що Путін, Рухані та Ердоган реалізують інтереси Америки у Сирії, зберігаючи світське правління під впливом США.
Таким чином, Путін діє у Сирії у координації з Америкою, служачи їй. Яким є пояснення нещодавньої американської атаки у Сирії, незважаючи на те, що у Путіна є війська у Тартусі та Хмеймиме? Як він діє у координації з Америкою, яка б’є по її силам у Сирії? Що за союз між Америкою, Британією та Францією, коли їх інтереси — різні? Прошу прояснити це. Нехай винагородить Вас Аллах. Прошу прощення за таке швидке питання.
Відповідь:
1) Спочатку ми дещо виправимо. Америка не наносила удари по позиціям Росії у Сирії. Це видно із заяв міноборони Росії від 14.04.2018. Усі удари прийшлись поблизу позицій Росії, яка мовчить, хоча вона стверджувала, що володіє країною та народом.
2) Американська атака — це, швидше, виховання Росії, аніж удари по сирійській хімічній зброї. Сьогодні вранці біля десяти об’єктів попали під удари. Проте коментарі військових експертів у ЗМІ вказують на те, що небагато із цих об’єктів є хімічними заводами або дослідницькими центрами, у той час як більшість із них є військовими об’єктами.
3) Що стосується виховання, то Росія, незважаючи на послуги для Америки у Сирії, трохи загордилася. Вона намагалась використати свою активність у Сирії, щоб похизуватись, як нібито саме вона контролює ситуацію у країні, переступивши допустимі кордони, оскільки вона повинна зміцнити американський вплив у Сирії, а не зайняти її місце. Удари прийшлись поблизу російських об’єктів з метою повернути її у свої кордони. Якщо Росія оступиться та стане використовувати свою активність у Сирії, щоб виставити себе центром сили та впливу, тоді США встануть перед її обличчям аж до приниження, як про це заявив російський посол у Вашингтоні, який назвав удари по Сирії особистим ображанням Путіна, а не лише Росії.
4) Що стосується того, що удари були скеровані на приниження Росії, окрім знищення сирійських об’єктів, то це тому, що рів Трампа тривав декілька днів до нанесення ударів. Це було повідомленням режиму, щоб він звільнив свої об’єкти. Тому втрати були мінімальними, хоча було випущено більше ста ракет. Проте отриманий ефект не був новим для режиму, оскільки він вже звик до подібного. Він вважає себе жалюгідним, а для жалюгідного не страшно приниження. Таким є положення агентів. Їх хазяї не бачать шкоди у нанесенні ударів по ним кожного разу, коли це вимагається для збереження власних інтересів. Історія повна прикладів у цій області. Окрім того, Америка зробила щось подібне у минулому році услід за подією в Хан-Шейхуне. Усе це — не новина для агента, навпаки, він надресирований для цього, і після отримання удару він святкує перемогу. Проте більше за усе ці удари стосуються Росії, яка вивела більшу частину своїх кораблів із військового порту та звільнила деякі військовій об’єкти, щоб уникнути очікуваного удару. Разом з цим удари прийшлися поблизу її об’єктів. Росія, як вона стверджує, панує у Сирії, але, незважаючи на це, вона не задіяла свою ППО для відбиття ударів, як заявив мінооборони Росії сьогодні у полудень.
5) У своїй заяві сьогодні вранці (14.03.2018) російська офіційна особа об’явила, що Росія подасть скаргу у Раду Безпеки. Насправді, так і трапилось. Рада Безпеки призначила засідання на 15:00 GMT. Як обстоїть справа серед слабких держав, скарга є трюком та засобом проти агресії. Росія піддалась ворожій агресії, навіть якщо не було прямих ударів по її базам,оскільки їй довелось бігати по Сирії, згадуючи велич Радянського Союзу. Удар, як ми згадали вище, явище, повертає її до своїх кордонів. Вона не насмілилась здійснити яких-небудь істотних дій проти цих ударів. Усе це показує ступінь політичної дурості росіян, оскільки вони постійно докладають зусилля у Сирії, але врешті решт вимушені опинитися у руках Америки. Вони не вилучили уроку із того, що вони довго роки знаходились в Єгипті, а потім одним розчерком пера ас-Садат видворив їх із країни, тому що вплив там належав Америці, а росіяни не усвідомлювали цього. Сьогодні вони повторюють свою помилку у Сирії, роблячи жорсткі дії проти Ісламу та мусульман на користь інших. Ці звірства, що кояться Росією, і за нею — Америкою, не будуть стерті із розумів мусульман. Дні чергуються і недалекий, і недалеко світанок завтрашнього дня.
6) Що стосується питання про союз між Америкою, Британією та Францією, то це — не зовсім союз у якості союзу між рівними державами. Ці удари санкціоновані Америкою, як в Іраку та Сирії, шляхом формування міжнародної коаліції під приводом боротьби з «тероризмом». Таким чином, Сполучені Штати просто втягували Британію та Францію у союз. Ми вже детально розбирали це у наших попередніх публікаціях.
7) Прикро те, що впливові держави розгулюють та панують у наших країнах. У нас немає держави, яка об’єднає нас та відновить нашу славу. Інакше Америка згадала би оплату «дорожніх зборов» валію Османського Халіфату в Алжирі при вході у Середземне море. Франція згадала б, як просила допомогу у халіфа мусульман Сулеймана аль-Кануні, щоб він врятував їх захопленого короля. Британія згадала б, як приносила свої вибачення послу Османського Халіфату у Лондоні через ображання Посланця Аллаха ﷺ якоюсь людиною у театрі. Це відбувалось у той час, коли Османська держава знаходилась вже у найбільш слабкому положенні. Тому Британія обмежилась вибаченнями. В іншій ситуації було б дещо більше цього.
Кожен мусульманин повинен докладати усіх зусиль у спільній діяльності з Хізб ут-Тахрір, щоб відновити владу Аллаха на землі шляхом Праведного Халіфату за методом пророцтва, тим самим повернувши велич Ісламу та мусульман та принизивши невір’я та невірних.
وَيَوْمَئِذٍ يَفْرَحُ الْمُؤْمِنُونَ * بِنَصْرِ اللَّهِ يَنْصُرُ مَنْ يَشَاءُ وَهُوَ الْعَزِيزُ الرَّحِيمُ
«У той день віруючі зрадіють допомозі Аллаха. Він допомагає, кому забажає. Він — Могутній, Милосердний» (30:4,5).
