В ЗМІ активно обговорюються зіткнення між племенами в окрузі Курам, який знаходиться в пакистанській провінції Хайбер-Пахтунхва на північному заході країни. Ці події подаються під заголовками «міжмазхабних конфліктів», проте суть проблеми зовсім інша. Хоча релігійний чинник і грає певну роль в цьому, але він лише усугубляє джахілійські племінні розбіжності, які є коренем конфлікту. Основна причина зіткнень — суперечка за землі між племенами, яка загострилась через практично повну відсутність втручання з боку місцевої і федеральної влади.
В суботу, 23 листопада 2024 року, племінні зіткнення, які тривали два дні через суперечки щодо земельних ділянок, призвели до загибелі принаймні 32 людей. Двома днями раніше аналогічні напади унесли життя 43 людей. Таким чином, загальна кількість жертв з початку літа в окрузі Курам, розташованого на кордоні з Афганістаном, досягла біля 150 людей. Ці конфлікти часто починаються з незначних пригод або сутичок між племенами і усугубляються через відсутність рішень по спірним землям і ствердженнями кожної із сторін, що саме вона піддалась нападу.
Місцева і федеральна влада Пакистану поряд з їх силовими структурами залишаються осторонь і не вживають значущих заходів для вирішення кризи. А коли втручаються, усугубляють конфлікт, підсилюючи міжмазхабний розбрат, акцентуючи на цьому увагу. Високопосадовий співробітник поліції повідомив агентству AFP: «Ситуація серйозно загострилась», додавши: «Розгнівані шиїти ввечері атакували район ринку Баган, який є переважно сунітським». Він зазначив, що «нападники, які використовували легке озброєння — кулемети і міномети, відкрили вогонь, який тривав протягом трьох годин. Суніти зі свого боку відкрили вогонь у відповідь». Місцевий чиновник, який попросив не називати його імені, повідомив: «В суботу зіткнення між шиїтами і сунітами трапились в декількох місцях, що призвело до загибелі 32 людей, включаючи 14 сунітів і 18 шиїтів». За словами іншого чиновника, Джавадулли Махсуда, «в результаті атак сотні магазинів і домів були знищені пожежею в районі ринку Баган». Він додав, що регіональна влада проінформована про серйозність ситуації і про гостру необхідність термінового введення додаткових сил.
Хоча усім сторонам конфлікту ясно, що в основі зіткнень між племенами з різними релігійними поглядами лежать земельні суперечки і те, що племінні кодекси честі нерідко переважають над правопорядком, який намагаються встановити правоохоронні органи, проте уряд і ЗМІ, особливо західні, уперто називають ці конфлікти релігійними, а не племінними зіткненнями через земельні розбіжності. Це відповідає політиці влади, яка скерована на поглиблення розділення всередині суспільства. Пакистанська комісія по правам людини, неурядова організація, яка захищає свободи, підкреслила: «Повторювані інциденти свідчать про нездатність федеральних і регіональних урядів забезпечити безпеку людей і стримати поширення зброї в цьому районі». На цьому тижні гірські райони на північному заході країни заході стали ареною декількох нападів, в яких загинуло не менше 20 солдатів, а семеро співробітників поліції були викрадені і утримувались протягом доби.
Американський хрестовий похід проти ісламських земель, який почався з Афганістану і продовжився в Іраку, супроводжувався політикою, скерованою на розпалювання релігійних і міжмазхабних конфліктів, хоча до цього народи цих регіонів, незважаючи на різноманітність їх вірувань і мазхабів, сторіччями жили у мирі і згоді. Розбіжності, як відкриті, так і приховані, практично не спостерігались. Індійський субконтинент, де зосереджено багато віросповідань і етнічних груп, протягом сторіч знаходився під ісламським правлінням і за усю історію цього періоду не було зафіксовано конфліктів між ними. В Пакистані і Афганістані ділення на сунітів і шиїтів стало відомим лише після вторгнення Америки та її союзників-хрестоносців. З цієї миті племена почали розділяти на хазарейців, пуштунів чи таджиків за їх мазхабними відмінностями. Америка цілеспрямовано організовувала вбивства і вибухи, приписуючи їх одній із сторін, щоб посіяти ворожнечу і ненависть між єдиновірцями. Ця ж стратегія була реалізована і в Іраку.
Народам Пакистану і Афганістану слід усвідомити, що Іслам, ниспосланий Всевишнім Аллахом, — це релігія для усього людства, яка відкидає сектантство і релігійний фанатизм. Аллах говорить:
وَجَاهِدُوا فِي اللهِ حَقَّ جِهَادِهِ هُوَ اجْتَبَاكُمْ وَمَا جَعَلَ عَلَيْكُمْ فِي الدِّينِ مِنْ حَرَجٍ مِلَّةَ أَبِيكُمْ إِبْرَاهِيمَ هُوَ سَمَّاكُمُ الْمُسْلِمِينَ مِنْ قَبْلُ وَفِي هَذَا لِيَكُونَ الرَّسُولُ شَهِيداً عَلَيْكُمْ وَتَكُونُوا شُهَدَاءَ عَلَى النَّاسِ فَأَقِيمُوا الصَّلَاةَ وَآتُوا الزَّكَاةَ وَاعْتَصِمُوا بِاللهِ هُوَ مَوْلَاكُمْ فَنِعْمَ الْمَوْلَى وَنِعْمَ النَّصِيرُ
«Бийтесь на шляху Аллаха належним чином. Він обрав вас і не зробив для вас ніякого ускладнення в релігії. Такою є віра батька вашого Ібрахіма (Авраама). Аллах нарік вас мусульманами до цього і тут (в Корані), щоб Посланець був свідком щодо вас, а ви були свідками щодо людей. Робіть намаз, виплачуйте закят і міцно тримайтесь за Аллаха. Він - ваш Покровитель. Яким же чудовим є цей Покровитель! Яким же чудовим є цей Помічник!» (22:78).
Посланець Аллаха ﷺ сказав в своїй прощальній проповіді:
لَا فَضْلَ لِعَرَبِيٍّ عَلَى عَجَمِيٍّ، وَلَا لِعَجَمِيٍّ عَلَى عَرَبِيٍّ، وَلَا لِأَبْيَضَ عَلَى أَسْوَدَ، وَلَا لِأَسْوَدَ عَلَى أَبْيَضَ إِلَّا بِالتَّقْوَى، النَّاسُ مِنْ آدَمَ، وَآدَمُ مِنْ تُرَابٍ
«Немає переваги у араба над неарабом, як і у неараба над арабом, також у білого над чорним, як і у чорного над білим, окрім як по богобоязливості. Усі люди (походять) від Адама, а Адам (створений) із глини» (аль-Байхакі).
Іслам вимагає вирішувати будь-які розбіжності згідно з Кораном і Сунною Пророка, мир йому і благословення Всевишнього.
На додаток до цього Аллах нас попереджає:
وَمَنْ يَقْتُلْ مُؤْمِناً مُتَعَمِّداً فَجَزَاؤُهُ جَهَنَّمُ خَالِداً فِيهَا وَغَضِبَ اللهُ عَلَيْهِ وَلَعَنَهُ وَأَعَدَّ لَهُ عَذَاباً عَظِيماً
«Якщо ж хто-небудь вб’є віруючого, то відплатою йому буде Пекло, в якому він буде вічно. Аллах розгнівається на нього, прокляне його і приготує йому великі муки» (4:93).
Мусульмани повинні усвідомити, що причина усіх розбіжностей — це відсутність халіфа, який міг би об’єднати наші ряди і вирішити усі розбіжності. Тільки повернення Ісламу як системи життя шляхом встановлення Другого Праведного Халіфату за методом пророцтва здатен вирішити наші проблеми. Пророк Мухаммад ﷺ, прибув до Медини, об’єднав ворогуючі арабські племена Аус і Хазрадж, а також встановив братство між ними і мухаджирами, заснувавши там Ісламську державу. Саме тому кожен мусульманин, який визнає Єдність Аллаха, повинен прагнути до створення Ісламської держави і присяги халіфу, за яким вони будуть битись і під захистом якого знайдуть безпеку, і який усуне розбіжності між ними.
Газета «Ар-Рая»
Білял Аль-Мухаджир, Пакистан
04.12.2024
