Можливо, найбільш помітне, що виявила війна в Газі, це те, що два мільярди мусульман не можуть зробити нічого, щоб підтримати своїх братів-мусульман в Газі і врятувати їх від геноциду! В чому ж справа? Серед мусульман немає розбіжностей в тому, що якщо б був Халіфат, то розмова з Америкою була б зовсім іншою, і наші дії не були б просто проявом формальних реакцій. Більше того, Захід не зміг би, навіть спільно, захопити землю мусульман, не говорячи вже про одну із найбільш цінних їх земель, і віддати її тим, хто найбільш ворожий до Умми Мухаммада ﷺ, щоб створити там злоякісне ракове утворення, вороже до Умми, а точніше, встромити отруйний кинджал в тіло Умми.
Немає сумнівів у тому, що зникнення Держави, заснованої на ісламській акиді (держави Халіфат), стало причиною жахливого занепаду для мусульманських країн на усіх рівнях! Усе, що мусульмани отримали внаслідок відокремлення релігії від політики в своїх країнах – це скасування Халіфату, який дбав про справи мусульман, а також деградацію, занепад, хаос, руйнування, приниженні і колонізацію! Це також призвело до втрати земель і честі, до втрати святинь і досягнень, до паралічу в усіх галузях! Саме це ми і спостерігаємо сьогодні в Уммі. Хіба є той, хто з цим не погодиться?
Отож, основна проблема полягає в тому, що виникнення цього утворення відбулось на тлі зміцнення і розширення західної колоніальної гегемонії над усіма мусульманськими країнами і народами після знищення об’єднуючої і представляючої мусульман на глобальному рівні Держави в 1924 році. Саме про це ніколи не повинен забувати жоден мусульманин на Землі і саме це є центром протистояння. Ігнорування цього неминуче призведе до того, що боротьба з колонізатором відійде на другий план.
Війна в Газі також показала, що єврейське утворення, незважаючи на усю західну підтримку, яка надходить з усіх куточків світу, особливо від Америки, яка є його головним покровителем, не володіє тією силою, яку йому приписує Захід за допомогою політичного обману через ЗМІ та інші засоби. Ціль цього обману була і є у створенні у мусульман пораженської свідомості, щоб вони змирились з думкою, що Ісламська Умма втратила усіляку силу і гідність, а можливо, і зовсім померла або знаходиться на грані смерті. Це також підштовхує до думки, що неминуче і необхідно нормалізувати відносини з єврейським утворенням і визнати його існування в регіоні. Подібна свідомість робить навіть думку про можливість переваги чи військової перемоги над цим утворенням малоймовірною або навіть неможливою. Не говорячи вже про можливість перемогти стоячі за ним західні сили. Це веде до необхідності повної капітуляції мусульман і беззаперечної здачі і повного підкорення колоніальним силам капіталістичного Заходу.
У той час як істина зовсім протилежна: ця війна відродила дух джихаду в усій Уммі і довела, що декілька мусульманських армій, якщо звільняться з-під оков зрадницьких правителів, здатні знищити це боягузливе утворення за одну битву, якою б не була західна підтримка. І ось перед нами встає очевидна істина: Ісламська Умма єдина по усьому світу, вона жива і не помре, але вона скута правителями-зрадниками! Ця війна також показала, що єврейське утворення є квазі-державою, яка не дбає ані про євреїв, ані про кого-небудь іще на землі Палестини, а представляє собою варварське утворення, створене Заходом для виконання певних задач в інтересах Заходу на чолі з Америкою — ворога Ісламу і мусульман. Це утворення є одним один із найважливіших інструментів колоніального Заходу для збереження свого впливу і панування над мусульманськими країнами і для розграбування їх багатств, що здійснюється при повній згоді з покірними правителями регіону. Ця війна в Газі викрила їх усіх, показавши, що після зникнення Халіфату правителі мусульманських країн стоять на стороні їх ворогів.
Кожні декілька років повторюється жахлива сцена. Відбувається жорстокий обстріл з суші, моря і повітря по героїчній і осадженій Газі, повторюючись раз за разом! Потім приходить катастрофічний стан, особливо для мирних жителів сектора, після відключення електроенергії, накопичення відходів, відсутності продовольства і питної води. Провідні телеканали починають підраховувати частоту обстрілів, кількість рейдів, кількість вбитих і поранених, особливо серед мирних жителів — жінок, дітей і старих, зруйновані житлові дома і лікарні в Газі. Потім, після інтенсивних посередницьких зусиль і переговорів, досягається перемир’я, яке може тривати деяку кількість років!
Проте, що дійсно заслуговує на увагу в цей важкий час, так це те, що військове крило ХАМАС — бригада «аль-Кассам» — разом з іншими озброєними групами протистоять потужному військовому потенціалу ворога і осадженій Газі. Хоча відповідальність за це повинна бути покладена на усі країни в мусульманських землях, тобто на їх правителів і особливо на командуючих арміями. Ці армії в більшості своїй складаються із синів Умми, які прагнуть до мученицької смерті на шляху Аллаха, слідуючи прикладу пращурів, щоб вигнати жорстокого ворога і його покровителів і вирішити проблему радикально, звільнивши Палестину із пазурів жорсткого західного колонізатора.
Ми це говоримо, чудово розуміючи, наскільки міцно усі режими пов’язані з Заходом! І ось тут полягає суть проблеми, оскільки багато реалістів часто схильні шукати часткові і тимчасові рішення в конфлікті, особливо під час зіткнень, коли проливається кров, стверджуючи, що від правителів мусульманських країн, особливо арабських, не слід чекати нічого на підтримку цієї справи, оскільки вони є маріонетками Заходу і безнадійні. Вони вважають, що арабські народи розгублені і безпорадні, що, на їх думку, означає необхідність відволіктись від цих правителів, а також від армій, і зосередитись на тому, що можуть зробити окремі мусульмани і члени Умми для підтримки палестинського народу, кожен на своєму рівні.
Чи є правильною ця реалістична позиція, яка ігнорує необхідність колективного протистояння через партії, політичні об’єднання і армії Умми, особливо для усунення правителів, від яких не слід очікувати захисту Умми, її релігії, земель і честі, оскільки вони роблять усе, щоб завадити арміям зробити хоча б один крок на шляху до звільненню Палестини від євреїв? Ця думка повністю ігнорує саму суть виникнення єврейського утворення на землі Палестини!
Трагедія палестинців з усіма лихами і стражданнями повторюється кожні декілька років, і, насправді, після кожного зіткнення не досягається нічого значного із того, до чого дійсно прагне Умма, незважаючи на усі ці жертви і мучеників.
На міжнародній політичній арені з боку усіх регіональних і міжнародних учасників увага і зусилля відволікаються від основної проблеми Умми, як полягає у звільненні усіх мусульманських земель, включаючи землю Нічного піднесення, і звільненні Умми від усіх оков і ланцюгів, і руйнуванні усіх престолів тиранів. А саме — в необхідності відновлення Ісламської Держави перш за усе, щоб звільнити Палестину та інші землі!
Газета «Ар-Рая»
Саліх АбдурРахім, Алжир
19.06.2024 р.
