Іслам є небесною релігією, яка включає у себе політичне законодавство під об’єднуючою назвою Халіфат, систематизуюча держава та суспільство. Халіфат – це держава, що має систему законів, унікальну у своєму роді та таку, яка не має відношення до т.з. теорії «суспільної угоди», яка була розроблена західними філософами і як надихнула французьку революцію до змін у їх регіоні. Потім ця теорія стала вищим прикладом «демократичного звільнення» від тиранії феодалізму та церкви.
Ісламське законодавство є божественною системою, яка не перетинається з жодною із гілок «західної цивілізації», більше того – конфліктуючою з кожною із них як в загалом, так і у деталях. У цій статті буде підкреслено підсилення цього конфлікту цивілізацій і будуть обговорені причини страху капіталістичних держав перед поверненням Халіфату за методом пророцтва – перед загрозами, як він представляє для їх інтересів.
Нема жодних сумнівів у тому, що нагота капіталізму іще більше розкривається у питаннях суспільства та економіки. Капіталізм програє у боротьбі ідеологій перед Ісламом. Він усвідомлює небезпеку військово-політичного суперництва у випадку виникнення держави Халіфат як реального державного утворення, що об’єднує Ісламську Умму. Із цього розуміється, що страх капіталізму перед Халіфатом є доволі відчутним, у нього є на те свої причини та мотиви.
Зрозуміло, що ідейно-політичне зіткнення, після якого відбувається військове, стане більш явним, коли військові люди звільняться від гегемонії діючих правителів та стануть армією Халіфату. Внаслідок беззмістовності західної ідеї колонізаторські правителі розв’язали конфлікт, назвавши його «боротьбою з тероризмом», а деякі із них, на кшталт Буша-молодшого, використали термін «ідеологія ненависті», описуючи ним Іслам у спробі дискредитувати його.
У межах цього конфлікту Захід веде агресивні війни, проливаючи кров мусульман, пліте політичні змови, щоб не допустити того, щоб Ісламська Умма звільнилась з-під його панування, щоб вона не об’єдналась і не почала втілювати Шаріат, утворивши Халіфат. Те, що відбувається у Шамі, свідчить про те, що Шам може стати точкою відліку для початку Халіфату, який згодом змінить хід історії.
З причини утилітарної природи капіталізму Захід веде ідеологічну боротьбу за виживання, усвідомлюючи, що сама ідеологія капіталізму є засобом для досягнення економічних інтересів, а тому він веде конфлікт у затінку економічної гегемонії, яка не дає мусульманам скористатись своїми ж багатствами та природними ресурсами, залишаючи їх в залежності від Заходу.
А тому, коли ми говоримо про причини, які стоять за ідейною боротьбою капіталістичного Заходу, який усвідомлює, що армія не здатна перемогти ідею, то ми неодмінно повинні підкреслити, що на чолі цих причин стоїть капіталістична економіка, до якої додаються і колоніальні мотиви, сучасні хрестові походи та освячення західної цивілізації, що виникла внаслідок конфлікту філософів з церквою та феодалізмом.
Є багато категоричних заяв політиків, які розкривають боротьбу Заходу проти ідеї Халіфату, більша частина із яких проявилась за останні два десятки років, після того, як Америка почала війну в Іраку, після того, як американський філософ Фукуяма написав свою відому книгу «Кінець історії», у якій він розцінює демократію та її цінності, пов’язані зі свободою особистості та владою народу, а також з принципами економічного лібералізму, як «завершення ідеологічної еволюції людини», проголошуючи після цього про тріумф «глобалізації ліберальної демократії як остаточної форми правління над людством»:
1. Британія скрізь увесь шлак своїх заяв так і не змогла прикрити страх перед цим конфліктом. Колишній прем’єр-міністр Британії Тоні Блер іще 16.07.2005 заявляв про страх перед Халіфатом під час генерального зібрання Лейбористської партії, після чого його прикладу послідкував і міністр внутрішніх справ Британії Кларк, заявивши в інституті «Heritage» 06.10.2005: «Не може бути жодних переговорів щодо повернення держави Халіфат і нема місця діалогам щодо втілення Ісламського Шаріату».
2. Колишній президент США Буш-молодший неодноразово і більше того відкрито повторював про страх перед Халіфатом. До числу таких заяв відносяться його слова, промовлені ним на прес-конференції у Білому Домі 11.10.2006: «Америка присутня і Іраку для недопущення встановлення Халіфату, який стане сильною державою, здатною загрожувати інтересам Заходу, а також загрожувати Америці на її ж території». Потім він сам розкрив сутність ідеологічного конфлікту, сказавши: «Радикальні мусульмани хочуть поширити ідеологію Халіфату, яка не визнає лібералізм та свободи».
3. «М’якість» Обами, улюблена «м’яка сила» Демократичної партії, так і не змогла приховати ворожість США до проекту Халіфату, що виявилось чергового разу у його словах, сказаних в інтерв’ю «The New York Times» 08.08.2014: «Ми ніколи не дозволимо їм встановити Халіфат ані в якому виді, ані у Сирії, ані в Іраку» («Al-Jazeera Net» от 09.08.2014). Те ж саме сказала і Хіларі Клінтон при відкритті телекомпанії «Geo» у Пакистані (тоді вона слугувала у якості держсекретаря США).
4. Також у своїх заявах про Халіфат відгукувалися міністри закордоних справ Сирії та Росії Валід Муаллем та Сергій Лавров під час політичних дій по протидії революції Шаму, але дана стаття присвячена не цьому.
Це – те, що стосується політичного рівня. Що ж стосується ідейного, то:
1. Боротьба Заходу проти Халіфату має також політичне забарвлення. Прикладом тому слугують слова американського журналіста Джо Шея у вигляді розглядання ним майбутнього країни, після чого він звертається до президента США, заявляючи, що необхідно змиритися з Халіфатом. Звернення було оприлюднено під назвою «Війна проти Халіфату». У ньому він сказав: «Війна проти Ісламу з Заходом неминуча, від неї неможна буде відсторонитись, тому що вона має глибоке коріння в історії».
2. Тоді ж, незадовго до початку т.з. «арабської революції», коптський мислитель Рафік Хабіб написав статтю, що вказує на цей конфлікт та на його природу, під назвою: «Новий Іслам... проект без Халіфату» (сайт «Ахбар аль-Алям», 12.02.2010). У цій статті він говорить: «У самому серці битви між глобалізацією як західним проектом та проектом ісламської цивілізації ми знаходимо, що питання про Ісламський Халіфат перебуває під обстрілом. Хоча Халіфату немає, він присутній у кожній битві між Заходом та ісламськими рухами, у кожній битві між прибічниками світськості та прибічниками ісламського проекту, а також у битвах між правлячими елітами».
3. Американський письменник Ноа Фельдман (викладач права у відомому університеті Гарварду), написав книгу під назвою «Падіння та підйом Ісламської Держави», в якій підкреслив існування народної підтримки, лояльної до встановлення Ісламського Шаріату, що призведе, згідно до його слів, до успішного встановлення Ісламського Халіфату.
4. На іншому кінці світу російський письменник Михайло Юр’єв, який працював у якості заступника голови російського парламенту, написав книгу під назвою «Росія... третя імперія». На обкладинці книги зображена карта світу у майбутньому, на якій усього п’ять держав, серед яких – Ісламський Халіфат.
Підбиваючи підсумки вищезгаданого, можна сказати, що конфлікт та протистояння між прибічниками світськості та Халіфату неминучі. У цьому конфлікті таїться ненависть хрестоносного Заходу та його колоніалізму, що не цінує життя людей, у той час як мусульмани прагнуть до людського милосердя з тим світлом божественного законодавства, який здатен врятувати світ від лих капіталізму та криз.
Деякі із тих, хто спостерігає за подіями, вважають, що Халіфат – це лише усього порив почуттів у спробі втекти від болючої реальності, що це подібно побиванню камінням того, хто відсутній. Вони ставляться з недбалістю до того, що робота по утворенню Халіфату є їх шаріатським обов’язком, таким же обов’язком, як ритуали поклоніння (ібадат). Вони не надають значення тому, що усі західні народи нападають на проект Халіфату як на природній засіб втілення законів Ісламу у сфері економіки, політики та соціальних стосунків. Вони вважають неважливим те, що Халіфат є єдиним способом правління згідно до того, що ниспослав Аллах. Найяскравіше із цього – це те, що вони не усвідомлюють значущості цього рідкісного моменту часу в історії, коли можна працювати для встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Газета «Ар-Рая»
Доктор Махер аль-Джабарі, член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
27 Раджаб 1437
04.05.2016
