Низка відповідей вченого Ати ібн Халіля Абу ар-Рашти, аміра Хізб ут-Тахрір, на питання, задані на його сторінці в «Фейсбук» на ідейну тематику
Відповідь на питання
Від Абу Абдуллаха Сулеймана
Питання:
Ассаляму алейкум ва рахматуллахі ва баракятуху.
В книзі «Ісламська Особистість», том перший, в темі: «Потреба Умми на сьогоднішній день в муфассірах» говориться: «...як ідейної книги, яка містить глибокі озаряючі думки». Чи правильно в даному випадку застосування слова «озаряючі»?
Відповідь:
Ва алейкум ассалям ва рахматуллахі ва баракятуху.
Так, в даному випадку застосування слова «озаряючі» є правильним
Думка буває трьох видів:
Поверхнева (проста), глибока і озаряюча. Детальне роз’яснення можна знайти в книзі «Мислення», на сторінках 86-92 пишеться наступне:
«Мислення може бути поверхневим (простим), глибоким чи озаряючим. Поверхневе мислення — це мислення простих людей. Глибоке мислення зустрічається серед вчених. Щодо озаряючого мислення, то воно частіше зустрічається серед лідерів і у міркуючих людей як із числа вчених, так і звичайних людей.
Поверхневе мислення — це просте зіставлення реальності з інформацією без детального розбору цієї реальності , не намагаючись вивчити те, що з нею зв’язано. Тобто зв’язування цієї відчутної реальності з відповідною інформацією, не намагаючись шукати іншу пов’язану з нею інформацію, після чого виноситься поверхневе судження. Подібне переважає в суспільствах серед людей з низьким рівнем мислення і серед неграмотних, але розсудливих людей...
Глибоке мислення — це занурення у міркування, тобто занурення у вивчення об’єкту і пов’язаної з ним інформації для більш глибокого розуміння реальності. В ньому, у зіставленні інформації з реальністю, не обмежуються поверхневим вивченням і первинною інформацією про об’єкт, як це відбувається в поверхневому (простому) мисленні. В глибокому мисленні людина повторно вивчає реальність і намагається відчувати її більш глибоко або шляхом досвіду, або шляхом повторного вивчення для пошуку більших даних на додаток до первинної інформації, повторно пов’язуючи інформацію з реальністю більш тісно, аніж це було зроблено раніше, або шляхом повторного вивчення, або шляхом повторного зіставлення інформації з реальністю. Шляхом такого глибокого вивчення, повторного зіставлення і додаткового збору інформації утворюється глибока думка, незважаючи на те, чи був цей висновок правильним чи ні. При повторному вивченні і розгляді реальності з інформацією формується глибоке мислення. Таким чином, глибоке мислення — це не вдоволення первинним усвідомленням, не вдоволення первинною інформацією. І не вдоволення первинним зіставленням інформації з об’єктом. Це наступний крок після поверхневого (простого) мислення. Це мислення притаманне вченим і мислителям, хоча це і не обов’язково. Так що глибоке мислення — це поглиблення в усвідомленні, зборі інформації і зіставленні.
Озаряюче мислення — це теж глибоке мислення, доповнене міркуванням про те, що оточує і як воно пов’язано з вивчаємим об’єктом з метою досягнення істинних висновків. Якщо глибоке мислення — це занурення у вивчення самого об’єкту, то озаряюче мислення припускає поряд з глибоким вивченням іще і міркування про пов’язані з ним аспекти заради досягнення певних істинних результатів. Тому озаряюче мислення є глибоким, воно не виникає із поверхневого (простого) мислення. Проте не усіляке глибоке мислення є озаряючим. Наприклад, вчений-хімік, який вивчає склад речей, чи юрист, який вивчає закони, — вони і подібні до них, досліджуючи об’єкти і явища, роблять це глибоко, і без цього вони не змогли б дійти до своїх чудових результатів. Але їх мислення не є озаряючим. Тому не варто дивуватись, коли ви бачите, що вчений-фізик молиться перед дерев’яним хрестом, хоча очевидно, що цей хрест не приносить ані користі, ані шкоди і не може бути об’єктом поклоніння. І не дивуйтесь, коли бачите, що досвідчений юрист вірить в існування святих і довіряється людині, щоб та відпустила йому його гріхи. Це тому, що вчений-фізик, юрист і подібні до них мислять глибоко, але не озаряюче. Якщо б їх мислення було озаряючим, вони не молились би хресту, не вірили б в існування святих і не шукали б прощення своїх гріхів у людей, подібних їм. Вірно, що глибоко мисляча людина глибока в тому, що вона вивчає, але не в решті, вона може глибоко мислити у вивченні атома, у вивченні законів, але в інших питаннях мислить поверхнево. Так, це правда, але звичка мислити глибоко повинна примушувати їх глибше міркувати і над іншими питаннями, особливо над тими, які пов’язані з головною проблемою і поглядами на життя. Проте відсутність озаріння в його мисленні дозволяє йому мислити глибоко в одному і робити поверхневі висновки в іншому, навіть якщо ці висновки абсурдні. Тому одного лише глибокого мислення недосить для розвитку людини і підйому її мисленнєвого рівня, для підвищення рівня мислення людини необхідний озаряючий погляд».
Якщо ви хочете глибше вивчити це питання, зверніться до вищезгаданої книги, і нехай допоможе вам в цьому Аллах.
Ваш брат Ата ібн Халіль Абу ар-Рашта
05 Шабан 1445 р.х.
15.02.2024 р.
