Запровадження капіталістичної економічної системи в Пакистані призвело до повного занепаду економіки. Прийняті економічні рішення усугубили рівень бідності в країні, завдаючи збитку як середньому, так і класам вище середнього.
Збільшення боргової залежності і виплат по відсоткам фактично паралізувало пакистанську промисловість. В умовах відсутності стратегічного бачення, уряд іде на підвищення податків до критичного рівня. Це поставило економіку Пакистану в положення, коли уся увага приділяється виплатам внутрішнього і зовнішнього боргу, при цьому практично зупиняючи фінансування таких сфер, як оборона, охорона здоров’я, освіта і боротьба з бідністю. В даний час заборгованість Пакистану складає 72% від ВВП.
Вичерпання економічних можливостей примусило пакистанський державний апарат переосмислити розподіл бюджету і передивитись ключові пріоритети. Цей процес почався в епоху Баджви/Імрана і продовжився при правлінні Аасіма/Шаріфа. За вказівками США нова національна політика безпеки Пакистану зосередила увагу на економічній безпеці, поставивши її вище військової. В межах нового підходу Пакистан виразив готовність відмовитись від геостратегічних амбіцій і обмежитись геоекономічним напрямком. Пріоритетними напрямками в цій політиці є: приваблення прямих іноземних інвестицій, стимулювання зарубіжних грошових переказів і збільшення експорту для отримання валютних доходів, щоб уникнути подвійного дефіциту і можливого дефолту.
Після запровадження «Програми національної безпеки» армія взяла на себе головуючу роль у досягненні «економічної стабільності», поступово відходячи від своєї головної задачі — джихаду на шляху Аллаха. Якщо раніше військові зосереджувались на управлінні своїми економічними активами, такими як нерухомість і сільське господарство, то нова стратегія національної безпеки значено розширила їх участь, яка охопила практично усі сфери економіки.
Історично так склалось, що різниця між військовими і політичними лідерами у питаннях економічної політики була мінімальною. За винятком внутрішніх розбіжностей щодо перерозподілу фінансів, обидві сторони дотримувались однакового підходу, а саме: «Пост-вашингтонського консенсусу», співпраці з колоніальними фінансовими структурами, високих податків і приватизації. В результаті народ Пакистану постійно терпить втрату своїх накопичень і погіршення якості життя.
Нещодавня зміна в управлінні економікою виражається в новому узгодженому підході, відомому як гібридна модель. В цій моделі військові лідери грають ключову роль в розробці економічної політики, а політичне керівництво надає необхідну політичну підтримку. Економічні рішення приймаються спільно обома сторонами.
В межах цього підходу на початку правління Аасіма/Шаріфа в 2023 році була створена Рада по сприянню приватним інвестиціям, яка незабаром стала повноцінним міністерством. Його основна ціль — приваблення іноземних інвестицій до п’яти пріоритетних галузей: енергетику, гірничодобувну промисловість, інформаційні технології, авіацію і сільське господарство. Пріоритет іноземних інвестицій обумовлений Національною стратегією безпеки, скерованої на розвиток партнерських відносин з міжнародними інвесторами. Ця рада фактично виконує функції уряду, оскільки її міністри і провідні чиновники представляють свої стратегії приваблення іноземних інвестицій напряму військовим лідерам для остаточного утвердження.
Політичні пріоритети в даний час втратили своє першочергове значення, особливо з точки зору внутріполітичних інтересів правлячої коаліції, очолюваної Пакистанською мусульманською лігою (Наваза Шаріфа). Два ключових міністри — Ісхак Дар і Іхсан Ікбал — були відсторонені від участі у прийнятті економічних рішень. Ці міністри працювали над полегшенням економічного тягаря населення з розрахунком на набуття голосів на майбутніх виборах, оскільки поразка на виборах загрожувала б партії Наваза Шаріфа втратою влади. Генерал Аасім Мунір подбав про те, щоб ці міністри не брали участь в роботі Пакистанського ісламського фонду фінансування. Він також виключив Міністерство фінансів із ключових процесів.
Головною задачею режиму Аасіма/Шаріфа стало запровадження колоніальної економічної програми і проведення інвестиційної політики, наслідок чого Пакистан продовжує занурюватись у залежність від міжнародних капіталістичних корпорацій, а вигоди від цього отримують правлячі кола.
Суть економічної проблеми режим бачить хибно, зводячи її до нестачі доларів чи валютних резервів. Він покладається на отримання доларів за рахунок лихварських займів від міжнародних кредиторів і прямих іноземних інвестицій, в результаті чого Пакистан лише збільшує свої борги і підсилює вплив іноземних структур на національну економіку.
Ціль Міжнародної фінансової корпорації (IFC) — підірвати економічну незалежність Пакистану. Основні галузі, такі як гірничодобувна промисловість, енергетика, IT, авіація і сільське господарство, мають ключове значення у питанні зміцнення національної міці. Проте замість того, щоб держава контролювала і розвивала ці ресурсномісткі сектори в інтересах народу, вона виставляє їх на продаж перед зарубіжними інвесторами. Вже простежується інтерес з боку західних клієнтів, контролюючих країни Перської затоки, до придбання часток в цих стратегічно важливих галузях.
П’ять основних загроз нависли над Пакистаном в результаті реалізації стратегічного порядку денного, нав’язаного США в економічній сфері:
1. Відволікання армії від протистояння з Індією. Пакистан завжди грав стратегічну роль в регіоні завдяки своєму розташуванню і військової міці. Тепер же армія перенаправляє свої зусилля на забезпечення економічної стабільності, орієнтуючись на приваблення прямих іноземних інвестицій. Це вимагає встановлення миру на кордонах і відмови від амбіцій по протистоянню індійському впливу в регіоні.
2. Підготовка до нормалізації відносин з єврейським утворенням та Індією. Інвестори зацікавлені в стабільному набутті прибутку, уникаючи конфліктів. Це мислення активно просувається в лавах пакистанської армії, внушаючи, що країна повинна уникати конфліктів, приваблювати інвестиції з усіх боків і утримуватись від приєднання до міжнародних альянсів. Цей підхід запроваджується американськими агентами до армійського керівництва з ціллю зниження напруженості з Індією і підготовки умов для нормалізації відносин з єврейським утворенням.
3. Зниження боєздатності армії. Ключові посади в прийнятті політичних рішень всередині армії тепер займають так звані економічні експерти. А Ісламський інвестиційний фонд включає до себе армійських офіцерів, чия задача полягає у сприянні іноземним інвестиціям. Це перенаправляє пріоритети армії і ослаблює її готовність до бойових дій. Поступово підрахунок витрат і відсотки по займам стають основою для прийняття військовими ключових рішень, витісняючи ісламські принципи, орієнтовані на ведення джихаду на шляху Аллаха.
4. Збільшення економічних страждань населення. Населенню дають брехливі обіцянки щодо створення робочих місць за рахунок прямих іноземних інвестицій, щоб заспокоїти громадський гнів, викликаний економічними труднощами. Насправді колоніальна економічна програми зруйнувала місцеву промисловість і іще глибше занурила країну у боргову яму. Прямі інвестиції, по суті, негативно позначаються на економіці. Так, приватні інвестиції до енергетичного сектору, включаючи діяльність скандально відомих незалежних виробників енергії, привели до росту боргів в цій галузі. Аналогічна ситуація спостерігається з Китайсько-пакистанським економічним коридором. Але, незважаючи на це, Рада по сприянню приватним інвестиціям лише продовжує рухатись в тому ж напрямку.
5. Приватизація стратегічних галузей. Економічна політика режиму Аасіма/Шаріфа скерована на приватизацію стратегічно значущих секторів, включаючи видобуток корисних копалин, інформаційні технології, сільське господарство, авіацію і енергетику. Хоча ця ідея не є новою, її просунення стало настирливим завдяки підтримці з боку військового керівництва. Окрім очевидних економічних недоліків, такий підхід надає іноземним інвесторам можливість впливати на нашу зовнішню політику.
О мусульмани Пакистану та їх озброєні сили! Рада про сприянню інвестиціям — це інструмент колоніального впливу, створений для підсилення нашої бідності і ослаблення армії перед ворогами. Цей план активно реалізується агентами Америки, запровадженими до військового керівництва. Відмова від джихаду принесе нам тільки ганьбу і приниження. Посланець Аллаха ﷺ сказав:
إِذَا تَبَايَعْتُمْ بِالْعِينَةِ وَأَخَذْتُمْ بِأَذْنَابِ الْبَقَرِ وَرَضِيتُمْ بِالزَّرْعِ، وَتَرَكْتُمُ الْجِهَادَ سَلَّطَ اللهُ عَلَيْكُمْ ذُلّاً لَا يَنْزِعُهُ حَتَّى تَرْجِعُوا إِلَى دِينِكُم
«Якщо ви будете продавати товар в кредит, щоб викуповувати його за меншу плату, схопитесь за коров’ячі хвости, підете в землеробство і залишите битву на шляху Аллаха, то Аллах прирече вас на приниження доти, доки ви не повернетесь до своєї релігії» (Абу Дауд).
Кожен мусульманин повинен звернутись до своїх родичів і друзів, які служать армії, з закликом підтримати «Хізб ут-Тахрір» у встановленні Праведного Халіфату за методом Пророцтва.
Газета «Ар-Рая»
Мухаммад Сальджук, Пакистан
27.11.2024
