Розбрат серед угрупувань у Гуті є ударом ножом у спину революції та втіленням змов її ворогів

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

Протягом певного часу триває протистояння між повстанськими угрупуваннями у Гуті– між «Джейш уль-Іслям», з одного боку, та «Фейлаг Рахман» та «Джейш аль-Фустат» – з іншого. Кожен бік звинувачує інший бік або боки. Внаслідок розбрату вже загинули сотні повстанців та громадянських осіб. Також розбрат привів до напруженості серед населення поверх тієї напруженості, які іде від режиму Башара. Стало очевидним, що важливою частиною американського плану є послаблення революції за допомогою розпалення розбрату серед угрупувань. О неділі 22.05.2016 інформаційні джерела, лояльні режиму та опозиції, проголосили про те, що урядові сили 10 населених пунктів у Східній Гуті при Дамаску, у т.ч. – Дейр Асафір, який має стратегічну важливість. Ця поразка є наслідком розбратів серед угрупувань.

З тієї миті, як революція набула озброєного характеру, США заявили про те, що прагнуть зіштовхнути повстанські угрупування між собою. Нинішні розбрати у Східній Гуті є яскравим та вкрай небезпечним тому прикладом. Розбрати тривають між різноманітними угрупуваннями, з різноманітними назвами та цілями існування, чому сприяє ціла низка чинників, найважливіші з яких– наступні:

1. залежність деяких лідерів угрупувань від закордонної військової та фінансової допомоги, через що вони втратили можливість приймати самостійні рішення та стали заручниками рішень, які присилаються з-за кордону.

2. Розділення угрупувань на «Вільну армію» та ісламістів без урахування того, що усі ми– мусульмани , а Захід б’ється з нами, не проводячи відмінностей.
3. Спроба деяких угрупувань зірвати плоди революції, перш ніж вони достигнуть, і нав’язування ними свого панування над територіями, що призводить їх до зіткнення з іншими угрупуваннями.

Ці та інші вчинки проклали шлях угрупуванням до розбратів, і вони почали забувати, що на початку з’явились для боротьби з режимом, для його скинення з усіма його символіками та стовпами. Вони стали нехтувати законами Шаріату, пов’язаними із забороною проливати кров мусульман. Сказав Всевишній:

وَمَنْ يَقْتُلْ مُؤْمِنًا مُتَعَمِّدًا فَجَزَاؤُهُ جَهَنَّمُ خَالِدًا فِيهَا وَغَضِبَ اللَّهُ عَلَيْهِ وَلَعَنَهُ وَأَعَدَّ لَهُ عَذَابًا عَظِيمًا

«Якщо ж хтось уб’є віруючого умисно, то помстою йому буде Пекло, у якій він пребуде вічно. Аллах розгнівається на нього, прокляне його та приготує йому великі муки» (4:93)

Також сказав Всевишній:

وَأَطِيعُوا اللَّهَ وَرَسُولَهُ وَلَا تَنَازَعُوا فَتَفْشَلُوا وَتَذْهَبَ رِيحُكُمْ وَاصْبِرُوا إِنَّ اللَّهَ مَعَ الصَّابِرِينَ

«Підкоряйтеся Аллаху та Його Посланцю і не сперечайтесь, інакше випадете духом та позбавитесь сил. Будьте терплячими, бо Аллах– з терплячими» (8:46)

Від Ахнафа ібн Кайса передається: «Я пішов надати допомогу людині, і мене зустрів Абу Бакр і спитав: «Куди ти вирушаєш?». Я відповів: «Допомогти цій людині». Він сказав: «Повернись назад. Я чув від Посланця Аллаха ﷺ, як він сказав:

إذا التقى المسلمان بسيفيهما فالقاتل والمقتول في النار

«Якщо зійшлись у бою два мусульманина, то вбивця та вбитий– у вогні».

Тоді я сказав: «О Посланець Аллаха! Вбивця – так, але чому вбитий?». Він ﷺ відповів:

إنه كان حريصا على قتل صاحبه

«Він теж бажав вбити свого брата» (передав Бухарі).

Також сказав Посланець Аллаха ﷺ:

لا يزال المؤمن في فسحة من دينه ما لم يصب دما حراما

«Мусульманин залишається на просторах своєї релігії доти, доки не проллє заборонену кров » (передав Бухарі).

Також він ﷺ сказав на хутбі аль-Вада:

لا ترجعوا بعدي كفارا يضرب بعضكم رقاب بعض

«Не відвертаєтесь після мене від невірних, щоб рубити голови один одному» (передав Бухарі).

Ці та інші тексти показують, які розбрати між угрупуваннями стають причинами, за якими вони позбавляються духу, після чого тиран Шаму захоплює їх території. Саме так трапилось у східній Гуті. Небезпека розбратів серед угрупувань стосується не лише їх, але і усієї благословенної революції, яка віддала усе найдорожче та дороге заради скинення цього злочинного режиму та встановлення правління Ісламу на його руїнах. Таким чином, лідери угрупувань повинні бути богобоязливими по відношенню до себе, у першу чергу боятися Аллаха за свій народ, боятися Аллаха за кров шахідів та жертви жителів Шаму, які не виступили заради того, щоб вбивати один одного. Лідери угрупувань повинні здолати свої проблеми, починаючи з основи, і не занурюватись у деталі, через які кожен лідер починає звинувачувати інших. Необхідно обірвати зв’язок з іноземними силами, тому що усі усвідомили, що ці сили не хвилює пролиття крові жителів Шаму, а хвилює , а хвилює лише дотримання інтересів їх хазяїв.

Необхідно припинити у поспіху зривати плоди революції , перш аніж вони достигнуть, і почати працювати (як «Вільній армії», так і ісламістам) як мусульманам усім разом, як нам це наказує наш Господь ﷻ, для скинення режиму Шаму у самому його серці (у Дамаску) та встановити правління Ісламу замість нього. Це можливо лише при об’єднанні навколо основ благословенної революції , якими є скинення режиму з усіма його стовпами та символіками, звільнення від впливу невірних держав та встановлення Халіфату за методом пророцтва. Лідери угрупувань повинні знати, що Захід прагне до того, щоб випрацювати розбрати між ними, а також між ними та «ІГІЛ», щоб виснажити усі діючі сили революції, щоб потім жителі Шаму диктатурою. Це буде означати зрив революції Шаму та марний підсумок усіх жертв. Жителі Шаму повинні привести од відповідальності лідерів угрупувань та стати сильною перепоною, яка не даю потопити корабель революції, бо усі ми знаходимось на цьому кораблі, і ми або набудемо успіху усі разом, або потонемо усі разом.

Сказав Посланець Аллаха ﷺ:

مثل القائم على حدود الله والواقع فيها كمثل قوم استهموا على سفينة فأصاب بعضهم أعلاها وبعضهم أسفلها فكان الذين في أسفلها إذا استقوا من الماء مروا على من فوقهم فقالوا لو أنا خرقنا في نصيبنا خرقا ولم نؤذ من فوقنا فإن يتركوهم وما أرادوا هلكوا جميعا وإن أخذوا على أيديهم نجوا ونجوا جميعا

«Той, хто стоїть на кордонах Аллаха (дотримується його Шаріату, наказує схвалена, забороняє засуджуване), і той, хто увійшов до них, подібно народу, який розташувався на кораблі, і деякі із них зайняли верхню палубу, а деякі – нижню. Ті, хто був внизу, кожного разу, бажаючи води, були вимушені проходити через тих, хто зверху, і вони сказали (одного разу): «Якщо б ми пробили дірку у підлозі, то нам не довелось би просити тих, хто зверху над нами». Якщо (ті, хто зверху) залишать їх та не проявлять волю, ото усі загинуть, а якщо візьмуть їх за руки, то набудуть успіху і самі, і усі разом».

Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абд аль-Ваххаб
Голова інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір/вілаят Сирія
18 Шаъбан 1437
25.05.2016

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая

Головне меню