Іджтіхад пророків

Відповіді на питання
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Питання: Чи усім пророкам було заборонено здійснювати іджтіхад, чи ця заборона стосувалась лише Пророка Мухаммада (с.а.с.)?

Причина такого питання полягає у тому, що Ібн Касір у своєму тафсірі 79 аяту 21 сури приводить від Ібн Масуда та Ібн Аббаса, що пророк Дауд (а.с.) якось судив виниклу тяжбу між володарем овець і володарем поля, у якого вівці поїли посіви. У цій тяжбі Дауд (а.с.) виніс рішення, що вівці повинні бути віддані володарю поля. Потім його син Сулейман (а.с.) сказав йому: «О, пророк Аллаха! Зміни своє рішення!». Далі Сулейман (а.с.) роз’яснив батьку,яким повинен бути хукм у відношенні того, що трапилось: володар поля бере овець і користується їх молоком, а володар овець засіває землю, тобто робить так, щоб вона стала такою, якою була до шкідливих дій овець. Саме тому Аллах сказав:

فَفَهَّمْنَاهَا سُلَيْمَانَ

«Ми допомогли Сулейману розібратись у цьому» (21:79).

Чи не означає це, що Дауд (а.с.) здійснив іджтіхад, а Сулейман (а.с.) поправив його?

Відповідь:

Усі пророки безгрішні у донесенні хукмів Аллаха, тобто вони не виносять хукми на свій розсуд. Статус «пророка» чи «посланця» автоматично робить людину безгрішною у донесенні хукмів Аллаха. Це означає, що пророк чи посланець не здійснюють іджтіхад. Для більш детального розуміння цього аспекту зверніться до тем «Безгрішність пророків» і «Посланець — не муджтахід» у книзі «Ісламська особистість», 1 том. Отож, пророки з точки зору донесення хукмів Аллаха не вдавались до іджтіхаду, а доносили одкровення Аллаха.

Таким чином, рішення Дауда (а.с.) і Сулеймана (а.с.) були на основі Одкровення. Проте рішення Сулеймана (а.с.) відмінило рішення Дауда (а.с.). Аллах сказав:

وَدَاوُودَ وَسُلَيْمَانَ إِذْ يَحْكُمَانِ فِي الْحَرْثِ إِذْ نَفَشَتْ فِيهِ غَنَمُ الْقَوْمِ وَكُنَّا لِحُكْمِهِمْ شَاهِدِينَ ٧٨ فَفَهَّمْنَاهَا سُلَيْمَانَ ۚ وَكُلًّا آتَيْنَا حُكْمًا وَعِلْمًا ۚ وَسَخَّرْنَا مَعَ دَاوُودَ الْجِبَالَ يُسَبِّحْنَ وَالطَّيْرَ ۚ وَكُنَّا فَاعِلِينَ

«[Згадай також] Дауда і Сулеймана, які судили про ниву, зіпсовану вночі чужими вівцями. Ми були Свідками їх суду. Ми допомогли Сулейману розібратись у цьому і дарували їм обом владу і знання. Ми підкорили гори і птахів для того, щоб вони славили Нас разом з Давудом. Ми це зробили» (21:78,79).

У словах «Ми допомогли Сулейману розібратись у цьому» є доказ на те, що рішення Сулеймана (а.с.) було на основі Одкровення. А у словах «і дарували їм обом владу і знання» є доказ на те, що рішення Дауда (а.с.) так само було одкровенням. Враховуючи, що рішення Сулеймана (а.с.) було винесено пізніше, це означає, що воно відмінило рішення Дауда (а.с.).

Для інформації, у деяких тафсірах говориться, що Дауд і Сулейман здійснювали іджтіхад, але іджтіхад Сулеймана виявився більш правильним. Ті, хто про це говорить, не заперечують, що пророки і посланці здійснювали іджтіхад, коли доносили до людей хукми Аллаха, але при цьому вони додають, що Аллах завжди виправляв їх, якщо хтось із них помилявся у своєму іджтіхаді.

 

6 Мухаррама 1433 р.х.
01.12.2011 р.