Ма́ні та іллят у темі «навмисне вбивство і спадок»

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: При прочитанні книги «Ісламська особистість», III том, у мене склалось враження, що є якесь протиріччя у книзі, бо в одному місце говорилось, що навмисне вбивство є маніам (певним перешкоджаючим описом) для отримання спадку вбитого.

В іншому місці говориться, що мані — це іллят (шаріатський мотив). Тому хотів спитати у Вас: яка із цих речей є правильною?

Відповідь:

Мані хоча і відноситься до розділу хітабуль-вад (звернення Законодавця, яке пов’язано з вчинками людей у виді положень), але при цьому тісно пов’язаний з хітабут-такліф (звернення Законодавця, яке роз’яснює положення хукмів). Адже поява хукмів напряму залежить від таких положень, як сабаб (причина), шарт (умови), мані (певне перешкоджаюче описом), сихха (правильність), бутлян (недійсність), фасад (зіпсованість), рухса (дозвіл), азіма (початкове рішення).

Ті обставини, які вимагає хітабут-такліф, іноді можуть бути роз’яснювальним описом (васфоммуфхімом), необхідним для причинності (іллійя). У такому випадку хітабуль-вад буде виступати у якості косвенного ілляту (ділялятан).

Наприклад, навмисне вбивство людини є маніам для отримання від неї спадку. У хадісі говориться:

وَلاَ يَرِثُ الْقَاتِلُ شَيْئاً

«Вбивця нічого не успадковує» (Абу Дауд).

Вбивця — це роз’яснювальний опис (васфмуфхім) для причинності (іллійя). Тобто, вбивця позбавляється можливості отримати спадок від вбитого, адже він зробив це навмисно, а отож, позбавив себе права на частку у спадку. Таким чином, ми говоримо, що навмисне вбивство є іллятом для відмови в отриманні спадку.

Проте, якщо б у тексті говорилось: «Висока людина нічого не успадковує», — то слово «високий» залишилось би лише маніам, при цьому не будучи іллятом. Причина цього полягає у тому, що «високий» не є роз’яснювальним описом (васфмуфхим), який стосується позбавлення права успадковування.

І так відбувається в усіх положеннях хітабууль-вад, а не лише у випадку з мані.

Наприклад, договір про продаж товару осілими замість бедуїнів буде фасід (зіпсованим), а отож, відноситься до теми «фасад». Сама тема «фасад» відноситься до розділу «хітабуль-вад».

Слово «бедуїн» є роз’яснювальним описом (васфмуфхім), тому така угода буде фасід. Причина цього полягає у тому, що бедуїн прибув із пустелі, а отож, не знає ринкових цін у місті. Отож, коли осілий житель очікує бедуїна на околиці міста для укладання з ним торгової угоди, то така угода буде фасід, адже бедуїн не знає ринкових цін. Тому даний хітабуль-вад буде називатись «фасад».

У той жде час сутність покупця як бедуїна, який не знає ринкових цін міста, буде косвенним іллятом (ділялятан).

Отож, буде правильним сказати, що договір про продаж товару осілими заміть бедуїнів буде фасід. І у той же час якість «бедуїн» буде іллятом, який вказує на фасад, бо подібна людина не обізнана про ціни на ринку.

У книзі «Ісламська особистість»,III том, у розгляді теми «фасад» пишеться: «… договір про продаж товару осілими замість бедуїнів буде фасід з причини необізнаності бедуїна у цінах…».

Так у цій же книзі при розгляді косвенного ілляту (дилялятан) говориться: «Передається від Абу Хурайри:

نَهَى رَسُولُ اللَّهِ صَلَّى اللَّهُ عَلَيْهِ وَسَلَّم أَنْ يَبِيعَ حَاضِرٌ لِبَادٍ

«Посланець Аллаха (с.а.с.) заборонив договори про продаж товару осілими бедуїнам» (Бухарі).

Тут згадується заборона на договір про продаж товару осілими бедуїнам. Поруч з забороною згадується якість продавця «осілий», тобто житель міста, і якість покупця «бедуїн», тобто той, хто прибув із пустелі. Кожна із двох якостей (осілий і бедуїн) є роз’яснювальним описом (васфоммуфхімом) для причинності (іллійя), яка вказує на заборону договору про продаж. Подібні якості є іллятом для заборони, бо бедуїн не обізнаний про ринкові ціни, що, у свою чергу, вказує на те, що сама якість «бедуїн» буде іллятом, адже він не обізнаний про ціни на ринку …».

Саме тому в одному місці книги якість «бедуїн» виступає фасадом (хітабуль-вад), а в іншому — іллят.

Проте, якщо б у тексті говорилось: «Посланець  Аллаха (с.а.с.) заборонив договір про продаж товару темношкірим замість білого», — то ці якості вказували б лише на хітабуль-вад, тобто на бутлян такої угоди, але не на іллят,бо колір не може бути роз’яснювальним описом (васфоммуфхимом), а отож, не може бути використаний для причинності (іллійя), тобто іллятом, який вказує на бутлян угоди. Немає нічого спільного між кольором і рештою у правильності (сихха) угоди, або її недійсності (бутлян), або зіпсованості (фасад) і т.д.

Підбиваючи підсумки:

Якщо хітабуль-вад буде відповідним роз’яснювальним описом (васфоммуфхимом) для мотивування (таліля), то одночасно він буде як хітабуль-вад, так і іллятом. Але це відбувається лише з речами, які є роз’яснювальним описом (васфоммуфхимом) для причинності (іллійя), тобто, є косвенним іллятом (ділялятан).


11.02.2008