Минуло понад тринадцять років з початку благословенної революції в Шамі. Незважаючи на те, що вона не змогла скинути злочинний режим через підтримку, яку міжнародна спільнота надає режиму Асада, революція як і раніше залишається непохитною всупереч усім спробам придушити і знищити її.
Одними із найбільш помітних спроб реабілітувати злочинний режим є дії турецького уряду, який протягом багатьох років стверджував, що є другом революції та її народу. Турецька влада робила гучні заяви, нападаючи на сирійський режим і погрожуючи йому покаранням. Проте в останній час істинна позиція турецького режиму стала очевидною, і заклики до примиренню з режимом Асада стали щоденною риторикою турецького уряду. По усій видимості, ціллю цього є створення громадської думки на користь здачі революції, щоб приручити обурене революційне суспільство до прийняттю цієї капітуляції перед злочинним режимом.
На цьому тлі відбувся візит злочинця Асада до Москви, де він зустрівся з іншим злочинцем Путіним. Згідно заяви Кремля, опублікованої у минулий четвер, до якої прикладався відеоролик зустрічі, Путин обговорив з Асадом «ескалацію» на Близькому Сході на тлі війни, яку веде єврейське утворення проти сектора Газа. Окрім того, вони обговорили двобічні економічні відносини між країнами. «Reuters», посилаючись на Кремль, повідомило, що Путін і його гість обговорили широке коло питань, які стосуються Близького Сходу, включаючи можливість проведення зустрічі між Асадом і Реджепом Тайіпом Ердоганом.
Ми також спостерігаємо, що після повернення, в минулому році, злочинного режиму до Ліги арабських держав і відкриття деяких арабських посольств, які раніше були закриті, усе це є спробами реабілітувати режим і добитись міжнародного визнання для нього. На Заході Антоніо Таяні, міністр іноземних справ Італії, в п’ятницю, 26 липня 2024 року, заявив, що його країна вирішила призначити посла в Сирії, щоб «привабити увагу» до цієї країни, що робить Італію першою із країн великої сімки, яка відновила роботу своєї дипломатичної місії в Дамаску з того часу, як Італія відкликала усіх співробітників із свого посольства в Дамаску в 2012 році і призупинила дипломатичну діяльність в Сирії «на знак протесту проти неприйнятного насильства» з боку уряду президента Башара Асада проти громадян.
Ці спроби, супроводжувані прихильністю лідерів угрупувань зрадницьким угодам, підвереджують істину, проголошену на початку революції: міжнародна спільнота є співучасником вбивств, і у революціонерів немає іншого помічника, окрім Аллаха. Як ми бачимо, відхилення від цієї істини і звернення революції до міжнародних рішень і країн -«помічників» привели революційний народ до приниженню і втрат. Лідери фракцій перетворились на дрібних тиранів, які придушують свій народ і дотримуються міжнародних угод, що ясно показує, що вони стали інструментами в руках держав, які використовують їх для придушення революції та її народу, бажаючи підкорити її американському політичному рішенню, представленому в резолюції №2254, яка гласить про всеохоплююче перемир’я, про завершення революції і відновлення злочинного режиму.
Незважаючи на усі ці спроби реабілітації злочинного режиму і придушення революціонерів, народ з усіх сил намагається завадити цим змовам. У звільнених районах відбуваються широкомасштабні народні хвилювання, скеровані на відновлення контролю над революцією і запобігання угод, повних приниження. Проте ці рухи не завжди володіють достатнім рівнем обізнаності. Незважаючи на те, що більшість із них рухається свідомо до цілі відновлення контролю над революцією, проте втручання держав та їх розвідувальних служб спричиняють свій вплив у спробах увести революціонерів від їх цілі, а саме позбутись від залежності. Одним із їх методів протидії народним рухам є спроба відволікти їх і змінити цілі, пропонуючи їм туманні ідеї, такі як прийняття турецького режиму у якості військового союзника, який збереже свою військову присутність, але не буде втручатись безпосередньо в адміністративні питання. Ці спроби, скеровані на підрив вимог революціонерів щодо повного відновлення політичного і військового контролю над революцією. Який сенс в адміністративному управлінні, якщо військова сила залишиться в руках турецького режиму, який постійно закликає до примиренню зі злочинцем Асадом?!
І, нарешті, повне відновлення контролю над революцією є єдиним рішенням, яке усуне втручання держав в справи революції і не допустить її перетворення на бійню. У щирих учасників революції немає іншого вибору, окрім як повернутись і втілити в життя гасло «О Аллах, у нас немає нікого, окрім Тебе». Їх не врятує «друг», який обманював їх протягом усіх цих років. Революціонери не зможуть подолати усі ці підступи, окрім як тримаючись за міцну віру в Аллаха, прохаючи допомоги у Нього Одного. Тільки Він здатний допомогти нам перемогти ворогів і зруйнувати їх підступи. Адже це Його обіцянка тим, хто вірить і робить добро. Аллах говорить:
وَكَانَ حَقاً عَلَيْنَا نَصْرُ الْمُؤْمِنِينَ
«і Нашим обов’язком було допомагати віруючим» (30:47).
Газета «Ар-Рая»
Мунір Насер
31.07.2024р.
