У середу, 4 грудня 2024 року, уряд Франції на чолі з прем’єр-міністром Мішелем Барньє був відправлений у відставку в результаті історичного голосування про вотум недовіри. Ця подія стала першим подібним випадком з 1962 року і може спричинити серйозні економічні і геополітичні наслідки, які виходять за межі Франції, особливо для її союзників, включаючи Сполучені Штати.
Що саме трапилось? І до чого це може призвести? («Аль-Джазіра», 5 грудня 2024 року).
Прем’єр-міністр Франції Мішель Барньє подав у відставку усього через три місяці після призначення. Такий розвиток подій став можливим після об’єднання законодавців лівого і правого таборів, які підтримали пропозицію про вотум недовіри, зануривши Францію в іще більшу політичну нестабільність. За відставку уряду проголосував 331 депутат із 577, скориставшись шансом скинути досвідченого політика і відомого переговорника. Приводом стало його рішення обійти голосування в парламенті при спробі утвердити частину річного бюджету, вдавшись до статті 49.3 Конституції Франції. Таким чином, Барньє став прем’єр-міністром з самим найкоротшим строком перебування на посаді в історії Франції.
Через дев’ять днів після відставки уряду Барньє президент Франції Еммануель Макрон призначив лідера партії «Демократичний рух» Франсуа Байру новим прем’єр-міністром. Раніше Макрон пишався своїм молодим міністром Габріелем Атталем, називаючи його самім юним головою уряду в історії країни. Франсуа Байру став вже шостим прем’єр-міністром, призначеним Макроном з миті його першого обрання в 2017 році, і четвертим за 2024 рік, що свідчить про безпрецедентну нестабільність в виконавчій владі Франції за останні десятиріччя.
Франсуа Байру (73 роки) — відома фігура у французьких політичних колах. Він є головою центристської партії «Демократичний рух», заснованої ним в 2007 році. Байру займав низку міністерських постів, включаючи посаду міністра освіти з 1993 по 1997 рік при президенті Жаку Шираку. Він тричі балотувався на пост президента Франції: в 2002, 2007 і 2012 роках, але жодного разу не подолав перший тур виборів. Його союз з Макроном в 2017 році проклав шлях до обрання самого молодого президента в історії Франції. Незважаючи на призначення Байру міністром юстиції в тому ж році, він пробув на цій посаді усього 34 дні через підозр у розкраданні європейських засобів, пов’язаних з оплатою праці парламентських помічників його партії. Такою є стисла біографія нового прем’єр-міністра, який опинився в центрі вибухонебезпечної політичної ситуації у Франції.
Зусилля Макрона по подоланню кризи, як охопила його країну, і його політика упертого руху уперед, супроводжувана слідуванням зовнішньополітичному вектору США, не допоможуть йому залікувати розкол в країні, яка стала зразком краху і деградації західної капіталістичної ідеології.
Проблеми Франції накопичились і усугубились до такої міри, що вже не дозволяє більше виправдовувати її культурний крах, політичну нестабільність, економічні труднощі і моральне падіння проблемою міграції і мігрантів. Макрон вже декілька місяців стикається з глибокою політичною кризою, складною економічною ситуацією, загрозою фінансової стабільності і погіршенням суверенного рейтингу. Державний борг країни зріс до 110,7% від ВВП, зниження інфляції уповільнилось через ріст цін на продукти харчування. У червні 2024 року агентство «Standard & Poor's» уперше з 2013 року знизило рейтинг Франції, а пізніше «Moody's» також знизило суверенний рейтинг до «AA3» після призначення Франсуа Байру головою нового уряду. «Moody's» зазначає, що «у найближчому майбутньому вкрай малоймовірно, що новий уряд зможе скоротити бюджетний дефіцит в подальші роки», (France 24, 14 грудня 2024 р.).
На тлі безкінечних формувань і розпусків урядів, а також розмов про можливу громадянську війну, продовжуються протести французьких фермерів проти угод «Меркосур». Ці домовленості дозволяють ЄС, включаючи Францію, імпортувати із Латинської Америки сільськогосподарську продукцію, яка не відповідає європейським стандартам. Ситуація нагадує протести «жовтих жилетів», демонстрації проти пенсійної реформи і хвилювання у міських кварталах, викликані вбивством алжирського підлітка Наеля, які супроводжувались хвилею насильства і протестами проти жорстокості поліції.
Макрон, який зробив крок з розпуском парламенту і зміною уряду декілька місяців назад, не добився стабілізації ситуації. Призначення Франсуа Байру прем’єр-міністром, швидше за усе, не стане рішенням, здатним запобігти загрозі соціального вибуху і політичних потрясінь. Окрім можливого вотуму недовіри, проблема полягає у рішучості влади підвищити пенсійний вік до 64 років, що неминуче викличе нову кризу і підсилить розкол у суспільстві через несправедливе законодавство. Невдоволення також викликано політикою Макрона, скерованою на підсилення військової допомоги Україні, незважаючи на опір громадян, стурбованих втягненням Франції до конфлікту, який розгорається біля кордонів Європи.
Незважаючи на численні кризи, які погрожують Франції розколом суспільства, її президент, який сам став їх джерелом, уперто стверджує, що ганебне падіння в цінностях і людяності, підтримка геноциду в Газі, моральне і культурне банкрутство — усе це є кращим вибором для захисту республіканських цінностей і боротьби з правим і лівим екстремізмом. Ігноруючи думку уряду, парламенту і більшості народу, він продовжує наполягати на ліберально-капіталістичному курсі, прикриваючись гаслами демократії!
На завершення слід зазначити, що хаос, який охопив західні країни, включаючи Францію, їх відмова визнати культурну кризу та їх зарозумілість, показують, що світ відчайдушно потребує Ісламу. Тільки правління Ісламом і влада, яка несе його послання, здатна позбавити людство від лих і страждань, повертаючи надію на відродження світла Праведного Халіфату.
Аллах сказав:
هُوَ الَّذِي أَرْسَلَ رَسُولَهُ بِالْهُدَى وَدِينِ الْحَقِّ لِيُظْهِرَهُ عَلَى الدِّينِ كُلِّهِ وَلَوْ كَرِهَ الْمُشْرِكُونَ
«Він — Той, Хто відправив Свого Посланця з вірним керівництвом та істинною релігією, щоб піднести її над рештою інших релігій, навіть якщо це многобожникам» (9:33).
Газета «Ар-Рая»
Віссам Аль-Атраш, Туніс
25.12.2024
