В понеділок, 18 листопада 2024 року, Росія наклала вето на проект резолюції Ради Безпеки ООН, просуваємий Великобританією і Сьєрра-Леоне, який стосувався захисту мирного населення в Судані. Проект закликав конфліктуючі сторони до негайного припинення бойових дій, а також до початку діалогу для вироблення кроків по деескалації і захисту цивільних осіб. В резолюції засуджуються невпинні атаки Сил швидкого реагування на Ель-Фашир — столицю Північного Дарфуру, і на інші області, включаючи провінцію Ель-Гезіра. Проект резолюції, запропонований Великобританією і Сьєрра-Леоне, був підтриманий 14 із 15 членів Ради Безпеки (Sudan Tribune, 18.11.2024).
Вето, накладене Росією, викликало бурхливу реакцію на політичній і медійній аренах, а також серед користувачів соціальних мереж. Одні зустріли його з захопленням, схвалюючи російську позицію на підтримку суданської армії, тоді як інші виразили розчарування і критику, вважаючи, що вето заблокувало британську резолюцію, скеровану на захист цивільного населення. Прибічники російського вето пішли іще далі, заявивши, що Росія тепер є глобальним супротивником Заходу, а Судан повернувся спиною до Заходу і почав рухатись у бік Сходу. Подібні інтерпретації отримали широке розповсюдження.
Перш ніж поглибитись в аналіз політичної позиції Росії та її блокування британського проекту резолюції, необхідно нагадати про ключові шаріатські істини і реальні факти, які повинні залишатись у свідомості мусульман при аналізі дій західних чи східних держав в мусульманських країнах, будь то на міжнародній арені чи регіональній, або в контексті втручання до внутрішніх справ мусульман:
1. Невіруючі, якими б не були їх переконання і орієнтації, є ворогами Ісламської Умми. В Корані говориться:
إِنَّ الْكَافِرِينَ كَانُواْ لَكُمْ عَدُوّاً مُّبِيناً
«Воістину, невіруючі є вашими явними ворогами» (4:101).
2. Жоден із невіруючих не бажає добра мусульманам. Про це говориться в Корані:
مَّا يَوَدُّ الَّذِينَ كَفَرُواْ مِنْ أَهْلِ الْكِتَابِ وَلاَ الْمُشْرِكِينَ أَن يُنَزَّلَ عَلَيْكُم مِّنْ خَيْرٍ مِّن رَّبِّكُمْ
«Невіруючі із людей Писання і многобожники не хочуть, щоб вам ниспосилалось благо від вашого Господа» (2:105).
3. Історичні факти підтверджують цю ворожість, особливо з боку Америки і Росії. Злочини Росі проти мусульман в Сирії, Чечні, Афганістані та інших регіонах свідчить про її непримириму ненависть. Ці війни часто носили характер хрестових походів, підтриманих її духовенством.
Ці факти обов’язково слід пам’ятати і враховувати при оцінці і аналізі політичних дій країн, виступаючих на підтримку якої-небудь мусульманської країни.
Якщо говорити про російське блокування британської резолюції, то це однозначно служить інтересам Америки. Політична реальність показує, що саме Америка, а не Росія, має вирішальний вплив в Судані. Росія, скориставшись правом вето, фактично надала послугу Америці, як це вже відбувалось у Сирії, де вона за проханням США втрутилась своїми озброєними силами, щоб зміцнити режим Башара Асада, агента Америки. При цьому Росія, ведена політичною недалекоглядністю, розраховувала закріпитись у Сирії, як і зараз сподівається набути впливу у Судані.
Політична реальність Судану ясно демонструє, що Америка повністю контролює ситуацію, а протиборчі сторони конфлікту — лише її інструменти. США ініціювали війну в Судані з ціллю витіснити європейських агентів і зірвати рамкову угоду. Європейські держави, зокрема Британія, намагались повернутись на суданську арену, де Америка домінує завдяки організованим нею майданчикам в Джидді і Женеві. Конференції та інші заходи, організовані британськими агентами із «Руху за свободу і зміни», не змогли істотно вплинути на хід подій з причини триваючої війни.
Британська резолюція в Раді Безпеки була спробою підірвати монополію Америки на політичній сцені Судану. Британія прагнула скористатись стражданнями мирного населення, щоб виправдати заклик до припинення вогню і гуманітарної допомоги. Британці чудово розуміють, що їх агенти не здатні ефективно діяти в умовах війни, розв’язаної США. Тому Британією був запропонований цей проект резолюції, але Росія наклала на нього вето, через що британський представник обрушив вкрай жорстку критику на її адресу.
Після поразки прийняття проекту резолюції міністр іноземних справ Великобританії заявив: «Російське вето, яке виглядає злобним, підступним і глузливим, відправляє воюючим сторонам сигнал про те, що вони можуть безкарно продовжувати свої дії». Звертаючись до заступника представника Росії при ООН, який проглядав у цей час свій телефон, міністр сказав: «Я хочу задати питання російському представнику, який сидить там з телефоном в руках: скільки іще суданців повинно загинути? Скільки жінок повинно бути зґвалтовано? Скільки дітей повинно залишитись голодними, перш ніж Росія зробить хоч якісь дії?». Далі міністр додав: «Поки Великобританія співпрацює з африканськими партнерами, Росія протидіє їх зусиллям. Ця резолюція була запропонована нами з ціллю нагадати народу Судану, що ми про нього не забули. В проекті містився заклик до гуманітарних пауз для доставки допомоги».
Міністр підкреслив, що Великобританія і Сьєрра-Леоне намагались долучити Раду Безпеки до вирішення гуманітарної катастрофи, захисту громадянського населення і забезпечення доставки допомоги, а також до припинення вогню. Проте, як він зазначив, «одна країна — ворог світу — встала на шляху цього процесу. Російське вето — це ганьба» (Sudan Tribune, 18.11.2024).
Одним із доказів того, що Америка контролює політичну ситуацію в Судані, є її підтримка у відновленні легітимності Абдель Фаттаха аль-Бурхана, підірваної після перевороту 25 жовтня 2021 року. Аль-Бурхан зараз здійснює зарубіжні візити у якості голови Суверенної ради і фактичного правителя Судану, а також виступає з промовами на Генеральній Асамблеї ООН. Особливо примітно, що спеціальний посланець США по Судану Том Перрієлло, який раніше уникав зустрічі з аль-Бурханом в адміністративній столиці Порт-Судані, пропонуючи замість цього зустрічатись в аеропорту, тепер зустрівся з ним та іншими офіційними особами в Порт-Судані.
«В Порт-Судані, на сході країни, відбулись переговори між Томом Перрієлло, американським спецпредставником, і високопосадовими чиновниками суданського уряду, а також місцевими лідерами. Це був його перший візит після вступу на посаду. Серед учасників зустрічей були віце-президент Суверенної ради Малік Акар, міністр іноземних справ султан Масаліта Саад Абд аль-Рахман Бахр ад-Дин, а також представники агентств ООН, працюючих в Судані. Суданський посол в США Мухаммад Абдалла в коментарях після зустрічі з аль-Бурханом заявив: «Переговори стосувались розробки дорожньої карти по завершенню війни, механізмів доставки гуманітарної допомоги, відновлення громадянської згуртованості, а також обговорення політичного процесу як остаточного рішення після війни». Посол додав, що Перрієлло представив свої пропозиції, які були схвалені аль-Бурханом, зазначивши, що суданський уряд повністю виконав свої зобов’язання по забезпеченню доступу гуманітарної допомоги через відкриті коридори і аеропорти.
В ході зустрічі з Перрієлло віце-президент Суверенної ради Малік Акар продемонстрував формально жорстку позицію у відношенні Вашингтону, але зазначив, що незважаючи на запізнілість візиту, він його схвалює. Акар назвав візит важливим початком для встановлення нових конструктивних відносин, підкресливши, що зустрічі почались в суданських державних закладах, «а не в аеропортах, не з-за кордону і не по телефону» (Sudan Tribune, 18.11.2024).
На завершення зазначу, що основоположний погляд на конфлікт в Судані виключає звернення за допомогою до Америки, Росії чи іншим невірним західним державам. Мусульмани повинні слідувати Ісламу, об’єднатись під його стягом і запровадити його в життя шляхом створення Праведного Халіфату за методом пророцтва.
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Абкар Аль-Махамі
Член представницької ради Хізб ут-Тахрір, Судан
04.12.2024
