Немає ніяких сумнівів у тому, що метою парламентських виборів у будь-якій країні є обрання парламентської ради згідно з демократичною системою, заснованої на невірній західній доктрині (відокремлення релігії від життя),а потім формування уряду, який буде керувати справами цієї країни.
Вибори в Іраку у цьому році відбулись з волаючими порушеннями, такими як фальсифікації, підтасовки, залякування виборців, використання зброї, навмисне приховування даних, публічний продаж голосів та порушення з боку органу підрахунку голосів, що може призвести до повного анулювання їх результатів.
Проте американська адміністрація задоволена проголошеними результатами, про що свідчить заява офіційного представника Державного департаменту США про те, що «вони згодні зі спеціальним представником ООН», яки закликав Вищу незалежну комісію «негайно та ретельно» розслідувати скарги та наявні порушення. Іншим доказом є пряма участь американського посланця США при коаліції проти «ІДІЛ» Бретта Макгерка наступного дня після виборів у неділю, 13 травня 2018 року, у переговорах у Багдаді поруч з низкою іракських лідерів, щоб прискорити формування наступного уряду. Окрім того, командуючий силами «Кудс» у складі КСІР Касем Сулеймані прибув для формування шиїтської коаліції, яка просуває ту ж мету («Rudaw» цитує «Reuters»).
Є і інші складності у формування нового уряду, які зводяться до декількох пунктів:
По-перше, за декілька годин до виступу місії ООН в Іраку було проголошено часткове анулювання результатів виборів виборчого пункту №1021 у країні і за кордоном після виявлення підтасовки бюлетенів. Анулювання зачепило Курдистан та п’ять інших муфахаз — Діяла, Салахуддін, Кіркук, Найнава та Багдад, а за кордоном — дільниці у США, Великобританії, Німеччині, Швеції та Туреччині («Alhurra Iraq»). Немає сумнівів у тому, що ці заходи вплинуть на остаточне проголошення результатів і згодом можуть привести до жорстких відповідних реакцій з боку як перемігших, так і тих, хто програв.
Витоки вказують на виявлення підтасовок у результатах виборів за межами країни та в «умовному» голосуванні. Ґрунтуючись на цьому, була пропозиція анулювати голоси біля 250 тисяч виборців із 10 мільйонів тих, хто брав участь у голосуванні. Також були підняті вимоги про анулювання «спеціального» голосування, у яке входять озброєні сили у кількості біля 900 тисяч виборців, що означає корінне змінення результатів виборів. Проте здатність урядового комітету виконати це сумнівна на тлі прихильності виборчої комісії проголошеним результатам. («NRT»).
По-друге,близькість результатів блоків, які перемогли, та крайні розбіжності між ними ускладнюють положення через нездатність кожного із них сформувати уряд в одиночку на тлі інтенсивної боротьби між ними за отримання портфелів. Блок «Саірун» на чолі з ас-Садром отримав 54 місця, коаліція «Аль-Фатх» на чолі з аль-Амірі зайняла 47 місць, альянс «Ан-Наср» на чолі з прем’єр-міністром аль-Абаді отримав 42 місця, рух «Аль-Хікма» на чолі з аль-Хакімом зайняв 19 місць.
По-третє, відбувається втручання Америки у формування уряду незалежно від результатів, отриманих кожною командою. Це суперечить прагненням Ірану, союзника Америки (або її поліцейського у регіоні), по об’єднанню шиїтських блоків в одному фронті, а також по утриманню сунітських блоків та розсіюванню курдів, не звертаючи на вибори ніякої уваги.
По-четверте, конституційні процедури формування уряду. Для формування уряду конституція визначає строк у 90 днів з миті проголошення остаточних результатів. Нинішній президент Масум закликає новий парламент провести скликання на протязі 15 днів після об’явлення результатів, щоб на першій сесії абсолютною більшістю обрати спікера та його заступників. Услід за цим буде здійснено обрання депутатами нового президента більшістю голосів (у дві третини) на протязі 30 днів після першого засідання. Потім новий президент призначає прем’єр-міністра — кандидата від крупнішого блоку парламенту — для подальшого формування уряду. Він має 30 днів для виконання цієї задачі.
Прем’єр-міністр представляє новий уряд у парламент на схвалення, надаючи довіру програмі уряду та кожному міністру в окремому голосуванні абсолютною більшістю голосів. Якщо призначений прем’єр-міністр не зможе сформувати коаліційний уряд на протязі 30 днів або якщо парламент відхилить запропонований уряд, то президент повинен доручити іншому кандидату формування уряду на протязі 15 днів.
Проливаючи світло на реальність очікуваних альянсів, видно, що шиїтські блоки, які виграли вибори, повинні призначити прем’єр-міністра. Серед них, як згадано вище: блок «Саірун», коаліція «Аль-Фатх», альянс «Ан-Наср» та рух «Аль-Хікма»,між якими відбуваються зустрічі та маються домовленості, на які вказав Мухаммадаль-Маяхі, представник блоку «Аль-Хакіма»: «Скоро буде об’явлений союз між ними у якості прелюдії до утворення крупнішого блоку, а потім — і наступного уряду». Проте інше джерело у парламенті виключило альянс ас-Садра з блоками аль-Малікі та аль-Амірі.
За його словами, більше ймовірність зближення між ас-Садром, прибічниками аль-Абаді, «Демократичною партією Курдистану» і, можливо, блоком Іяда Алаві та «Патріотичним союзом Курдистану». Він також зазначає втрати електорату коаліцією «Держава закону» на чолі з аль-Малікі, яка отримала лише 26 місць і тепер має мало шансів на угоди або союз с ас-Садром через нещодавні звинувачення у корупції та потуранні просунення в Іраку «Ісламської держави» у 2015 році («Rudaw»).
Незважаючи на те, що альянс ас-Садра опублікував результати виборів, він не зможе сформувати наступний уряд в одиночку і повинен об’єднатись з іншими перемігшими блоками для отримання необхідної більшості у парламенті. Усі показники свідчать про те, що ас-Садр буде грати ключову роль у формуванні наступного уряду, особливо, у виборі прем’єр-міністра. Можливо, він обере аль-Абаді, який є фаворитом через те, що вже обіймав цю посаду. Є і інші кандидати, які мають менше шансів, і, можливо, їх імена будуть названі цими чотирма перемігшими блоками. Ас-Садр піднімає гасло «Реформи, ліквідації корупції та звільнення державних закладів від сектантів» («Sputnik Arabic»). Джерело зазначило, що візит посланця США Макгерка протікав у тому ж напрямі («AsharqAlawsat»).
Лідери шиїтських блоків, особливо тих, хто переміг, та решта партій у цілому вагаються у своїй лояльності між Іраном та Америкою, вбачаючи у ній керуючу справами Іраку згідно зі своїми інтересами. Немає великої різниці між двома сторонами, оскільки одна із них знаходиться у підкоренні в іншої. Шиїти звикли на отримання ключових міністерств, керуючи внутрішніми справами, нафтою, зовнішніми справами, вищою освітою та фінансами, а також розвідкою, національною безпекою та судовою системою. Ми просимо Аллаха прискорити перемогу проекту Умми — Праведного Халіфату за методом пророцтва — і дарувати нам таких правителів, які будуть лояльні лише до Аллаху, Його Посланцю ﷺ та віруючим.
وَمَن يَتَوَلَّ ٱللَّهَ وَرَسُولَهُۥ وَٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ فَإِنَّ حِزۡبَ ٱللَّهِ هُمُ ٱلۡغَٰلِبُونَ
«Якщо вони вважають Аллаха, Його Посланця та віруючих своїми покровителями та помічниками, то адже поборники Аллаха неодмінно будуть переможцями» (5:56).
Газета «Ар-Рая»
Абдуррахман аль-Васік, Ірак
21 Рамадана 1439 р.х.
06.06.2018 р.
