На початку сирійської революції, особливо після того, як повстанцям нічого не залишалось, окрім як взятись за зброю, і коли військові операції велись на декількох фронтах, злочинний режим відчував сильні труднощі через дії цих груп, свобідних від яких-небудь обмежень.
Режим був сильно виснажений, незважаючи на підтримку з боку Росії, Ірану, його ліванської партії, іракських ополченців та інших. Тоді злочинний режим не міг взяти гору над героїчними повстанцями.
Слід зазначити, що ці невеликі бойові групи не мали ані винищувачів, ані танків, ані важкого озброєння — їх озброєння було легким і в основному трофейним, захопленим в боях проти режиму.
Цей стан справ не влаштовував Америку, яка усвідомила серйозність ситуації. Зрозумівши, що якщо військове керівництво залишиться в руках щирих повстанців, революція обов’язково переможе, і вони продовжать шлях до столиці Дамаску, щоб скинути режим з усіма його структурами, інститутами і репресивними органами. Тоді США доручили своїй «м’якій силі» — турецькому режиму — працювати над об’єднанням повстанських фракцій і бригад в Сирії. Це дозволило б контролювати, вести з ними переговори і обмежувати їх рішення, управляючи ними.
Потім почався другий крок, який виявився найбільш небезпечним для благословенної революції в Шамі і за допомогою якого було віднято військове керівництво революцією у щирих повстанців. Цей крок полягав у вливанні «отруйних» політичних грошей. Турецький режим почав запрошувати лідерів сирійських фракцій, вмовляти їх, заманювати і направляти їх зброю в інший бік. Спочатку вони отримували гроші і зброю без яких-небудь умов, що приховувало злі наміри і небезпечні цілі Туреччини. Але потім послідували умови і вказівки, які поступово почали обмежувати лідерів, зв’язуючи їм руки. Врешті решт лідери фракцій зрозуміли, що перша, не обумовлена нічим підтримка Туреччини мала свої приховані цілі. Деякі з них прийняли «отруйні» політичні гроші, а інші відмовились і залишились вірними своїм принципам і революції. Після цього почались вбивства і усунення тих лідерів фракцій і бригад, які відмовились стати маріонетками в руках «підтримуючих» революцію.
Так тривало до того часу, поки керівництво революцією не опинилось в руках зрадників, які продали свою віру і революцію за жалюгідні гроші! Таким чином, військове керівництво над революцією було вкрадено, і турецький режим почав управляти повстанцями і муджахідами через своїх посередників в лиці лідерів угрупувань. Ці лідери не дозволяли нікому наблизитись до прийняттю рішення в військовому плані або почати серйозні дії проти злочинного режиму Асада.
Проте народ Шаму — народ блага і віри, не змирився з приниженням і не прийняв того, щоб його рішення чи революцію контролював режим, який обертається в орбіті Америки, захищаючи її інтереси і оберігаючи режим тирана Асада. Тому вони почали усвідомлений рух, керуючись твердими принципами, від яких вони не відступлять, навіть ціною власної крові, жертв і страждань. Їх ціль — повернути політичне і військове керівництво над революцією, відкрити фронт проти злочинного режиму, щоб скинути його, дійшовши до Дамаску, і на його руїнах встановити Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва. Так, вони повстали проти маріонеткових лідерів фракцій, щоб повернути свою владу і вкрадене керівництво, передавши його тим, хто цього гідний, як в політичному, так і в військовому плані. Вони чудово розуміють, що не буде перемоги революції, поки вони не скинуть цю корумповану групу, яка пригноблює народ, і не заберуть із їх рук керівництво революцією.
Народ Шаму сьогодні виходить на площі з масовими акціями, ясно дотримуючись своїх принципів, вимагаючи від своїх синів-муджахідів повернути собі контроль над рішеннями і почати війну проти злочинного режиму. Вони розуміють, що це єдиний шлях до досягненню цілей сирійської революції, головною із яких є скинення ослаблого злочинного режиму в Дамаску і встановлення на його руїнах Ісламського правління — Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва. Ніхто не зможе здійснити ці цілі, окрім тих, хто не зрадив, не продав і не торгував революцією, хто не віддав керівництво над революцією змовникам.
З дозволу Аллаха, мине небагато часу, і ми почуємо вигуки такбіру, які пролунають по усьому Шаму, а заклик «До джихаду!» заповнить небо над Дамаском. І це, з волі Аллаха, трапиться незабаром. Але для цього необхідна старанність щирих і відданих синів Умми в героїчному повстанні, яке стрясе устої зрадницьких лідерів, які стали перешкодою на шляху революціонерів.
Для цього необхідно слідувати за політично грамотним і щирим керівництвом, яке дбає про Умму, несучи проект її порятунку, керуючись повеліннями Аллаха, а не покладаючись на режими, створені колонізаторами. Таке керівництво повинно чітко і ясно вказати шлях для революціонерів до досягненню цілі і увінчанню їх жертв встановленням Ісламського правління і його Держави — Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва, з дозволу Аллаха. І для Аллаха це не важко.
Газета «Ар-Рая»
Рамез Амані
28.08.2024р.
