Під руйнівною лавою повітряних бомбардувань і почуттям тяжкості за муки обложених, які страждають від постійно поглиблюваних життєвих труднощів, за участю міжнародного колоніалізму, впертого у своїй поневолювальній колоніальній хватці Ісламської Умми, що запобігає її прагненням зруйнувати обмеження, в які вона була закута після розпаду Халіфату, і за співучасті мусульманських правителів з «дружніх країн» нашого народу в Шамі, які утримуються від свого шаріатського обов'язку підтримати своїх братів і покласти край їх стражданням, триваючим вже п'ятий рік, - на тлі всього цього все більше гучнішають голоси, які прагнуть сприяти в утвердженні наступної думки: «Не може бути краще того, що було. А тому справжній лідер повинен бути сміливим у прийнятті «хороброго миру»», - відомого висловлювання Ясіра Арафата, сказаного ним у виправдання своєї зради, коли він визнав єврейське утворення в кордонах «мінімуму аргументів».
Звичайно, ми розуміємо, що так званий «політичний шлях» вирішення є довгим навіть відповідно до плану, озвученим у Відні в рамках заявленої «Женевської угоди-1» (30.06.2012). При цьому затягування виконання цього рішення є навмисним з боку Америки, і воно спрямоване на спробу підпорядкувати їй ті перепони, які перешкоджають оновленню колонізації Сирії на постасадівському етапі, як це сталося в Єгипті, коли Америка доручила Мубараку передати кермо влади її маріонетці Тантаві, який затвердив себе і свою банду у Верховній раді Збройних Сил в Єгипті на посади піклувальників здобутків революції 25 січня. Саме вони затягли Єгипет у яр «перехідного періоду», де Америка вже затвердила формат нового порядку, який гарантує збереження Єгипту на американському шляху, - це і відбулося насправді, незважаючи на минулі удавані вибори.
Все це допомагає Америці втілювати її рішення в силу відсутності свідомого ідеологічного погляду у лідерів революційних груп у Сирії, які іноді намагаються уявити, що Саудівська Аравія їм допоможе, Туреччина їх підтримає, а Катар бажає допомоги релігії Аллаха і бажає звеличення Його слова.
Просте питання, яке напрошується саме собою: які принципи спонукали почати сирійську революцію заради їхнього відстоювання? Ми знаходимося в положенні, яке не терпить від нас бурмотіння і блукання в неясних і туманних гаслах. Навпаки, нам необхідно бути відкритими і ясними в тому, що ми не приймаємо приниження в релігії і що Аллах завершив Свою релігію і звільнив нас від потреби переймати закони у своїх ворогів, які бажають для нас тільки зла.
Найменше розуміння політичних реалій в Сирії (і в регіоні в цілому) показує нам, що нашим головним ворогом є західний колоніалізм на чолі з Америкою і, звичайно ж, її інструментами - мусульманськими правителями, будь то Йорданія, якій було доручено завдання класифікувати всі групи між поміркованими й екстремістськими, Саудівська Аравія, якій було поставлено завдання сформувати єдину делегацію для підписання американського рішення, або Туреччина, яка стежить за наданням доз знеболюючого для полегшення насильницької смерті, поки Америка намагається нав'язати нам своє рішення, чи Іран, що не соромиться хвалитися загибеллю великої кількості молодих хлопців і чоловіків під брехливим гаслом «протистояння небезпеці такфіра», в той час як насправді вони захищають світський баасістський невірний режим заради служіння інтересам Америки, яка скупиться проливати кров своїх синів заради реалізації своїх колонізаторських планів, й іранські науковці позбавили її від подібних витрат. Америка не посоромилася підставити і російського ведмедя у відчайдушній спробі придушити революцію.
В одній із заяв, виданій від імені Інформаційної служби шаріатського громадського бюро руху «Ахрар аш-Шам» 18 листопада, було сказано: «Стало цілком очевидним, що рекомендації Віденської конференції несуть в собі приховані загрози для сирійського мусульманського народу, обмеживши його вибір між двома варіантами, виключаючи третій: або відмовитися від основних принципів релігії і відправних точок революції, або потрапити до списку терористів, після чого на нього накинуться всі народи, стріляючи в нього з одного лука. Народ, який терпів і переносив труднощі протягом п'яти років, не стане приймати іноземний порядок денний, далекий від рівня нашого болю і надії, і приймати єдиний вибір, який полягає у зраді Пророка ﷺ ... ». Ми хочемо нагадати слова лідера цього руху Абу Абдуллаха аль-Хамаві, який сказав: «Я звертаюся до кожного сина нашого народу, який стукає в двері Заходу: хіба вам не достатньо лицемірства того, що вони чинять у Малі, Сомалі та інших країнах?! Нехай буде нещасний кожен, хто намагається не помічати сонця!».
Коли ми оцінюємо дану заяву - достовірність якої ми досі перевіряємо, - то задаємося питанням: чи дійсно вона відображає офіційну позицію руху «Ахрар аш-Шам»? І як зіставити цю заяву з витікаючою від Лябіба ан-Нухас позицією в його зверненні до лідерів невіри в Америці, що їх рух «Ахрар» є «поміркованим угрупованням»? А також участь руху «Ахрар» у Стамбульській зустрічі, яка підтвердила їх позитивні взаємини з Організацією Об'єднаних Націй?
Наблизився момент істини, коли кожен повинен довіритися Аллаху і бути чесним і відкритим у своїй позиції і у своєму визначенні друга та ворога, а також у прийнятті політичного проекту, заснованого на ісламській доктрині, не звертаючи уваги на заперечення лідерів невіри і їх маріонеток з числа правителів мусульман. Хізб ут-Тахрір неодноразово закликав всіх щирих віруючих прийняти статут Халіфату, набуваючи причини перемоги від Господа світів.
Минув час двозначної мови, за допомогою якої намагалися наводити мости між тими, хто ставить понад усе задоволеність Аллаха, і тими, хто боїться хитрувань країн невіри.
Звичайно, вони вдаються до хитрощів надання набору виправдань, вдягаючи на них шати шаріатських доводів під вуаллю «шаріатської політики», що подається під різними заголовками як «розуміння реальності», і шаріатських правил, таких як «найменше з двох зол» або «відображення порочності ( шкоди) має пріоритет над залученням користі» тощо. Все це відбувається разом з підняттям туманних розпливчастих гасел, що полегшують смертельні муки, як, наприклад, слова Абу Мухаммада Садика - колишнього шаріатського судді загону «Ахрар аш-Шам» (в інтерв'ю журналу «Натхнення джихаду», другий номер): «Ми зустрічаємося під одним дахом з усіма з тих, хто забезпечить нам збереження принципових аспектів релігії і дотримання її норм. Ми повинні розуміти, що наша битва - це битва за збереження неминучих шаріатських принципів. А тому будь-яка форма державності, яка гарантуватиме нам принципові аспекти релігії та дотримання норм Шаріату, а також забезпечення вимог народу, є прийнятною для нас формою. А все, що більш цього, є бажаним і улюбленим для нас, і ми прагнемо до нього настільки, наскільки можемо. Однак не слід відлітати в хмари нездійсненних ідеалістичних надій і нехтувати прийнятною вірогідною реальністю... У дозволеному, доступному і несказаному є простір для нас - і це широкі двері, не кажучи вже про прийнятні фікхій розбіжності в думках, які неприпустимо відкидати. Немає нічого поганого в тому, що ми станемо звертатися до людей термінами (поняттями), які вони звикли чути, до тих пір, поки ці терміни не суперечать нашому Шаріату. Як і немає нічого поганого в розмаїтті механізмів формування державного ладу, тому це - широкі двері, основа діяльності в яких побудована на основі ісламської конституції, і це те, що не піддається обмовці або потуранню».
Таким чином, ця туманна мова відкриває широкі двері для впровадження неясних термінів на кшталт «громадянська держава на ісламській основі», «ісламська демократія» та інших висловлювань, які в кінцевому підсумку переслідують оновлення колоніальної залежності, як ми спостерігаємо це в Єгипті та Тунісі.
З того ж роду - заява лідера Ісламського союзу «Аджнад аш-Шам» шейха Абу Мухаммада аль-Фатеха, сказана ним у суботу 28 листопада про те, що «будь-яка гідна ініціатива, яка збереже наші принципи та досягнення, а також зупинить кровопролиття і вбивства в нашій країні, - її прийняття є обов'язковим для кожного муджахіда, повстанця і групи, оскільки смерть і вбивства не є нашою метою», заявивши, що «Ісламський союз «Аджнад аш-Шам» підпорядкував (довірив) нас політичному органу Східної Гути, і те, що він говорить, несе для нас обов'язковий характер». І це сталося при тому, що згаданий політичний орган не надав ніякого істотного політичного проекту. Навпаки, цей орган включає в себе «обраних людей, які мають певну політичну орієнтацію, достатній досвід політичних дій, а також політичну і революційну практику», як сказав про це активіст Абу Аднан, один з членів Генеральної ради даного органу в своєму виступі для громадської організації «Ми всі - партнери». Він додав, що до дій цього органу належать також інформування про політичні справи, пошук політичних рішень, їх вивчення і затвердження. Тобто, цей орган, який складається з 20 членів, може затвердити будь-яке політичне рішення, навіть не порадившись із загальним керівництвом Східної Гути.
Як можна довіряти долю революції в руки подібних людей, які не мають програми, якої вони дотримувалися б, несучи відповідальність на її підставі?
Ми хочемо нагадати хадіс, переданий імамом Бухарі про Абу Абдуллаха Хаббаба ібн аль-Арта (р.а.), який сказав: «Якось ми поскаржилися Пророку ﷺ, коли він лежав у затінку Кааби, підклавши під голову свій плащ. Ми сказали: «Чи не попросиш ти допомоги для нас? Чи не звернешся до Аллаха з благанням за нас?», - На що він відповів: «Серед тих, хто жив до вас бувало так, що віруючу людину хапали, виривали для неї в землі яму, поміщали туди, а потім приносили пилку, клали їй на голову і розпилювали її надвоє, роздирали її м'ясо залізними гребенями, які проникали глибше кісток, (однак і) це не (могло змусити) її відректися від своєї релігії! Клянуся Аллахом, Аллах обов'язково приведе цю справу до завершення, і (буде так, що) вершник, що прямує з Сани в Хадрамаут, не стане боятися нікого, крім Аллаха і вовка для своїх овець, але ви (занадто) поспішаєте!»». Ми закликаємо всіх праведних синів Ісламу, і в першу чергу - щирих керівників повстанських загонів, які виступили для допомоги релігії Аллаха і для вигнання країн невіри... Ми закликаємо їх відкинути всі відносини з Америкою і її маріонетками і вхопитися за міцну верв Аллаха, наслідуючи слова Посланника Аллаха ﷺ: «О дядько, клянуся Аллахом, якби поклали Сонце в мою праву (руку), а Місяць - в ліву за те, щоб я залишив цю справу, поки не допоможе йому Аллах або поки я не загину на ньому, не залишив би я його». І застерігаємо вас не відвертатися від повеління Аллаха:
وَإِنْ تَتَوَلَّوْا يَسْتَبْدِلْ قَوْمًا غَيْرَكُمْ ثُمَّ لا يَكُونُوا أَمْثَالَكُمْ ٣٨
«І якщо ви відвернетеся, Він замінить вас іншими людьми, і вони не будуть подібні до вас» (47:38).
Усман Баххаш
Голова Центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
Газета «Ар-Рая»
1 Рабі уль-авваль 1437 х.
12.12.2015 р.
