Як Іслам вирішує проблему бідності?

Газета «Ар-Рая»
Друкарня

بسم الله الرحمن الرحيم

В одному із звітів ООН говориться: «На планеті живе 6 мільярдів людей, населення країн, які розвиваються, складає 4,3 мільярди, із яких майже 3 мільярди живуть за межею бідності, що складає два американських долари на день, і із них 1,2 мільярди отримують менше долара».

З іншого боку, західна статистика показує, що індустріальним країнам належить 97% усіх світових прибутків і що транснаціональним державним компаніям належить 90% технічних, виробничих і маркетингових прибутків, а також, що більше 80% прибутку від прямих іноземних інвестицій в країнах, які розвиваються, надходять в 20 багатих країн. В країнах, які розвиваються, ми виявили, що 33,3% населення не мають чистої питної води, 25% не мають належного житла, 20% не мають найелементарніших медичних послуг, 20% дітей не доходять до п’ятого класу навчання початкової школи, а 20% студентів страждають від недоїдання. При цьому капітал трьох найбагатших людей світу еквівалентний загальному ВВП 48 найбідніших країн світу, а багатство 200 найбагатших людей світу перевищує 41% прибутків населення усієї Земної кулі.

Такими є результати капіталістичної економічної системи в світі. Тепер ви знаєте, хто породив бідність? Утворення бідності і збідніння бідних відбувається через запровадження капіталістичної економіки, яка обслуговує певну категорію людей — володарів багатства і мільярдів — так, що це багатство врешті решт накопичується на їх банківських рахунках. Звіти ООН, які ми бачимо час від часу, показують нас ступінь жадібності і потворності цього режиму.

Американський письменник Роджер Террі в своїй книзі «Шалена економіка» говорить:

«Американці знають, що Америка робить помилку, але не знають, яку саме і чому це помилка, а найголовніше — вони не знають, як її виправити. Усе, що вони можуть зробити, так це вказувати на її передумови. Насправді, деякі із так званих рішень тільки погіршують положення, тому що ці рішення скеровані на змінення результатів системи, а не самої системи, яка привела до цих результатів... Проблема не в тому, як реалізувати нашу економічну систему, наша економічна система — це і є проблема. Помилка полягає в основі структури нашої економічної системи, часткові рішення і консолідація результатів не будуть рішенням проблем. Якщо ми хочемо досягти наших ідеалів, ми повинні знищити проблему в корні, а не займатись обрізанням гілок, і ми повинні переглянути усі основи і положення нашої системи і виявити їх недоліки такими, які вони є насправді».

Найбільш яскравим прикладом їх порочних руйнівних поглядів, на які вони опираються в своєму ухиленні від турботи про справи людей, є висловлювання про те, що існує проблема відносної нестачі товарів і послуг та їх недостатності для вдоволення відновлюваних людських потреб, які зростають по мірі того, як людина піднімається на більш високий рівень життя. Вони припускають неможливість достатності для усього людства природних багатств і ресурсів, які створив Всевишній Аллах у Всесвіті. Вони стверджують, що це проблема, з якою неминуче стикнуться люди, і згідно з цим неправильним поглядом, який заснований на самих неправильних і жахливих теоріях, вони зійшлись на правилах контролю отримання багатства людьми для вдоволення своїх потреб, тому зробили ціну механізмом розподілу товарів і послуг, яка, на їх думку, створює баланс між споживанням і виробництвом.

Таким чином, той, хто володіє ціною товару, володіє і самим товаром, і, отож, він може вдовольнити свої потреби. І, відповідно, на основі правила, згідно якому ціна є розподільником, капіталістична економічна система вирішила, що ніхто не заслуговує права на життя, окрім того, хто зміг зробити свій внесок в виробництво товарів і послуг. Що стосується тих, хто не зміг цього зробити через те, що він був створений слабким, або через те, що з ним трапилось лихо — він не заслуговує права на життя, як і не заслуговує тих багатств країни, що вдовольняють його потреби, тому що він не володіє ціною, і це насправді відбувається, оскільки число бідних в одній тільки Америці складає більше 38 мільйонів.

Що стосується Ісламу, то коли він вирішує яку-небудь проблему, то розглядає її як людську проблему, яку необхідно вирішувати незалежно від її обставин. Іслам дуже точно визначив проблему бідності і вирішує її кардинальним чином, вказавши, що проблема полягає у відсутності розподілу багатств серед усіх індивідів суспільства без винятку. Тобто, бідність — це бідність окремих індивідів, а не бідність країни. Численність і різноманітність ниспосланих аятів і хадісів відносно бідних, потребуючих і подорожніх звертає увагу на те, що бідність є проблемою, яку необхідно вирішувати. Всевишній Аллах сказав:

وَأَطْعِمُوا الْبَائِسَ الْفَقِير

«і корміть потребуючого страждальця» (22:28),

وَمَا تُنفِقُوا مِنْ خَيْرٍ يُوَفَّ إِلَيْكُمْ وَأَنتُمْ لَا تُظْلَمُونَ * لِلْفُقَرَاءِ الَّذِينَ أُحْصِرُوا فِي سَبِيلِ اللَّهِ

«Яке б добро ви не витратили, вам воздасться сповна, і з вами не вчинять несправедливо» (2:272),

إِنَّمَا الصَّدَقَاتُ لِلْفُقَرَاءِ وَالْمَسَاكِينِ وَالْعَامِلِينَ عَلَيْهَا وَالْمُؤَلَّفَةِ قُلُوبُهُمْ وَفِي الرِّقَابِ وَالْغَارِمِينَ وَفِي سَبِيلِ اللَّهِ وَابْنِ السَّبِيلِ

«Пожертвування призначені для потребуючих і бідних, для тих, хто займається їх збором і розподілом, і для тих, чиї серця хочуть завоювати, для викупу рабів, для боржників, для витрат на шляху Аллаха і для подорожніх» (9:60),

مَّا أَفَاءَ اللَّهُ عَلَى رَسُولِهِ مِنْ أَهْلِ الْقُرَى فَلِلَّهِ وَلِلرَّسُولِ وَلِذِي الْقُرْبَى وَالْيَتَامَى وَالْمَسَاكِينِ وَابْنِ السَّبِيلِ

«Здобич, яку Аллах повернув Своєму Посланцю від жителів селищ, належить Аллаху, Посланцю, родичам Пророка, сиротам, бідним і подорожнім» (59:7),

إِن تُبْدُوا الصَّدَقَاتِ فَنِعِمَّا هِيَ وَإِن تُخْفُوهَا وَتُؤْتُوهَا الْفُقَرَاءَ فَهُوَ خَيْرٌ لَّكُمْ

«Якщо ви роздаєте милостиню відкрито, то це чудово. Але якщо ви приховуєте це і роздаєте її потребуючим, то це іще краще для вас» (2:271),

وَعَلَى الَّذِينَ يُطِيقُونَهُ فِدْيَةٌ طَعَامُ مِسْكِينٍ

«А тим, які здатні поститись з трудом, требу в спокутування накормити бідняка» (2:184),

أوْ إِطْعَامٌ فِي يَوْمٍ ذِي مَسْغَبَةٍ * يَتِيماً ذَا مَقْرَبَةٍ * أَوْ مِسْكِيناً ذَا مَتْرَبَةٍ

«Чи кормління в голодний день сироти із числа родичів чи приниклого до землі бідняка» (90:14–16).

Що стосується хадісів на цю тему, то Пророк ﷺ сказав:

وَأَيُّمَا أَهْلُ عَرْصَةٍ أَصْبَحَ فِيهِمُ امْرُؤٌ جَائِعٌ فَقَدْ بَرِئَتْ مِنْهُمْ ذِمَّةُ اللَّهِ تَعَالَى

«Позбавляться захисту (покровительства) Всевишнього Аллаха жителі того селища, серед яких чоловік прокинувся вранці голодним» (Ахмад).

Сукупність доказів про витрачання засобів, законів про роздачу милостині, законів про закят і неодноразові заклики забезпечувати бідних, потребуючих, подорожніх і жебраків — усе це чітко вказує на те, що економічна проблема — це проблема бідності людей, тобто нездатність людей отримати багатство країни для вдоволення своїх основних потреб. В державі Халіфат на протязі усієї історії і навіть в найбільш нелегкі часи на вулицях не було бідних і жебраків, тому що були вдоволені основні потреби усіх громадян в їжі, одязі, житлі, освіті, медицині, безпеці, і це відбувалось, коли Умма знаходилась під затишком Халіфату, який насправді був державою, яка забезпечує, а не оббирає.

Сьогодні, на тлі капіталістичної системи, яка обрушилась на Умму, ми бачимо, що головною задачею держави є пригноблення людей. Вони хочуть зломити їх, морити голодом і позбавити серця людей спокою. Перехідний уряд Судану, наприклад переслідує шахтарів, які добувають золото, щоб прокормити себе, виганяє їх, щоб інвестиційні компанії могли грабувати країну, в результаті чого багато молодих хлопців поповнює ряди армії безробітних, а також влада конфіскувала майно вуличних торговців на ринках і переслідують їх, організувавши операції «Аль-Кашат», які поширювались навіть на продавщиць чаю.

Далі стало тільки гірше, положення усугубилось настільки, що життя перетворилось у суцільне пекло. Збільшились податки і збори, були скасовані субсидії на основні товари і послуги, а ресурси країни були надані на блюдечку з золотою облямівочкою для колоніалізму, щоб той міг насолоджуватись нашими благами, поки ми живемо в крайньому зубожінні. Сьогодні світ має потребу в турботливій держави, а не в державі-збирачі податків; в державі, в якій є безпечне і спокійне життя; в державі умиротворення і добробуту. Усього цього не знайти ніде, окрім як в ісламській системі, яку запровадить Другий Праведний Халіфат за методом пророцтва.

 

Газета «Ар-Рая»
Муджахід Адам
Судан
27.10.2021

Останній номер газети Ар-Рая арабською
Інтерв'ю з Османом Баххаш про газету «Ар-Рая»
Газета Ар-Рая