Сьогодні на політичній арені в африканських країнах розгорілась боротьба між Францією і Росією. Боротьба проходить в багатьох колишній французьких колоніях, які по суті продовжували залишатись ними, незважаючи на формальну незалежність, отриману на початку 60-х років XX сторіччя.
Незважаючи на їх незалежність, Франція продовжувала грабувати ресурси цих країн, контролюючи систему правління, економіку, освіту та інші сфери.
Так ЦАР, яка отримала незалежність від Франції в 1969 році, продовжила залишатись під впливом Франції до 2013 року. В 2013 році революціонерам із числа мусульман, відомим як коаліція угрупувань «Селека», вдалось скинути президента Франсуа Бозізе, що був французьким агентом, який ненавидів Ісламі мусульман. Проте Франція змогла завадити «Селеці», забезпечивши прибічників Бозізе зброєю і сформувавши угрупування «Антібалака», яке вбивало беззахисних мусульман за допомогою мачете. Потім Франція змогла роззброїти «Селеку», скинути президента, лояльного до «Селеки», і знов повернути владу прибічникам Бозізе. Це ввергло країну в хаос і стан нестабільності.
У зв’язку з неспокійною ситуацією в ЦАР в 2014 році Франція була вимушена під міжнародним тиском під егідою Америки погодитись на передачу влади в руки тимчасового президента Катрін Самба-Панзи. Задача Самба-Панзи полягала в контролі за проведенням «вільних» виборів під міжнародним і американським спостереженням. В ході виборів в 2016 році перемогу отримав екс-прем’єр-міністр ЦАР Фостен-Арканж Туадера, який у справжній час займає посаду президента ЦАР.
На початку свого правління Туадера поводив себе так, щоб заспокоїти Францію, не виступаючи відкрито проти неї. Але у цей же час він переконував міжнародну спільноту в тому, що він є консенсусним президентом усіх етноконфесійних груп на відміну від його попередника Бозізе, який був сектантом, расистом і тим, хто ставився вороже до мусульман, що, на думку Франції, повинно було допомогти у встановленні її контролю над країною.
Після утвердження своєї влади Туадера почав поступово віддалятися від Франції, але при цьому отримувати підтримку від міжнародної спільноти під егідою Америки; також він почав шукати допомоги у Африканського союзу, де Америка має велику вагу. Але Туадера не зміг протистояти глибоко вкоріненому французькому впливу в країні, тому в 2018 році він вдається за допомогою до Росії, яка спочатку відправляє чотирьох своїх військових радників, щоб захистити Туадера від Франції. Далі Росія відправляє двісті співробітників служби безпеки у якості президентського караулу. Сам тому Валерій Захаров був призначений на пост радника президента ЦАР по нацбезпеці. Більше того, Росія почала поставляти озброєння в ЦАР і використовувати найманців ЧВК «Вагнер» для підсилення контролю над столицею і районами, де розташовані золоті, уранові і платинові рудники. Усе це дозволило Росії розширити свій контроль над урядом, а президент Туадер став повністю підкорятись Росії.
Що стосується Франції, то вона не сиділа, склавши руки, вона також надавала підтримку зброєю як угрупуванню «Антібалака», так і іншим опозиційним групам, що скинути Туадера, але ця спроба не увінчалась успіхом, оскільки російські найманці випередили Францію, зумівши першими взяти під контроль столицю і половину країни, у той час як підтримувана Францією опозиція змогла взяти під контроль решту частин країни.
Боротьба між Росією і Францією продовжує бушувати в ЦАР, що вже призвело до загибелі десятків тисяч людей і переселенню ¼ населення країни (усього в ЦАР проживає чотири мільйони).
Що стосується коаліції угрупувань «Селека», то вони ведуть боротьбу з російською окупацією і захищають мусульман від рук російських найманців. Правозахисні організації опублікували звіти про злочини російських найманців проти мусульман, які молились в мечетях, але ці злочин залишились без уваги з боку ЗМІ.
Варто розуміти, що успіх Росії в контролі над столицею і половиною ЦАР був би неможливий без схвалення Америки, оскільки саме вона підтримувала Туадера. Америка не знайшла нічого кращого, аніж використати Росію в підсиленні влади Туадера, в його захисті і наданні йому допомоги, а також в вигнанні Франції із ЦАР.
Таким чином, Америка повторює в ЦАР ту модель, яку вона використовувала для вигнання європейського впливу із Сирії. Тоді Америка змогла переконати Росію розпочати військове втручання в Сирії, щоб та захистила американського агента Башара.
Враховуючи, що така модель спрацювала в Сирії і ЦАР, Америка прагне вигнати європейський вплив вже з усього африканського континенту, оскільки вона не змогла це зробити за допомогою дипломатичної і економічної політики.
На дану мить у низці африканських країн, таких як Малі, Мозамбік, Гвінея, Лівія і Судан, відбуваються спроби застосування цієї моделі проти французьких і англійських колонізаторів. І за усім цим стоїть Америка!
Газета «Ар-Рая»
Ахмад аль-Хатавані
11 Зуль-хіджа 1442 р.х.
21.07.2021 р.
