Стало зайвим говорити, що мусульманські правителі, включаючи правителів Перської затоки, є основними інструментами у рішенні палестинської проблеми на користь єврейського утворення. Вони слідують вказівкам із Вашингтону і Лондону; інколи вони прискорюють процес, а іноді уповільнюють.
Рада співдружності країн Перської затоки у минулу середу заявила, що усі шість країн схвильовані палестинською проблемою і що ця проблема стосується арабів, і мусульман — у першу чергу. Також вони заявили про підтримку створення Палестинської держави в кордонах 4 червня 1967 року зі столицею у Східному Єрусалимі.
Ці заяви прийшли в контексті реакції на нещодавні напади єврейського утворення на мечеть аль-Акса. І припускалось, що вони будуть позитивними для народу Палестини. Проте вони викрили ганебну позицію країн Перської затоки, адже ті заявили про підтримку Палестини в кордонах 4 червня 1967 року зі столицею в Східному Єрусалимі. Інакше кажучи, вони не бажають звільнення Палестини і вигнання звідти євреїв; вони бажають віддати 80% палестинської землі, вони розділили Єрусалим на східний і західний, подарувавши євреям частину міста. Вони бажають віддати три чверті благословенної землі в обмін на створення мізерної держави під назвою Палестина. Усе це згідно американському проекту 1959 року. Цей проект дав євреям можливість захопити, убезпечити і зробити стабільним для себе благословенну землю, яка знаходиться в серці Ісламської Умми.
Вони заявили, що палестинська проблема — це проблема арабів, і мусульман — в першу чергу. Тут вони праві, якщо мова йде про простий народ. Палестина, аль-Кудс, аль-Акса — в серцях мусульман, і ця благословенна земля пов’язана з Ісламом, з Мухаммадом ﷺ, з сурою «Аль-Ісра» («Нічний перенос»), — це шматок в горлі колонізаторів, євреїв і продажних правителів. Якщо в цій заяві вони мали на увазі себе, що палестинська проблема — це їх проблема, то це явна брехня. Усі їх позиції — старі, нові і майбутні — скеровані на ліквідацію палестинської проблеми, а не на надання допомоги, а також на обслуговування інтересів колонізатора в регіоні.
В останній час увесь світ спостерігає невпинну агресію євреїв проти народу Палестини. В той же час у правителів Перської затоки вистачає зухвалості відкрито підтримувати проекти по нормалізації відносин з єврейським утворенням, як нібито в самій Палестині нічого не відбувається.
В останні роки стали очевидні масштаби змови мусульманських правителів, включаючи правителів Перської затоки. Вони сприяли ліквідації палестинської проблеми своїм ставленням і награбованими грошима. З одного боку, вони встановлюють відкриті і таємні відносини з єврейським утворенням, тим самим відкриваючи шлях в мусульманські країни для самих євреїв, в тому числі — і для торгових справ, з іншого боку, вони підтримують зв’язки з деякими угрупуваннями в секторі Газа і урядом для того, щоб послабити опір і поставити народ Палестини на коліна.
Нинішня американська адміністрація і та, що їй передувала, знайшли бажане в правителях Перської затоки, особливо зараз, коли ті з усіх сил намагаються їм догодити. Ці правителі служать Америці і Англії після того, як вона змирилась з волею Америки через свою жадібність і страх. Адміністрація Трампа найжахливішим чином використала місцевих правителів. Він розграбував їх багатства і вимусив їх платити мільярди. Потім він підштовхнув їх до нормалізації відносин з єврейським утворенням в домовленості під назвою «Домовленість Авраама» у благо своїх інтересів на Близькому Сході. Потім прийшов Байден і продовжив його шлях. Роль ОАЕ і Бахрейну полягала в нормалізації відносин з «Ізраїлем». Роль Катара полягала в контролі Гази, перебуваючих там угрупувань та її уряду. З боку Саудівської Аравії спостерігалась напівгромадська нормалізація відносин, загравання і візити. Також була інформація про візити і відносини з Оманом. Таким чином, країни Перської затоки взяли на себе ініціативу по реалізації американських і єврейських планів в регіоні.
Очевидно, що правителі Перської затоки, як і решта правителів регіону — правителі Єгипту, Йорданії, Туреччини, Марокко і Тунісу — усі вони шахові фігури у руках західних держав. Захід на чолі з Америкою десятки років назад прийняв стратегію про необхідність підсилення євреїв на благословенній землі, підготовку атмосфери і відношень для забезпечення його безпеки і виживання в серці Ісламської Умми. Ми бачимо, як правителі збігаються, щоб показати свою відданість і послуг Заходу, вони будують відносини, розбазарюють і розділяють Палестину і уникають найменшої конфронтації з колонізатором і єврейським утворенням. Ось чому ми нещодавно побачили, як їх засуджування і порицання на адресу сіоністів стали контролюватись і перестали лунати в такій агресивній і ворожій формі, як це було раніше. Причина цього полягає в тому, що вони усією душею з сіоністами і Заходом.
Палестина та її святині чекають свого звільнення, і перемога і велич будуть досягнуті тільки за допомогою армії Умми та її щирих командирів. Постійний заклик народа Палестини до Умми та її армії для її звільнення став жахливим сном колонізатора і євреїв. Скоро, з волі воле Аллаха, так і трапиться.
Газета «Ар-Рая»
15.06.2022
