8 листопада 2024 року, у п’ятницю ввечері, в ході засідання парламентської комісії міністр іноземних справ Марокко Насер Буріта зробив серйозну заяву. Він стверджує, що Алжир має намір втягнути регіон Магрібу до військової ескалації і спровокувати війну.
Ця заява, опублікована такими марокканськими медіа, як «Ахбаруна» і газета «Йа Біладі», пролунала під час надання проекту бюджету Міністерства іноземних справ наступного року, представленого в парламенті Рабата. Буріта зазначив: «Є явні ознаки того, що Алжир прагне розпалити війну в регіоні і вступити до військового протистояння з Марокко».
Міністр продовжив свою промову, зазначивши, що Марокко фіксує небезпечні сигнали з боку Алжиру, які свідчать про спроби перейти від дипломатичної і політичної конфронтації до військового протистояння. За його словами, схильність Алжиру до війни може бути пов’язана з успіхами Марокко у питанні Західної Сахари, включаючи визнання суверенітету Марокко над цими територіями з боку низки держав, таких як Франція.
Відносини між Алжиром і Марокко переживають серйозну кризу: дипломатичні зв’язки розірвані, повітряні і сухопутні кордони закриті. Президент Алжиру Абдель Азіз Теббун іще два роки назад заявляв, що розрив відносин був необхідним кроком для запобігання війні (Rai Al-Youm, 9 листопада 2024 року).
Очевидно, що криза між Марокко і Алжиром була штучною і тягнеться десятиріччями. Правителі обох країн уперто продовжують ескалювати ситуацію, ставлячи свої політичні ігри вище інтересів і волі народів. Усе це лише усугубляє розділення ісламських земель в угоду невірним колонізаторам, які прагнуть зберегти контроль над регіоном, розглядаючи регіон як єдине ціле, боячись його пробудження на основі Ісламу, що неминуче призведе до їх краху.
Питання Західної Сахари було з самого початку ініційоване Америкою для створення зони конфлікту, що дозволяла їй втручатись до справ Африки і спричиняти тиск на держави, контрольовані Європою, особливо Великобританією і Францією. Рух «Полісаріо», який добивається незалежності Західної Сахари, став для США зручним інструментом для проникнення до регіону. Підтримуючи цей рух, Америка перетворила його на «головний біль» для європейських країн. При цьому Америка вела гру неквапливо і методично, нібито готуючи страву на повільному вогні.
Європа, у свою чергу, опинилась у складній ситуації, спостерігаючи за ростом вогнищ напруженості в регіоні, таких як дії Хафтара в прикордонному районі Гадамеса, переміщення малійської армії на півдні Алжиру і зростаюча активність фронту «Полісаріо». Ці події особливо є тривожними на тлі втрати Великобританією впливу в Лівії і Тунісі, а також ослаблення позицій Франції в регіоні Сахеля.
Іще однією значущою подією став крок Дональда Трампа, вжитий за декілька тижнів до його уходу з посту президента США. Він об’явив про визнання Сполученими Штатами суверенітету Марокко над Західною Сахарою. Це відбулось на тлі відновлення Рабатом дипломатичних відносин з сіоністським утворенням. У той же час Держдеп США заявив про намір обновити карти, щоб відобразити рішення про визнання суверенітету Рабата над Західний Сахарою. Цей крок став свого роду приманкою для короля Марокко, який занурений в ілюзії уявного суверенітету і чинить опір наданню Алжиру виходу до Атлантичному океану.
В епоху Байдена питання визнання суверенітету Марокко над Західною Сахарою залишалось без руху: президент не вжив ніяких практичних кроків у цьому напрямку. Проте адміністрація США продовжувала підсилювати розкол між Алжиром і Марокко. Алжир опинився під дипломатичним тиском, що дозволяє у майбутньому звинуватити його в нездатності стримувати ескалацію, особливо з боку фронту «Полісаріо». У той же час Марокко активно озброюється за підтримкою США, що підганяє гонку озброєнь між країнами.
Як повідомляє американський сайт «Insider Monkey», який спеціалізується на складанні рейтингів, в 2024 році марокканська армія увійшла до двадцятки найсильніших регулярних армій світу по артилерійському потенціалу, зайнявши 20-те місце. Також повідомляється, що у квітні минулого року США схвалили угоду на 524 мільйона доларів на поставку артилерійських ракетних систем для Марокко.
У відповідь Алжир об’явив про виділення 25 мільярдів доларів на військові нужди в бюджеті на 2025 рік, що стало найбільшою військовою статтею витрат в його історії, скерованої на підтримання військової переваги в регіоні.
Іспанська газета «El País» повідомляє, що Марокко і Алжир вже декілька років втягнуті до дорогої гонки озброєнь, на частку якої за останніх п’ять років прийшлось 70% усіх військових угод в Африці. В такій конфліктній атмосфері, на думку видання, ланцюг провокацій може призвести до силового протистояння.
Засоби, які виділяються на озброєння, стягуються з платників податків, які живуть в зубожінні, і використовуються для зміцнення роз’єднаності мусульман, замість того, щоб направити армії на звільнення окупованих територій. Наскільки ж є великим ступінь зрадництва цих правителів, які співпрацюють з ворогами навіть під час війни, виправдовуючи це національними інтересами, які принесли тільки ганьбу і руйнування, підсилюючи позиції колоніальних держав.
Передбачаючи можливе повернення Трампа, який обіцяв закріпити статус Західної Сахари за Марокко, Франція почала активно діяти на цьому політичному полі. Вона підсилює позиції Марокко у збиток Алжиру через спільні військові маневри, включаючи участь свого атомного підводного човна, військові і торгові угоди на суму 10 мільярдів євро, а також після візиту Макрона, названого «історичним», вона визнала нову карту Марокко, яка відображає територіальні зміни.
Алжирський режим в його нинішньому виді нагадує людину, яка рятується від спеки, стрибаючи у вогонь. Стикнувшись з відкритою ворожістю з боку Франції і неоднозначною позицією Росії з питання Західної Сахари в Раді Безпеки ООН, Алжир відкрив двері для НАТО і АФРІКОМ. Так, Алжир відправив своїх солдатів на спільні з Марокко навчання «Phoenix Express 24», які почались 5 листопада 2024 року в Тунісі під керівництвом АФРІКОМ і за участю командуючого Шостим флотом США.
Вже наступного дня Алжир прийняв делегацію від Парламентської асамблеї НАТО на чолі з Фернандо Адольфо Гутьєрресом, який очолює спеціальну групу по Середземномор’ю. Однією із тем обговорення на цій зустрічі було питання Західної Сахари.
Отож, ми бачимо, як правителі, які перебувають в конфлікті один з одним, милосердні з ворогами, але суворі один з одним. Вони тріпочуть перед гнівом Америки, дбаючи про збереження своїх хитких престолів, а не про благополуччя своїх народів, чиї інтереси вони зрадили. Замість того, щоб об’єднати армії Умми заради Ісламу, вони без сорому використовують їх для реалізації планів її ворогів. Більше того, вони дозволяють принижувати наших офіцерів і солдатів, підкоряючи їх Америці — союзнику сіоністів у злочинах проти наших братів на Благословенній землі піднесення Пророка ﷺ.
До них і тих, хто їх підтримує і мовчить про їх зрадництво, справедливо звернуті слова Аллаха:
فَتَرَى الَّذِينَ فِي قُلُوبِهِم مَّرَضٌ يُسَارِعُونَ فِيهِمْ يَقُولُونَ نَخْشَى أَن تُصِيبَنَا دَائِرَةٌ فَعَسَى اللهُ أَن يَأْتِيَ بِالْفَتْحِ أَوْ أَمْرٍ مِّنْ عِندِهِ فَيُصْبِحُوا عَلَى مَا أَسَرُّوا فِي أَنفُسِهِمْ نَادِمِينَ
«Ти бачиш, що ті, чиї серця уражені недугою, поспішають серед них і говорять: «Ми боїмось, що нас спіткає лихо». Але, можливо, Аллах явиться з перемогою або своїм повелінням, і тоді вони будуть жалкувати проте, що приховували в собі» (5:52).
Газета «Ар-Райя»
Віссам Аль-Атраш, Туніс
11.12.2024
