Ті, хто знає реальність суспільства, по праву вважають, що ідейна боротьба більш руйнівна та небезпечна, аніж гаубиці та ракети, тому що ідея атакує серця і розум. Якщо зіпсується розум і розбеститься серце, то паде найважливіша фортеця, яка захищає суспільство, а разом з нею паде і країна без єдиного вистрілу.
Вороги мусульман ніколи не упускали можливості боротися проти Ісламу, постійно підтримували ідейну боротьбу проти мусульман, а хто вважає інакше, той або невігласний дурень, або лицемірний агент, тому що про існування цієї боротьби відкрито говорять категоричні тексти Шаріату.
Всевишній Аллах говорить:
يُرِيدُونَ أَن يُطْفِئُوا نُورَ اللَّهِ بِأَفْوَاهِهِمْ وَيَأْبَى اللَّهُ إِلَّا أَن يُتِمَّ نُورَهُ وَلَوْ كَرِهَ الْكَافِرُونَ
«Вони хочуть загасити світло Аллаха своїми устами. Проте Аллах не допустить цього і завершить поширення Свого світла, навіть якщо це ненависно невіруючим» (9:32),
وَلَن تَرْضَىٰ عَنكَ الْيَهُودُ وَلَا النَّصَارَىٰ حَتَّىٰ تَتَّبِعَ مِلَّتَهُمْ
«Іудеї та християни не будуть задоволені тобою, доки ти не станеш дотримуватись їх релігії» (2:120),
لَتَسْمَعُنَّ مِنَ الَّذِينَ أُوتُوا الْكِتَابَ مِن قَبْلِكُمْ وَمِنَ الَّذِينَ أَشْرَكُوا أَذًى كَثِيرًا
«...ви неодмінно почуєте від тих, кому булло даровано Писання до вас, і від многобожників багато неприємних слів...» (3:186).
قَدْ بَدَتِ الْبَغْضَاءُ مِنْ أَفْوَاهِهِمْ وَمَا تُخْفِي صُدُورُهُمْ أَكْبَرُ
«Ненависть вже проявилась у них на вустах, але у їх серцях прихована іще більша ненависть» (3:118).
Наші вороги і ця боротьба, яку ведуть невірні проти мусульман, проти Ісламу — усе це факти та життєві реалії.
Невірні ведуть безпощадну війну проти Ісламу, його акиди, Шаріату і образу життя. Можна виділити п’ять основних осей, на яких сконцентрувались невірні більше за усе, тобто які вони частіше за усе атакують: акида, держава, Шаріат, джихад і жінка.
Акида піддається атаці, тому що є основою держави, особистості і суспільства, основою формування ісламської аклії та нафсії (ментальності) людини, основою конституції та законів, тобто у цілому акида — основа усього у житті мусульман. Коли невірні атакують акиду, то не спостерігається її підміна чим-небудь іншим, тому що вони усвідомлюють, що не осилять подібного. Тому їх прагнення виражено лише у відокремленні акиди Ісламу від повсякденного життя мусульман, віддаленні її від правління та політики, тим самим зробивши із неї лише духовну акиду, яка не має відношення і впливу на життя людей, не впливає на політичні процеси, на війни, на взаємовідносини та правлячі режими.
Вони бажають, щоб мусульман пов’язували між собою або патріотизм, або націоналізм, де немає місця акиді. Вони хочуть, щоб тексти Шаріату, які гласять про акиду як про зв’язок між мусульманами, припинили виконуватись, як, наприклад, слова Всевишнього:
وَالْمُؤْمِنُونَ وَالْمُؤْمِنَاتُ بَعْضُهُمْ أَوْلِيَاءُ بَعْضٍ ۚيَأْمُرُونَ بِالْمَعْرُوفِ وَيَنْهَوْنَ عَنِ الْمُنكَرِ وَيُقِيمُونَ الصَّلَاةَ وَيُؤْتُونَ الزَّكَاةَ وَيُطِيعُونَ اللَّـهَ وَرَسُولَهُ ۚأُولَـٰئِكَ سَيَرْحَمُهُمُ اللَّـهُ ۗإِنَّ اللَّـهَ عَزِيزٌ حَكِيمٌ
«Віруючі чоловіки та жінки є помічниками та друзями один одному. Вони велять робити схвалене і забороняють засуджуване, роблять намаз, сплачують закят, підкоряються Аллаху та Його Посланцю. Аллах змилостивиться над ними. Воістину, Аллах — Могутній, Мудрий» (9:71).
Вони хочуть, щоб акида перестала бути основним критерієм того, до кого треба бути лояльним, про кого треба піклуватись і з ким треба згуртовуватись. Замість цього вони пропонують прийняти за основу або націоналізм, або патріотизм, а багато текстів Шаріату, що гласять про протилежне, відкидають у бік, як, наприклад, слова Посланця Аллаха ﷺ:
ذِمَّةُ الْمُسْلِمِينَ يَسْعَى بِهَا أَدْنَاهَا، فَمَنْ أَخْفَرَ مُسْلِماً فَعَلَيْهِ لَعْنَةُ اللهِ وَالْمَلَائِكَةِ وَالنَّاسِ أَجْمَعِينَ لَا يَقْبَلُ اللهُ مِنْهُ صَرْفاً وَلَا عَدْلاً
«Опікою мусульман користується навіть найслабкіший із них. Хто порушив угоду мусульманина, того прокляли Аллах, янголи та усі люди. Аллах не приймає від нього ані чистоти, ані справедливості» (Бухарі).
Що стосується боротьби з проектом Ісламської Держави, то вона виражається у його заміні на світський проект, який би об’єднував людей за ознакою проживання на одній землі, кордони якої накреслив би для них невірний колонізатор, незважаючи на їх релігію. Вороги мусульман не сприймають державу Халіфат, яка втілює закони Ісламу, керується Книгою Аллаха та Сунною Його Посланця ﷺ. Згідно їх думці, мусульманами повинна правити держава, яка керується грецькими та римськими законами, а від Ісламу у ній повинен залишитись лише запах. Це треба для того, щоб мусульмани, не об’єднались в одну державу, а продовжували жити розрізнено один від одного у різних слабких державах, залежних від невірного колонізатора і нездатних жити без підтримки ззовні.
Невірні пропонують на вибір один із трьох шляхів формування держави, з якою вони будуть згодні:
1. Підкорена, слухняна держава, повністю залежна від невірних колонізаторів,як, наприклад, Саудівська Аравія.
2. Держава «захисту і опору»», а також брехні, держава, яка сіє сектантські чвари, надає допомогу тагутам, на кшталт Башара Асада, і утискає волю народів, як, наприклад, Іран.
3. Держава лицемірства і масок, що дотримується світського курсу на офіційному рівні як державної системи, яка у той же самий час дозволяє сповідувати релігію на особистому рівнів, при цьому інколи фарбуючи релігією свою політику, як, наприклад, Туреччина.
Що стосується джихаду на шляху Аллаха, то вони не бажають навіть чути про нього, зводячи його до переговорів з наступною здачею невірним державам. Вони вважають джихад тероризмом та екстремізмом при тому, що він є єдиним шаріатським методом по несенню ісламського заклику, при тому, що саме існування Ісламської Умми опирається на джихад. Умма не може жити у величі і благородстві без джихаду, і якщо який-небудь ісламський народ залишить джихад на шляху Аллаха, то неодмінно буде принижений.
Вони ненавидять Шаріат і офіційно вважають його джерелом відсталості, який відкидає сучасність. Вони бачать, що Шаріат по факту заважає їм експортувати свої порочні закони к мусульманам, тому що система законів Шаріату зобов’язує мусульман виконувати його в усіх своїх життєвих справах, через що і мусульманин, і його держава стають пов’язаними з законами Шаріату в усьому. З цієї причини невірні запускають проти Шаріату одну отруйну стрілу за іншою.
Жінка представляє п’яту ось, яка атакується невірними. Мета їх — зіпсувати її спокусами західної цивілізації, а зіпсувавши її — зіпсувати і усе суспільство. Вони хочуть зробити із неї загальнодоступний товар, що пропонується до споживання на вулицях, зробити її готовою танцювати та пританцьовувати з чоловіками! І вони насмілюються називати це культурою і прогресом! Вони поширюють у суспільстві сором і ганьбу де тільки можна під приводом утвердження жінки та її рівності з чоловіками! У свою чергу, їх маріонеткові режими, що правлять на землях мусульман, підтримують дану тенденцію усіма силами, руйнуючи та порочачи жінку до кінця по прямій вказівці невірних держав. У тому ж напрямку працюють і міжнародні світські організації, які отримали в наших народах сильне розповсюдження. Наші чоловіки та жінки вже танцюють разом у громадських місцях, у клубах, на площах у Палестині, Йорданії, та інших країнах мусульман, тому що збочені уряди дозволяють їм деградувати.
Такою є реальна ідейна боротьба, яку невірні постійно ведуть проти Ісламської Умми, і такими є їх основні цілі, основні осі, на яких вони сконцентрувались. Що треба зробити, щоб зуміти встати у них на шлях, а потім вистояти?
Якщо молодь понесе ісламський заклик правильним чином, таким, яким нас навчив його нести Посланець Аллаха ﷺ, то цього буде досить, щоб Умма перемогла у цій ідейній боротьбі. Початковий етап несення заклику повинен полягати у концентрованій просвіті за допомогою викладання уроків, лекцій та проведення повсюдних діалогів серед людей навколо тем, пов’язаних з цими п’ятьма осями, що врешті решт зміцнить наш внутрішній фронт. Такий метод просвіти виробить відповідну громадську думку серед людей, яка з’явиться з пробудженням їх громадської свідомості і послужить загороджувальною стіною перед ідейними нападками ззовні. Усе, що треба буде зробити, це використати ісламські ідеї та погляди, які підкріплені доказами та переконаністю, для створення ісламської атмосфери у суспільстві. Ця атмосфера не пропустить іноземні ідеї всередину нашого суспільства.
Дана діяльність вимагає того, щоб політична, усвідомлена, згуртована група мусульман розгорнула ідейне протистояння та політичну боротьбу з продажними, маріонетковими режимами, розпочавши просвіту мас. Також ця діяльність вимагає від них вийти на зв’язок людьми, які володіють силою, — тими, чиє рішення та згода можуть у корні змінити ситуацію (ахлюхальва ль-акд), та попросити їх про допомогу, щоб кожен із них у міру своїх можливостей, сил та обставин допоміг цьому згуртуванню скинути маріонеткові режими, а після цього встановити Ісламську Державу на їх руїнах. Після чого почнеться етап масштабного опору проти сил невірних колонізаторів з метою припинення їх впливу з наступним переслідування цих держав на їх же територіях, щоб донести ісламський заклик у кожен куточок на планеті та вивести людство із пітьми невір’я та невігластва до світла Ісламу, його Шаріату та справедливості.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Хатавані
6 Рабі уль-авваль 1440 р.х.
14.11.2018 р.
