Прем’єр-міністр єврейського утворення Беньямін Нетаньяху заявив, що нав’яже панування єврейського утворення над долиною річки Йордан і над північчю Мертвого моря на Західному березі у випадку його переобрання на виборах 17 вересня.
У зверненні до виборців він сказав: «Якщо ви надасте мені явні повноваження зробити це... я заявляю сьогодні про намір утвердити панування «Ізраїлю»... Це важливо, тому що мова ведеться про східні кордони «Ізраїлю», які тягнуться до самих Голанських висот включно, визнаних американським президентом Дональдом Трампом частиною наших суверенних володінь», — після чого додав: «Ми повинні утвердити кордони держави «Ізраїль».
Як завжди, наші правителі зайняли принизливу позицію, обмежуючись обуреннями і засуджуваннями, не вирішуючими геть нічого, вимагаючи від міжнародної спільноти протистояти Нетаньяху. Палестинська адміністрація, Катар, Туреччина, Саудівська Аравія, Кувейт, Бахрейн, Ліван — усі ці держави обмежились лише натяками на адресу Нетаньяху. Також і «Організація ісламської співпраці» обмежилась проведенням екстреної наради міністрів закордонних справ цих держав за проханням Саудівської Аравії, яка головує зараз у цій організації, з метою обговорити заяви Нетаньяху.
Обмеження «засудженнями» — це сумна ганьба, до якої скотились правителі мусульманських країн, особливо голови Палестинської автономії, Саудівської Аравії і Йорданії. Вони засудили заяви Нетаньяху за те, що ті підривають мир у регіоні і загрожують проекту остаточного примирення з єврейським утворенням. Вони почали говорити те ж саме, що говорить ЄС, представники якого сказали, що «обіцянка Нетаньяху приєднати до «Ізраїлю» землі Палестини загрожує мирному процесу. ЄС підкреслив своє неприйняття політики розширення єврейських поселень і відмову визнавати будь-які змінення кордонів до 1967 р., у т.ч. — пов’язаних з Єрусалимом, окрім тих, що були узгоджені між сторонами». Також було заявлено: «Політика зведення поселень та їх розширення, у т.ч. — у Східному Єрусалимі, незаконна згідно міжнародному праву. Продовження цієї політики і прийняття рішень у її контексті підірвуть рішення про створення двох держав, через що буде втрачено шанс на постійний мир між сторонами».
Ясно, що логіка вчинків і заяв правителів мусульман і Палестинської автономії відносно зарозумілих заяв Нетаньяху про анексію приблизно ¼ усієї території,яку Палестинська влада бажає бачити у складі своєї дрібної держави, належить приниженим зрадниками, які не бачать нічого, окрім резолюцій ООН і мирних договорів з метою розбазарити проблему Палестини. Чому? Тому що найбільше бажання правителів-агентів — виконати накази свої хазяїв-колонізаторів і реалізувати зрадницький мир з єврейським утворенням.
Сам Нетаньяху бачить у цих правителях лише мукаючих корів. Йому однаково, про що вони мукають. Ему абсолютно плювати, на що вони згодні, а на що ні. Так що якщо якийсь проект чи заява забезпечать йому додаткові, нехай і незначні, але усе ж таки голоси виборців, то він неодмінно заявить про нього, минаючи думку т.з. «влади» палестинської автономії» і правителів мусульман. Мав би він справу зі справжніми правителями, то подібні заяви могли б коштувати йому усієї держави. «Ізраїль» міг би попросту припинити існування за такі слова.
Проте Нетаньяху має справу з правителями-зрадниками, а тому усі його заяви не зустрінуть від них нічого, окрім докорів і обурення, які він навіть не слухає. Можливо, у майбутньому будуть введені поправки, і на подібних виборах команда кандидата на виборах буде оштрафована за порушення правил передвиборчої агітації, як це мало місце на нинішніх виборах, але навіть цього Нетаньяху буде боятися більше, аніж реакції правителів мусульман!
Смілива заява Нетаньяху, з якою він виступив на передвиборчих гонках, не важливо, чи бажав він піару для себе чи реально має намір анексувати ці райони, вказує на те, якими жалюгідними карликами він вважає усіх правителів мусульман, включаючи лідерів Палестинської адміністрації, тому що він вже не боїться за зарозумілу гегемонію євреїв над Палестиною та її народом. Нетаньяху чудово усвідомлює, наскільки низькими є правителі мусульман, як вони готові приймати у будь-якій змові разом з ним проти палестинців.
Нехай навіть деякі із них заради вигляду не погодились з ним відносно низки пунктів миру і виходу із кризи, усе одно усі вони без винятку готові здати і продати Палестину, тому що їх киблою та інстанціями, до яких вони звертаються за рішенням, є мирні договори, мирні ініціативи і резолюції Ради Безпеки колонізаторів. А тепер вони дійшли до такого ступеню приниженості, що почали лякати єврейське утворення тим, що, мовляв через його дії мир з ним, бачите, опинився під загрозою!
Незалежно від того, з якої причини Нетаньяху виступив з подібною заявою — будь то з дозволу Америки, як про це заявили деякі агентства новин, що опираються на інформаційні витоки, пов’язані з деталями «Угоди сторіччя», або його заява, навпаки, була зроблена у порушення вимог Америки, як про це говорить позиція залежних від Вашингтону урядів Саудівської Аравії і Туреччини, або ж ці заяви були голослівні і виконані лише заради отримання симпатій виборців, що дозволить сформувати новий уряд в «Ізраїлі», з яким буде легше співпрацювати Америці, — у будь-якому випадку такі заяви означають, що лідери «Ізраїлю», зокрема — Нетаньяху, вже тривалий час ведуть політику нав’язування своєї волі як невідворотної реальності.
Таку ж політику вони повели у питанні зведення єврейських поселень, які незабаром пожеруть увесь Західний берег. Таку ж політику вони повели у питанні встановлення єдиної єврейської держави. Це означає, що лідери євреїв не зустрічають ніякого справжнього опору з боку правителів мусульман, не зустрічають від них ніяких спроб зупинити чи послабити остаточне поглинання Палестини. Через раховані місяці адміністрація Трампа увійде у рік передвиборчої кампанії (тобто за рік до початку виборів), а отож, нібито качка буде зайнята кряканням в усе горло.
Проблема у тому, що у цей рік вона увійде на тлі своєї поразки у спробі нав’язати рішення по Палестині, а це означає, що єврейські лідери будуть продовжувати нав’язувати свої бажання, усе одно, будь то у контексті американського рішення, якщо воно вдасться, чи у контексті традицій нав’язування своєї волі, якщо Америка не зможе сама дати євреям те, чого ті хочуть.
Відповідно, позиція правителів мусульман і палестинської адміністрації для євреїв — не перешкода, тому що ці правителі не можуть своїм приниженим ставленням і ганебною реакцією на щось вплинути. Усе, що заважає євреям виконати задумане — це позиція Америки, яку, звичайно, не хвилюють мусульмани Палестини та їх права, а хвилюють лише її власні колонізаторські плани на цю землю, через що вона і не дає євреям те, чого ті хочуть.
Це означає, що Палестина так і залишиться жертвою правителів та їх змов, жертвою зарозумілості єврейських лідерів і проектів Америки. Усе це так тому, що немає адекватної реакції на колонізаторські змови і зарозумілість євреїв. Адекватною реакцією на це стане мобілізація військ мусульман, які стрясуть трони євреїв і звільнять благословенну землю Палестини. Без цього Палестина так і продовжить скаржитись Аллаху на злочини євреїв і зрадництва правителів мусульман, а палестинці так і залишаться жити під гнітом окупантів і просити Ісламську Умму та ї армії нарешті виконати свій обов’язок і звільнити їх.
Газета «Ар-Рая»
І. Бахір Саліх
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір у Палестині
