День пам’яті руйнування Халіфату

Іншими словами, це було скинення держави, яка була побудована Посланцем Аллаха ﷺ після заклику, страждань та боротьби, яка тривала 13 років, протягом яких він ﷺ та його сподвижники наражалися на різні форми страждань та випробувань. Справа дійшла до того, що племена невірних та їх прибічники домовились вбити Посланця Аллаха ﷺ. А після того, як вони не застали його ﷺ вдома, вони відправили людей, щоб ті доставили його живим або мертвим. Проте Посланцю Аллаха ﷺ вдалось досягти території , на якій йому допомогли та дали владу, і там він ﷺму його державу.

Таким чином, положення мусульман змінилось, їх слабкість, страждання, тортури, страх та приховання замінились на славу та владу, і тоді почались завоювання та поширення Ісламу по усіх напрямках землі. Це – та держава, в якій віра була султаном, з яким Іслам та мусульмани набули слави, і вона була зруйнована 28 Раджабу 1342 року за хіджрою.

І тому не дивно те, що мусульмани з усіма їх народами відстали та деградували в усьому: у їх славі, в усіх благах, у їх небезпеці, у гідності старійшин, жінок та їх нащадків... Це був день руйнування Халіфату, тобто день, коли було скинуто прапор Ісламу, скасовано шаріатське правління, Коран та Сунна відкинуті у бік, а замість них була встановлена конституція та закони невір’я. І, природньо, Ісламська Умма була розірвана та розділена на шматки; одна держава розділилась на багато маленьких країн, які просять безпеки у їх ворога. Мусульмани втратили свої святині у Палестині та в інших місцях. І не дивно те, що мусульманами почали правити маріонетки та падкі агенти, які продали усе: усі святині, багатства, честь та кров мусульман, а лиха увесь цей час збільшувались та вийшли за межі уявного. Це усе – верхівка айсбергу, з яким стикнулись мусульмани після скинення Халіфату, який був побудований Посланцем Аллаха ﷺ, який був славою мусульман і який світлом Ісламу пролився в усьому світі. Потім, після того, як невірний Захід розвалив його, мусульмани залишились в приниженні, а Іслам зник із життя, і на мусульман обрушились несправедливість та пітьма.

Незважаючи на ці лиха та руйнування Халіфату, є те, що іще гірше, аніж усе це, – це трагедія Ісламської Умми; вона полягає у забудькуватості цієї болючої річниці, або незнання цієї річниці та небезпеки, яку вона представляє, а також продовження цього невігластва у питанні важливості Халіфату. Безбожний Захід разом з його агентами викривляє ідею про Халіфат та його постать, вони уводять мусульман від Халіфату, більше того, вони роблять так, щоб мусульмани нехтували ним, викликаючи у них відразу до нього, роблять так, щоб він був предметом для сміху серед них. Вони викривляють уявлення про Халіфат, використовуючи навчальні програми та засоби масової інформації!

А тому кожний мусульманин, який ревний до своєї релігії, до Умми, до відродження Умми та до її слави, а також до відновлення влади Ісламу та заклику до нього, повинен усвідомлювати серйозність цієї трагедії та важливість відновлення Ісламського Халіфату і відновлення ісламського способу життя. Це можна зрозуміти та виконувати свій обов’язок, тільки якщо людина розуміє розміри та важливість руйнування Халіфату та продовження його відсутності. Крім того, неправильно стверджувати, що мусульманин розуміє розміри цієї трагедії, якщо він не розуміє, що вона є причиною усього, що зараз відбувається з мусульманами, а саме – лих, поразок, масових вбивств та трагедій. Мусульманин, який не усвідомлює важливості цієї дати, не буде працювати для повернення та втілення Ісламу, підняття прапору Ісламу та відновлення слави Умми, як і не буде він підтримувати усе це.

Для тих, хто не може роздивитись це питання, щоб усвідомити важливість Халіфату та його роль у долі Ісламської Умми, або для тих, на кого вплинула дезінформація, яка відштовхує його від Халіфату, або для тих, хто наражає на сумнів його важливість, – таким необхідно вникати у значення слів Посланця Аллаха ﷺ, переданих Муслімом від Абу Хурайра: «Імам є щитом, (бо) за ним (можна) битися та користуватись ним для захисту». Імам – це халіф. Таким чином, людина розуміє, які переслідування та загрози для Ісламу несе за собою розпад Халіфату і яка це диявольська справа. Також мусульманин, який не розуміє важливості Халіфату та величину катастрофічного руйнування, або не відчуває того горя, яке спіткало Умму після його розпаду, повинене знати закони Ісламу, які він має право знати, тобто які він повинен знати – закони стосовно його байата Халіфу, і якщо він помре без байату, його смерть буде подібна до смерті часів невігластва. Посланець Аллаха ﷺ сказав: «Той, хто помер, не маючи на своїй шиї присяги [правителю], помер смертю [часів] джахилії» (передав Муслім від Ібн Умара). Мусульманин може звільнитись від вини та врятуватись від подібної смерті, лише працюючи для встановлення халіфу, щоб дати йому клятву (байат), тому що він не у змозі дат и байат, доки не встановиться халіф.

Невірний Захід знає наслідки та важливість цієї події для Ісламу та Умми. А тому він вважає здійснення плану Мустафи Кемаля по скасуванню Халіфату, а також віддалення Шаріату від влади і життя, введення законів проти Ісламу та проголошення світської держави найбільш важливою Заходу послугою та однією із найбільших перемог над Ісламом на шляху ліквідації його держави. Коли було заперечення проти дій лорда Джорджа Натаніела Керзона, міністра закордонних справ Великобританії на той час, через визнання Великобританіє. Незалежності Туреччини, яка – за думкою того, хто заперечив – знов зібрати мусульман навколо себе та напасти на Захід, щоб помститися, лорд Керзон відповів, сказавши: «Ми покінчили з Туреччиною раз і назавжди. Вона більше не підведеться, тому що ми знищили її основну силу, яка полягає у двох речах: Ісламі та Халіфаті».

Усвідомлення мусульманами розмірів трагедії від скасування Халіфату та поширення цих фактів іншим мусульманам на чолі з тими, хто закликає до встановлення Халіфату для того, щоб мусульмани усвідомили вадливість Халіфату у якості органу для втілення Ісламу, у той час, коли ними правлять агенти та тирани, вказує на те, що Ісламська Умма пробудилась. Умма пробудилась, і на це вказує її впертість у роботі для встановлення Халіфату. Робота для цієї мети є першою необхідністю та короною усіх фардів.

Захід відчуває небезпеку повернення Халіфату і боїться цього, тому він проголосив війну кожному заклику, який веде до встановлення влади Ісламу. Незалежно від того, яким би різним не був цей заклик, він усе це назвав тероризмом та проголосив йому війну. Це зобов’язує мусульман подвоїти зусилля у цій боротьбі і ще більше закликати синів Умми для ведення спільної роботи по встановленню Халіфату.

Стисло кажучи, Іслам є релігією Аллаха, і лише він може правити та головувати, а це може бути досягнуто лише у державі Праведного Халіфату, який заснований на методі пророцтва. І будь-яке інше правління без Ісламу є несправедливістю, пригнобленням та великим лихом. Правління по Ісламу може бути лише у Халіфаті, і тоді Іслам та мусульмани набудуть слави, а брехня та тиранія принизяться. Всевишній Аллах говорить:

وَمَنْ أَعْرَضَ عَنْ ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنْكًا وَنَحْشُرُهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ أَعْمَى

«А хто відвернеться від Мого Нагадування, на того чекає тяжке життя, а у День воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:124)

И сказав:

وَأَلَّوِ اسْتَقَامُوا عَلَى الطَّرِيقَةِ لأسْقَيْنَاهُمْ مَاءً غَدَقًا

«Якщо б вони устояли на прямому шляху, то Ми б напоїли їх водою вволю» (72:16)

Газета «Ар-Рая»
Махмуд Абдуль-Карім Хассан
13 Раджаб 1437
20.04.2016