Інфляція — це ріст цін, підвищення. Коли говорять, що люди страждають від дорогожнечі, мається на увазі збільшення вартості життя, тобто ріст його витрат. Само слово «дорогожнеча
» несе в собі зміст надмірності, інтенсивності і виходу за межі норми. Тут ця норма — це рівень цін на товари і послуги, при якому купівельна спроможність людей знижується, тобто зменшується кількість товарів і послуг, які людина може придбати в межах свого доходу і поточних ринкових цін.
Причини інфляції можна розділити на дві категорії: випадкові (тимчасові) і структурні.
Випадкові причини включають три типи інфляції:
1. Інфляція попиту – це ріст рівня цін, викликаний збільшенням загального попиту на тлі обмеженої пропозиції на ринку. Цей вид інфляції спостерігається в періоди росту інвестицій, зайнятості і заробітних плат, що призводить до підвищеному рівню загального попиту. Також вона може виникати при дефіциті товарів і послуг.
2. Інфляція витрат. Вона виникає через подорожчання собівартості виробництва внаслідок росту цін на чинники виробництва, наприклад, підвищення заробітних плат, збільшення вартості енергії, сировини та інших елементів виробничого процесу. Вона також може бути викликана ростом податків чи збільшенням вартості імпорту сировини і виробничого обладнання.
3. Інфляція, яка викликана грошовою емісією. Вона трапляється в періоди надмірного випуску грошових засобів, коли грошова маса збільшується швидше, аніж виробництво товарів і послуг, що веде до росту цін.
Ці причини вважаються випадковими(тимчасовими), оскільки вони залежать від обставин і можуть бути усунуті або саморегулюванням ринку, або втручанням держави. Проте якщо державні заходи по виправленню тимчасових дисбалансів виявляються неефективними, рівень інфляції продовжує зростати.
Структурні причини – це чинники, які пов’язані з самою системою, яка застосовується у країні. Вона формує загальні межі, які визначають і регулюють поведінку економічних суб’єктів.
Серед цих причин можна виділити постійне знецінювання валюти, і, як наслідок, зниження її купівельної спроможності по відношенню до товарів і послуг через безперервне збільшення грошової маси. Це пов’язано з існуючою системою фіатних (незабезпечених) грошей, на якій заснована капіталістична економічна система, яка застосовується у країні.
Ця система допускає необмежну емісію грошей, включаючи випуск готівкою (банкнот і монет) центральним банком, а також надання займів і фінансових пільг комерційними банками для фінансування економічних операцій. Саме знецінювання валюти є однією із ключових структурних причин постійного росту цін в умовах капіталістичної системи. Це робить саму ідею цінової стабільності в межах цієї системи неможливою.
Окрім того, надмірне нарощування кредитних зобов’язань і податкового навантаження робить збільшення витрат виробництва вже не тимчасовим, а структурним чинником інфляції.
Окрім загальних структурних чинників, економіка Тунісу має особливі специфічні чинники, які сприяють постійному збільшенню собівартості виробництва:
1. Залежність від імпорту. Більша частина сировини і виробничого обладнання закупається за кордоном, що робить економіку уразливою до змін на світових ринках.
2. Відсутність контролю на джерелами постачання і ланцюжками створення вартості – це результат економічної політики, яка проводиться з 1970-х років, яка зробила економіку орієнтованою на зарубіжжя, а не на внутрішній розвиток.
3. Низька продуктивність через технологічне відставання. Застаріле обладнання і технології знижають конкурентоздатність туніських виробників, що збільшує імпорт і сприяє так званій імпортованій інфляції.
Взаємозв’язок цих чинників робить інфляцію хронічною проблемою для усіх країн, які застосовують капіталістичну економічну систему. Вихід із інфляційної кризи є неможливим без відмови від капіталізму і переходу до іншої системі.
Ситуація усугубляється розвитком стагфляції – явища, при якому висока інфляція поєднується з економічним спадом і ростом безробіття. Це одне із найтяжчих захворювань капіталізму, для якого не існує простого рішення. Будь-яка спроба виправити один аспект проблеми (інфляцію чи рецесію) лише прискорює інший.
Після розгляду причин росту цін необхідно підкреслити вкрай важливий момент: сам по собі ріст цін не обов’язково призводить до кризи. Криза виникає в залежності від системи, в якій цей ріст відбувається. Саме капіталістична система робить ріст цін причиною кризи, яка веде до подорожчання життя і погіршення умов існування.
Капіталізм ґрунтується на ринковому розподілі благ, тобто розподілі через ціновий механізм. Це означає, що той, у кого є гроші, може придбати товари і послуги, а той, у кого їх немає, не має доступу до багатству. Таким чином, система, при якій багатство розподіляється через ціновий механізм, перетворює ріст цін на чинник, який веде до погіршення умов життя. Саме капіталізм як система створює кризу бідності, а ріст цін стає лише каталізатором цієї кризи.
Окрім того, капіталізм узаконив приватну власність на природні ресурси – енергію, надра та інші багатства, передавши їх до рук приватних компаній. Це позбавило державу джерел прибутку, необхідних для фінансування громадських благ – охорони здоров’я, освіти, транспорту – і вдоволення основних потреб громадян.
В результаті значна частина населення, включаючи найменш забезпечені прошарки, вимушена звертатись до приватних послуг – приватних шкіл, лікарень, транспорту. Це іще більше ослаблює їх купівельну спроможність, а ріст цін стає важким тягарем для усіх прошарків суспільства.
На додаток до цього, ріст цін супроводжується заморожуванням зарплат, що іще більше погіршує положення людей і знижує їх купівельну спроможність.
А такі чинники, як монополія, спекуляція, відсоткові кредити підсилюють негативний вплив інфляції, роблячи умови життя іще більш тяжкими.
Підіб’ємо підсумок. Застосовувана у країні капіталістична система є основною причиною постійного росту цін, перетворюючи його на кризу і прирікаючи людей на дорогожнечу і важкі умови життя.
Вирішення проблеми подорожчання життя полягає не в часткових заходах, а в повній відмові від капіталізму і встановленні нової системи в усіх сферах життя. Єдина альтернатива капіталізму — це Ісламська система, запроваджувана в Праведному Халіфаті за методом Пророцтва.
Аллах Всевишній сказав:
فَإِمَّا يَأْتِيَنَّكُم مِّنِّي هُدًى فَمَنِ اتَّبَعَ هُدَايَ فَلَا يَضِلُّ وَلَا يَشْقَى * وَمَنْ أَعْرَضَ عَن ذِكْرِي فَإِنَّ لَهُ مَعِيشَةً ضَنكًا وَنَحْشُرُهُ يَوْمَ الْقِيَامَةِ أَعْمَى
«Якщо до вас явиться від Мене вірне керівництво, то усілякий, хто послідує Моєму вірному керівництву, не виявиться заблудшим і нещасним. А хто відвернеться від Мого нагадування, на того чекає тяжке життя, і в День Воскресіння Ми воскресимо його сліпим» (20:123,124).
Газета «Ар-Рая»
Асад бін Рамадан
05.03.2025
