В своєму нещодавньому виступі прем’єр-міністр єврейського утворення Нетаньяху заявив про свій твердий намір не виводити війська з коридору Філадельфія. Більшість членів кабінету міністрів, за винятком міністра оборони, проголосували за збереження контролю над цією ділянкою.
Нетаньяху підкреслив, що утримання контролю над коридором має життєво важливе значення для досягнення «військових цілей», а також для безпеки єврейського утворення. Він охарактеризував цей коридор як джерело «кисню і зброї для ХАМАС» і зазначив, що якщо вивести війська із коридору, повернути контроль над ним буде вкрай складно, особливо з урахуванням міжнародної обстановки.
Нетаньяху, наполягаючи на збереженні контролю над коридором Філадельфія, використовує це як черговий привід для затягування так званої «угоди» і продовження своєї жорстокої війни. Раніше він неодноразово вдавався до подібних приводів для зриву переговорів. Незважаючи на опозицію як у суспільстві, так і серед політичних партій, які вважають угоду по звільненню заручників пріоритетною справою, Нетаньяху продовжує наполягати на своєму. Він ігнорує навіть думку своїх військових лідерів, які ставлять під сумнів значущість описуваної Нетаньяху проблеми на тлі технологічних рішень і гарантій з боку Америки і Єгипту. Таким чином, питання коридору Філадельфія носить політичний характер, як це визнають самі євреї, і не пов’язаний з безпекою. Нетаньяху використовує це питання, щоб продовжити війну, зберегти контроль над Газою і зірвати будь-які угоди, просуваючи власний порядок денний.
З іншого боку, окупація коридору Філадельфія і утримання його під контролем є порушенням Кемп-Девідської угоди з Єгиптом, яка передбачає створення буферних зон з мінімальною військовою присутністю уздовж кордону між Єгиптом і єврейським утворенням. Цей порядок діяв до 2005 року, коли коридор був переданий Палестинській автономії під наглядом Європи, і була підписана «Угода Філадельфія» між Єгиптом і єврейським утворенням як додатковий пункт Кемп-Девідської угоди.
Під час війни в Газі єврейське утворення погрожувало окупацією Філадельфії і прикордонного переходу «Рафах». Єгипетський режим формально протестував проти цього, але пізніше єврейське утворення усе одно окупувало «Рафах» і захопило коридор Філадельфія, незважаючи на єгипетські протести, які не мали ніякого ефекту. Тепер прем’єр-міністр єврейського утворення з нахабністю наполягає на продовженні своєї окупації, в принципі ігноруючи Єгипет як сторону угоди і як посередника.
Щодо позиції єгипетського режиму, то в ній немає нічого нового. Він вже давно довів єврейському утворенню, що у нього немає ані самоповаги, ані гідності, ані справжнього поняття про «суверенітет», і у нього немає ніяких «червоних ліній». Як говориться, «хто сам себе не поважає, того з легкістю принижують інші». Цей режим не раз показував свою слабкість, мовчки спостерігаючи за знищенням Гази біля своїх кордонів і беручи участь в її блокаді. Щодо його гучних заяв про ескалацію, то вони більше нагадують дії по американській методичці у відношенні єврейського утворення.
Америка виражає невдоволення діями Нетаньяху, але це невдоволення поки не привело до серйозного тиску. Це позначається і на позиції Єгипту, який лише робить порожні заяви від імені тих, хто нічого не вирішує. Максимум, на що Єгипет готовий піти — це передивитись Кемп-Девідську угоду, звернувшись до Америки як до гаранту, при цьому продовжуючи заявляти, що дипломатичні методи — єдиний спосіб реагування на порушення з боку єврейського утворення. Хоча Америка і зацікавлена в укладанні угоди, проте вона не готова спричинити тиск на єврейське утворення і відмовити йому у підтримці. Нетаньяху же, у свою чергу, маневрує, уникаючи укладання будь-яких угод до виборів в США, на результати яких він розраховує для укладання вигідних для себе угод і реалізації своїх планів.
Гірка правда полягає в тому, що безпека єврейського утворення не забезпечується, як стверджують його лідери, контролем над переходами чи коридорами. Основою безпеки цього утворення є самі режими, які охороняють його, такі як єгипетський, йорданський і сирійський режими. Єврейське утворення чудово це розуміє, але зарозумілість і нахабність Нетаньяху в досягненні своїх цілей примушують його нехтувати навіть цими зрадницькими режимами.
Дуже боляче усвідомлювати, що доля мусульман, чия кров проливається в Газі, залежить від забаганок і зарозумілості Нетаньяху або від того, наскільки Америка готова серйозно натиснути, щоб припинити війну, у той час як Ісламська Умма позбавлена реального права голосу в цьому питанні, оскільки її армії бездіють. І поки усі мусульманські правителі продовжують говорити про міжнародні закони і обов’язки, ворог без сорому топче їх зрадницькі договори своїми танками, не рахуючись з їх суверенітетом, продовжуючи коїти вбивства і геноцид.
Те, як єврейське утворення порушує договори, не є чимось новим, адже це усього лише підтвердження того, про що говориться в Корані:
أَوَكُلَّمَا عَاهَدُواْ عَهْداً نَّبَذَهُ فَرِيقٌ مِّنْهُم بَلْ أَكْثَرُهُمْ لاَ يُؤْمِنُونَ
«І кожного разу, коли вони укладають договір, частина із них його порушує. Так, більшість із них не вірує» (2:100).
Вони — найбільш віроломні, і порушення угод для них є нормою. Це також доводить, що міжнародні договори і закони — це лише притулок для слабких і виправдання для зрадників Умми, особливо у відносинах з таким ворогом, як єврейське утворення. Договори не заважають євреям коїти злочини і проливати кров, у той час як такі угоди, як Кемп-Девід, Осло і Ваді-Араба, стали петлею на шиях правителів, які зв’язали себе цими договорами і продовжують їх вшановувати, хоча єврейське утворення давно наплювало на них.
Врешті решт, така нахабність і зневага з боку Нетаньяху були б неможливі, якщо б не слабкість і боягузтво, яке він бачить з боку мусульманських правителів. Він плює на них, а вони навіть не поворухнуться, порушує з ними договори, а вони мовчать. Більше того, євреї ведуть жорстоку війну проти палестинців, а вони грають роль посередників, лицемірно зайнявши нейтральну позицію, як це робить Єгипет, або просто бездіючи, як Йорданія. В ітозі, вихід полягає не в численних договорах, а в одному-єдиному договорі — договорі Умми та її армій і з Аллахом, щоб скинути зрадників і укласти угоду з Аллахом на боротьбу до звільнення Єрусалиму і знищення в корені цього злісного утворення.
Газета «Ар-Рая»
Юсуф Абу Зар
член інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір, Палестина
11.09.2024р.
