Що відбувається в Лівані? Хто вирішив почати цю війну, і хто нею керує? Чи правда, що Америка націлена на знищення Іранської партії в Лівані?
Коли Іранська партія піддалась раптовому удару за допомогою вибухів тисяч пейджерів та інших пристроїв зв’язку її членів, за яким послідувало вбивство генерального секретаря і більшості високопосадових командирів, виникло питання: хто за цим стоїть? Чи здатне єврейське утворення на таку операцію або ж це вище його можливостей? Якщо ця справа є непосильною для єврейського утворення, то залишається припустити, що її ініціатором є Америка, і тут не має значення, чи діяла вона напряму чи використовуючи єврейське утворення.
Після цього почались масштабні руйнування сіл у південних районах Лівану і південному передмісті Бейруту, супроводжувані відкритою підтримкою США. Це розвіяло будь-які сумніви і показало, що за тим, що відбувається, стоїть Америка, ціллю якої є завдання потужного, можливо, руйнівного удару по Іранській партії, який включає до себе ліквідацію її військового потенціалу шляхом вбивства вищих військових командирів, знищення якомога більшої кількості її військових складів і стратегічного озброєння, а також спричинення тиску на неї через руйнування сіл, міст і інфраструктури її соціальної бази.
Таким чином, це стратегічне рішення по знищенню військового потенціалу Іранської партії та її ослабленню є американським рішенням, виконання якого довірено єврейському утворенню . «Ізраїль» має величезний інтерес в усуненні цієї військової сили, яка становила загрозу його безпеці і була причиною його приниження, починаючи з 90-х років і до «Урагану Аль-Акси», який відбувся у жовтні 2023 року. Також єврейське утворення переслідує в цьому ослаблення впливу Ірану, який конкурує з ним за вплив в регіоні Машріка.
Що приховується за рішенням Америки, яке стало несподіванкою для багатьох спостерігачів і зацікавлених сторін, враховуючи її багаторічну підтримку Іранської партії як основного гравця на політичній арені Лівану і в регіональній політиці? Чому США вирішили завдати такого потужного удару саме зараз? Що переслідують вони цим? Чи хочуть вони повного знищення партії? Або ж вони бажають лише ліквідувати військовий потенціал Іранської партії? А може вони хочуть позбавити її домінуючого положення в ліванській політиці? І в чиїх інтересах це робиться?
Відповіді на ці питання допоможуть скласти повне уявлення про політичну ситуацію і зрозуміти, що насправді відбувається в Лівані. Перш ніж перейти до поточної ситуації, викладемо стислий аналіз історії Іранської партії, її ролі і впливу.
Партія була заснована на початку 1980-х років, незабаром після створення держави Хомейні в Ірані. Створення Іранської партії співпало з масштабним вторгненням єврейської армії до Лівану в 1982 році, яка досягла Бейруту, гірських районів і Долини Бекаа. Проте незабаром єврейська армія відступила, зосередившись у південних регіонах Лівану, які стали ареною військового опору. Спочатку в опорі брали участь різні політичні і партійні рухи, але Іранська партія поступово взяла гору над рештою сил, перетворившись в єдину силу опору.
Партія виникла в умовах бурливих подій, перебуваючи поза контролем Америки. Її керівництво складалось із людей, які відрізнялись щирістю і прагненням до джихаду. Вже в 1983 році партія організувала потужний вибух, в результаті якого загинуло сотні військовослужбовців міжнародних сил, включаючи американських морпіхів, розташованих в Лівані після вторгнення єврейської армії. Організатори взяли на себе відповідальність, назвавшись «Ісламським джихадом».
Пізніше сирійський режим у співпраці з Іраном взяв під контроль керівництво партії, усунувши її першого лідера, шейха Субхи ат-Туфайлі, а також інших непідконтрольних і щирих лідерів. Після цього Іран передав військове керівництво партії у розпорядження Хафеза Асада, чиї війська контролювали значну частину Лівану. Діяльність партії стала підкорятись політиці Сирії, яка, у свою чергу, здійснювалась згідно з американською стратегією в регіоні.
На ту мить Іранська партія не мала ніякого впливу на внутрішню політику Лівану і на офіційну владу, повністю підкорену Сирії з 1990 року. Її діяльність зосередилась виключно на військовому опорі, кульмінацією якого став значний успіх в 2000 році. Коли окупаційні війська відступили за кордон Лівану. Проте цей успіх вписувався в межі американської стратегії, оскільки США з самого початку не мали наміру зберігати присутність єврейських військ в Лівані, що відповідало Резолюції №425 Ради Безпеки ООН від 1978 року, яка вимагала повного виведення окупаційних військ.
Через декілька років доленосні події в Лівані вивели партію на передній план політичної арени. В 2005 році, коли Америка загрузла в іракському болоті, в Лівані дозрів план по скасуванню впливу режиму Башара Асада. Його розробили колишній прем’єр-міністр Лівану Рафик Харірі разом зі своїм другом, президентом Франції Жаком Шираком, і королем Саудівської Аравії Абдаллою ібн Абдулазізом за участю лідерів ліванських общин, включаючи друзького політика Валіда Джумблата.
Незважаючи на спроби Башара Асада та Іранської партії зірвати цей план за допомогою вбивства Рафіка Харірі, наслідки цього виявились прямо протилежними. Вбивство викликало обурення у більшості ліванців, особливо серед сунітів. 14 березня тисячі людей вийшли на масові протести в центрі Бейруту, засуджуючи це вбивство. Це поставило Америку в незручний стан, і вона давала вказівку Башару Асаду вивести сирійській війська із Лівану у квітні того ж року.
Так Іранська партія опинилась в центрі ліванської політики. Америка, яка була захоплена своїми проблемами в Іраку і стикнулась з об’єднанням світових держав проти неї, побачила, що Ліван починає переходити під вплив Європи. Щоб цього не допустити, вона спільно з Іраном пішла на те, щоб Іранська партія брала участь в управлінні країною, не передаючи їй владу повністю, а для створення противаги проєвропейським силам, щоб запобігти повному контролю Європи над Ліваном.
Тоді сформувались два крупних блоки: «Альянс 8 березня», очолюваний Іранською партією, і «Альянс 14 березня» під керівництвом Саада Харірі, сина Рафіка Харірі. Ліван залишався в полоні цього балансу і боротьби між альянсами до 2016 року, коли «Альянс 14 березня» розпався, а фактична влада перейшла до Іранської партії та її союзників.
В 2015 році, після того як Іран надав значну допомогу Америці, включаючи придушення народної революції в Сирії і підтримку режиму Асада, США вирішили ослабити свою присутність в регіоні, щоб зосередитись на протистоянні Китаю в регіоні Тихого океану. Тоді адміністрація Обами уклала ядерну угоду з Іраном, одним із результатів якої стала згода Обами на передачу влади в Лівані Іранській партії.
Америка дала вказівку Сааду Харірі, лідеру найбільшої парламентської фракції і представнику ліванських сунітів, погодитись на обрання союзника Іранської партії Мішеля Ауна президентом Лівану. Це відбулось в 2016 році після майже двох з половиною років вакантного посту президента. Але цим справа не обмежилась, Харірі зробив іще одну принизливу поступку, погодившись на зміну виборчого закону, що привело до перемоги Іранської партії та її союзників на виборах 2018 року. В результаті вони отримали абсолютну більшість в парламенті, а вплив блоку Харірі значно скоротився.
Тоді деякі іранські офіційні особи заявили, що «Іранська імперія досягла узбережжя Середземного моря».
Газета «Ар-Рая»
Ахмад Аль-Касас
Член центрального інформаційного офісу Хізб ут-Тахрір
27.11.2024
