Палестинські діячі, які проживають в Катарі, організували підготовчі збори для проведення Національної палестинської конференції. Декілька тижнів назад був опублікований заклик до її проведенню, який підписали біля двох тисяч людей в різних місцях проживання палестинського народу.
Зустріч в Досі послідувала за підготовчими зустрічами на окупованих палестинських територіях, Великобританії і Лівані, організованими підписантами заклику, опублікованого декількома палестинськими діячами у березні цього року. Зустріч закликана до обрання єдиного національного палестинського керівництва і до перебудови Організації звільнення Палестини на принципах єдності і демократичних основах, щоб вона могла протистояти «ізраїльським» планам, відомим під назвою «наступного дня».
Зі свого боку, Виконавчий комітет Організації звільнення Палестини (ОЗП) засудив ці спроби, назвавши їх підривними, і звинуватив в цьому тих, хто стоїть за ними і фінансує їх. Комітет заявив, що організація та її інститути, як і раніше, будуть протистояти усім спробам підірвати єдність ОЗП, її одноосібне представництво палестинського народу і спробам створення паралельних і альтернативних структур. Комітет закликав народ на батьківщині і в діаспорах згуртуватись навколо законного керівництва на чолі з Махмудом Аббасом, президентом Держави Палестина і головою Виконавчого комітету ОЗП.
В цій ситуації, коли обидві сторони однаково погані, необхідно зробити паузу і зрозуміти правду відносно Організації звільнення Палестини, а також про спроби її реформування чи створення альтернативних структур.
Організація звільнення Палестини була створена під керівництвом Ахмада аль-Шукайри за підтримкою Гамаля Абдель Насера на Арабському саміті, який відбувся в Каїрі в 1964 році. Метою її створення було прагнення відокремити Західний берег від Йорданії і створити на його території незалежну палестинську державу, поряд з міжнародною територією в Єрусалимі і Віфлеємі. Організація повинна була зібрати і організувати палестинців, щоб стати їх представником і юридичною структурою, через які палестинці могли б відмовитись від більшої частини Палестини на користь єврейського утворення після укладання миру з ним.
І дійсно, в 1974 році на саміті в Рабаті арабські країни прийняли рішення вважати Організацію звільнення Палестини єдиним законним представником палестинського народу. Це було зроблено для того, щоб перекласти відповідальність за палестинське питання на самих палестинців і підготувати підґрунтя для мирних рішень і примирення з єврейським утворенням після того, як ці країни відмовились від військового рішення, пройшовши крізь штучні війни, які інколи вони самі починали, а іноді були вимушені вести за ініціативою єврейського утворення. В результаті вони втратили усю Палестину, а також частину Йорданії, Сирії, Лівану і Єгипту.
Таким чином, саміт в Рабаті перетворив палестинське питання в сугубо палестинську проблему, коли було вирішено, що Організація звільнення Палестини є єдиним законним представником палестинського народу. Це дозволило Організації звільнення Палестини від імені палестинців вести переговори з єврейським утворенням, укладати з ним мир і визнати його, що послужило приводом і виправданням для арабських країн також вести переговори з єврейським утворенням, примиритись і визнати його. Це було одним із найпідступніших вивертів для рішення палестинської проблеми шляхом переговорів і примирення з єврейським утворенням.
В цьому і полягає суть рішення, прийнятого на саміті в Рабаті, про визнання Організації звільнення Палестини єдиним законним представником палестинського народу, і в цьому полягає причина настирливості арабських країн і самої ОЗП на цьому статусі.
Організація звільнення Палестини ґрунтується на ідеї, що палестинська проблема стосується тільки палестинського народу. Таким чином, сирійці, йорданці, єгиптяни і усі мусульмани в очах організації не є безпосередніми учасниками проблеми, а лише братами палестинців. Це вказує на те, що ті, хто дотримуються такого підходу, не мали намір викоренити єврейське утворення і знищити його, як вони про це стверджували. Коли арабські правителі закликали до створенню Організації звільнення Палестини і коли вони разом з лідерами організації заявили, що палестинська проблема стосується тільки палестинців, вони тим самим зрадили Палестину та її народ. Хоча необізнані люди можуть подумати, що вони вчинили правильно.
Жителі Палестини в одиночку не можу ліквідувати єврейське утворення і звільнити Палестину. Коли арабські правителі ухиляються від відповідальності і перекладають її виключно на плечі палестинців, вони зраджують цю справу. Коли ж керівництво Організації звільнення Палестини приймає це і бере на себе відповідальність під приводом «єдиного законного представника», воно стає співучасником цього зрадництва, тому що знає, що відповідальність перевищує їх можливості, тим самим зменшуючи значущість і масштаб проблеми.
З миті створення Організації звільнення Палестини і по сей день мусульманські правителі діють за вказівкою Заходу, прагнучи зміцнити статус організації і надати їй міжнародної і регіональної легітимності. Вони докладають усіх зусиль, щоб вдихнути в неї життя кожного разу, коли вона помирає або знаходиться на грані смерті. З миті угод в Осло позиції організації стали явними і очевидними в своєму зрадництві і поступках, тому люди відвернулись від неї і ніхто більше не рахується з нею. І згадування про неї відбувається тільки в урядових колах, їх промовах і угодах. На народному і міжнародному рівнях її образ і популярність сильно погіршились і виснажились. Тому Захід працює над її розширенням і відродженням, прагнучи включити до неї рухи ХАМАС і «Ісламський джихад», а також усі палестинські фракції. Це нагадує її колишні дії по включенню цих фракцій і рухів до Палестинської адміністрації через вибори в 2006 році, коли вони змогли ввести рух ХАМАС у структури влади, вдихнувши в ОЗП нове життя після того, як вона перебувала в стані клінічної смерті в очікуванні свого поховання.
Тому вони прагнуть повторити свій досвід, заманивши рух ХАМАС в пастку влади і виборів, щоб включити ХАМАС і «Ісламський джихад» в Організацію звільнення Палестини під приводом реформ і розширення, щоб повернути їй життя і енергію, яку вона втратила з часів угод в Осло.
Це буде справжньою катастрофою для ХАМАС і «Ісламського джихаду», якщо вони потраплять до цієї пастки, так це буде рівноцінно анулюванню їх досягнень. Вони перетворять усю свою популярність і підтримку, яку вони отримали завдяки своїм діям опору і джихаду, в активи і популярність для ОЗП, яка була створена тільки для поступок в палестинському питанні і здачі його єврейському утворенню в обмін на жалюгідну державу, яка займає менше чверті території Палестини. Організація звільнення Палестини є шкідливим створенням з самого першого дня і її реформування чи трансформація нічого цьому не змінить, тому що сама її ідея порочна і нечиста, її коріння глибоко уходять у зрадництво і поступки, а її гілки оповивають співучасть і сприяння в рішенні питання на користь єврейського утворення.
Незалежно від того, чи говориться про реформування організації чи про створення нових структур і альтернатив, усі вони ґрунтуються на ідеї зменшення проблеми і перетворення її на палестинське внутрішньополітичне питання, що врешті решт веде до її ліквідації і перетворенню на легку здобич для єврейського утворення. Це підступні спроби, підтримувані самим Заходом, який є автором плану по ліквідації палестинського питання і зміцненню єврейського утворення.
Насправді, палестинське питання — це не тільки проблема палестинців чи арабів, це проблема усієї Ісламської Умми. Будь-який мусульманин у світі, який зрікається неї, зрікається Корану і своєї релігії. Народ Палестини під егідою Організації звільнення Палестини або будь-яких інших структур і організацій не має права уступати Палестину або навіть її частину єврейському утворенню або іншим невірним. Арабські правителі теж не мають на це права, навіть якщо вони одностайно вирішать це на своїх самітах, конференціях або в своїх кабінетах. Ніхто не має на це права, оскільки земля Палестини є ісламською і залишиться такою до того часу, поки усю всю землю і те, що на ній знаходиться, не успадкує Аллах.
Питання Палестини повинно залишатись питанням усієї Ісламської Умми, як цього вимагає Аллах. Обов’язок її звільнення лежить на усіх володіючих силою в Уммі, її арміях і озброєних силах, які здатні вирішити це питання за один день. Єдине, що заважає цьому — зрадництво правителів і утримання ними армій від надання допомоги Палестині та її народу. Тому кожен мусульманин повинен старанно працювати над скиненням цих правителів, їх структур і організацій і встановити Праведний Халіфат, який об’єднає Умму і направить її армії до Палестини і благословенної мечеті Аль-Акса, щоб увійти туди з такбірами, радіючи допомозі і підтримці Аллаха.
Газета «Ар-Рая»
Бахір Салех
Член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
19.06.2024 р.
