Питання: яким є закон відносно ріказу (скарбу)? І що необхідно зробити тому, хто знайшов закопані османські динари?
Відповідь: слово «ріказ» означає майно, закопане людиною у землю, а також незначні корисні копалини, утворені у землі, тобто ту не маються на увазі шахти.
Шаріатський закон: якщо знайдене є незначною корисною копалиною, то 4/5 його частини дістаються тому, хто знайшов, а решта 1/5 переходить у Байт уль-Маль. Проте, оскілки сьогодні немає Байт уль-Маль з причини відсутності Ісламської Держави, то той, хто знайшов, виділяє 1/5 частини на користь потребуючих у виді бідних, жебраків та до них подібних.
Що стосується майна, закопаного у землю людиною, то перш за усе розглядається:
1) Якщо воно знайдено закопаним, і минуло кількість часу, якого досить для зникнення з обличчя землі тих, хто його закопав та їх спадкоємців то 4/5 від знайденого дістається тому, хто знайшов, а решта 1/5 частини переходить у Байт уль-Маль. Це подібно закопаному минулими народами: ассирійцями, греками, персами, римлянами, закопане у часи джахілії або у ранні ісламські сторіччя.
2) Якщо воно знайдено закопаним і не минуло досить часу для зникнення тих, хто його закопав, або їх спадкоємців (закопане не ранніми поколіннями мусульман), то рішення відносно цього подібно рішенню відносно знахідки, знайденої на поверхні землі:
— якщо ця місцевість рідко відвідується людьми, подібно руїнам, пустелі і т.п., то 1/5 знайденого передається у Байт уль-Маль, а 4/5 дістаються тому, хто знайшов.
— якщо ця місцевість часто відвідується людьми, тобто між домами, поруч з селищем або містом, то у такому випадку про знайдену річ необхідно оповіщати на протязі року, і якщо приходить її хазяїн, то вона повертається йому у повному обсязі, у протилежному ж випадку знайдене дістається тому, хто знайшов.
Доказом усьому сказаному служать наступні хадіси:
— Сказав Посланець ﷺ:
اَلْعَجْمَاءُ جُبَارٌ وَفِي الرِّكَازِ الْخُمُسُ
«За те, що зробили тварини, немає ані компенсації, ані покарання, а за рікяз (скарб) — 1/5» (Бухарі).
— У хадісі Посланця Аллаха ﷺ, виведеного Бухарі від Зайда ібн Халіда аль-Джухані, говориться: «До Посланця Аллаха ﷺ прийшов один чоловік і спитав, як треба вчинити зі знайденою річчю. На що Посланець ﷺ сказав:
اِعْرِفْ عِفَاصَهَا وَوِكَاءَهَا ثُمَّ عَرِّفْهَا سَنَةً فَإِنْ جَاءَ صَاحِبُهَا وَإِلَّا فَشَأْنُكَ بِهَا
«Подивись, у чому вона знаходиться і чим зав’язана, а потім об’являй про неї на протязі року. Якщо володар загубленої речі знайдеться, то віддай її йому, а якщо ж ні, то можеш розпоряджатись нею на власний розсуд».
— У хадісі, виведеному ан-Насаі від Амра ібн Шуайба через його батька від діда, сказано: «Одного разу Посланця Аллаха ﷺ спитали про знахідку. На що він ﷺ відповів:
مَا كَانَ فِي طَرِيقٍ مَأْتِيٍّ أَوْ فِي قَرْيَةٍ عَامِرَةٍ فَعَرِّفْهَا سَنَةً فَإِنْ جَاءَ صَاحِبُهَا وَإِلَّا فَلَكَ وَمَا لَمْ يَكُنْ فِي طَرِيقٍ مَأْتِيٍّ وَلَا فِي قَرْيَةٍ عَامِرَةٍ فَفِيهِ وَفِي الرِّكَازِ الْخُمْسُ
«Якщо вона булла знайдена на прохідній дорозі або у населеному пункті, то сповісти про неї (знахідку) на протязі року, і якщо не об’явиться хазяїн, то вона твоя. Проте, якщо вона знайдена не на прохідній дорозі і не у населеному пункті, то виділяється із неї та із ріказа 1/5 частина».
— Передається від Абдуллаха ібн Амра, що Пророк ﷺ був запитаний про майно, знайдене у звичайних розвалинах. На що їм ﷺ було сказано:
فِيهِ وَفِي الرِّكَازِ الْخُمْسُ
«то виділяється із неї та із ріказу 1/5 частини».
Передає Алі ібн Абу Таліб, що Пророк ﷺ сказав:
وَفِي السُّيُوبِ الْخُمُسُ قَالَ السُّيُوبُ عُرُوقٌ مِنَ الذَّهَبِ وَالْفِضَّةِ الَّتِي تَحْتَ الْأَرْضِ
«І за суюб — хумс». Далі він ﷺ продовжив: «Суюб — це золото та срібло, які були зариті у землі» (Ібн Кудама у книзі «Аль-Мугні»).
Ґрунтуючись на вищесказаному, ми стверджуємо: «Той, хто знайшов закопане майно часів Османської держави, вивчає реальність знайденого (тахкик аль-манат), і якщо минуло досить часу для зникнення того, хто поклав його, та його спадкоємців, то з найденого сплачується 1/5 частина на користь Байт уль-Маль, а 4/5 дістаються тому, хто знайшов. При цьому не важливо, чи знайдено майно у пустелі, у розвалинах, у місті або у селі. Проте якщо не минуло стільки часу, то знайдене майно вважається знахідкою. Тому, якщо майно знайдено у населеному пункті, то про нього оповіщається на протязі року, і якщо не з’явиться його володар, то воно повністю дістається тому, хто знайшов. А якщо людина знайшла його у руїнах, то їй дістається 4/5 його частини, а 1/5 переходить у Байт уль-Маль».
Варто також згадати, що деякі факіхи вважають, що лише із закопаного у часи джахілії необхідно виділяти 1/5 у Байт уль-Маль, а 4/5 залишається тому, хто знайшов. А що стосується закопаного в ісламські часи, то вони вважають це знахідкою, і при цьому неважливо, де б вона була знайдена.
Але більш переважно те, що згадано нами, тому що минуло досить часу для зникнення того, хто закопав це та його спадкоємців; при цьому не береться у розрахунок, коли воно було закопано (у часи джахілії або Ісламу), тому що слово «ріказ» (скарб) означає у мові закопане людино майно без згадування, закопано воно у часи джахілії або у часи Ісламу.
