Хізб ут-Тахрір / вілаят Пакистану видав Громадський погляд на політику стосовно забезпечення потужного розвитку численних сільськогосподарських земель Халіфату, який незабаром встановиться з волі Аллаха.
Преамбула: Вигадані людиною закони позбавили Пакистан його істинного сільськогосподарського потенціалу
А1. Як відомо, ісламські землі, на яких запроваджувались закони, ниспослані Аллахом ﷻ, були сільськогосподарським чудом світового масштабу. У цей час Європа знемагала від голодомору, що стало одним із чинників, який спонукав хрестоносців напасти на благословенні землі Аш-Шаму, бо вони мали численні сільськогосподарські багатства, і тому хрестоносці назвали ці землі «землями молока та меду». Окрім цього, у час європейської Темної епохи, мусульманські землі були важливим вузлом по запровадженню у землях Заходу важливіших сортів зернових та концепції літнього зрошування.
Що стосується індійського субконтиненту, то у затінку Ісламу він був сільськогосподарською фабрикою, яка виробляла 25% світового ВВП, з величезним експортним потенціалом, який підбив жадобу британських колоніалістів до величезних багатств у сфері сільського господарства, зокрема спеціям. Тим не менш, коли під час британської окупації ці ниспослані закони буди замінені на вигадані людиною закони, у цих же землях, які перейшли під британське панування, виник найбільш важкий голодомор, який призів до смерті сотень тисяч людей. І досі вигадані людиною закони втілюються у сфері сільського господарства, позбавляючи тим самим Пакистан його істинного потенціалу у якості сільськогосподарської виробничої фабрики.
А2. З численними площами орних земель , більша частина яких харчується від найбільшої у світі індійської системи річок, 4 кліматичними зонами, особливим ландшафтом, та величезною кількістю середньокваліфікованої робочої сили, сільське господарство завжди було головним джерелом росту та розвитку пакистанської економіки. Воно годує людей, забезпечує промисловість сировиною, а також є основою зовнішньої торгівлі Пакистану. Сільськогосподарський сектор складає чверть ВВП країни та половину експорту, а також забезпечує роботою 45% працездатного населення,і є джерелом прибутку для 2/3 сільського населення. На додаток до основних продовольчих товарів, сільське господарство забезпечує сировиною агроорієнтовану промисловість та утворює багатство за рахунок експорту сировини та готової продукції. За останні 20 років середній щорічний ріст сільськогосподарського виробництва склав 4%, з усього 3% росту протягом останніх 5 років. Не зважаючи на усе це, ефективність використання землі залишається низькою. Сукупна площа фермерських земель Пакистану складає 30 млн. гектарів, із яких обробляються тільки 22, а решта частини не використовується. Із земель, що використовуються, біля 6 млн. орних земель не використовується кожного року, і усього 7 млн. гектарів засаджуються більше одного разу на рік.
Це положення має місце, незважаючи на недостатність урядової підтримки сільськогосподарського сектору, у результаті чого фермери вимушені використовувати старі методи хазяйнування, що призводить до нехтування технологіями для підвищення врожаю, такими як сучасні зрошувальні системи та збільшення опірності перед хворобами. Окрім цього, має місце не використання усіх орних земель, а також відсутня їх меліорація.
А3. Окрім цього, будь-який ріст у сільськогосподарському секторі ніяк не позначається на бідності сільського населення. Навпаки, бідність тільки збільшується. Вигадані людиною закони призвели до концентрації багатства у руках меншості, бо це є неминучим наслідком капіталізму, незважаючи на численні земельні реформи. Мільйони людей не мають можливості жити гідним життям, задовольняючи свої основні потреби, а сільське населення Пакистану у своїй більшості страждає від недоїдання. Згідно доповіді про розвиток людства у Пакистані біля 57,4% бідних працюють на землевласників безкоштовно.
Саме тому позафермерська діяльність стала значним джерелом прибутку у сільських домоволодіннях, особливо у тих із них, які мають маленькі ділянки або взагалі їх не мають. Армії сільських жителів вимушені покидати села та вештатися по містах у пошуках кращого життя, у результаті чого вони живуть прямо на вулицях та стоять у довжелезних чергах за низькооплачуваною роботою. Умови кредитування сільського господарства у Пакистані усугубляють усі ці проблеми. Відсоток на сільськогосподарські кредити дуже високий, а позики ніколи не видаються у строк і не покривають запроси у повному обсязі. Фермери вимушені брати позику із неофіційних місць. Більше 50,8% бідних брали позику під високі відсотки. Загальноприйнятим є наступний вираз про наших фермерів: «Він народжується у боргах, живе у боргах та помирає у боргах».
Б. Політичні викладки: Вигадані людиною закони породжують та усугубляють погану продуктивність у сільському хазяйстві та сільську бідність.
Б1. Після скасування ниспосланих законів шаріату, капіталізм сконцентрував володіння землею у руках невеликої групи людей. Незважаючи на вихід англійців, капіталізм залишився, і ця концентрація продовжує залишатись домінуючим чинником у сільському господарстві Пакистану. Найбільш родючі 4% земельних хазяйств володіють більше половини орних земель, у той час як 49% сільських дворів взагалі не володіють землею. Безземельні дехкане обробляють землі землевласників та сплачують їм орендну плату за це, таким чином, що більша частина володарів землі абсолютно не беруть участь у її обробці, а тільки живуть на отримувану ними орендну плату. Таким чином, ті, хто фактично обробляє землю, отримують мінімальний прибуток. Т. з. «зелена революція», яка проводилась у 1960-х роках, тільки усугубила ситуацію, дозволивши незначній групі людей повернути собі здані раніше в оренду землі та виселити колишніх орендаторів. Це тільки іще більше збільшило бідність сільського населення та призвело до його витоку у міста та безупинному пошуку альтернативних джерел для існування. Міграція сільського населення у міста та неучасть володарів землі у її обробці призвело до зниження ефективності використання численних сільськогосподарських земель Пакистану.
Б2. Не залежно від того, хто перебуває при владі у затінку демократії, кяфірські колонізаторські закони, що втілюються нею, усугубляють і без того жалюгідний стан мусульман, бо демократія не обмежує себе застосуванням ниспосланих ісламських законів. Тому, перше корпоративне фермерство запровадила Беназір Бхутто наприкінці 1990-х. Вона об’явила епоху корпоративних фермерств та санкціонувала входження на ринок 19 транснаціональних кампаній. Значний підйом цієї політики прийшовся на 2001-2002рр., коли уряд Мушаррафа запровадив Корпоративну аграрну фермерську політику та видав декрет про Корпоративне фермерство, який забезпечив законодавчою базою та низкою пільг для потенційних закордонних інвесторів. Стратегія від 2009р., проголошена урядом Каяні-Зардарі, передбачає конкуруючі стимули для закордонних інвесторів в аграрній сфері з безвідсотковим наданням величезних державних земель закордонним інвесторам.
При уряді Каяні-Наваза ця політика призведе тільки до більшого безробіття, труднощам та неефективному використанню земель. У той час як місцеві фермери знемагають від важких податків на найбільш важливі сільськогосподарські витрати, такі як добрива, насіння, трактори, транспорт та паливо, закордонні кампанії насолоджуються преференціями в оволодінні землями, імпортуванні тракторів та устаткування, так само як вільно переправляють прибуток назад до своїх країн. Більше того, закордонні кампанії будуть вирощувати культури, необхідні для їх власних економік, а не культури, які важливі для продовольчої бази Пакистану. Тому як результат запровадження колонізаторської політики, демократія буде працювати над тим, щоб аграрний потенціал Пакистану був узурпований закордонними кампаніями, а здатність Пакистану прогодувати та одягти себе самостійно буде підірвана, що зробить економіку країни залежною від дорогого закордонного імпорту.
В. Вимоги законів Шаріату: Максималізація обробки землі та процвітання села на тлі забезпечення продовольчої безпеки.
В1. Повернення Халіфату стимулює сільськогосподарське виробництво та зайнятість у селі, що збільшить продовольчу безпеку та процвітання, за допомогою ісламських законів, що пов’язані з землею на Індійському субконтиненті. Тільки Іслам пов’язує володіння землею з її обробкою. Тому, незалежно від того, чи має власник землі велику чи маленьку ділянку, він повинен займатися її обробкою особисто. Держава у свою чергу буде допомагати власникам в обробці землі, або за допомогою безвідплатної допомоги або безвідсотковими кредитами.
У книзі «Введення до конституції» Хізб ут-Тахрір прийняв статтю наступного змісту:
«Стаття 136: Необхідною умовою для кожного володаря землі є її використання. Тим, хто потребує, для цієї мети видається допомога із казни держави. Якщо ж земля залишається володарем без використання протягом трьох років, то право власності на таку землю у нього відбирається, і вона передаються іншому володарю».
Якщо володар землі не бажає або не здатний обробляти сільськогосподарські землі, не зважаючи на допомогу, яка йому надається, йому не дозволяється здати в оренду цю ділянку, щоб він оброблявся іншим. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Обробляй її або віддай своєму брату».
У книзі «Введення до конституції» Хізб ут-Тахрір прийняв статтю наступного змісту:
«Стаття 135: Здавати або брати в оренду землю, незалежно від її роду власності (ушрій або хараджі) для ведення сільського господарства забороняється, як і забороняється іздольщина. Дозволено розділення прибутків від земель, засаджених садами».
Також Іслам спонукав до оживлення необробленої сільськогосподарської землі,надавши її у власність того, хто її обробив, щоб підвищити сільськогосподарську продуктивність. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Хто оживить землю, вона належить йому». (Тірмізі).
Тому, у книзі «Введення до конституції» Хізб ут-Тахрір прийняв статтю наступного змісту:
«Стаття 134: Необроблені землі набуваються шляхом їх оброблення та обнесення огорожою».
В2. Халіфат покладе край закордонному володінню на сільськогосподарські землі. Більше того, Халіфат звільнить місцевих фермерів від кайданів переобтяжливого податкообкладання на сільськогосподарські витрати, відновивши справедливу шаріатську систему отримання прибутків державою, систему Хараджа та Ушра, яка містить у собі урахування потенційного та фактичного врожаю відповідно. Це послугує величезним стимулом для зміцнення продовольчої безпеки, так само як призведе до внутрішнього процвітання, яким насолоджувалась Умма протягом століть у затишку ісламського правління. Отож, Халіфат буде уділяти першочергову увагу питанню зернових, щоб громадяни могли повністю задовольнити свої основні потреби із числа харчування та одягу, з одночасною реалізацією надлишкової продукції у міжнародній торгівлі, як частина встановлення стосунків з іншими націями для несення їм ісламського заклику. Це буде означати запровадження фінансованої державою програми для розвитку стандартів у сільськогосподарських питаннях, які будуть провідними у світі. Із їх числа зрошення, добрива, боротьба з хворобами, меліорація орних земель та нові технології на кшталт біопалива. Держава організує величезні пасовиська для збільшення поголів’я худоби.
У книзі «Введення до конституції» Хізб ут-Тахрір прийняв статтю наступного змісту:
«Стаття 165: Забороняється використання закордонного капіталу та його інвестування у наших країнах. Також забороняється надавати привілеї кому-небудь із іноземців».
У книзі «Введення до конституції» Хізб ут-Тахрір прийняв статтю наступного змісту:
«Стаття 133: Десятинна земля (аль-ушрійя) включає усі землі Аравійського півострову, а також землі тих, хто самі прийняли Іслам на своїй землю. Обкладаєма податком земля (аль-хараджія) включає усі землі, крім Аравійського півострову, які були відкриті у результаті війни або мирних переговорів. Десятинні землі разом з отримуваними від них прибутками є власністю громадян. Обкладаємі податком землі є власністю держави, а отримувані з них прибутки у власності громадян. Кожний громадянин має право обмінювати по складеним згідно з шаріатським контрактом десятинну землю, а також користь від обкладаємих податком земель. Ці землі та прибутки можуть залишатись громадянам у спадок, так само як і інші види власності».
Довідка: Для ознайомлення з детальними доказами із Корану та Сунни звертайтесь до книги Хізб ут-Тахрір «Введення до конституції». Для ознайомлення з відповідними статтями із конституції держави Халіфат перейдіть за посиланням:
http://htmediapak.page.tl/policy-matters.htm
Г. Стратегія: Халіфат як сільськогосподарський двигун.
Г1. Ефективне використання землі здійснюється за допомогою установлення зв’язку між власністю на землю та обов’язком її обробляти. Халіфат надасть безвідплатну допомогу на безвідсоткові кредити для покращення обробки землі. Іслам віддає власність на мертві землі людині, яка їх оживить. Це не тільки покращить продовольчу безпеку, але також стимулює долю сільського населення у багатстві.
Г2. Необхідно покласти край колонізаторським угодам з їх руйнівними податковими умовами та нав’язаними закордонними операціями, замінивши їх заснованими на шаріаті джерелами прибутку та законами про власність на землю, включаючи закони хараджу та ушра, щоб це дозволило повернути землі у положення, яке вони займали раніше, коли були житницею для усього регіону.
Г3. Халіфат буде розвивати потужні зрошувальні системи для земель, які близькі та далекі від водяних джерел. Він відкриє розсадники та лабораторії для отримання більш сильного насіння, кращого добрива, так само як буде розвивати боротьбу з хворобами та опірність рослин, таким чином, щоб Халіфат став самодостатнім в усіх планах, включаючи зелень, фрукти, овочі та біопаливо.
Хізб ут-Тахрір Вілаят Пакистан
1 Шаъбан 1434р.х. 10/06/2013р.
