Хіба можуть бути обмовки у відокремленні релігії від держави?

Газета «Ар-Рая»
Інструменти
Друкарня
  • Маленький Менше Середній Більше Великий
  • Default Helvetica Segoe Georgia Times

Представник Суданської Асоціації професіоналів, Мухаммад Юсуф аль-Мустафа підкреслив важливість рішення питань по історичну несправедливість і зв’язку релігії з державою.

«Він сказав: «Релігія — це основна спадщина суданців, тому ми говоримо не про відокремлення релігії від держави, тобто про секуляризм, а про звільнення релігії від держави, щоб запобігти експлуатації релігії і щоб вона зіграла свою роль у суспільстві». Представник Суданської Асоціації професіоналів, який очолював протести, на учорашній прес-конференції опозиції підкреслив, що прийняття свободи, перетворення і дотримання цього — єдина умова для приєднання» («sudanakhbar.com» от 14.02.2019).

Для початку давайте задамось питанням: у чому різниця між секуляризмом і звільненням релігії від держави? Хіба секуляризм, врешті решт, не представляє собою відокремлення релігії від держави? Більше того, таку ідею, як звільнення релігії від держави, ми — мусульмани — не можемо застосувати у системі правління, адже від нас вимагається запроваджувати ту систему правління, яка утверджена в Ісламі, тому що це є фундаментальною частиною нашої релігії. Але ж релігія повністю присвячена  Аллаху, що означає повну покору Аллаху в усьому. В усьому — це означає в обрядах поклоніння, правлінні, політиці, у взаємовідносинах. Це підтверджують слова Всевишнього:

يَٰٓأَيُّهَا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ ٱدۡخُلُواْ فِي ٱلسِّلۡمِ كَآفَّةٗ

«О ті, які увірували! Приймайте Іслам цілком» (2:208).

Відомо, що ідея «звільнення релігії від держави», точніше — «відокремлення релігії від держави», виникла на Заході, і там немає розділення між цими двома ідеями, вони використовуються в одному значенні. Проблема європейців полягала у тому, що Церква продавала прощення гріхів (індульгенції) і монополізувала релігію, що у корні відрізняється від Ісламу, де немає місця ієрархії влади священиків та їх монополізації. Тому неправильно копіювати їх ідеї, або частину цих ідей, а потім на їх основі вимагати рішень для наших проблем. Адже їх ідеї передають головування і законотворчість у руки людей, у той час як головування і законотворчість повністю належать Ісламу. Закони Ісламу роз’яснили нам те, яким чином відбувається обрання правителя, тобто це відбувається шляхом більшістю голосів і зі згоди виборців. Більше того, громадяни піддають звіту правителя, на нього покладається турбота про справи народу (мусульман і немусульман) на основі справедливості. І усе це запроваджувалося на протязі 14 сторіч, і після усього цього ми повинні залишити свою спадщину і піти за Заходом?

Можливо, помилка, яку скоїв представник Суданської Асоціації професіоналів, полягає у тому, що він порівняв Іслам з християнством, що і призвело до такої порочної ідеї, як «звільнення релігії від держави, щоб запобігти її експлуатації». Для більшої ясності скажу, що представник Суданської Асоціації професіоналів вирішив перекинути нас у Середньовіччя, коли християнство управляло політичним життям людей. При цьому у християнства в основі немає політичної системи і системи правління, але, незважаючи на це, священики взяли владу у свої руки і почали пригноблювати людей, вони управляли людьми згідно зі своїми інтересами, інтересами королів і феодалів. Таким чином, у них виникла теократія і релігійна держава, яка служила б на благо священиків та їх союзників.

Усе ж таки, те, що трапилось в Європі, до нас не має ніякого відношення. Адже Іслам — це акида (світогляд) і Шаріат, тобто система для життя людей. У той час як християнство — це акида без шаріату і без системи для життя. В Ісламі немає місця священикам, кожен мусульманин прагне стати муджтахідом, факіхом, якщо йому дозволяють знання Шаріату та арабської мови. Муджтахіди в Ісламі не займаються законотворчістю, вони не вигадують закони, як це роблять християнські священики. У нас держава не є теократичною, навпаки, вона керується людьми на основі Божественного Шаріату. Цією простою відповіддю ми хочемо сказати, що в Ісламі немає ідеї «звільнення релігії від держави»! Іслам — це те, що регулює держава, і він забезпечує її існування як виконавчого органа для ісламських законів на відміну від будь-якої іншої релігії, яка не має ідеї про державність.

Так, це правда, що виставляння Ісламу у якості гасел і ствердження про його поступове запровадження з боку правлячих режимів та мусульманських рухів завдали непоправної шкоди як державі, так і суспільству. Проте це не означає, що сам Іслам прийшов у непридатність, навпаки, це вказує на крах ідеологій даних рухів, якщо, звичайно, вона є у них!

Заява про відокремлення релігії від держави у подібному поясненні з боку представника Суданської Асоціації професіоналів вказує на те, що лідери усвідомлюють алергію мусульман на секуляризм, тому вони різними способами прикрашають його з метою обдурити мусульман. Ми хочемо спитати того, хто говорить від імені Суданської Асоціації професіоналів: як релігія може грати яку-небудь роль у суспільстві, адже держава відокремила релігію від громадського життя у своєму законодавстві? Більше того, через такий підхід релігія не грає ніякої ролі у суспільстві. Проте якщо держава буде тим, хто видає закони на основі Ісламу і веде людей до вдоволення Аллаха, то це сформує громадську думку про його авторитетність у мусульман, і це буде відбуватись навіть на рівні індивідів. Адже кожен мусульманин несе в собі відповідальність за дотримання людьми у державі законів Ісламу. Ця відповідальність поставлена з боку Аллаха. Сказав Посланець (с.а.с.):

مَنْ رَأَى مِنْكُمْ مُنْكَراً فَلْيُغَيِّرْهُ بِيَدِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِلِسَانِهِ فَإِنْ لَمْ يَسْتَطِعْ فَبِقَلْبِهِ وَذَلِكَ أَضْعَفُ الْإِيمَانِ

«Нехай той із вас, хто побачить засуджуване, змінить це власноруч, якщо ж не зможе (зробити) цього (нехай змінить це) своїм язиком, а якщо не зможе (і цього), то (чинить опір цьому) — своїм серцем, і це буде найбільш слабким (проявом) віри» (Муслім).

Тому ісламська громадська думка стримує багато порушень.

Якщо основою держави не буде законотворчість з боку Всевишнього, отож, вона буде знаходитись у руках людей. Основою першої світської держави була ідея «відокремлення релігії від держави». Причиною появи такої держави стало пригноблення простих людей з боку правителів Європи, вони коїли безчинство, прикриваючись іменем Церкви і релігії. Тому у подальшому люди дійшли висновку про необхідність відокремити релігію від держави і до того, що народ повинен сам встановити необхідну для себе систему влади і закон. Прийняття будь-якого роду закону стало відбуватись лише на основі думки більшості; так народ став тим, хто головує у законотворчості. Подібне положення речей є харамом в Ісламі, і народ Судану відкидає це, тому що законотворчість в Ісламі — лише у руках Аллаха.

Необхідно розрізняти між позицією Ісламу у відношенні держави і політики та між позиціє інших релігій, особливо християнства. Іслам — це цілісна система, пов’язана як з правлінням, так і з обрядами поклоніння, яка не ділить між індивідуальними та громадськими відносинами. Кожна дія людей повинна регулюватись законами Ісламу, не проводячи різниці між обрядами поклоніння і відносинами, між індивідуальними положеннями і державними. Адже Іслам вирішує проблеми людей у будь-якій сфері життя людей, будь то економіка, правління, поклоніння, освіта, система покарань і т.п. Іслам не схильний зміненням з плином часу та відмінністю обставин, він придатний в усі часи, тому що його тексти прийшли у такій формі, яка дозволяє виводити із них закони на рішення будь-якої нової проблеми. Тому фікх в Ісламі має на увазі під собою сукупність шаріатських законів, виведених із шаріатських доказів. Іслам — це політична, практична релігія, а законотворчість у ньому є свого роду прийняттям законів, які витікають із текстів Корану і Сунни. Доказів на це багато, одним із них є:

فَلَا وَرَبِّكَ لَا يُؤۡمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكَ فِيمَا شَجَرَ بَيۡنَهُمۡ ثُمَّ لَا يَجِدُواْ فِيٓ أَنفُسِهِمۡ حَرَجٗا مِّمَّا قَضَيۡتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسۡلِيمٗا

«Але ні — клянусь твоїм Господом! — вони не увірують, доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, не перестануть відчувати у душі утискання від твого рішення і не підкоряться повністю» (4:65).

Головування Ісламу повинно бути в усьому, без обмежень, без незадоволення у серці, а інакше у тих мусульман, які не правлять Ісламом, буде відсутнім іман (віра). Це один із яскравих доказів обов’язковості головування Шаріату у житті мусульманина. Адже Аллаху краще знати, що придатне для нас. Сказав Всевишній:

أَلَا يَعۡلَمُ مَنۡ خَلَقَ وَهُوَ ٱللَّطِيفُ ٱلۡخَبِيرُ

«Невже цього не буде знати Той, Хто створив, якщо Він — Проникливий (або Добрий), Відаючий?» (67:14).

Неможливо втілити Шаріат в усіх сферах над усіма людьми, коли немає Ісламської Держави. Також без політики мусульмани не можуть правити на основі Ісламу, тому що політика — це турбота про справи людей. А держава — це той інститут, що править над людьми і піклується про їх справи за допомогою законів Шаріату. Перша Ісламська Держава була встановлена у Медині руками Посланця (с.а.с.); була підписана угода, яка визначила точну форму правління, що стало свого роду першою конституцією. Посланець (с.а.с.) правив над людьми на основі Ісламу, запроваджуючи систему покарань, керував військом, об’являв війни, укладав мирні угоди. Потім по його шляху пішли праведні халіфи, а також вони продовжили нести Божественне керівництво усьому світу.

لِمِثۡلِ هَٰذَا فَلۡيَعۡمَلِ ٱلۡعَٰمِلُونَ

«Заради такого нехай працюють трудівники!» (37:61).

 

Газета «Ар-Рая»
Гадат Абдуль-Джаббар (Умму Аваб)
15 Джумада аль-ахіра 1440 р.х.
20.02.2019 р.

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая